21 століття прийнято вважати ерою нових технологій і стрімкого розвитку в сферах науки, техніки, мистецтва. Але традиційні історичні здобутки цілої планети, що формувалися протягом сотень тисяч років завжди будуть  корисними і незамінними в нашому житті

 static.decalgirl.com

Отже, бібліотека. В нашому розумінні — це  колекція книг або приміщення, де зберігаються книги. Насправді ж книгозбірня має дещо глибше значення. Це чарівне місце — особливий простір, з особливою енергетикою, настроєм, затишком. Ніщо не може замінити спілкування з книгою.

Мало хто знає, але бібліотека – це місце,  де людина може знайти себе, пізнати світ або навіть змінити свою долю. Навіть, не встигши переступити поріг, відчуваєш запах історичної культури та таємниць, які приховують в собі стародавні книги. А тиша —  це той спокій, затишок, який не сплутаєш з будь-якою іншою тишею. Тиша бібліотеки – це потаємний вимір, в якому хочеться бути до того часу, поки не прочитаєш усі книги. Адже кожна нова книжка – це знайомство з цікавими героями, що можуть поділитися своїми вчинками, допомогти або порадити. Це задоволення покрите чимось незвичайним, проте вічним.

 http://image82.360doc.com/DownloadImg/2015/02/0409/49826414_1.jpg

Бібліотеки вічні. Справді, адже існує велика кількість музеїв: Музей сучасного міжнародного книжного мистецтва, книгодрукування і каліграфії (м. Оффенбах, Німеччина), Музей мініатюрних книг (м. Баку, Азербайджан), в яких представлено багато цікавої інформації з життя книги та розвитку бібліотек всього світу.

Світ книг безмежний. За даними Міжнародної Федерації Бібліотечних Асоціацій і Установ — International Federation of Library Associations and Institutions, у світі налічується більше 569.6 тисяч бібліотек.

Історія бібліотеки дуже цікава і по-своєму фантастична. Існує багато захоплюючих  і пізнавальних фільмів, серіалів та наукових програм щодо розвитку і можливостей бібліотеки в житті.  Один із дивовижних фільмів , який розповідає про історію бібліотеки, легенди та міфи стародавнього світу та працю самого бібліотекаря — фільм «Бібліотекар». Головний герой, Флінн Карсен, шукаючи своє місце в житті, отримує запрошення на співбесіду в столичну бібліотеку. Так він стає  бібліотекарем незвичайної бібліотеки: бореться з магічними силами за добро і справедливість. Фільм справив на мене просто неймовірні враження. Я дізналася багато нового з історії та культури Стародавнього світу. Також створили серіал, що продовжує історію про бібліотекаря Флінна Карсена з відомої трилогії фільмів «Бібліотекар». Але щоб зацікавити глядача ще більше, до Флінна приєднуються ще троє молодих людей, які «сама бібліотека» обрала наступниками бібліотекаря. Разом вони захищають бібліотеку,  шукають артефакти та рятують світ від темної магії.

 http://scifi-tv.ru/

Якщо ж говорити про мене, то бібліотека – це місце, де я відпочиваю душею. Тут час плине повільніше і все навколо здається таким таємничим. Зараз осінь, час жовтогарячого листя, похмурого неба і сильного вітру. Але в бібліотеці в цей час чарує зовсім інша атмосфера. Саме восени у книгозбірні по-особливому затишно, тихо і тепло. Ця атмосфера чарує всіх.  Я обожнюю це місце, адже не тільки книга може розповісти історію, але й  сама бібліотека може зацікавити читача своїми таємницями.

Бібліотека – це незвичайне місце, де не тільки зберігаються книжки, це те місце, де кожний знайде собі затишок і відкриє для себе новий світ.

за такою назвою до Всеукраїнського дня бібліотек в цьому році ми провели конкурс на кращий нарис(поезію) серед бібліотечних працівників..Мета конкурсу-зібрати думки бібліотекарів про значення бібліотеки в їхньому житті. На конкурс потрапили й кілька дописів читачів про свою бібліотеку.Конкурс закінчився,зроблені підсумки.Перечитуючи матеріали,я знайшла так багато щирих,добрих слів про бібліотеку від людей,які пов"язали  з нею своє життя .Тому запрошую Вас прочитати їх дописи.Якщо люди так думають про  свою роботу,то вони справжні фахівці ,а бібліотеки завжди будуть  потрібні людям.

А наступного року зробимо такий  конкурс серед користувачів.

Отже...

1     Що для мене бібліотека…

     Бібліотека  - це поняття культури. Бібліотека – це ціле ,де  зосереджені тисячі думок,а бібліотекар – це людина,яка ці думки упорядковує і доносить їх до читача.

  Для мене особисто бібліотека – це чарівне місце,яке зберігає в собі дивовижні світи, і кожен раз, беручи в руки книгу,яку  я ще не читала,з нетерпінням чекаю,що ж у ній заховано.

  Бібліотека – це відчуття спокою, тиша і особливий запах від книг,це джерело знань,де можна дізнатися багато цікавого і нового для себе.

    Бібліотека – це скарбниця мудрості, набута за багато років.

    Отже , бібліотека для мене – це особливий простір з особливою енергетикою,настроєм і затишком.

 2                                Що для мене бібліотека…

Ти  показала  нам красу живого слова

Пісень навчила і казок

В твоїх кутках бентежна колискова

Лунає тихо,мов у далечі дзвінок…

                           В тобі все рідне,миле,любе,

                          І навіть гамір  дітлахів;

                            Хто був хоч раз – ніколи не забуде

                            Книжкові ноти величі дідів.

Ти мов криниця мудрості й наснаги,

Живильне джерело душевної краси…

Ти місце суму,роздумів й розваги

В тобі живуть читацькі голоси.

3                  Що для мене бібліотека…

Я дуже люблю  щось читати

Немає значення мені,

Чи то легенди,чи то історії людські.

Тоді я йду в бібліотеку.

Там вибір є великий,

Книжки, газети і журнали.

Читай,роздумуй і щось у пам»яті  своїй ти залишай

Щоб з покоління в покоління могла б ти розказати.

Розказуй дітям,друзям ти своїм,

Щоб телевізори, комп»ютори  повиключали,

Щоб не тупіли,а знання тільки з книжок брали.

4                     Що для мене бібліотека…  

Для книг є незвичайний дім,

З полицями і стелажами

Там тихо й затишно у нім-

Бібліотека з читачами.

                 Потрібні книги є для всіх,

                  Про космос,спорт і про культуру.

                 Про добрі вчинки і про гріх

                 Про скрипку,струни і бандуру.

Про харчування і гіпноз,

Про струм,електрику,напругу,

Про кабель,труби і насос,

Про силу швидкості і звуку.

               В якому полі льон розцвів

               В якому полі є смерека.

               Своїх найкращих читачів

               Запрошує бібліотека.

5                       Що для мене бібліотека…

    Бібліотека – це думка багатьох тисяч осіб,котрі бачили світ по-своєму. Бібліотека – це дім,де зосереджені тисячі думок, а бібліотекар – людина,котра ці думки упорядковує їх до читача. У дитинстві  увесь свій вільний час я проводила  в бібліотеці.

   У селі звідки я родом , була хоча невеличка ,але дуже гарна бібліотека. Кожен раз  мені хотілось відвідувати,захоплюватись новинками цікавих книг,красивим оформленням бібліотеки, а  ще привітно було спілкуватись в цих затишних стінах з бібліотекарем. Напевно це мене і наштовхнуло на вибір професії. У той час я думала, що професія полягає в тому, щоб читати книжки, про те це далеко не так. Мені подобається робота з людьми, інтелектуальні бесіди,які мають місце у стінах бібліотеки.

  Бібліотека виховала не одне покоління людей. Тому  хотілося б , щоб на цей заклад звертали  більше уваги. На мою думку книгу потрібно читати, а не прикрашати стелажі. Чим  більше вона обшарпана, тим вона цінніша.

           6             Що для мене бібліотека…

  З давніх  - давен бібліотека була одним з найбільших скарбів цивілізованого суспільства. У теперішній час вона залишилася одним з найцінніших джерел знань , які накопичувалися протягом десятиліть.

Саме тому важливість існування бібліотеки в кожному містечку і селі важко переоцінити. Тому бібліотека відіграє важливу роль в суспільно – культурному житті села. В бібліотеці зібрано відомі твори з української  літератури, світової літератури, галузевої літератури.

  Бібліотека живе тим життям, яким живе країна,тому в бібліотеці є тематичні полички, книжкові виставки .

  Бібліотека відіграє важливу просвітницьку роль, адже саме тут діти можуть дізнатися про видатних людей України таких як С.Бандера, А.Шептицький,Є.Коновалець та інші.

Що для мене є бібліотека? Бібліотека для мене є одним з основних культурно – просвітницьких установ в селі, куди люди можуть приходити, щоб відірватися від буденності , від щоденних справ і заглибившись в читанні цікавої книжки. Закінчити  хочу словами відомого українського письменника:

   « Книги морська глибина,

      Хто в них пірне аж до дна,

      Той хоч і труду мав досить

      дивнії перли виносить.»

7                     Що для мене бібліотека…

      Бібліотека – це храм книги і слова. Коли людина читає, то слово підіймається з  білої сторінки і достигає свідомості живої людини,воно перестає бути словом. Воно перетворюється в пильний погляд,рух руки,сльозу,посмішку,думку – воно стає життям.

   Бібліотека – не просто приміщення, де зберігаються книжки,це особливий простір, з величезною енергетикою, настроєм, затишком. Ніщо не може замінити спілкування з книгою. Обмін  інформацією та емоціями. Так , саме обмін. Бо той хто вважає, що книга говорить, а ти лише слухаєш, той помиляється. Це справжнісінький діалог. Голос читати не менш важливий, ніж голос автора. Тому  читач має бути талановитим.

