https://create.kahoot.it (мобільне опитування, створення ігор)
"Розвиток інтересу до книги і читання" тут
Бібліотечний флешмоб тут
Створення та розгадування кросвордів
Створення інтерактивних уроків. Інтерактивне відео
Онлайн-помічник у створенні колажів
Створення інтерактивних зображень та відео
Флешбук або улюблена книга в соціальній мережі
Поняття «інновація» міцно увійшло і утвердилося в нашому професійному житті поряд з новими інформаційними технологіями. За частотою вживання воно сьогодні не має собі рівних – всі говорять про інноваційну діяльність.
Що означає це поняття? За Бібліотечною енциклопедія «інновація» – це «оригінальна ідея», що виходить за межі існуючих канонів, традиційних форм, методик, або «проект, який відображає новий підхід до змісту та організації бібліотечного обслуговування, технологій чи управління бібліотекою». У бібліотечній практиці інновації – це реалізовані ідеї, кінцевий результат здійснення процесу.
Головною метою інновацій, які упроваджуються в практику роботи, є покращення обслуговування користувачів, створення комфортних умов для якісного задоволення читацьких запитів, а також забезпечення розумного балансу між необхідністю інновацій і збереженням цінних бібліотечних традицій.
До основних видів відносять:
— продуктові та сервісні інновації, коли змін зазнають послуги та продукція;
— технологічні інновації, коли змінюються процеси бібліотечної технології;
— організаційні інновації, коли відбуваються структурні зміни, реорганізуються існуючі відділи або створюються нові;
— соціальні інновації, коли зазнають змін методи управління бібліотечним персоналом, традиції формування колективу та інші соціальні аспекти.
Враховуючи вимоги сьогодення, бібліотеки намагаються використовувати у своїй діяльності сучасні й різноманітні форми роботи, які, завдяки актуальному змісту, творчому підходу та нетрадиційним назвам, здатні привертати до себе увагу користувачів бібліотек, а також залучати до них нових відвідувачів.
Матеріал підготовлено на основі аналізування та узагальнення інформації з професійної періодики, бібліотечних сайтів, інших ресурсів Інтернету.
Айстопер (від англ. eye stopper – дослівно «той, що зупиняє очі») – поняття, яке використовується в рекламній справі. Це комунікативний рекламний і PR-елемент, основне призначення котрого – привертання уваги. Сильним айстопером вважають колір, особливо яскравий, оскільки саме колір предмета людське око розрізняє швидше за все. Крім того, використовують різноманітні нестандартні та/або смішні зображення людей, тварин тощо. У бібліотечній практиці айстопери – це об’єкти (живі й неживі), що привертають увагу користувачів. їх, зокрема, використовують при оформленні книжкових виставок.
Бібліобар – форма заходу, під час якого у вигляді «частування» пропонуються різноманітні книги та/або періодичні видання. Користувачі можуть підійти до «барної стійки» і вибрати те, що їм до вподоби. Інколи відвідувачам, крім книжкового «частування», пропонують каву, чай, солодощі, фрукти.
Бібліокешинг (від англ. cache - схованка) – гра, суть якої полягає в пошуку книжкових скарбів, що можуть бути заховані як у приміщенні бібліотеки, так і поза її межами. Користувачі бібліотеки, котрі виконують роль шукачів скарбів (можливе формування кількох груп, що змагаються між собою), використовуючи підказки (наприклад, записки) або/та відповідаючи на запитання чи виконуючи певні завдання, знаходять схованку за схованкою і, зрештою, дістаються до головного скарбу.
Бібліомікс (від англ. mix - змішувати) – тематичний бібліографічний огляд, до якого включають різноманітні бібліотечні документи: книги, періодичні видання, відео-, кіно-, фоно-, фотодокументи, електронні видання, плакати, посилання на інформаційні ресурси тощо.
Бібліопікнік – акція, що найчастіше проводиться на свіжому повітрі в рамках літніх читань. Користувачам пропонують різноманітні книжкові «частування» з цікавими назвами (бутерброд «Книжковий», «Шашлик-Всезнайко», Арт-десерт тощо). Іноді бібліотечний пікнік організовують і в приміщенні бібліотеки, потурбувавшись про створення відповідної атмосфери.
