Неможливо уявити собі сучасне суспільство без книг. Проте були часи, коли не тільки книг не було, але і писати люди не вміли. Але людина істота невтомне і настав момент, коли розум його винайшов і те і інше.
Шумери, вавілоняни, ассірійці і багато їх сусідів писали на глиняних табличках. Матеріал був дешевим, але з-за розміру табличок тексти на них були короткими. Тому великі твори, такі, як епос про Гільгамеша, або оповідь про початок світу, записували на декількох табличках. Зборів табличок існували при храмах і царських палацах. Археологи розкопали бібліотеки ассірійського царя Ашшурбанапала (VII ст. до н.е.), на полицях якої було понад 20 тис. табличок з різноманітними текстами.
Стародавні єгиптяни винайшли більш зручний матеріал для письма - папірус, який робили з особливим чином оброблених стебел папірусу, що ріс в достатку на берегах Нілу. Окремі листи склеювали в довгу смугу, сувій. На таких свитках, що досягали в довжину до 1000 м, записували релігійні тексти, казки, повчання, легенди, літописи. Папірус - пухкий матеріал, тому писати на ньому можна було тільки з одного боку: чорнило, наносившиеся загостреною очеретяною паличкою, проникало на всю глибину.Сувої зберігалися в скринях і стінних нішах. Деякі тексти призначалися спеціально для поховань; багато з них збереглися до нашого часу. Писали єгиптяни і на лляних тканинах. Такими тканинами, зокрема, обмотували мумій. Тексти іноді супроводжували малюнками.
Всі тексти були рукописними. Єдине відоме виключення - так званий Фестський диск, знайдений на Криті і виготовлений в XVII ст. до н.е. Цей не прочитаний досі текст був нанесений на сиру глину способом, схожим на механічний: знаки були вирізані на штампиках і відтиснуті на сирій глині.
Коли в IX - VIII ст. до н. е. у греків з'явилася алфавітна лист, вони стали писати на пальмових листках, липовий лубе, лляних тканинах і навіть на свинцевих свитках. Однак головним матеріалом залишався папірус. Пізніше в Римі та Греції стали застосовувати дерев'яні таблички, покриті воском або оштукатурені. Їх широко використовували в школах. Старий текст на воску можна було затерти і написати новий. Якщо тексти були довгими і розміщувалися на декількох табличках, їх пов'язували. Так виходила зв'язка, яку називали кодексом. Вона була схожа на знайомі нам книги, які теж називали кодексами, коли стали писати на пергаменті.
Тексти були різними; серед них філософські і взагалі наукові праці, вірші, епічні твори, записи трагедій і комедій і т.д. В III ст. до н.е. виникла найвідоміша бібліотека давнини - Олександрійська в Єгипті. У I ст. до н.е. в ній було близько 700 тис. сувоїв.
Книги «нашої ери»
Нарешті античний світ знайшов новий міцний матеріал - пергамент (за назвою міста Пергам в Малій Азії, де його виробляли). Пергамент робили з овечих, телячих, козячих і навіть котячих шкір. Матеріал був міцним, але на виготовлення однієї книги могло піти ціле стадо. Листи можна було згинати, зшивати. Писали на пергаменті вже з двох сторін і не тільки очеретяними паличками, але і пташиними пір'ями.
Потреба в розмноженні текстів все зростала, а можливості переписувачів були обмежені. І з IV - V ст. до н.е. в китайських монастирях стали вирізати з дерева рельєфні тексти і ікони в дзеркальному відображенні. Змастивши їх фарбою, можна було отримати більшу кількість відбитків.
Набагато зручніше цільної дошки з текстом окремі знаки, з яких можна складати різні тексти. Першим до цього додумався в XI ст. коваль Пі Шен.
На Русі книги з'явилися з прийняттям християнства. Київські князі запрошували переписувачів і перекладачів. Вони теж писали на пергаменті. Новгородці писали один одному листи на бересті. Їх діти вчилися писати, процарапывая літери на її білій поверхні. Берестой користувалися і пізніше.
Найдавніша російська пергаментна книга - Євангеліє ХІ ст., написаної для новгородського посадника Остромира. Вона прикрашена мініатюрами та орнаментами. У цей час на Русі книга була головним чином релігійного змісту.
У XV ст. книгодрукування поширилося по всій Європі. Гутенберг, ювелір, гравер, різьбяр по каменю, винайшов книгодрукування. Він першим застосував розбірний шрифт, хоча вважається, що в Європі у нього були попередники.