   Наша … бібліотека має свою цікаву, багату подіями історію. На книгах бібліотеки зросло не одне покоління читачів. Протягом свого існування бібліотека бере активну участь у культурно – просвітницькому житті. Багате історичне минуле, краса рідної природи, талановиті люди складають історію рідного краю,яка знаходить своє відображення у краєзнавчій зоні бібліотеки. Тому можна  знайти відповіді на питання з історії, культури, мови, літератури, звичаїв та традицій рідного краю. Окрім того, тут проводиться значний обсяг просвітницьких заходів та творчих акцій за участю спілок, національно – культурних колективів , громадських організацій та навчальних закладів. У стінах бібліотеки мають місце літературно – музичні вечори, презентації книг, Історично – літературні години,а також засідання читацьких клубів.

   Наш Храм книги виховав не одне покоління людей. Тому  хотілося б, щоб на цей заклад звертали більше уваги, тому що  бібліотеки втрачають свою популярність. Сьогодні  майже не читають,а якщо читають то з моніторів комп’ютера. Але ми забуваємо про ту таємничу атмосферу, котра панує у бібліотеці. Це невловиме задоволення, яке спричинене особливою тишею, запахом, утаємниченістю та наповненістю. Чимось незвичайним , про те вічним.

   «Кожен з нас  може отримати в бібліотеці душевний спокій, втіху в печалі,моральне оновлення і щастя,якщо вміє володіти тим дорогоцінним ключем,який відкриває таємничі двері цієї скарбниці», - писав Джон Леббок. Цей вислів, напевно, як найкраще репрезентує життя сучасної бібліотеки. Адже бібліотека – це дім , де зосереджені тисячі думок.

              8     Що для мене бібліотека…

   Моя затишна ,сільська бібліотека

   У ній дитячий спомин заблукав

  Де в сторінки пірнав так легко

 Забувши про уроки й море справ.

                         Тут  зичив мудрість авторів відомих

                          Щось нове відкривав і розумів

                          Що все тут миле  й так душі знайоме

                           Я тут пізнав майстерність,силу слів

Тут на полицях ціле розмаїття

Цікавих й  вже знайомих книг

Які  пройдуть ще не одне століття

Щоб кожен , щось для себе взяти зміг.

                            Бо книга – це є джерело науки

                            Бо книга –  мудрості життя

                            Тому ,коли береш її у руки

                            Для себе робиш нові відкриття.

9          Що для мене бібліотека…

    «Бібліотека – це думка багатьох тисяч осіб, котрі  бачили світ по-своєму.

     «Кожен з нас може отримати в бібліотеці душевний спокій, втіху в печалі, моральне оновлення і щастя, якщо вміє володіти тим дорогоцінним ключем,який відкриває таємничі двері цієї скарбниці», - писав Джон Леббок. Цей вислів ,напевно,якнайкраще репрезентує життя сучасної бібліотеки. Адже бібліотека – це дім, де зосереджені тисячі думок, а бібліотека – людина, котра ці думки упорядковує і доносить їх до читача. Незабаром 30 вересня, працівники бібліотеки відзначатимуть своє професійне свято.

  Я завжди дуже любила читати. У дитинстві увесь свій вільний час я проводила у бібліотеці. У селі , звідки я  родом , є дуже гарна бібліотека,напевно, це мене і  наштовхнуло на вибір професії. У той час я думала,що професія бібліотекаря полягає в тому , щоб читати книжки, про це далеко не так.

   Мені подобається робота з людьми, інтелектуальні бесіди,які мають місце у стінах бібліотеки. Бібліотека – це думки багатьох тисяч осіб, котрі бачили світ по своєму. Саме тому сучасна людина повинна все профільтрувати і обрати для себе щось потрібне, важливе. Книги формують думки та особистість людини. Бібліотека виховала не одне покоління людей. Тому хотілося б, щоб на цей заклад звертали більше уваги.

     Вважаю, що приватні колекції книг у домашній бібліотеці – це знущання над книгою. Адже за звичай у домашній бібліотеці книжка лише один раз прочитана і кинута на полицю. Книгу потрібно читати, а не прикрашати нею стелажі. Чим більше вона потріпана, тим вона цінніша.

   Для мене бібліотека – це джерело знань, місце, звідки можна виходити в інтернет. Крім того, тут можна  поспілкуватися з компетентними і ввічливими співробітниками, які люблять свою роботу. У моєму житті бібліотека зайняла особливе місце. Тут я знайшла нових друзів і завела нові знайомства. Я рада , що знайшла те місце, де завжди  затишно і легко знаходяться вирішення складних питань.

   Бібліотека – мій другий дім. Книга не перестає відігравати значну роль у житті кожної людини. На сьогоднішній день бібліотека – це і центр освіти, і клуб за інтересами , і сховище скарбів світової та вітчизняної класики , знань.

   Книги  дуже багато допомагають у житті , багато нового і цікавого  впізнавалось з  книг. Книги навчили цінувати, берегти і дорожити всім, що у нас є. Берегти і захищати свою рідну Україну,батьківщину, яка у нас одна. Для мене найкращий відпочинок – це почитати хорошу книгу. Я рада, що є ще можливість брати книги й читати. Для  мене бібліотека – це запах книг, джерело мудрості, пригод, зустріч з прочитаними старими друзями і знахідка нових. Це оазис інтелектуального і духовного спокою, умиротворення, місце, де тебе завжди спокійно вислухають і завжди допоможуть. Це зустріч зі співробітниками. Нехай якомога довше в нашому світі зберігаються такі місця. Нехай у всіх – і  дорослих і дітей  завжди залишиться можливість зануритися  в цей чарівний світ.

  Книги вважають найбільшим своїм вчителем, наставником, вихователем. Бібліотека розвивала естетичні смаки до художнього слова, вміння розрізняти, де справжнє  художнє слово , а де літературний сурогат. Книги навчили  дивитися на реальне життя, як на живу книгу: сприймати людей як літературних героїв. Те, що стала вчителем української літератури, було наслідком закоханості в книгу. Бібліотека  для мене – море різних знань. Книги для мене – можливість перенестися в різні часові епохи, поспілкуватися з  історичними персонажами , віддати належну пошану захисникам нашої Батьківщини. Книга  - це дуже захоплюючий співрозмовник. Для мене бібліотека – це життєва необхідність, це постійне відкриття чого – то досі  невідомого. На мій погляд,читання – це робота для мозку, а, крім того, ще й задоволення.

    10  Що для мене бібліотека…

   Бібліотека для мене – справжній рай, джерело знань. Крім того,тут можна відпочити, випити кави якою завжди гостинно пригостить ввічлива   бібліотекарка, яка  дуже любить свою роботу.

У моєму житті бібліотека  займає особливе місце. Тут я знайшла нових друзів, я рада, що знайшла те місце, де завжди затишно і легко. Бібліотека – мій другий дім . Дуже важливо в наш непристойний час зберегти бібліотеки. Тому ,що книга не перестає відігравати значну роль житті  кожної людини. Моя бібліотека для мене – це центр освіти, клуб за інтересами. В  моїй бібліотеці завжди чисто, естетично красиво і панує доброзичлива атмосфера, вона дуже потрібна жителям  нашого села.

  Для мене бібліотека ,як психолог. Вона розважає, заспокоює  і навчає. Це світ тепла і затишку.

11           Що для мене бібліотека…

                                                           Бібліотека – море книг,

                                                           Бібліотека – храм науки…

                                                          Переступайте наш поріг,

                                                         Беріть скарби нетлінні в руки.

                                                       Нема прекрасніших доріг,

                                                      Ніж в цей вселюдський храм науки.

  Для мене бібліотека – це ніби святий храм, в який приходиш для дуже важливого діла – прочитати книгу , подумати , трішки можна і помріяти. Мені подобається моя маленька, але акуратна бібліотека. Сюди хочеться приходити, тут дуже затишно і приємно.

У моєму житті бібліотека зайняла особливе місце. Тут я пропрацювала більше тридцять років. Знайшла дуже багато друзів і завела нових друзів. Я рада дуже коли у бібліотеку приходять  маленькі діточки. З ними можна поговорити і разом з ними помріяти.

  Я  дуже рада, що те місце, де завжди затишно і легко знаходяться вирішення складних питань. Дуже важливо в наш непростий тривожний час зберегти бібліотеку, тому вони залишаються для нас спокоєм, умиротворенням , атмосферою доброзичливості.

  Бібліотека – вона найбільша мудрість, любов, порадниця. У ній відповідь на всі питання життя.

12    Що для мене бібліотека…

Це моя робота,мій як кажуть хліб.Не важкий,але й не легкий.Коли я прийшла сюди,все ще було в мене добре.Доводилось ділити свій час між дітьми й роботою.Мене тут розуміли,допомагали,підтримували.

Коли прийшла біда-бібліотека стала єдиним місцем,де можна розлучитися зі своїми важкими думками,повернути їх до інших людей,дітей.В розмові забути своє.

Це мій другий дім:спокійний,тихий,який дихає чужими долями.Вони майстерно вкладені в книги розумними людьми.Кожен по-своєму вирішив як складеться життя його героїв.

 А ми шукаємо в тих життєписах розради,порятунку,заспокоєння .І пристанище від людської байдужості,жорстокості,черствості.

Книги дають надію.Бібліотека-найкраще для цього місце.Бо людям треба читати однакові книги,щоб потім краще зрозуміти одне одного.

13                            Що для мене бібліотека…

   Бібліотека – це моя домівка. Тут все знаннями дихає здаля і кожна книжка ніби промовля:  бери мене , читай, учись жити, пізнай,що таке горе, що добро і як, коли і з ким на світі. Все проходило і що чим було .Коли,  і де, і що створили люди у книжці завжди відповідь знайду. Ось , що  для мене є бібліотека це храм душі , і в ньому я живу.

14 Що для мене бібліотека…

Для мене книги – світло дня,

Для мене книги – зорі ночі…

Моя сім»я , моя рідня,

Мій  розум, серце мої,очі…

Без книги я не проживу

Вже,  як без вирію лелека…

Я і крізь вічність оживу

В отім святім : бібліотека…

Для вас я книгою лишусь,

Словами, строфами, рядками…

В енциклопедіях знайду

Для вас усі найкращі гасла

І з ними у серця прийду,

Щоб свічка помислу не згасла,

Бо книги – то і зорі ночі

Бо книги то і світло дня

Моя сім»я , моя рідня

Мій розум, серце моє,очі.