Бібліотечний десант – виїзна акція, котру організовують один чи кілька відділів бібліотеки для різних аудиторій, у різних закладах та установах (дитсадки, школи, парки та ін.). Мета – якомога більше розповісти про можливості бібліотеки, розкрити багатство її фонду, привабити нових користувачів.
Бібліотечний non-stop (від англ. non-stop - безперервний, безупинний) – формат проведення масового заходу, який триває 10-12 годин або впродовж усього дня чи навіть кількох днів), про що зазначається в його програмі. Захід може бути приурочено до якогось свята, проводитись у рамках Дня відкритих дверей тощо. При цьому бібліотека перетворюється на майданчик для відкритого інтерактивного спілкування з цікавими людьми (письменниками, видавцями, творчими молодіжними колективами та ін.).
Бібліофреш (від англ. fresh - свіжий) - бібліографічний огляд книжкових новинок.
Бібліошоу – розважальний бібліотечний захід постановочного характеру, що, як правило, проводиться перед публікою (реальними та/або потенційними користувачами бібліотеки) і розрахований на гучний зовнішній ефект.
Буккросинг (від англ. book – книга, crossing – рух) – рух книголюбів, що діють за принципом «прочитав - передай іншому». Вони цілеспрямовано залишають у спеціальних шафках (на поличках і т. ін.) в людних місцях (книгарні, кафе, вокзали, парки) прочитані книги, щоб інші могли їх почитати. Рух має свої правила. За таким обміном можна простежити в Інтернеті. Головна ідея – «відпустити» книжку в мандрівку світом (звільнити її), таким чином перетворюючи світ на відкриту бібліотеку. Буккросинг зародився в Америці, 21 квітня 2014 р. вперше відзначено Міжнародний день буккросингу.
Буктрейлер (від англ. booktrailer; book — книга, trailer - тягач, причіп) - це короткий відеоролик (тривалістю до 3 хв.) за мотивами книги, що є сучасною формою реклами книги, засобом її просування, заохочення до читання. Основне його завдання - яскраво та образно розповісти про книгу, зацікавити, заінтригувати читача. Такі бібліотечні відеоролики знімаються як про сучасні книги, так і про ті, що стали літературною класикою.
Мотиватор (мотиваційний постер) – вид наочної агітації, призначенням якого є створення відповідного настрою. Це поєднання зображення та тексту, що стимулює до дії, надихає на роботу над собою, на певні позитивні зміни у ставленні до світу та самого себе, змушує задуматися над важливими проблемами та поглянути на звичні речі з незвичного боку. Мотиватори використовуються в бібліотеках, щоб надихати на читання, стимулювати до відвідування бібліотечних установ.
Виставка-інсталяція – виставка, яка представляє собою просторову композицію, створену з різноманітних елементів – побутових предметів, промислових виробів та матеріалів, природних об’єктів, фрагментів текстової й візуальної інформації.
Квест (від англ. quest - пошук, пошук пригод) - інтелектуально-динамічна гра, що поєднує спортивне орієнтування, розв’язування інтелектуальних завдань тощо. Основою гри зазвичай є послідовне виконання заздалегідь підготовлених завдань командами або окремими гравцями. Гра має тему, мету, певний алгоритм, якого потрібно дотримуватися. Наприклад, учасник, який виконав перше завдання, в результаті отримує підказку для виконання другого і т. д.
Бібліоквест – може передбачати: відгадування загадок з історії бібліотеки, міста (села), літературних загадок, пошук цитат у книгах, пошук на полицях зазначених книг та багато інших цікавих завдань. Вужче поняття – літературний квест (літературне квест-орієнтування). Це один із варіантів названої гри-пошуку, маршрут якої пов’язаний зазвичай із сюжетом і героями тих чи інших літературних творів. Тобто бібліоквест, літературний квест – це активні форми соціокультурної роботи, в яких закладено модель розвитку навичок інформаційної діяльності, а також формування позитивного емоційного ставлення до бібліотеки та процесу читання. Розрізняють традиційний квест та веб-квест.
Мотиватор (мотиваційний постер) – вид наочної агітації, призначенням якого є створення відповідного настрою в навчальних закладах, на робочих місцях. Це поєднання зображення та тексту, що стимулює до дії, надихає на роботу над собою, на певні позитивні зміни у ставленні до світу та самого себе, змушує задуматися над важливими проблемами та поглянути на звичні речі з незвичного боку. Мотиватори використовуються в бібліотеках, щоб надихати на читання, стимулювати до відвідування бібліотечних установ.