Без хліба легше прожити, а ніж без книги.
*
Весела книжка – твоя радість.
*
Дім без книги – день без сонця.
*
День без книги, що обід без хліба.
*
З книгою жити – з добром дружити.
*
З книгою подружишся, розуму наберешся.
*
З ручаїв – ріки, з книжок – знання.
*
Знання – сонце, книга-вікно.
*
Золото добувають із землі, а знання – з книжок.
*
Книга – дзеркало життя.
*
Книга – міст у світ знань.
*
Книга – світ, книга - серцю привіт.
*
Книга – твій друг, без неї, як без рук.
*
Книга для дітей, що волога для полів.
*
Книга для розуму, що теплий дощик для посіву.
*
Книга добру навчить, від дурного відверне.
*
Книга корисна, коли її читають.
*
Книга не пряник, а дітей до себе манить.
*
Книга мала, та серцю люба.
*
Книга подібна воді – дорогу проб’є усюди.
*
Книгу читай, розуму набирай.
*
Книги читати - усе знати.
*
Книгу читають не очима, а розумом.
*
Кому книга - розвага, а кому - навчання.
*
Книгу прочитав – на крилах політав.
*
Молодому книга – крила, старому – кийок.
*
Нема розумного сусіда – з книгою поговори.
*
Одна книга тисячі людей навчає.
*
Письменному книжка в руки.
*
Розум без книги, що птах без крил.
*
У домі без книги, як без вікон, темно
*
Книга для розуму, що теплий дощик для посівів.
*
Книга для дітей, що волога для полів.
*
Книгу потрібно читати не очима, а розумом.
*
Книга тоді корисна, коли її читають.
*
Без хліба легше прожити, ніж без книги.
*
Книга - твій друг, без неї, як без рук.
*
Книга подібна воді - дорогу проб'є усюди.
*
Книжка мовчки все розкаже.
*
Книжка розуму навчає.
*
Книги – вірні друзі.
*
Що книга, то розум
*
Книга, а не борода робить чоловіка мудрим.
*
Книгу читати – не язиком чесати.
*
Хто книгу читає, той і розум має.
*
Хто багато читає, той багато знає.
*
Мудрої книги мова – не полова.
*
Будеш з книгою дружити – буде легше в світі жити.
*
Гарна книга научить, а погана намучить.
*
Книга – найкращий подарунок.
*
Хто книгу читає, в того розум прибавляє.
*
Книга – друг на все життя.
*
Мудрим ніхто не родився, а навчився.
*
Вчитись ніколи не пізно.
*
Не кажи – не вмію, а кажи – навчусь!
*
Розум за гроші не купиш.
*
Вік живи – вік учись.
*
Здобудеш освіту – побачиш більше світу.
*
За одного вченого дають десять невчених.
*
Писать не язиком чесать.
*
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
*
Вчення – світ, а не вчення – тьма.
*
Людина без книги, як ліхтар без свічки.
*
Ліпший розум, як готові гроші.
*
Чого навчився, того за плечима не носить.
*
Хто хоче більше знати, треба більше читати.
*
Свій розум май і людей питай.
*
Книга – морська глибина, то почерпни аж до дна.
*
Книга в щасті прикрашає, а в нещасті утішає.
*
Потрібно учиться – завжди пригодиться.
*
Читай змолоду – пригодиться на старість.
*
Що книга, то розум.
*
Книга – мудрий порадник.
*
Книга вчить, як на світі жить.
Найтовстіша у світі книга – англійський словник, що містить 8600 сторінок.
Найбільшою книгою у світі є видана у 1976 році у Денвері, штат Колорадо, США, "Суперкнига”, розмір якої становить 274 на 307 сантиметрів, а вага – 252кг 600г, яка налічує 300 сторінок.
Однією з найменших книг є томик віршів Т.Г.Шевченка "Кобзар”, який створив мікромайстер Микола Сядристий. Книга складається із 12 сторінок, кожна площею 0,6 квадратного міліметра. Перегортати сторінки можна тільки загостреним кінцем людської волосини. Книга зшита павутинкою, обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника. На обкладинці – портрет поета та зображення хати, де він народився.
Найбільше видання у світі – це багатотомна збірка "Акти і публікації Британського парламенту 1800-1900 років”. Усі томи збірки важать разом 31 тонну. Для того, щоб їх прочитати, потрібно понад 6 років.