15                Що для мене бібліотека…

БІБЛІОТЕКА

Книжки дуже я люблю читати

Добре знаю, де їх брати

У селі  в нас,недалеко

Гарна є бібліотека

Кожний день туди ходжу

Й довго – довго там сиджу

Гарні книжки я читаю

 Всім про це розповідаю!

16                               Що для мене бібліотека…

Для мене книга – світло дня

Для мене книга –зорі ночі

Без книги не буде знань , науки і культури

Тож не минайте наш храм науки,

Беріть скарби цінні у руки!

17       Що для мене бібліотека…

   Бібліотека для мене – це місце де можна почерпнути з книг і періодики багато нового і цікавого. А взагалі це ще і місце моєї роботи. Тут я втілюю в життя свої творчі ініціативи в оформлені виставок, експозицій, вітрин. Я люблю тут спілкуватися з своїми користувачами, а особливо з дітьми, в котрих так багато запитань і на всі треба дати відповідь, зацікавити їх читанням,щоб їм захотілося ще повернутися сюди знову і знову.

А ще  бібліотека – це насамперед місце для спілкування, цікавої інформації.

18            Що для мене бібліотека…

   Моя бібліотека – це мій дім, це місце, де здається завмирає сам час, і все дихає спокоєм і умиротворенням, де  живуть книги.

  Тут з висоти стелажів, дивляться на мене мудрі і надзвичайно захоплюючі книги. Я дуже люблю свою бібліотеку з її неповторною обстановкою, цю дивну тишу і шелест сторінок. Саме це місце завжди асоціюється у мене не з наукою і навчанням, але ще й  розвагами, адже немає більш вірного і надійного супутника в житті, ніж хороша книга,яка збагачує кругозір і дозволяє більш глибоко  відчувати цей світ.

   Що разу приходячи до бібліотеки, я відчуваю почуття благовіння перед полицями книжок і  мені здається, що не вистачить цілого життя, щоб встигнути прочитати їх. Однак , разом з тим , я розумію, що до цього треба прагнути, інакше життя стане мізерним не тільки знаннями, але і почуттями, адже книга – це вічне джерело знання людської натури, емоцій і переживань.

І навіть саме приміщення бібліотеки впливає на настрій тих, хто входить сюди. Мені подобається спостерігати за людьми схилившись над книгами, глибоко зануреними в їх зміст. І знову сама поринаю у світ чарівної книги, яка лежить преді мною, забуваючи про все на світі.

  Прихід читача до бібліотеки – це незабутня зустріч читача із книгою, бібліотекаря із читачем. І кожен хто відчуває потяг до читання, тягу до нових знань відчуває в душі  цю гостинну атмосферу бібліотеки.

  Час формує нове покоління, читачів. Потік інформації дуже великий і стрімкий. Розвиток новітніх технологій потребує набагато кращого вміння читати, ніж було необхідно раніше. Читання стає основою освіти і самоосвіти, безперервного звичного протягом усього життя. Тому дуже хочу, щоб моя  бібліотека завжди була осередком читацької компетентності, що дозволить читачеві відбирати, розуміти, організовувати інформацію, представлену в друкованій формі і успішно користуватися.

  Сільська бібліотека – це особливе середовище, і бібліотекар є джерелом інформації, організатором індивідуальної та колективної діяльності. Бібліотекар бере активну участь у формуванні людини.

Переді мною  стоять такі завдання:

-         Виховання людини нової інтеграції

-         Прищеплення любові до книжки

-         Залучення читачів до самопізнання та самоосвіти.

Тому бібліотекар ХХІ ст. – це той хто багато знає. Це  людина, яка багато читає, вміє думати, творити, має гарні професійні якості, може завжди знайти спільну мову з читачами, колегами.

   Тож запрошую всіх у мою бібліотеку,де я зможу все зацікавити читанням, навчити вибирати літературу, враховуючи вікові та особисті інтереси, навчити розуміти і оцінювати прочитане, залучити кожного до різноманітної діяльності, навчити розвивати творчу думку, пізнавальні здібності та  інтереси читачів.

  Щиро всіх запрошую до своєї рідної бібліотеки, адже бібліотека – помічник у навчанні, роботі і відпочинку.

   Ласкаво прошу до будинку, у якому живуть книги.

19              Що для мене бібліотека…

 « Сільська бібліотека».

 Приходь в сільську бібліотеку,

Де море книг, журналів і газет,

Там Пушкін , Чехов і Костенко

А там Шевченко – наш поет.

                      Казки, легенди і прислів»я,

                     Література для дітей.

                     Народний побут і повір»я

                      Є міфи, Зевс і Прометей.

Є хімія простих молекул,

Є про принцесу і царя.

Ідіть в сільську бібліотеку ,

  Дорослі, молодь  й дітвора.

     20                  Що для мене   бібліотека…

Бібліотека – це враження, особливе, яке не передати ані словами, ані образами. Це особливий  запах, а ще тиша , яку не сплутаєш з іншою тишею. Бібліотека – це просто приміщення, де зберігаються книжки. Це простір з особливою енергетикою,настроєм, затишком. Ніщо не зможе замінити спілкування з книгою,обмін інформацією та емоціями. Так, саме  обмін . Бо той , хто вважає, що книга говорить, а ти лише слухаєш, той помиляється.

 Зараз за звичай читають книги в електронному вигляді. Так, спілкування з текстом  відбувається , але втрачається спілкування з книгою. Бібліотеки втрачають свою популярність. Зараз більше дивляться кіно і телевізор, менше читають.

  А ще бібліотека -  це моє робоче місце, де можна  коли немає відвідувачів зануритися в свої особисті спомини мрії. Не хочеться,щоб вона перебрала на себе функції  « інформаційних центрів», « музеїв», «дитячих садків» та інших установ. Адже у самому слові «бібліотека» закладений її зміст  роботи – це  робота з книгою.

21                               Що для мене бібліотека…

Бібліотекар – це чарівник,

 Що в світі книг живе

  Я – бібліотекар! Сьогодні моя  дитяча мрія стати культурно – просвітницьким працівником - це реальність!

Запитай, чому я обрала цю професію?

Без роздумів відповім: « Мені подобається робота з людьми, «живе» спілкування». А такі можливості, як ви розумієте, для кожного відкриваються у стінах бібліотеки,яка виховала не одне покоління людей. Адже книги формують людську думку та особистість.

    Чи  можете ви уявити,як приємно і легко на душі,коли ти виконала запит свого читача.

Стелаж… Серед великої кількості книг знаходжу потрібну. Доношу її тому, хто довірився І звернувся до мене як до бібліотекаря, щоб отримати інформацію. Радію,що змогла допомогти. А  вдячне «спасибі» з уст відвідувача окрилює мене і надає великого натхнення до праці.

Переконана, що бібліотека у селі є найбільш доступним культурним закладом для місцевої громади, і впевнена,що із цим погоджуються мої відвідувачі. Книги за любки читають люди різного віку,адже двері нашої невеликої сільської бібліотеки відкриті завжди. Особливо полюбляють періодику, історичну, детективи, фантастичну літературу, книги , газети та журнали на сільськогосподарську тему.

    За участю учнів місцевої школи, творчих гуртків Народного дому «Просвіта», церкви, місцевої влади,громада села проводимо інформаційні, просвітницькі та виховні заходи, творчі акції. У стінах бібліотеки відбуваються літературно – музичні вечори,презентації книг, історично-літературні години,інтерактивні  виставки, «Читання під відкритим небом».

Гостино відчиняю двері бібліотеки і щиро запрошую до розмови  з книгою. І як приємно почути такі слова від свого відвідувача: «Для мене наша бібліотека   – це місце, де завжди можна знайти багато нового і цікавого. А книга – мій постійний супутник, я ж  - постійний читач цієї бібліотеки!».

       Бібліотека – місце, де , здається, завмирає час, і все дихає спокоєм І умиротворенням. Тут, зі стелажів, дивляться на нас мудрі і надзвичайні герої.

      Сучасна бібліотека є тим публічним закладом, що пропонує громаді цілу низку послугу. Вона є для користувачів привітною домівкою, зручним куточком для роботи, приємним місцем для спілкування з друзями. Бібліотеки перетворилися на простір для саморозвитку і навчання, де люди з різним рівнем освіти знаходять вільний доступ до інформації та використання  комп»ютерів у затишному середовищі. Разом із традиційними бібліотечними послугами бібліотека  надає можливість використання інформаційно – телекомунікаційних технологій, а саме надання  безкоштовного доступу до мережі Інтернет. Бібліотеки продовжують виконувати свою просвітницьку місію, залишаються джерелом знань, центром інформаційної та духовної культури, змістовного проведення дозвілля.

Коли я заходжу в бібліотеку, то потрапляю в рідне і дороге для мене місце. Радію, що частиною мого життя стали люди і книги, адже я бібліотекар і маю зможу спілкуватися з людьми, рекомендувати їм цікаву і захоплюючу літературу.

   Я дуже люблю бібліотеку з її неповторною атмосферою, цю тиху світлу залу і шелест сторінок. Саме  це місце завжди асоціювалося у мене не тільки з наукою і навчанням,але ще й розвагою, адже немає більш вірного і надійного супутника в житті , ніж хороша книга, що збагачує кругозір і дозволяє більш глибоко відчувати цей світ.

   Бібліотекар – розпорядник долі книг,добрий порадник. Він прагне донести до читача, що книга володіє магічною силою, здатною схвилювати, принести радість, втішити й навіть розрадити. Вона пробуджує допитливість, розвиває розум, допомагає у навчанні. Хороший бібліотекар має бути  компетентний і в книгах і в людях. Головне, щоб наші читачі  не покидали бібліотеку з почуттям розчарування чи невдоволення. Тому, без читача немислима професія  бібліотекаря.

Я люблю свою професію, вона хоч і скромна, але дає можливість служити людям. Сьогодні професія  бібліотекаря вимагає постійного пошуку. Роботи над собою, удосконалення професійних знань. Що разу приходячи до бібліотеки, я відчуваю почуття благоговіння перед цими полицями книжок, і мені здається, що не вистачить цілого життя, щоб встигнути прочитати їх. Однак, разом з тим, я розумію, що до цього потрібно прагнути , інакше життя стане мізерним не тільки знаннями , але і почуттями, адже книга – це вічне джерело знання людської натури, емоцій і переживань.

