Ми збирали з сином на землі каштани,
ми дивились довго, як хмаринка тане,
як хмаринка тане, як синіє синь,
як колише вітер струни павутинь.
Ми збирали з сином жолуді дубові,
і про день майбутній я казав синкові,
і пливли багряні хмари в вишині,
і співала осінь весняні пісні.
Небеса прозорі,
мов глибінь ріки.
Падають, як зорі,
з явора листки.
А над полем нитка
дзвонить, як струна.
Зажурилась квітка —
чує сніг вона.