Перлиною слов’янської поліграфії вважається книжка "Байки” І.Крилова, видана в Санкт-Петербурзі у 1856 році. Книга менша за поштову марку, тому читати її можна лише за допомогою лупи.
Однією з найбільших старовинних книг є гігантський атлас вагою 120кг, який знаходиться в Державній бібліотеці в Німеччині. Виданий він у 1661 році і має розміри 170 на 110см.
Стародавні люди писали на каменях, стінах печер за допомогою малюнків. Це було піктографічне письмо. На стінах храму у Фівах вирізьблено найдавніший літопис. Стіни ці є своєрідними сторінками книги, найбільшої у світі за своїми розмірами – кам’яні аркуші її сягають до сорока метрів у ширину.
У давнину існували глиняні книги. У таких книгах писали загостреними паличками. Глину сушили, загартовували у вогні. Такі книги були важкі і незручні у користуванні.
У стародавньому Єгипті книги писали на папірусі. Папірус – болотяна рослина зі стеблом висотою 4-5 метрів. Стебла папірусу розрізали на тонкі смужки, розкладали їх так, щоб край однієї смужки заходив на край другої. Краї приклеювали. Другий шар тонких смужок накладали перпендикулярно до першого. Накладені смужки пресували, просушували. Написану на папірусі книжку згортали в сувій (найдовший сувій має понад 40 метрів довжини). До ХІV століття книги писали на пергаменті (за назвою м.Пергам, де його вперше виготовили). Пергамент виробляли зі шкіри молодих телят, ягнят, кіз.
Писали на пергаменті чорнилом та різними фарбами. Чорнило робили із сажі, відвару кори вільхи та дуба. Заголовки, ініціали, великі букви виводили червоною фарбою. Використовували також охру – світло-жовту фарбу, лазур, золото, срібло.
Усі рукописні книги переплітали. Палітурку виготовляли з дерев’яних дощок, обтягнутих шкірою, парчею, оксамитом та атласом. Потому прикріплювали металеві бляхи, аби книжки довше зберігалися. Зверху виготовляли срібні або золоті обкладки. Верхню кришку прикрашали дорогоцінним камінням, перлами.
Припускають, що першим почав відливати металеві букви (з них складають слова, зі слів – рядки, з рядків - сторінки) німець Йоганн Гуттенберг, який жив у місті Майнці в середині ХV століття.
Нещодавно стало відомо, що китаєць Бі Шен ще в ХІ столітті друкував книги з форм, складених з окремих ієрогліфів.
Перша друкована книга "Львівський апостол” в Україні з’явилася у 1574 році. Її надрукував Іван Федоров, який випередив іноземних майстрів, так як винайшов спосіб друкування тексту двома фарбами одразу.
Слов’янська писемність виникла у ІХ столітті. Було створено дві азбуки: "глаголицю” ("глагол” - писати) та "кирилицю” (на честь її автора Кирила).
Перша бібліотека виникла майже 8000 років тому. Мешканці Давньої Месопотамії писали на глиняних дощечках за допомогою тонкої палички, яка називалась клин і спосіб письма називався клинопис. Дощечки випалювались, а найцінніші з них вміщувались у спеціальні конверти з глини, щоб не псувалися. Археологи знайшли тисячітаких дощечок, які зберігалися в палацах і були розсортовані в залежності від їх тематики.
Бібліотеки Давнього Єгипту знаходились у храмах. Їх охороняли священники. Єгиптяни писали на папірусі, який потім згортали в рулон навколо палиці з наконечником і зберігали у скринях або на полицях.
Найзнаменитіша була бібліотека в Олександрії. Вона виникла приблизно у 300 році до нашої ери. Там зберігалися понад 700000 сувоїв папірусу. Усі сувої були класифіковані за 120 темами і описані в каталогах.
Давні римляни першими здогадалися будувати публічні бібліотеки. Юлій Цезар створив систему публічних бібліотек. Після його смерті вони почали користуватися особливою популярністю. Багаті мешканці Рима спеціально засновували бібліотеки для незаможних, а також самі збирали величезні колекції книг для себе. До четвертого століття в Римі існувало 28 публічних бібліотек.
На початку нашої ери бібліотеки стали невід’ємною частиною церков і монастирів. Ченці читали і переписували книги і багато бібліотек підтримувалось завдяки їх зусиллям.