   В бібліотеці є своєрідна надійність, стабільність, і це відчуття вічності впливає на настрій людей. І кожен, хто відчуває потяг до читання,тягу до нових знань, відчуває в душі цю гостину атмосферу бібліотеки, яка широко відчиняє двері  своїм шанувальникам. Я отримую насолоду від професії, обраної серцем, від усвідомлення користі, що приношу людям , від причетності до великої культурологічної справи.

22                     Що для мене є бібліотека …

 Наталя Михальчук,  студентка Інституту іноземних мов ДДПУ.

   Не уявляю свого життя без книги. Отих тоненьких сторінок, які шелестять під руками , нагадуючи перші дитячі книжки, перші уроки читання у школі, таки «важкий»  для першокласниці «Буквар». Букви, які спершу злилися в одну, рядочки, які здавалися нескінченними. Колись в дитинстві невелике оповідання могло  здатися  довгим романом, який мале дівчатко могло читати днями. А  тепер книга – це перша річ, яку беру із собою в подорож, навіть якщо їхати мені лише годину. В книгах черпаю те, чого іноді бракує мені  в  реальному житті. Море емоцій і переживань, співчуття героям, захоплення вчинками – все це не дає відірватися від сторінок книги хоч на мить. Тому похід в бібліотеку для мене стає цілою подією, адже саме тут можна поринути у світ історій вигаданих та реальних,які залишають в душі свою частинку, свій вплив. Бібліотека для мене – це місце, де можна знайти золоту середину між реальністю і вигадкою. Тут  вирує дух мистецтва і містерії. Саме в бібліотеці ти почуваєшся в гармонії зі своїм духовним світом, а також  можеш отримати цінну пораду не лише від людей, а й навіть від вигаданих героїв на сторінках книг.                          

23        Що для мене бібліотека…

Неопалима купино! Моя бібліотека!

Здавалося би, робота  бібліотекаря нічим не відрізняється від будь – якої іншої роботи. Звичайний робочий день, монотонна праця, безліч книжок навколо тебе… Але це не так.

Коли я заходжу до бібліотеки, то ніби поринаю у зовсім інший  світ. Тут навіть повітря інше – з ароматом романтики і пригод, любовних інтриг і казкових фантазій. Заходжу поміх ряди книг і  наповнююсь духом літератури. А ще в бібліотеці почуваюся ніби посередником між світом літературним і світом реальним. Коли найменші читачі прибігають  сюди  за ще однією порцією казок, здається, ніби з кожною прочитаною книгою вони підростають і стають мужнішими. А спілкуючись з дорослими читачами, почуваєшся порадником і добрим слухачем, адже саме в бібліотеці проявляється твоя душа . Тут ми ділимося своїми враженнями від прочитаних книг, спілкуємося на  цікаві теми і просто можемо поділити за чашечкою ароматної кави в час літературних вечорів.

  Отож, бібліотека для мене – це місце, де почуваюся спокійно І затишно, де знаходжу однодумців і ділюся досвідом. Бібліотека – це скарбниця духовної чистоти і гармонії.

  24       Що для мене бібліотека…

  Бібліотека – це  територія читання. Бібліотека – це особливе враження, яке не передати словами, ані  образами. Бібліотека – це просто приміщення, де  зберігаються книжки. Це простір  з особливою енергетикою,  настроєм, затишком. Ніщо не зможе замінити спілкування з книгою, обмін з інформацією та емоціями.

Зараз зазвичай читають книги в електронному вигляді. Так, спілкування з текстом відбувається,але втрачається  спілкування з книгою. Бібліотеки втрачають свою популярність. Зараз більше читають через інтернет.

  А ще бібліотека – це моє робоче місце,де можна  коли немає відвідувачів  зануритися в свої особисті спомини ,мрії. У самому слові « бібліотека» закладений її зміст роботи – це робота з книгою.

25   Що для мене бібліотека…

  У моєму житті бібліотека  займає особливе місце. Тут я знайшла нових друзів і завела нові знайомства. Я рада, що знайшла те місце, де завжди затишно і приємно спілкуватися з людьми.

Мені подобається моя маленька бібліотека. Що разу приходячи до неї, я відчуваю почуття радості перед полицями книжок. Книги дуже багато допомагають у житті кожного з нас,багато цікавого нового дізнаємося з них. Книги навчали цінувати ,берегти і дорожити всім, що у нас є. І кожен раз, беручи в руки книгу, яку я ще не читала, з нетерпінням чекаю, що ж у ній заховано.

І навіть саме приміщення бібліотеки дуже сильно впливає на настрій відвідувачів. Мені подобається спостерігати за читачами, схиленими над книгами, глибоко зануреними в їх цікавий зміст. Але вже через декілька хвилин я і сама  із задоволенням беру і читаю книгу, забуваючи про все на світі.

Дуже важливо в наш  час зберегти бібліотеки, тому вони залишаються для нас святим храмом, який  потрібно відвідувати і берегти для наступних поколінь.

26         Що для мене бібліотека…

                                                              Яких професій лиш немає!

                                                              Художник, вчитель, лікар

                                                              І аптекар, та асе ж найкраща

                                                              Це моя Я – бібліотекар!

   Чому з сотень професій, я обрала професію бібліотекаря – це любов до книги і до читання. Але не тільки це. Головне, по – моєму,людина яка дає книгу, несе  людям світло пізнання, допомагає через книгу подолати свої сумніви, розчарування, відчути справжні хвилини щастя.

   Прийшовши працювати до бібліотеки, я поставила собі за мету, щоб мої  читачі дружили з книгою з них черпали знання і почуття любові до  Батьківщини, до свого народу.

Аптека для душі,храм знань, скарбниця мудрості, як тільки поважно не називали у продовж тисячоліття бібліотеку. Бібліотека – це острів тиші і спокою. Хвилини проведення тут це відпочинок. Мені подобається моє бібліотечне життя. Життя насичене якимись подіями, спілкуванням з різними людьми, все новими ідеями, навіть постійним  не встиганням і відчуттям, що ти комусь потрібен. А також мені подобається постійний рух  кудись вперед. До цього всього руху і клопотів в мене є мої читачі і моє керівництво. Вони мені подобаються і підтримують.

  По своїх можливостях намагаюся бути в курсі останніх літературних новинок, для  того щоб допомагати своєму читачеві у його виборі книг.

   Бібліотекар – найпрекрасніша професія. І якщо в цю роботу вкласти душу, то можна чогось досягнути. Бібліотечна професія завжди  стикається з минулим, сьогоденням і майбутнім. Вона одна з найбільш цікавих, тому що кожного дня приносить знайомство з новими книгами, свіжими номерами газет І  журналів, новими людьми. Вивчаючи читацькі інтереси. Разом з читачами занурюєшся в глибину книжкових знань. Намагаюся проявляти увагу до їхніх запитів. Найбільшу увагу приділяю маленьким читачам, щоб вони відвідували бібліотеку не тільки для обміну книг, а для того, щоб читання книги стало для них творчим процесом. Дитина через книгу пізнає світ. Хочу, щоб для них бібліотека стала казковою домівкою.

                                                   Хай книжка захоплює так,

                                                  Як улюблена мелодія,

                                                  Як прекрасний танок.

  Готуючись до професійного свята, я разом з своїми читачами збираю вірші, цитати про бібліотеку. Читач приніс мені легенду. І я хочу свою статтю закінчити цією легендою:

     Було у батька три сини. Перед смертю він подарував кожному по книзі  і звелів розпорядитися подарунком хто як захоче І , розпорядившись ним, посадити в батька на могилі по жолудю. Поховали батька. Як він сказав так і зробили. Старший син продав свою книгу і купив щось потрібне по господарству. Середній син поставив на видне місце, як пам»ять про  батька. А молодший син взяв свою книжку і пішов до людей. Куди б він не  заходив, в кожній хаті давав почитати батькову книгу , або читав і розповідав сам. І люди були дуже вдячні юнакові, годували його, давали притулок на ніч. А коли були в його селі, то  обов»язково відвідували могилу його батька і дякували за хорошого сина, який за допомогою розумної книги подарував їм багато гарних думок і зробив добрішими їхні серця.

   Пройшов час. Жолудь старшого сина згнив і пропав, середнього сина дав кволий росток, який пожовтів і засох. А з жолудя молодшого сина почав рости молодий дубок, який перегнав берізки і сосни, пішов у гору, розкинув нам зустріч небу і хмарам свої могутні гілки.

   Багато весен і зим сплило по річці часу. Люди забули імена синів того батька. Але мудре насіння знань з мудрої батьківської книги дало міцні ростки. Ті знання передавалися з покоління в покоління,збагачувалися новими. Давно змінилося одне покоління іншим і тільки вічно зеленим залишається той дуб. Така легенда – легенда про юнака – бібліотекаря, який приніс людям знання. Його справа стала безсмертною.

27                                    Що для мене є бібліотека…

          Книжки – це колодязь живильної роси для всього народу.

         А мені моя бібліотека – справді ліки на оспалий розум.

                                                                             ( М.Шудря).

   Про роботу в бібліотеці мріяла з самого дитинства, адже дитинство – це чудова пора мрій і сповіді… І зараз ,озираючись на прожиті роки,бачу  як разом з друзями граючись у  бібліотеку, а наша домашня бібліотека була… і в даний час є… чималенькою,ми гортали незнайомі сторінки книг, будували стелажі з крісел, наповнювали пусті коробки від різних солодощів « каталожними карточками», « заповнювали формуляри»…. Це  незабутні дитячі спогади які поступово втілили мою мрію в життя.

