25.09.2025

 Не дуже любив книгу Василько. І не дуже чемно з нею поводився.

 ...От одного вечора ліг він спати та й узяв книжку перед сном почитати. (А Василько знав, що, як лежачи книжку читати, псується зір і псується книжка.) Лежить Василько, читає і задрімав. 

   А книжка — бух на підлогу. Аркуші в книжці й пожмакалися. Добре заснув Василько, так кріпко, що й од "бух!" не прокинувся.

  І сниться Василькові, що він сам книжка.

  От бере його, книжку-Василька, Оленка, що теж не дуже поважає книжку, бере, читає і водночас обідає. Борщ із ложки — кап та й на  Василька-книжку. Йому пече, йому неприємно, що на нього борщ   капає, та нічого не вдіє Василько, бо він книжка.

А потім ухопили Василька-книжку Миша й Вова та давай на ньому різні дурниці писати: "Читав Вова", "Цікава книжка", "Колька-дурак" — отже понаписували. Так ніби хтось у грязюку перо вмочив та й бруднить, грязнить Василька-книжку.

 Далі ще гірше!

   Оленка почала Василька-книжку ножицями різати — малюнки вирізати. Болить Василькові, аж "рятуйте!" хочеться крикнути...

  Тільки-но Оленка ножиці прийняла, як хтось гарячого праса поставив на Василька-книжку. Горить Василько-книжка, дим із нього йде! Пече йому...Уже Василько-книжка не книжка, а саме шмаття, в яке загорнула  Оленка свій сніданок

 Так гірко та так боляче зробилося Василькові, що він аж прокинувся!

— Ой, що зі мною зробили?!

 А потім, здогадавшіїся, що то був тільки сон, зітхнув легше.

 А зітхнувши, подумав та й гасло про книжку склав:

 — Бережи книжку — це твій друг!

 І ніколи вже не псує Василько книг та й товаришів соромить, коли хтось із них не береже книжку.