Наприкінці періоду середньовіччя, коли були побудовані величні собори, люди почали будувати маленькі бібліотеки при соборах. Університети також почали колекціонувати книги. Університети Парижа, Флоренції славилися своїми колекціями "прикутих” книг. Книги було так важко робити, що їх приковували до стін великими ланцюгами, щоб уникнути крадіжки.
З 1400 року Університет в Оксфорді почав збирати бібліотеку. Нині його Бодлейнська бібліотека – найбільша серед університетських бібліотек.* Публічні бібліотеки, якими ми їх знаємо сьогодні, існують всього 100 років.
Перша бібліотека на Русі була створена Ярославом Мудрим при Софійському соборі в XІ столітті.
Одна з найбільших бібліотек світу – Національна бібліотека конгресу США, яка заснована у 1800 році. Її книжковий фонд налічує 40 мільйонів примірників.
Найменша у світі бібліотека розташована в індійському місті Амрістаре. У ній одна книжка.
Найбільша бібліотека в Україні – Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського, заснована в 1714 році.
Про книгу висловлювались видатні люди:
"Люди перестають мислити, коли перестають читати" (Д.Дідро),
"Книги - діти розуму" (Джонатан Свіфт),
"Книжки - кораблі думки, що мандрують хвилями часу" (Френсіс Бекон),
"Завдання книг - полегшити, прискорити пізнання життя, а не замінити його" (Я.Корчак),
"Без пристрасті до книжки людині недоступні культура сучасного світу, інтелектуальне і емоційне вдосконалення" (В.Сухомлинський).
"Одна мудра книга краща від найбільшого багатства" - перське народне прислів'я
"Людина, для якої книжка уже в дитинстві стала такою необхідною, як скрипка для музиканта, як пензель для художника, ніколи не відчує себе обділеною, збіднілою, спустошеною" (В.Сухомлинський)
"Книга - сад, вмещающийся в кармане" - арабське прислів'я
"Дім, в якому немає книг, подібний до тіла, позбутого душі" (Цицерон)
"...Дивною і ненатуральною здається людина, яка існує без книги" (Т.Г.Шевченко)
"Бібліотеки - це скарбниці всіх багатств людського духу" (Г.Лейбніц)
"Читайте! Нехай у вашому житті не буде жодного дня, коли б ви не прочитали хоча б сторінки з нової книги" (К.Паустовський)
Найважчою у світі книгою вважається географічний атлас, що зберігається в Британському музеї, у Лондоні. Атлас має висоту понад один метр і важить 320 кілограмів.
Пергамент як матеріал для книжкових сторінок ще в II столітті до нашої ери використовували в місті Пергамі (Мала Азія). Виготовлявся він у такий спосіб. Телячу або овечу шкіру вимочували у вапняному розчині, сушили, розтягували на рамі, розгладжували пемзою, і, нарешті, у цю шкіру втирався мед. На пергамент для однієї товстої книги доводилося забивати ціле стадо телят. Потім над книгою по багато місяців працювали переписувачі. Іноді пергамент використовувався повторно. Колишній текст змивали молоком або зішкрібали ножем. На очищеному пергаменті писали новий текст. Так було втрачено багато старовинних, часом безцінних книг.
Стародавні греки виготовляли записні книжки з 4 аркушів пергаменту, складених навпіл і прошитих по середині, щоб отримати 16 сторінок для записів. Вони називали їх «тетрада».
Перші згадки про книготорговців датуються приблизно 5 століттям до нашої ери.
Одна з найбільших бібліотек світу була в давньоєгипетській Александрії приблизно 2 300–2 400 років тому. У ній набиралися знань такі великі люди, як Евклід і Архімед
Перша книга, надрукована з допомогою набраних штампів, датується 1 119 роком.
У стародавньому Константинополі орієнтовно 1 600 років тому вже функціонувала публічна бібліотека, у якій було приблизно 120 тисяч вручну написаних книг. Зараз Константинополь називається Стамбулом.
Відносно доступними книги стали в Європі лише в 15-му столітті, коли винахідник Йоганн Гутенберг винайшов друкарський верстат.
Наймасовішою й найпопулярнішою книгою в історії людства є Біблія. На другому місці стоїть збірник цитат Мао Цзедуна (завдяки популярності в Китаї). А на третьому «Володар Кілець» Дж. Р. Р. Толкіна.
Першим художнім романом вважається «Повість про Гендзі», написаний у Японії між 1001 і 1005 роками.