       Все гортаю сторінки життя

       І не бачу там іншої долі,

          Все вдивляюсь в своє майбуття

       Серед книг я як птаха на волі…

Саме так….У моєму житті бібліотека зайняла особливе місце. Це

Життєва необхідність, це джерело інформації, місце де народжуються ідеї, обговорюються плани, вимальовуються цікаві події і висвітлюються обличчя творчих людей села. Це саме той куточок, де можна поспілкуватися, зустрітися з однодумцями, поринути в чарівний світ поезії, пізнати історію свого народу, втілити в життя свої ідеї та задуми, відпочити. Це постійне відкриття чогось  нового, цікавого, корисного. Це той маленький куточок раю… в якому відпочиваєш душею І водночас хочеться творити… На мій погляд  - це робота для мозку, а крім того, ще й задоволення. Моя бібліотека  - мій психолог. Вона розважає, заспокоює. Це світ тепла і затишку. Це чарівне місце, яке зберігає в собі дивовижні світи, і кожен раз, проходячи знайомими кімнатами та беручи в руки книгу,( з неповторним запахом типографської фарби, шурхотом новеньких сторінок І просто живе спілкування). Яку я ще не читала, з трепетом чекаю, що ж у ній заховано.

  Проходячи між стелажами, беручи до рук улюблені з дитинства та юності книги відомих класиків в пам»яті завжди оживають рядки  «Доля» ( Т.Шевченка), «Ой ти,дівчино, з горіха зерня…»(І.Франка).Франко вмів знайти душевні слова, знав жіночу душу. Адже в житті йому «тричі являлася любов».Моє ставлення до творчості. Франка набрало іншого,якогось особливого відтінку після відвідин села Нагуєвичі, тієї хатини, де він народився. Незабутне враження справила також прогулянка скульптурною композицією  «Іван Франко і світова література»,стежкою Івана Франка, «Галявиною казок», де гуляв поет і де , можливо, народжувалися рядки його безсмертних творів.

  Читаючи книги думаю, що життя – дивовижна річ, тому що розвиток і робота над собою – це рух і подорож, від якої важко відмовитися. Хочу , щоб читання було для людей  як смачна їжа. Книга – вишукана вечеря  в колі кращих друзів. Недарма  кажуть , що вибір професії в житті кожної людини – це вибір долі. Адже, ми  з друзями часто влаштовуємо бібліотечну кав»ярню за хорошою книгою та відгуками про прочитані книги та обмін думками з приводу прочитаних книг та інших питань саме в бібліотеці. Саме бібліотека, це той дім , де зосереджені тисячі думок, а бібліотекар – людина котра ці думки упорядковує і доносить до суспільства. Бібліотекар – це стан душі! Це поштовх думки. Вічний пошук, літ фантазій. Постійна справа новизни,і спілкування смак , і інформація у кожній фразі…

   Моє кредо – кредо бібліотекаря : Задоволені користувачі – успішна бібліотека.

28        Що для мене є бібліотека …

   Працюючи у бібліотеці щоразу питаєш себе: «А що для  мене бібліотека?»  Мабуть,  у своєму житті бібліотека відіграла значну роль, адже працюючи в ній вже  близько двадцяти років. За весь цей час зрозуміла і впевнилась у тому, що може не бути університетів, театрів, філармоній чи інших культурних закладів, бо в маленькому селі їх, значно, що нема, про те   при наявності навіть, маленької бібліотеки  духовний , інтелектуальний розвиток жителів значно зміниться. І це справді так! Адже бібліотека – це культурний , інформаційний центр будь якої громади.

  У важкий , непередбачуваний, терпеливий час для країни, ми по особливому, за будь – яку ціну повинні зберегти бібліотеки. Місце куди можна прийти , щоб насолодитися черговою розповіддю, оповіданнями, казкою знайти те, чого  бажає душа і навіть випити філіжанку кави. Адже  більш умиротвореного, духовного, доброзичливого місця не  знайти. Я , вас запевняю! 

   29      Що для мене є бібліотека…

Традиційне значення слова  бібліотека – колекція книг , або приміщення , де зберігаються книги. Історія не зберегла детальних відомостей про стародавню бібліотеку,але,опираючись на ті незначні уривки,що ними апелюють сучасні вчені,можна скласти уявлення про найдавніші книжкові збори.Відомо,що вперше твори твори писемності почали збирати в Стародавньому Єгипті,де понад 3500років тому існувало сховище папірусу.

Бібліотека,в якій працюю я, збудована в післявоєнний час. Зводилась вона руками і з ініціативи молоді села.Мої батьки,ровесники моїх батьків у вільний від роботи час звозили каміння з берега Дністра та дерево з місцевого лісу.І збудували будинок « Просвіти».Тому бібліотека для мене-історія моїх односельців,історія України.

Люди потребують знань про  світ,історичні події.Сьогодні нашій державі бракує пропагандистів української ідеї, патріотизму.В суспільстві панує думка,що бібліотекар просто видає-приймає книжки,веде облік і стежить за порядком в приміщенні .Насправді ,це не так ,сучасні бібліотеки прагнуть бути справжніми центрами культурного життя громади.Я-бібліотекар,але ще керую хором.Спільно з вчителями,молоддю проводимо різні заходи.Бібліотека в селі-це приміщення,в яке заходять і дорослі і малі.туди приходять віруючі й атеїсти,вчитель і їздовий,продавець і лікар,пенсіонери й люди,що не мають роботи.А для мене особисто це-улюблена справа.                  

http://www.nbuv.gov.ua/node/3827

17 есе бібліотекарей

 2017-11-08  Категорії Новини

Міні есе “Я і моя професія”

Есе № 1. БІБЛІОТЕКАР – НАЙПРЕКРАСНІША ПРОФЕСІЯ НА ЗЕМЛІ

Діяльність бібліотек має величезне значення для життя суспільства. Бібліотека є фундаментом людської культури, хранителькою документальної пам’яті всіх людей.

Сьогодні працювати в бібліотеці важко, але цікаво. Бібліотекарі вільні у виборі змісту своєї діяльності. Зараз бібліотека повинна вижити і довести, що вона необхідна суспільству.

Культура праці включає професійне спілкування бібліотекаря з читачем.

Професія бібліотекаря потребує активної позиції, зв’язку з життям.

Бібліотекар повинен перш за все любити людей, допомагати читачам, враховуючи особливості їх інформаційних запитів. Принцип “Все для читача” – основний для бібліотекаря.

Наш читач – це людина з індивідуальними особливостями і запитами.

Сьогодні робота з читачами пред’являє до фахівців певні комунікативні вимоги: контактність, товариськість, емоційність, вміння розуміти і слухати, знаходити потрібний тон у розмові.

Культура, загальна ерудиція, вміння професійно викласти свої думки, вести дискусію – ці риси бібліотекаря мають вирішальний вплив на інтереси читачів, сприяють глибинному сприйняттю сенсу спілкування.

Слід пам’ятати, що без готовності працювати для людей спілкування буде беззмістовним.

Етичні норми бібліотечної професії сьогодні повинні формуватися з розумінням того, що в нинішній складній життєвій ситуації люди приходять до бібліотеки не тільки за книжками, а й заради спілкування, для відновлення душевного комфорту.

Змінюватися повинні не тільки читачі, фонди, матеріально-технічна база бібліотек, а й бібліотекарі. Їм належить твердо і самокритично оцінювати свої особисті можливості, особистий вплив на формування атмосфери, що робить бібліотеку привабливою для читача, отже, потрібною суспільству.

Есе № 2. БІБЛІОТЕКА – МОЄ ЖИТТЯ

Народна мудрість каже, що людина може вічно дивитися на три речі: як сяють зорі, як горить полум’я і як тече вода. У кожному з цих явищ є щось магічне, привабливе, чарівне. З яким із них можна порівняти роботу бібліотекаря? Гадаю, що вона схожа на вогнище, яке горить уночі. Це полум’я і освітлює, розганяючи темряву, і зігріває того, хто потребує тепла. А хіба ми не розганяємо морок незнання та неуцтва полум’ям своїх сердець і розуму? Хіба не зігріваємо теплом дитячі душі в години, коли віра у власні сили полишає маленького читача?

Дитина завжди потребує до себе особливої уваги, тому що вона особистість, індивідуальність. Вона чекає від тебе допомоги, підтримки, бачить у тобі людину розумну, яка має знати дуже і дуже багато – знати все. Терпляче вислуховуєш кожного, допомагаєш, даєш пораду. Ти розумієш, що одним невірним словом, жестом, простою неувагою можеш назавжди відвернути дитину від бібліотеки, а разом з тим і від читання.

За багато років роботи я помітила, що ті діти, які багато читають, не лише мають щедрі знання та всебічну обізнаність. Вони ще стають набагато добрішими.

На мою думку, формула успіху бібліотекаря найперше полягає в любові до своєї роботи.

Хтось із класиків казав: “Щоб захопити інших, треба самому бути захопленим”. Свої враження хочеться завершити словами, перефразувавши класика: “Щоб запалити інших, треба самому горіти, а не тліти”, та побажати своїм колегам – не жалійте тепла свого серця, світла свого розуму в роботі з дітьми, і вони зроблять наш світ прекраснішим, світлішим і добрішим.

Есе № 3. БІБЛІОТЕКАР – НЕ ПРОФЕСІЯ, А СТАН ДУШІ

Декому здається, професія бібліотекаря полягає в тому, щоб просто взяти з полиці книжку і видати її читачеві. В більшості своїй люди вважають, що в бібліотеці зможе працювати любий. А тому щиро дивуюся з того, що бібліотечна професія вимагає багато знань. Треба бути справжнім психологом у відношенні з читачами, бо кожен відвідувач – це своєрідна особистість зі своїми поглядами, характером, вимогами і потребами. А нагородою за це є вдячність читачів та їхні успіхи. Приємно бачити колишніх “дітей-читачів”, які ведуть до бібліотеки вже своє чадо.

Сьогодні працювати у бібліотеці набагато цікавіше. Зараз бібліотека повинна вижити і довести, що вона необхідна суспільству. Бібліотечна професія знаходиться в тій точці людського буття, в якій повсякденно стикаються скупість і щедрість, минуле, сьогодення і майбутнє, світ книг і світ людей. Де одне переходить в інше. Бібліотека – це головне джерело інтелекту.

На питання “Якою я бачу сучасну бібліотеку?” хочу відповісти словами американського бібліотекознавця Мелвіла Д’юї: “Якщо стара книгозбірня була джерелом, до якого йшли всі спраглі знань, то нова – це водогін, що розносить живильну вологу по домівках”.

