ВАСИЛИНКА
У родині я найменша,
йменням Василинка,
татко мій з дідів болгарин,
мати — українка.
Я болгарською охоче
вдома розмовляю.
Я бабусі коломийки
весело співаю.
«Я люблю! Аз те обічам!*» —
про таке розмова.
Бо велика в нас пошана
до рідного слова.
СІЮ ДИТИНІ
Сію дитині в серденько ласку.
Сійся-родися, ніжне «будь ласка»,
вдячне «спасибі», «вибач» тремтливе.
Слово у серці, як зернятко в ниві.
«Доброго ранку!», «Світлої днини!» —
щедро даруй ти людям, дитино!
Мова барвиста, мова багата,
рідна і тепла, як бàтьківська хата.