Аж до 18-го століття в публічних бібліотеках книги зазвичай приковували ланцюгами, щоби їх не можна було винести.
Іноді любов до книг приймає дивні форми. Так, клептоман Стів Блумберг протягом життя обікрав 268 бібліотек, винісши з них понад 23 тисяч книг, зокрема дуже рідкісних. Загалом він викрав книг на 20 мільйонів доларів.
Рукопис Войнича вважається найбільш таємничою книгою у світі, і вона досі не розшифрована. Книга являє собою написаний невідомою мовою манускрипт або знахарський довідник, тільки ось у світі немає тих рослин, які на сторінках цієї книги намальовані. І мови, якою вона написана, ніхто не знає.
«Лестерський кодекс» за авторством Леонардо да Вінчі, одна з найдорожчих у світі книг. Вона була продана Біллу Гейтсу на аукціоні за фантастичну суму — 24 млн доларів. Цікавий той факт, що книга написана дзеркально, тобто необхідно озброїтися дзеркалом, щоби її прочитати.
У Гарвардській бібліотеці зберігаються 4 стародавні книги, написані на виготовленому з людської шкіри пергаменті.
У середньому жінки купують книги майже вдвічі частіше, ніж чоловіки.
Усього у світі приблизно 130 мільйонів книг. Мається на увазі кількість творів усіх видів, а не примірників самих книг.
Найбільш плідний у світі автор — Барбара Картленд, публікувала в середньому по два нові романи в місяць.
Упродовж століть книги постійно вдосконалювалися, тому у світі існує безліч музеїв, експонатами яких є книги.
Найстаріший у світі музей книги був відкритий у 1877 році в Антверпені, у приміщенні друкарні славнозвісного друкаря XVI ст. Кристофа Плантена. Експозиція була присвячена життю і творчості Пітера Пауля Рубенса, художника, який створив для цієї друкарні більше 50 гравійованих листів та ілюстрацій.
У 1884 році був заснований Німецький музей книги та шрифту.
У 1900 році були засновані Гутенберговські музеї в Майнці і в Берні (Швейцарія).
У 1914 році засновано Музей книги в Брюсселі (Бельгія).
У 1938 році – Музей при Інституті патології книги в Римі (Італія).
У 1938 році – Музей дитячої книги у Варшаві (Польща).
У 1964 році – Музей книгодрукування в Ліоні (Франція).
Найстарішим музеєм книжної справи в Росії є Музей книги при Державній бібліотеці Росії в Москві, який був відкритий у 1925 році.
В Україні – Державний музей книги і друкарства України у Києві, заснований у 1972 році.
Музей книги і друкарства України (м. Київ)
Знаходиться на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника у будинку колишньої лаврської друкарні, заснованої архімандритом Єлисеєм Плетенецьким.
У музеї зібрані багаті скарби книжкової культури українського народу (близько 56 тис. одиниць зберігання). Експозиція висвітлює історію вітчизняної книги і книжкової справи від часів Київської Русі і до наших днів; розповідає про створення писемності у східних слов'ян, про рукописну книгу Х-ХVІ ст., про зародження друкарства в Європі, початок і розвиток кириличного книгодрукування, про видавничу діяльність Івана Федорова та про інших видатних творців української книги ХVІ-ХVIIІ ст.
Музей сучасного міжнародного книжного мистецтва, книгодрукування і каліграфії (м. Оффенбах, Німеччина)
Вперше двері цього музею відчинилися для відвідувачів 7 листопада 1953 року. Це був невеликий музей, присвячений мистецтву сучасного друкарства та оформлення книг. В основі музейної експозиції була значна колекція, зібрана почесним доктором наук Карлом Клінгспором (1868-1950 рр.), який у першій половині XX ст. був співвласником шрифтоливарного цеху в Оффенбаху.
Незабаром після створення музею в його фонди стали надходити перші щедрі дари, і невеликий музей став центром сучасного друкарського мистецтва.
Музей Клінгспор в Оффенбаху володіє найбільшою після Голландії колекцією робіт видатного голландського друкаря і шрифтовика Хендріка Ніколаса Веркмана (1882-1945 рр.).
У музейній колекції представлено ілюстровані книги, видання, виконані ручним пресом, книги про живопис, про художників, про шрифти, про каліграфію.
Найціннішою з-поміж експонатів музею є колекція 100 книг, переплетених у шкіряну палітурку Ігнацієм Вемлером.