Сучасна бібліотека – це комфортний, привітний центр, обладнаний новою технікою. Центр, що має безліч ресурсів для робочих та повсякденних справ, дозвілля всієї родини.Це також місце, де можна поспілкуватися з друзями, провести ділову зустріч, взяти участь у культурних заходах для дітей та дорослих.

Інтернет, книги, музика, цікаві події, креативні заходи і ще багато сервісних послуг – і все це сучасна бібліотека.

Есе № 4. Я І МОЯ ПРОФЕСІЯ

В нашому колективі немає “сторонніх людей”. Дуже добре, коли один починає фразу, а інший її продовжує, тобто наш колектив – це колектив однодумців. Кожен фанат своєї справи, яку з натхненням і радістю виконує. Завдяки цьому наша бібліотека стає більш поивабливою дня наших друзів-читачів і не тільки… В очах наших користуваічв бібліотекарі – це втілення цілої бібліотеки. Кожен, хто проходить до нас, знає, що ми його вислухаємо і почуємо, адже деякі користувачів прагнуть теплих і дружніх стосунків, деякі бажають вирішувати всі питання дуже опереативно, не відхиляючись від тем; декому потрібно пояснити все методично, крок за кроком.

В нашому розумінні бібліотекарі – це і психологи, і няні, і вихователі, і люди, котрі йдуть в ногу з часом. Ми несемо людям радість спілкування з книгою та її автором.

Наші юні читачі вже добре знають, що тиша в бібліотеці сьогодні явище не обов’язкове. Ми хочемо бачити нашу бібліотеку такою, якою її бачать користувачі. Адже при спілкуванні з нашими відвідувачами ми черпаємо бачення саме “їхньої” бібліотеки, бібліотеки їх мрії, куди є бажання прийти та отримати все, чого недостатньо в світі нових гаджетів, – поринути в світ книг та отримати задоволення від спілкування. Приємно усвідомлювати, що наша бібліотека – це те місце, куди приходять спочатку самі, а потім приводять своїх друзів, з часом – своїх дітей.

Наше кредо – “Задоволені користувачі = успішна бібліотека!”

Есе № 5. ПРОВІДНИК ТВОГО ЧИТАННЯ

Завжди ставлю собі запитання: як можна навчити любити читати? Або любиш, або ні. Але можна зацікавити, навіть заінтригувати.

Є проблема – підліток не любить читати. Йому більше подобається грати на планшеті, це зробуміло. Але я спробую допомогти йому.

Світ справжньої літератури тим і важжливий, що людина вертається з нього іншою, наповненою вражень…

Любити читати – це прикрасити нелегкі години, які неминуче є в житті у кожного, і зробити їх наповненими уявою, насолодою, фантазією. Людина відкриває для себе персонажів, які стають близькими та справжніми, хоча їх свого часу вигадали письменники: Швейк, Скарлетт, Гаррі і Герміона, Холмс, Робін Гуд, Гамлет…

Читачеві добре – він сам може вибрати собі письменників та героїв. А потім можна перечитувати знакові для себе твори.

Суть не в тому, щоб примусити людину читати, а щоб примусити її думати.

І знову підліток зі списком літератури, з розгубленим поглядом… Бо він не любить читати. Вірніше, він думає, що не любить. А я спробую переконати в протилежному. Бо я – провідник. Мої подруги-колеги також провідники у цей дивовижний світ літератури.Так, в нас чудова професія. Я відкриваю портал читання для всіх бажаючих і для тих, що ще вагаються, ми допомагаємо зробити крок вперед.

Це портал для спрямованих та допитливих людей. Люди повинні бути щасливими.

Есе № 6. РОЗДУМИ БІБЛІОТЕКАРЯ

Звісно, що в умовах мегаполісу все дуже стрімко змінюється – модні гаджети заполонили увесь вільний простір людини. А що казати про інтернетманію? Відповідь на будь-яке хвилююче питання кожен шукає в інтернеті, навіть не виходячи з дому. А з появою мобільного інтернету, який став забирати у людей спілкування, – по місту рухаються “навушникові роботи” і кожен на своїй хвилі. І перед бібліотекарем стає питання: як привернути увагу і любов до книги, до тактильного зв’язку з літературою. Безумовно, люди, які люблять читати, читають в електронному вигляді, але не можна порівняти читання із смартфону з безпосереднім спілкуванням з витвором літературного мистецтва, зручним шрифтом. А щоб зацікавити людей, особливо молодь, повернути до бібліотеки, вихід є – бібліотеки треба модернізувати, щоб вони стали більш сучасними та зручними – вільний простір для роботи і навчання, відокремити приміщення для розташування офісних приладів, дошки з маркерами, папір, екран, принтер тощо; і щоб була можливість короткого відпочинку (наприклад, кафе-брейк). В такий простір можуть прийти групи студентів або партнери для невеличкої наради. Також не буде зайвим оціфрувати каталоги та книжкові фонди, що значно зменшить час пошуку потрібної інформації. Особливої уваги потребують користувачі старшого віку, які не володіють комп’ютером, потребують традиційного спілкування з книгою, обговорення прочитаного, уваги, співчуття. Бібліотекар несе слово просвіти та культури, бо саме вони змінюють історію людства на краще. Професію бібліотекаря можна порівняти з лікарем людських душ, тому бібліотеки і професія бібліотекаря будуть жити вічно.

Есе № 7. БІБЛІОТЕЧНА ДОЛЯ – НАЧЕ КНИГА, СЮЖЕТ ЯКОЇ ОБИРАЄШ ТИ

В дитинстві я мріяла бути лікарем, хоча сама дуже боялася людей в білих халатах.

Десь у класі 8-му до нас у школу приїхав вчитель музики і співів. Приїхав не один, а з молодою дружиною, яка очолила сільську бібліотеку. Звали її Аллою Василівною. О, яка це була красива, розумна і творча людина. Після уроків я завжди бігла в бібліотеку, де ми організовували літературні вечори, брали участь в театралізованих виставах по творчості Нечуя-Левицького, Тараса Шевченка, Лесі УКраїнки.

Алла Василівна була для мене богинею. Я захоплювалась її талантом, умінням знаходити спільну мову з різними людьми. Ще тоді, у 8-му класі, я твердо вирішила: “Буду бібліотекарем!”

З того часу минуло майже 38 років. Всі ці роки я працюю бібліотекарем і навіть не уявляю себе в іншій професії. Часто згадую своїх колег, своїх читачів. Було все: і радість, і горе, і розчарування.

А ще згадую, як я розповідала маленьким користувачам про українські народні звичаї і традиції, розповідала українською мовою, і вони, “рускоязичні” маленькі українці, слухали мене мов зачаровані. І коли вчителька запитала їх: “Нравится ли вам украинский язык?” діти хором відповіли “Так!” Нині часи змінилися і у цей час змін і модернізації до бібліотеки йде новий читач із новими запитами, потребами. І все частіше звучить питання: “А українською мовою є у вас книжка?”

Змінюється світ, змінюємося і ми, спостерігаючи як зростає інтелектуальний рівень користувачів.

Сьогодні бібліотека – це не тільки інформаційний центр, а й центр розвитку творчих здібностей, центр спілкування, центр організації сімйеного дозвілля. Інтернет став помічником в пошуку текстів книг. Читачі використовуютьт можливості нашого медіаціентру для спілкування в соціальних мережах, перегляду фільмів, скайп-спілкування. Бібліотека створює електронні презентації нових надходжень, віртуальні виставки.

Але для мене була і буде найголовнішою її величність Книга – одне з найбільших чудес, створених людиною. книга в її традиційній формі може тільки потіснитись, але ніколи не втратить своїх провідних позицій.

І де б людина не працювала, вона весь час буде звертатися за допомогою до книги. Тож завжди, коли я спілкуюся з учнями і студентами, наголошую: “Читайте хороші книги! Вони віддячать знаннями, дадуть пораду, заспокоять і ніколи не зрадять” Я це знаю з власного досвіду.

Есе № 8. ДЯКУЮ ТОБІ, МОЯ БІБЛІОТЕКО!

Вже багато років поспіль ми йдемо разом по життю. У хвилини радості та труднощів ти завжди поруч, і я з тобою можу все! Разом радіємо новим злетам, переживаємо тимчасові невдачі, але завжди мріємо і віримо в краще. Твоя підтримка та позитив постійно надихали мене на нові звершення. Зі свого боку, знаючи про твоє давнє бажання, я роблю тебе красивою та сучасного, зручною і комфортною. Ми будемо й надалі працювати в напрямку креативу, успішності та затребуваності, відкриємо мистецький шлях до людей, допомагаючи розвиватися духовно, щоб показати всм, що ти є, що потрібна і багато чого вмієш та готова зробити.

В наш час дуже важливо мати підтримку однодумців та готовність працювати на результат. Але найголовніше – це бажання, яке є обов’язковим до виконання, і мрії, які повинні здійснюватися. Наші плани та дії є тому підтвердженням.

Збережемо культурну спадщину, творчий підхід до популяризації духовних цінностей та реалізації творчого потенціалу користувачів.

Дякую тобі, що ти в мене є, моя робото, моя бібліотеко!

Есе № 9. Я – БІБЛІОТЕКАР

Ідіть до мене, читачі,

І зблизька, і здалека.

Я жду вас радісно завжди:

Я ж – БІБЛІОТЕКАР!

Професія бібліотекаря дуже давня, їй більше ніж чотири з половиною тисячі років. В свій час бібліотекарями біли І.Крилов, А.Ахматова, Й.Гете та інші.

Що означає бути бібіотекарем? Частіше всього відповідають однаково – видавати книги. Тому більшість людей вважають, що в бібліотеці може працювати будь-хто і дуже дивуються, коли дізнаються, що бібліотечна професія потребує підготовки та знань.

Мене в бібліотечну професію привела моя донька Владислава. Хоча я й отримала вищу філологічну освіту, але зразу ж пішла в декретну відпустку й поринула в світ материнства. Коли моя дочка пішла в перший клас, їх повели на екскурсію в дитячу бібліотеку. Вона прийшла додому й сказала, що знає, де я буду працювати. За щасливим випадком, в цій бібліотеці була вільна вакансія і я стала бібліотекарем.