Флешбук – книжковий флешмоб в Інтернеті. Це може бути розміщення фрагментів текстів видань у соціальних мережах, створення там само уривків з улюблених книг, ознайомлення з ними друзів і передплатників сторінки з наведенням цитат, ілюстрацій, особистих думок та іншої інформації.
Флешмоб (також флеш-моб, флеш моб; від англ. flash mob; flash — спалах, mob - натовп) – заздалегідь спланована масова акція, зазвичай організована через Інтернет або за допомогою інших сучасних засобів комунікації, під час якої велика кількість людей оперативно збирається в громадському місці, протягом декількох хвилин виконує узгоджені дії і потім швидко розходиться.
Бібліотечний флешмоб (також книжковий флешмоб, лібмоб) найчастіше має на меті інформування населення про роль сучасної бібліотеки в суспільстві, про нові можливості, котрі відтепер надають модернізовані бібліотеки; заохочення до читання; привернення уваги до неповторності книги як носія інформації.
Букблогер/буктубер (від англ. book — книга та tube — канал) — ведучі персональних літературних онлайн-відеоканалів. По суті, це ві- деоогляди книг. У Європі та США слово «буктубер» зафіксовано у словнику «Urban Dictionary». У той же час деякі книгознавці досить критично ставляться до бук- туберів. Так, Ю. Щербініна дає визначення буктубера як «відеооратора на літературні теми. Звертаючись до найширшої аудиторії, пересечні інтернет-користувачі на правах професіоналів від бібліоіндустрії роз- повідають про свої книжкові покупки, переповідають сюжети творів, відгукуються про прочитане, оглядають та коментують». На наш погляд, усе залежить від авторитета буктубера, його сти- лю ведення блога та інших якостей і здібностей. Якщо говорити про класифікацію цього бібліографічного ресурсу, то його можна віднести до рекомендаційного. Відеоогляди можуть бути індивідуальними (ведучий — одна люди- на) або колективним (декілька людей). Дуже часто книжкові огляди на Youtube ведуть молоді люди, які розповідають про останні прочитані книги, діляться своїми думками й дають рекомендації. По суті букблогери створили свою книжкову спільноту. Вони ставлять один одному питання, маркуючи їх тегами. І кожний невеликий виступ, як правило, розпочинають із пояснення, на який тег вони відповідають. “ Давати книжкові рекомендації тільки виглядає легковажною справою, що ні до чого не зобов’язує. Адже, якщо ми рекомендуємо людині книгу, яка їй не сподобається, ми ризикуємо втратити її довіру. Серед книгоблогерів є й бібліотекарі. Об’єктами уваги буктуберів можуть бути:
улюблені прочитані книги;
книжкові покупки місяця;
улюблені місця для читання;
використання закладок;
улюблені персонажі тощо.
З молодіжного тренда селфі становиться культурним феноменом, який може успішно використовуватися на любих зустрічах та заходах.
Здобувачі освіти задоволенням читали книжки на природі, жартували, ділилися своїми враженнями про прочитане, і як виявилося пізніше – засвоєння прочитаного матеріалу стало значно краще!
Теплі відносини з дитиною незамінні. Вони будуються важко, по цеглинці. Кожна цеглинка — це щоденна самовіддана робота батьків, безумовна любов, терпіння й розуміння.
Написано безліч книжок про те, як побудувати теплі відносини з дитиною та сформувати необхідну міцну довіру. Важливою складовою цієї фортеці психологи називають продуктивний, емоційно насичений час, проведений разом. У цього простого секрету є кілька складових.
По-перше, звичайно ж, потрібно бути готовими слухати (саме слухати, а не повчати!) дитину без осуду, намагатися її зрозуміти, навіть якщо це нелегко.
По-друге, необхідно знайти спільний емоційний “майданчик” — місце або заняття, яке даруватиме вам з дитиною позитивні емоції, радість від того, що ви провели цей час разом. Можна, наприклад, разом ходити в походи — з наметами, співами біля ватри та смачною юшкою. Або посадити дерево і разом дбати про нього, розповідаючи про те, як важливо берегти легені планети. Або побудувати годівницю для міських їжаків!