Музей в Оффенбаху приваблює пошановувачів сучасного книжкового і друкарського мистецтва з усього світу.
Музей мініатюрних книг (м. Баку, Азербайджан)
Це єдиний у світі музей мініатюрної книги. Розташовується в старій частині міста Баку, що називається «Ічері Шехер».
Почав функціонувати 2 квітня 2002 року. Експонати, виставлені в музеї, були зібрані сестрою Заріфі Таїрою Салаховою протягом майже 30-ти років. її особиста колекція становить 6500 книг з 64 країн світу. У музеї експонуються мініатюрні книги творів відомих азербайджанських класиків, таких як Вагіф, Хуршідбану Натавай, Нізамі Гянджеві, Насимі, Фізулі, Вургун Самед, Мірза Фаталі Ахундов та інші.
Нині саме час дочитати книжку, яка так довго лежала в шухляді, подивитися цікавий фільм, на який не вистачало часу, або ж відточити кулінарні навички.
Насправді в наш час люди читають дуже багато – незліченні повідомлення, стрічка новин нон-стоп, улюблені блоги в Інтернеті... Але книги ніщо не замінить. Про користь читання книжок говорити у 21 столітті зайве, але ми згадаємо американську експертку Жордін Кормьєр, яка виділяє чотири безсумнівні переваги читання книг:
Читання книг стимулює розумову діяльність людини, покращує пам'ять і підвищує творчий потенціал. Книжка може надихнути на створення проєктів, ідей або отримання будь-якого іншого цінного досвіду.
Читання допомагає розширити словниковий запас і підвищити інтелектуальний рівень. Відчуваючи себе компетентним у різних питаннях, людина стає більш впевненою у своїх силах і підготовленою до будь-яких життєвих викликів.
Читання книг розвиває соціальні навички і здатність до співпереживання. Занурюючись в незнайомі ситуації і знайомлячись з різними персонажами на сторінках книг, людина розширює рамки власних поглядів і починає краще розуміти інших людей.
Читання – це своєрідна форма релаксації, яка допомагає боротися зі стресом і поганим настроєм. Книга здатна одночасно і активізувати мислення, і розслабити, відволікти від проблем. Також читання – це прекрасний спосіб психологічного омолодження.
9 листопада – День Книги рекордів Гіннеса. Відзначати цей день почали лише у 2005 році, коли був проданий 100-мільйонний екземпляр. Книгу рекордів створив британський інженер і власник пивоварні Х'ю Бівер. У листопаді 1951 р. він вирушив з друзями на полювання. Увечері між чоловіками виникла суперечка, який з диких птахів найшвидший. Чоловіки переглянули декілька довідників, але відповіді не знайшли. Тоді Бівер вирішив створити книгу, в якій будуть зібрані всі рекорди. Сьогодні Книга рекордів Гіннеса є книгою з найбільшим тиражем з усіх книг, захищених авторським правом.
Важко сказати, що стало мотивацією для створення Книги рекордів України, проте у 2002 р. вийшла з друку книга саме з такою назвою. Її автор – Георгій Маценко – зумів зібрати багато звичайних і незвичайних, але цікавих і дивовижних фактів про все "най-най" в Україні.
То ж цікаво дізнатись, що на території України:
Найдавнішою була бібліотека Ярослава Мудрого – перша бібліотека Київської Русі. Час її заснування невідомий. Уперше про неї згадується під 1037 р. Віддаючи належне Ярославу Мудрому, літописець після розповіді про користь книг, які “суть реки наполняющие вселенную”, говорить, що “Ярославль же сей якоже рукохом, любил бе книги, много написав и положи в святей Софии церкви”. Цим і вичерпуються літописні джерела про першу бібліотеку Київської Русі. Подальша її доля невідома.
Найстаріша діюча бібліотека – наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, заснована у 1608 р. при колегії єзуїтів. Але науковці вважають вік цього унікального зібрання книг значно заниженим, адже в його основу лягли видання з реформованих монастирських бібліотек, хронологія яких починається з XV ст.
Найдовговічніший підручник. У 1618 р. вперше вийшов друком підручник з мови "Граматіка славенская...", створений українським письменником-полемістом Мелетієм Смотрицьким, який довгий час був єдиним підручником з мови. Учні українських, російських і білоруських шкіл за цією "Граматікою..." навчалися майже 150 років.