Моє уявлення про бібліотечну роботу, як і у всіх, було хибним. Я й не уявляла, що в бібліотеці відбувається так багато цікавого: майстер-класи, виставки, зустрічі з цікавими і творчими особистостями, екскурсії, конкурси та багато іншого. Так як наша бібліотека дитяча, то я багато часу спілкуюсь з дітками. Меня дуже подобається проводити для них різні заходи, адже коли вони посміхаються та радіють, то розумієш, що не дарма працюєш.

А ще натхнення додає, коли в тебе чудовий колектив. За ці два роки, які я працюю в бібліотеці імені П.Вершигори, ми стали не просто гарними колегами, а майже друзями. Ділимось і печалями, і радощами. І коли мене запитують, чому я не піду працювати на більш високооплачувану роботу, то я завжди відповідаю, що коли йдеш на роботу з великим задоволенням – це і є щастя.

Есе № 10. ЖИТТЯ, ВІДДАНЕ БІБЛІОТЕЧНІЙ СПРАВІ

Чи жалкую я про колишній вибір професії? Не жалкую, бо люблю своїх читачів, рідну бібліотеку. Мріяла бути педагогом в початкових класах, любила читати книги. Професія бібліотекар та робота в бібліотеці для дітей поєднала мої юнацькі інтереси, мрії.

Чи є майбутнє у бібліотек? Я запитала одну юну леді, чи потрібна бібліотека. Її відповідь: “Молоді прагнуть чимось виділитися. І вони обрали ЧИТАННЯ. Читати – це модно!” Тому потреба в бібліотеках була, є і буде.

Професія – бібліотекар?! Чи вона буде престижною? Нещодавно прочитала, що бібліотекар – професія, яка вимирає. А чому? Бібліотекар – педагог, психолог, вихователь. Що може бути більш цікавим, ніж спілкування з людьми різного віку. А для цього треба мати терпіння, мудрість, чуйність. А як завмирає серце, коли надходить нова література. Хочеться скоріш переглянути, щоб рекомендувати користувачам. Велике задоволення отримуєш під час проведення масових заходів. Бачиш як сміються, радіють діти, їх батьки, яка вдячність в очах людей похилого віку.

Професія “Бібліотекар” не вмре, може називатиметься по-іншому. Власне бачення себе в професії: я працюю, я намагаюсь бути сучасною в сучасному світі. Але зберігаю в пам’яті свої кращі надбання, досвід. Сподіваюсь на те, що крилата фраза “Як пройти до бібліотеки?” буде актуальною ще для багатьох поколінь.

Есе № 11. Я І МОЯ ПРОФЕСІЯ

Я працюю в бібліотеці мистецтв. Мені дуже подобається моя робота. До нас в бібліотеку приходять дуже цікаві люди різних професій: художники, архітектори, поети, актори. Вони користуються нашими книжками і дуже нам вдячні. Сьогодні наша бібліотека – це місце зустрічі не тільки з книгою, а й з людьми, осоредок відпочинку, дозвілля. Незавжаючи на те, що сучасна людина, крм книги, має безліч можливостей отримати необхідну інформацію, бібліотека живе. Найбільше ми пишаємося нашимир користувачами. Їх запити, інтереси завжди були є і будуть у центрі уваги нас, бібліотекарів. Для них ми добираємо націкавіші книги, передплачуємо періодичні видання, надаємо нові бібліотечні послуги, готуємо найрізноманітніші свята, конкурси та розваги. Наша бібліотека – це особлива атмосфера, нові цікаві книги і широке коло користувачів та щирих і вірних друзів. “Бібліотека на все життя: привабити, зробити читачем та втримати назавжди” – під таким гаслом працює наша бібліотека. Сьогодні бібліотечні технології доповнюються веб-сервісами, за допомогою яких можна підібрати книги для читання на основі рекомендацій від знавців хорошої літератури.

Есе № 12. Я І МОЯ ПРОФЕСІЯ

Сьогодення поставило перед бібліотекарем неабиякі вимоги… Сучасний бібліотекар повинен вдосконалювати свою діяльність, змінювати форми роботи. Ми не можемо стояти на місці, не враховуючи змінних тенденцій сучасного світу, щоб потік читачів не перетворився у маленький струмочок. Отож, гасло моєї діяльності: “Ціль – не ніщо, рух уперед – це усе”. Саме тому потрібно спішити ставити нову мету як тільки підходиш до втілення попередньої, щоб не втратити сенс існування, не застигнути в руйнівній бездіяльності.

Обов’язок бібіотекаря – зацікавити, захопити людину своєю діяльністю, щоб згодом мати постійного користувача.

Сучасна особистість потребує спілкування, сомареалізації. Саме тому майбутнє бібліотеки я бачу у розвитку бібліотек-хабів. Н амою думку, наша бібліотека стоїть на шляху втілення цих ідей. Адже тренінги, майстер-класи, яскраві акції плюс креативність – це наша дійсність. Зустрічі з акторами, письменниками, поетами, співаками, композиторами, архітекторами, художниками – для когось це мрії, а для нас – робочі моменти. Погодьтеся, це – чарівно. Так, мені пощастило, що я працюю у бібліотеці з питань мистецтв. Подібний простір відкриває широкий спектр можливостей для бібліотекаря: в першу чергу – розвиток духовності користувачів, адже зробити людину людиною – всепоглинаюча ціль мистецтва. Саме у міцному грунті духовності зростає особистість, а література, музика, живопис є істинними двигунами світової культури. Отож, наша бібліотека є не лише інформаційним, а перш за все, культурним центром.

Ми не лишаємось осторонь і фандрейзингової діяльності, адже у час стрімких ІТ-технологій, економічних змін тільки взаємовигідне партнерство, залучення додаткових ресурсів задля підвищення якості бібліотечних послуг є пріоритетним у роботі нашого колективу.

Есе № 13 Я І МОЯ ПРОФЕСІЯ

Бібліотекарем я стала зовсім випадково… Вивчаючи новий район проживання, йшла повз бібліотеки, побачила об’яву у вітрині, зайшла, після бесіди з завідувачкою вийшла на роботу в бібліотеку імені О.Новікова-Прибоя. Мені пощастило, тому що почала я роботу, коли в бібліотеці проходила інвентаризація. А це ліпший спосіб ознайомитися з фондом бібліотеки. Це найважливіше для її працівника. Освіта у мене технічна. Любові до читання я завдячую родині, мамі. Вона не шкодувала грошей на книги. Полички в нашій оселі були заповнені різними книгами: від повного зібрання Леніна, томів Великої Радянської Енциклопедії, Пушкіна, Лермонтова, Гоголя до «Щасливчика Пера» Г. Понтоппидана та «Пантагрюєля і Гаргантюа» Ф. Рабле. В дитячій кімнаті стояли дитяча енциклопедія, Гайдар, яскраве видання Миколи Носова, бібліотека пригод. Вже пізніше – 200 томів Всесвітньої літератури. Пам’ятаю, що мати читала кожну нову придбану книжку. Казала: я повинна знати що у мене стоїть на полицях. І ще вона казала, що книги — це наш з сестрою родинний спадок. Сусіди, знайомі із задоволенням брали читати наші книги. В школі я серйозно та відповідально відносилась до написання творів з літератури. Готувалась до цього обов’язково в бібліотеці. Вони були у мене дуже великі. Після школи я поступила в технічний інститут в Полтаві. Після багаторічних переїздів нова зустріч з бібліотекою відбулась у мене в Києві, вже на постійному місті проживання. Була активним відвідувачем бібліотеки імені Ф.Достоєвського, оскільки мешкала поряд з нею.

П’ятнадцять років і до цих пір моя бібліотека — це моя домівка. Це не просто красиві слова. Це дійсно так. Мабуть тому, що моя родина не має свого власного житла. І я вкладаю багато зусиль, щоб приміщення бібліотеки було світлим і затишним. Ще тому, що нашому колективу довелося «пережити» ремонт одночасно з трьома турами президентських виборів. Це дійсно було дуже складно морально та фізично. Коли вкладаєш багато сили в якусь справу, душею прикипаєш до цього. Кожна книжечка пройшла через наші руки не один раз в цей час. Ніколи не забуду допомогу, професійну та фізичну, колективу центральної бібліотеки при оздобленні нашої бібліотеки після ремонту. Завжди пам’ятаю всебічну допомогу та підтримку, особливо в перші роки мого завідування, Орисі Іванівни, Галини Іванівни, Ніни Петрівни, працівників методичного відділу та читального залу.

Обов’язково хочу згадати із вдячністю тих людей, які так чи інакше мали вплив на мене як на людину, на моє професійне становлення. Це ті люди з якими я працювала протягом кількох років в бібліотеці: Приходько В.П., Моргун В.Г, Медина К. І завжди знаходжу підтримку і спільну мову з Вікторією Іванівною Колбасіною.

За відгуками наших користувачів та гостей, бібліотека імені О.Новікова-Прибоя дійсно приємна та затишна. Мешканці району із задоволенням відвідують різні заходи в бібліотеці: літературний лекторій, творчі зустрічі з письменниками, цікавими людьми, гурток прихильників шахів, клуб здоров’я «Допоможи собі сам», заняття Університету третього віку, які приймають активну участь в підготовці та проведенні творчих виставок, літературно-музичних вечорів, бесід, презентацій. Бібліотека тісно співпрацює зі школами №64, 69, школою-інтернатом №17, районною організацією ветеранів війни, Польським інститутом в Києві, соцслужбою для молоді, музичною школою № 33, дитячо-юнацьким клубом «Червоні вітрила».

Бібліотека пишається своїм інтелектуальним скарбом – своїми читачами-ветеранами, друзями, помічниками, партнерами: Зименко Е.К., Цибко В.А., академіком НАУ Ткаченко О.Б., заслуженим діячем культури Польщі Голибард Є.І., поетесою Наталкою Поклад, режисером українського документального кіно, лауреатом премії Шевченка Ткачук М.П., Героєм Радянського Союзу генерал-майором Селифоновим І.І., письменником Єсауловим О., народною майстринею Желіба Т.Д…

Так, з діяльності бібліотеки останніх років хочеться згадати проект «По – сусідськи. Польський вектор», започаткований з ініціативи Є.І.Голибарда, в рамках якого було проведена низка заходів протягом кількох років, «Духовні острови» – організація мистецьких виставок – проект реалізації творчого потенціалу користувачів, історико-патріотичний проект. «Українці у світі».

