Ми, українці, — співучий народ. І пісень склали ой як багато! Особливо лагідні й гарні поміж них колискові. Співаючи колисàнку, матуся не тільки присиплює — вона бажає своєму дитяткові щонайкращого. Та й сам уже мамин голос має цілющу силу. В давнину колискову пісню вважали оберегом. Тому в ній часто співають про кота. Адже, за народними віруваннями, кіт захищає людину від злої сили, бере її неспокій та тривоги. Добре, коли дитині співають. Тоді вона легко засинає, солодко спить — а отже, росте здоровою і радісною. Певно ж, коли ти був манюнім, тобі теж співали колисанок... Якщо маєш молодших братика чи сестричку, спробуй поспівати їм.
Котику сіренький,
котику біленький,
котку волохатий,
не ходи по хаті.
Не ходи по хаті,
не буди дитяти,
дитя буде спати,
котик воркотати.
Ой на котка воркотà,
на дитину дрімота…
Ходить котик по горі,
носить сон у рукаві.
Усім дітям продає,
а Марійці так дає.
Ой люлі, ой люлі,
налетіли гулі.
Сіли на воротях
в червоних чоботях.
Сіли та й раденькі,
що спить мій маленький,
що спить і не чує,
де гуля ночує.
Які пестливі слова вжито в колискових?
Вивчимо одну колискову напам’ять,а потім розкажіть або проспівайте їх у класі, в родині.