Найкоротша назва книги. У 1968 р. Київське видавництво "Веселка" випустило окремою книжкою українську народну казку "Хо", обсягом 20 сторінок.
Найдовша назва книги. У 1798 р. в Миколаєві, в Чорноморській адміралтейській друкарні, побачила світ книжка обсягом 353 сторінки П. М. Захар'їна "Новый синопсис, или Краткое описание о происхождении славянорускаго народа, владычествовании всероссийских государей в Нове Городе, Киеве, Владимире и Москве, с подробным повествованием поражения страшнаго татарскаго войска полководца Мамая от Дмитрия Иоановича, великого князя московского и о последующих по нем великих князях и царях, до вступления на престол государя Имп. Петра Великого, из разных повестописателей собранное и дополненное поручиком Петром Захарьиным". 60 слів! Що ж до нашого часу, то в 1997 р. у Києві було видано книжку обсягом 110 сторінок під назвою "Типові норми часу і виробітку на основні види робіт з управлінською документацією та документами особливого походження на паперових носіях, що виконуються державними архівними установами". 24 слова!
Найбільш багатосторінкова книга. У 1998 р. Київський інформаційно-видавничий цент "Спектр" випустив довідник "Україна – 98: промислові ресурси" з даними про 67 тис. підприємств, їх послуги і продукцію. Видання має 1094 сторінки. Однак це ще не рекорд. У 1999 р. Львівське видавництво "Каменяр" випустило книгу Дмитра Блажейовського "Київська церква у діаспорі (1751-1988)" обсягом у 1335 сторінок. Проте усіх перевершило київське видавництво "Ірина", де побачив світ універсальний словник-енциклопедія "Усе" – 1552 сторінки!
Найважчий стародрук. В експозиції Державного музею книги і друкарства у Києві можна побачити "Євангіліє", видруковане в Москві 1689 р. форматом 64х40х11 см. Книга має 620 сторінок, визолочену оправу з карбованими накладними клеймами на золотому тлі. Важить 21,5 кг.
Умільці багатьох країн створили низку надмініатюрних книжок, але книжка "Кобзар", створена українським майстром М. Сядристим, – найменша у світі: її площа – 0,6 кв. мм. Це майже у 20 разів менше від найменшої японської книги. Незважаючи на мікроскопічні розміри, на сторінках "Кобзаря" ніде не порушена архітектоніка віршів, немає жодного переносу рядка. Товщина літер у середньому 0,0035 мм. У книзі 12 сторінок, на кожній 8 віршованих рядків. Дві сторінки з ілюстраціями: портрет Тараса Григоровича Шевченка і копія малюнка "Батьківська хата". Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком волоска. Зшито книжку павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника. З цією книгою може зрівнятись хіба одна, створена українським умільцем М. Маслюком: це збірка віршів О. Пушкіна розміром 0,8х0,4х0,2 мм та обсягом 0,064 куб. мм. А це означає, що в одній маковій зернині вмістилося б більше 15(!) таких книжок. Обкладинка книжки виготовлена із золота, на її лицьовому боці вигравіюваний портрет поета.
* Місцева влада Мадрида відкрила на восьми станціях метро так звані філіали BiblioMetro. Це невеличкі кіоски, що нагадують бібліотеки. У кожному знаходиться близько 500 книг. Подорожній може підійти і вибрати собі одну зі списку, а потім безкоштовно користуватися нею до 15 днів.
* В Японії створили робота, який дає можливість читати книги, не заходячи в бібліотеку. Він нагадує коробку 50 на 45 см на колесах, оснащену цифровою відеокамерою і особливою механічною рукою. Керування ним здійснюється через Інтернет. Машина здатна вибрати книгу і своїми механічними пальцями перегортати сторінки, передаючи вміст на дисплей користувача. Робот створений для людей, які не мають часу ходити до бібліотеки. Також його перевагою є те, що він може «обслуговувати» читачів навіть уночі.
* Людина замість енциклопедії – саме так можна охарактеризувати нову послугу однієї із бібліотек Голландії. Той, хто цікавиться культурою чи звичаями, наприклад, мусульман, циган, може за гроші орендувати на годину «живу енциклопедію» – представника того чи іншого народу і таким чином отримати потрібну інформацію.
* У центрі Нью-Йорка існує готель «Бібліотека», призначений спеціально для книголюбів. У номерах розміщено більше шести тисяч книг. Замовляючи номер, потрібно вказати шифр за бібліотечно-бібліографічним каталогом, завдяки чому працівники підготують спеціально для відвідувача підбірку відповідної літератури.