В цьому році бібліотека започаткувала проект «Сучасна українська література», метою якого є популяризація серед користувачів бібліотеки молодих сучасних українських авторів та їх творів. Проектом опікується бібліотекар Катерина Миколаївна Предченко, яка сама дуже полюбляє сучасну українську літературу, постійно доповнює її творами своє домашнє книгозібрання, завжди порадить користувачеві книжку, яка буде цікава для нього. Відділ сучасної української літератури поповнюється новими надходженнями централізованого постачання, подарунками наших читачів та творами самих авторів, які мали творчі зустрічі з читачами. Так, в цьому році гостями нашої бібліотеки були Жанна Куява, Андрій Кокотюха, Тетяна Белімова.

В нашому жорстокому, неспокійному світі бібліотека повинна залишатися осередком духовності, спокою, моральності, інтелігентності. В давнину бібліотеку називали аптекою для душі. І зараз це місце не тільки зібрання книжок, а й місце, де вміють розуміти і слухати, місце сповідей, одкровень, спогадів для багатьох літних людей. Саме тут вони відкривають свою душу, діляться горем, радістю, знаходячи в бібліотекарі слухача й порадника, а не тільки фахівця. Працювати в бібліотеках зараз важко. Насуваються зміни, реформи в їх діяльності. Зараз бібліотеки намагаються перевести на самовиживання. Це неможливо. Бібліотека не може бути комерційною організацією на відміну від інших закладів культури. Принаймні зараз без державної підтримки бібліотеки не зможуть існувати. Впевнена, що бібліотека повинна і в майбутньому бути центром, який має доступ до різних сучасних джерел інформації, центром культури, дозвілля, відпочинку, спілкування, осередком доброзичливості, доброти, привітності…. Бібліотека має залишатися храмом духовності.

Есе № 14 МОЯ ПРОФЕСІЯ – БІБЛІОТЕКАР

Бути бібліотекарем у нашій країні не престижно. Це можуть підтвердити всі «охоплені бібліотечною турботою» школярі. Ті, хто в глибині душі навіть і відчувають схильність до бібліотечної професії, у цьому не зізнаються, посоромляться. Адже амбітна молодь сьогодення хоче бачити себе серед успішних людей. А суспільна думка не вважає успішними навіть тих, хто досяг найвищої сходинки бібліотечної кар’єри.

Ті мої колеги, які змінили професію, не шкодують про це: і зарплата більша, і мороки менше. Я слухаю, погоджуюсь і… сумніваюсь. Невже можна було забути те радісно-збуджене піднесення при отриманні партії нових книг, коли руки тремтять від нетерпіння якнайшвидше звільнитися від заплутаних мотузок, якими книжки зв’язані? Ті відчуття, коли пробуєш книгу спочатку на дотик, потім на нюх і тільки потім… О, блаженство! Ти поринаєш у світ мудрих думок, неймовірних фантазій, далеких подорожей, глибоких знань. Вам нічого не нагадує це відчуття?! Так і є: це хвороба! Недуг, що називається книгоманією. Це єдина залежність, від якої не поспішаєш позбавлятися, а навпаки, хочеш, щоб мільйони людей були охоплені вірусом читання.

Моя професія – сприяти цьому! Адже, за словами, одного з братів Капранових, «читаючі люди складають еліту нації».Отже, записуйтесь в бібліотеку! Ми зробимо Вас успішними!

Есе №15 ПРОФЕСІЯ ВІЧНА І МАГІЧНА

Одна з найдавніших, і не тільки жіночих, професій. Найкращі, освічені чоловіки різних епох були бібліотекарями: Лао Цзи, Каллімах, Клавдій Птолемей, Святий Кирило, Максим Грек, Габріель Ноде, Готфрід – Вільгельм фон Лейбніц, Денієль Дідро, Іммануїл Кант, Иоганн Вольфганг Гете, Брати Грімм, Микола Іванович Лобачевський, Михайло Олександрович Максимович, Микола Васильович Закревський, Льюїс Керролл, Іван Олексійович Бунін, Микола Кіндратович Вороний, Мао Цзедун, Борхес.

Володіти світами, епохами, культурами, давати знання, лікувати, зцілювати, допомагати, покращувати якість життя тисячам людей, дарувати їм задоволення, та ще й до недавнього часу безоплатно – це все моя професія. Позбавляти людей самотності, дарувати можливість реалізовувати їх нездійснені освітні і творчі мрії – це також моя професія. Для мене особисто – професія, яка кормить, продовжує життя, відтерміновує старість, тренує пам’ять, тримає в інтелектуальному тонусі, заряджає позитивною енергетикою багатьох вдячних людей, змушує зберігати, примножувати і проявляти кращі власні людські якості. Кожна людина мріє, щоб на її трудовому шляху зустрічалися добрі і чуйні люди. В моїй професії інших людей не буває. Поряд зі мною працює ціла команда талановитих, креативних добрих однодумців. Чи є ще краща за мою професія? Чи можна бажати чогось іншого в праці?

А ще – це професія майбутнього. Інформаційні технології, нові формати книг і інформації зтирають межі і кордони, роблять миттєво доступним кожній людині інформаційний світ, з’єднують людей в різних кутках світу, відкривають безмежні іформаційні можливості, народжують інші формати бібліотек.

Професія бібліотекаря – професія вічна. Вона буде розвиватися, видозмінюватися, адаптовуватися і пристосовуватися до ваших потреб, шановні читачі, і завдяки вам буде жити!

Есе № 16 Я І МОЯ ПРОФЕСІЯ

Згадуючи зараз свої дитячі роки перед моїми очима промайнула одна картина .Я граю у бібліотекаря, із звичайних папірців роблю читацькі формуляри, такі як я бачила у нашій шкільній бібліотеці. Наша сім’я завжди шанувала книгу. Дитячі книжки, з мого дитинства, і досі зберігаються у спеціальній шафі. Моя дитина з великою цікавістю перегортає їх сторінки роздивляючись ілюстрації до творів. Наша домашня бібліотека і сьогодні поповнюється новими виданнями, сподіваюсь, що і мої онуки будуть її поповнювати, а саме головне читати!

Взагалі в бібліотекарі я потрапила випадково. Мені ніколи не спадало на думку, що у бібліотеці можу працювати саме я. Щойно закінчилось моє навчання у школі, я потрапила у світ цієї професії. А я все життя мріяла… Мені хотілось бути то вчителькою, то журналістом, то стюардесою… Гуманітарні науки – це був мій напрям, в якому я вільно себе почувала. Моя професія натрапила на мене зненацька із легкої руки моєї матері (саме вона привела мене до місця моєї першої роботи в бібліотеку). Роботи вистачало як для новачка. Було важко осягнути море нової інформації. Психологічно було важко пристосуватись, але я отримувала підтримку своїх колег, які вже мали досвід в цій професії. Коли я зрозуміла що мені це цікаво, я вирішила вдосконалюватися, освіту здобувала в інституті культури. Далі я зрозуміла що, вимагає професія бібліотекаря – бути уважним, витриманим, тактовним, а також привабливим і охайним. Саме цим зовнішнім ознакам читачі надають великого значення. Бібліотекар – це порадник на шляху до вершин знань та мудрості. Вірний збирач духовних скарбів, лоцман у світ нового і непізнаного. Хранитель і дослідник творів друку-вічних пам’яток писемності. Саме бібліотекарі забезпечують нерозривний зв’язок минулого і сьогодення. Імідж бібліотекаря – це вміння імпонувати читачеві, повноцінно та якісно задовольняти його запити. Попри всі труднощі які намагаються пережити бібліотеки я гадаю, що вони будуть жити і буде потрібна наша професія. Бо поки буде жива книга, то поряд з нею буде і бібліотекар!

Есе № 17 Я І МОЯ ПРОФЕСІЯ

Спочатку є мрія… а потім шлях до неї: легкий або тернистий, швидкий або дуже довгий, інколи – довжиною в ціле життя.

А як з’являються мрії? Мрії про те, що ти хочеш більше всього в житті: зробити, побачити, почути – бутти найкращою мамою чи татом для своїхз дітей, бути винахідником чи спортсменом, видатним музикантом чи кпітаном морського судна, побачити відкритий Космос та всю нашу прекрасну планету, мандруючи навколо світу, почути шум океану та Ніагарського водоспаду.

Де вони, твої мрії?

… Ти – дитина. Як гарно і тепло біля мами уткнутися носиком в її подушку.

“І золотої, й доброї мені, щоб знали ви, не жаль…” – читає матуся.

– Мамо, чому ти плачеш?

– Це Шевченко, доню, у нього була дуже важка доля.

Ти не розумієш, чому гірко плаче твоя мама, але так хочеш, щоб вона більш не плакала.

Перші книги, з якими ти відкриваєш світ, перші мрії…

Тебе зачаровують казкові герої. А які пригоди з ними трапляються! Ех, потрапити б і собі в якусь!

Ти знайомишся з героями книг, твоїми ровесниками – і захочеш теж бути таким, як вони добрим і вірним і будеш мріяти мати собі таких друзів.

Ти ростеш, а разом з тобою “ростуть” і твої книги.

Ти закохуєшся в героїв книг – людей різних професій і уже мрієш про одну із них, ти захоплюєшся книгами Жюль Верна і тебе так приваблює океан, що ти, можливо, не зараз, а через багато-багато років здійсниш свою дитячу мрію і помандруєш у навколосвітню подорож, як зробив читач нашої бібліотеки – відчайдушний капітан яхти “Лелітка” Валерій Петущак (прочитай книги Петущак, В. Я”Солоний гопак” та “Ходіння за три океани”).

Мрії, мрії, мрії…

Їх так у тебе багато, мабуть стільки, скільки прочитаних книг.

А може є одна найзаповітніша? Чи нема?

Ти знайдеш її в бібліотеці!

І нехай Твоя Мрія обов’язково здійсниься!