Поміркуй: чи можна купити хитринку?
Прийшла Лисиця на базар, принеслà повний кошик якогось товару, прикритого білим рушничком. Це було взимку. Стала Лисиця в ряд, підняла пухнастий кîмір, поставила кошик на стіл, відкрила — і побачили люди: у кошику хитринки. Ішла повз базар учениця Наталка. Побачила — Лисиця хитринки продає. Підійшла і вибрала собі хитринку: маленька дерев’яна дівчинка притулила руку до голови, скривилася й жалібно пищить: «Ой, голова болить». Купила Наталка хитринку, принесла додому. Треба готувати уроки, та не хочеться. — У мене голова болить, — скаржиться Наталка мамі, — не робитиму уроків. — Добре, полеж, Наталочко. Прилягла дівчинка на ліжко й одразу ж забула про головний біль, говорить мамі: «Мамо, я піду покатаюсь на ковзанах». «Та в тебе голова ж болить», — здивувалася мама. Наталка почервоніла від сорому. «Віднесу на базар хитринку, віддам Лисиці, не потрібні мені її хитрощі», — подумала вона. Пішла на базар. Полізла рукою до кишені, а маленької дерев’яної дівчинки немає. «Де ж вона поділася?» — думає Наталка. Так і не могла зрозуміти дівчинка, куди поділася хитринка.Розповіла про все мамі. Мама й каже: — Злякалась тебе хитринка. Не люблять хитрощі совісті. — А де ж моя совість? У чому вона? — У тому, що тобі стало соромно.