* Жителі британського селища Уестбері-саб-Мендіп зробили з телефонної будки найменшу у світі бібліотеку. Вона працює цілодобово. Принцип роботи простий – відвідувачі кладуть на полицю уже прочитану книгу і беруть нову.
* У Фінляндії працює 197 бібліобусів. Вони протягом дня відвідують школи, дитячі садочки, лікарні, будинки для пристарілих, а також тих, кому важко надовго вийти з дому. Внутрішня наповнепість книгами бібліобуса змінюється залежно від типу тієї соціальної групи, яку він має відвідати.
Історія виникнення книги бере свій початок з тих часів, коли створивши писемність, людство починає шукати способи матеріалізувати свої думки, передати наступним поколінням накопичені століттями знання та досвід.
До винайдення Йоганом Гутенбергом (1400 - 1468) книгодрукування, книжки були рукописні, наприклад книга-сувій із текстом «Іліади» Гомера, довжиною близько ... 150 метрів.
У бібліотеці Індійського міста Адьяр зберігається сотні книжок,що писалися на аркушах, виготовлених з пальмового листя. Сторінки книжок прикрашали золотом, дорогоцінним камінням...
Серед старовинних монгольських і тібетських книг є справжні манускрипти, тексти яких писалися сумішшю золота, срібла, коралів, перлів, бірюзи, глазурі, перламутру, сталі та міді. Є тут також книжки з текстами, вишитими по шовку та сап’яну різнокольоровими нитками… без жодного вузлика.
Ще одна унікальна книжка, сторінки якої зроблені із срібла, а букви «написані» золотом. На виготовлення такого ювелірного шедевру було витрачено більш ніж 50 кілограмів золота та близько 600 кілограмів срібла.
В наші часи з’явилася «металева книга». Виготовив її коваль Костов з болгарського міста Враца. Книга, 22 сторінки якої зроблені із… заліза, важить близько 4 кілограмів, хоча розміри її звичні – 18 на 22 сантиметри.
Серед книжок зустрічаються справжні велетні. Так, одним з найтовcтіших романів, напевно, слід вважати «Кларису» – роман англійського письменника Семюела Річардсона. Він містить 984 870 слів, майже на 200 тисяч слів більше, ніж у Біблії. Роман побачив світ у середині XVIII століття.
Але пальма першості у створенні подібного роману належить японському письменникові XIX століття. Автор працював над ним 40 років. Роман складається із 100 томів по тисячі сторінок у кожному, вага одного примірника 60 кілограмів. У романі налічується майже 32 мільйони слів.
Не менш цікаве і «Диявольське Євангеліє», яке зберігається у королівській бібліотеці в Стокгольмі. Його обкладинка зроблена з дубових дощок товщиною 4 сантиметри, а прикрашають книгу масивні защіпки з кованого заліза. На виготовлення пергаментних сторінок пішло понад 100 козячих шкір.
З виданням «Історії Південної півкулі», що було надруковано у США, можливо знайомитися лише за допомогою спеціального двигуна, адже важить вона 225 кілограмів, в розгорнутому вигляді її ширина дорівнює 2 метри 70 сантиметрів, а висота – 2 метри.
На стінах храму у Фівах висічений древній літопис. Стіни храму є своєрідною книгою, найбільшою у світі за своїми розмірами, оскільки кам’яні «сторінки» її сягають сорока метрів завширшки.
А ось мода на так звані мініатюрні книжки виникла наприкінці XVIII століття, завдяки примхам Марії-Антуанетти, яка забажала носити улюблені книжки в рукавичці. Однак ще задовго до цього робилися спроби виготовлення таких оригінальних видань. Прародителькою їх можна вважати старовинну рукописну мініатюрну книгу, яка зберігається в Єреванському книгосховищі Матенадаран. ЇЇ вага лише – 19 грамів.
Одна з найбільших бібліотек світу – Національна бібліотека конгресу США. Заснована вона у 1800 році. Її книжковий фонд налічує 40 мільйонів примірників.
Найменша книжка видана у 1896 році в італійському місті Падуя, її розмір 16 мм на 11 мм, що дорівнює приблизно розміру нігтя на великому пальці руки. У цій книзі надрукований лист Галілео Галілея.
Найбільша бібліотека в Україні – Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського. Заснована вона у 1714 році.