Але ми хочемо розповісти про давно перевірений спосіб розділити з дитиною емоції, думки та мрії, і отримати від цього не просто емоційне задоволення, а й великий профіт для спільного майбутнього. Йтиметься про сторітайми.
Слово “сторітайм” описує типову практику американських та британських шкіл і бібліотек. Вона трохи відрізняється від звичного “а тепер послухаємо казку” українських (читай, пострадянських) дитсадків та молодших класів. Практику сторітаймів, завдяки детально розробленій методиці, запозичили вже більшість країн світу.
Отже, скажімо, в США передбачається, що мами або тата приводять своїх малюків до бібліотек, починаючи з дитячого віку. У призначений час в міській бібліотеці збирається невелика група дітей, щоб… послухати казку.
Звичайно, казку малюкові можна прочитати і вдома (ще простіше включити йому мультфільм). Але в тому, щоб зібратися в певному місці в певний час заради читання, є своя магія.
Отже, бібліотекар починає читати. З дикцією, жартами, театральними дійствами, а іноді навіть з гримом і костюмами! Діти слухають. Звичайно, не всі. Хтось повзає, хтось плаче, хтось вимагає сік або цукерку, а ще хтось просто спить, це нормально! Тим часом казка робить свою справу.
По-перше, діти усвідомлюють, що книжка — це щось важливе, заради чого можна гарно вдягнутися, сісти в машину та опинитися у великій веселій компанії.
По-друге, сама історія. Боротьба добра і зла, неймовірні пригоди й соціальні ролі!
По-третє, поки дитина слухає, вона несвідомо вчить нові слова, розвиває фантазію, логічне і критичне мислення, та паралельно соціалізується, розвивається когнітивно, морально й емоційно.
По-четверте, дитина може погортати книжку! Адже це не тільки дрібна моторика. Це ще й візуальна грамотність, розвиток смаку завдяки ілюстраціям.
Загалом, суть сторітаймів, ми думаємо, зрозуміла. Зробити з книги свято, подію. Надихнути на самостійне читання, мислення, креатив та спілкування в майбутньому.
Ця практика з ясел поступово перебирається до школи. А вже там розгортається. У молодшій школі читають і слухають. У середній школі читають і слухають. У старшій — читають і … Ну, ви зрозуміли. А ще ця практика прийнята в більшості сімей. Причому, це не залежить ні від статусу сім’ї, ні від її добробуту. Залежить лише від гарної звички, що передається від покоління до покоління.
Важливий момент сторітаймов: дитина ніколи не буває занадто маленькою або занадто дорослою, щоб почитати їй (або разом з нею) вголос. Малюкові три місяці — читайте! 7 років — читайте! 13 років — теж читайте! Це ваш емоційний фундамент. Ваше загальне джерело позитивних емоцій і спогадів.
– А чому Марія не могла просто піти працювати, як всі? Щоб не голодувати? – запитує Матвій свою маму, слухаючи історію про геніальну Марію Кюрі.
– Тому що жінок тоді неохоче брали на роботу. Часи такі були, — каже хлопчикові мати.
– Нісенітниця якась, — зітхає Матвій. Він обурений несправедливістю. Марія Кюрі здається йому майже супергероїнею.. Як її могли не наймати, адже вона була така розумна!
– Пап, давай теж що-небудь збудуємо. Може, антену? – просить Данило. Річ у тім, що він самостійно прочитав біографію Ніколи Тесли.
Батько втомлений після робочого дня, але йде до конструктора. Адже це його син і це їх спільний час.
Психологи не втомлюються повторювати, що читання вголос разом з дитиною — це безцінний сімейний ритуал. Він може втішити, підбадьорити, розвеселити та врівноважити. Адже ви ділитеся не історією. Ви ділитеся емоціями, думками, любов’ю. Найціннішим і потаємним.
Час, відведений для читання, не має бути обов’язковим. Зробіть так, щоб дитина сама просила вас почитати їй, говорила “хочу” з усією безапеляційністю юного віку.
І підносячи їй цей безцінний дар, ви отримаєте у відповідь подяку, довіру і любов. Вони залишаться з вами назавжди. Скільки б років не було вашій дитині.
Книжки для дітей та підлітків, які можуть вас надихнути – ipio-books.com/product-tag/detskie-knigi.