Speaking skills (UA)

Розвиток говоріння

Говоріння - це лінгвистичний термін, який означає одну із навичок володіння мовою, а саме, говорити нею. Відомі випадки, коли люди дуже добре володіли іноземною мовою, робили блискучі переклади художніх творів, але говорити цією мовою не вміли. У них не було можливості чи необхідності говорити, було нема з ким поговорити, або були ще якісь причини. І в результаті, вони своє говоріння не розвивали і не могли говорити. Ми не розглянемо усі аспекти цієї проблеми, але знайомство із деякими із них, можливо, підштовхне вас самих шукати рішення ваших специфічних проблем із говорінням.

Біомеханіка говоріння

Коли ми говоримо іноземною мовою, ми застосовуємо той же самий голосовий апарат, що й при мовленні рідною мовою. Ті ж легені, трахею, гортань, голосові зв'язки, язик, щоки, піднебіння, зуби, губи, ніс – все це бере участь у формуванні звуків. І при цьому працюють ті ж самі м'язи - міжреберні м'язи і діафрагма керують подачею повітря у гортань, м'язи голосових зв'язок керують натяжінням зв'язок і частотою їх вібрації при проходженні повітря через них, м'язи носоглотки розподіляють потік повітря між ротом і носом, лицеві м'язи і м'язи язика керують об'ємом роту і резонансом цього об'єму із вібруючим повітрям, що пройшло через голосові зв'язки. М'язи губ і язика керують опором, який зустрічає повітря при виході із рота, що також впливає на модуляцію і гармоніку звукових коливань. Це складний механізм, і він відмінно працює, коли ми говоримо рідною мовою. Але він відмовляєтся працювати так саме добре, коли ми намагаємося говорити іноземною мовою. Чому?

Тому що в іноземній мові інші звуки, і вони інакше сполучаються, і щоб відтворювати їх, той же самий голосовий апарат має працювати по-іншому. Ті ж самі м'язи, але по-іншому. Примусьте майстра дзюдо чи карате зтанцювати танго чи фокстрот. Швидше за все, у нього одразу не вийде, але ж він застосовує ті самі м'язи, які потрібні для танцю, і його спортивні рухи не менш, або й більш складні, і вже точно потребують набагато більшої сили. І йому треба відчувати рухи суперника ані трохи менш тонко, ніж танцюристу треба відчувати рухи партнеру по танцю. Але для танцю потрібні інші рухи і інші переходи між цими рухами.

У м'язу прості функції – напружитися трохи сильніше чи трохи слабше, або гранично напружитися, ао гранично розслабитися. Але м'яз не робить цього сам, він робить це по сигналам нервової системи, які ініціюються головним мозоком. І рідко для якогось руху достатньо напружити чи розслабити лише один м'яз. Зазвичай потрібно, щоб кілька м'язів працювали одночасно, у чіткій координації. Коли ми просто стоїмо на місці, близько сотні м'язів сумісно працюють для того, щом ми просто стояли на місці. Так що коли ми освоюємо нові рухи, ми тренуємо не тільки, і навіть не стільки, м'язи, скільки мозок. Ми привчаємо його правильно координувати дію м'язів для виконання незвичних для нас рухів.

В іноземній мові багато звуків звучать не так, як у рідній. Наприклад, український звук [т] і англійскій звук [t], и їх дзвінкі еквиваленти [д] і [d]. Коли ми вимовляємо [т] або [д], кінчик нашого язика торкається зубів, а частина язика позаду кінчика притискаєтья до десен і альвеол (виступів позаду десен верхніх зубів). При вимові англійських звуків [t] і [d] кінчик языка торкається алвеол, і площа контакту язика із частинами верхньої щелепи набагато менше. Ось і виходять зовсім інші звуки. По суті, в англійській мові не більше двох-трьох звуків майже співпадають з аналогічними українськими звуками, а всі інші звуки відрізняються, і деякі із них не схожі на жодні з українських звуків. Темп нормального мовлення у більшості людей становить 60-120 слів на хвилину. Це означає, що люди вимовляють у середньому 300-600 звуків за ту ж хвилину, і при цьому ще роблять дві-чотири паузи для вдоху. І кожний звук треба зформувати окремо, і перейти до його формування від формування попереднього звуку, а потім перейти до формування наступного звуку. І все це треба робити 5-10 разів за секунду. Уявляєте, яка потрібна точна координація роботи усіх м'язів, що беруть участь у мовленні? Авжеж, без регулярних вправ досягти такої координації неможливо у принципі. І навіть коли така координація досягнена, треба продовжувати вправлятися, інакше вона швидко розвалиться.

Складно розучитися дихати, їсти, перетравлювати їжу, ходити (хоча й таке інколи трапляється). Ці функції керуються найдавнішими структурами головного і спинного мозоку, а такок нервовими вузлами периферійної нервової системи, надійність яких відпрацьована сотнями мільйонів років еволюції задовго до появи людини розумної як біологічного виду. А ось мова, на відміну від звукових сигналів, які вживають багато тварин, – відносно нещодавній еволюційний винахід. Їй років 200-300 тисяч, може й менше, і вона керується відділами головного мозоку, які сформувалися порівняно недавно. Тому навчитися говорити раз і назавжди, як, наприклад, збереженню рівноваги при їзді на велосипеді, не вийде.

Пам'ять і розумова діяльність

Ми схильні забувати. Мозок просто переміщує ту інформацію, яка йому рідко потрібна, в більш глибоке сховище. Ніхто насправді не знає, як це працює і чому, але це так. Слова, словосполучення, шаблони речень, на основі яких можна швидко побудувати потрібне вам в даний момент речення - все це повинно бути «під рукою» у мозку для вільної мови. А так як для повсякденного життя є багато інших речей, які мозок повинен тримати «під рукою», слова і шаблони, які рідко використовуються, він пакує і відправляє в певний «архів». А потім йому потрібно багато часу, щоб знайти це в архіві, розпакувати і використовувати. От і не виходить швидко говорити. Знову ж таки, потрібні регулярні вправи, регулярне використання цих слів і шаблонів, інакше вони неминуче потраплять в архів. Людина, яка не користується рідною мовою, починає забувати її через 3-5 років, а через 10 років вже відчуває серйозні труднощі, намагаючись заговорити на рідній мові. А з іноземною мовою це відбувається набагато швидше.

Думки в голові формуються без слів. Для вираження цих думок потрібні слова. Цих слів має бути достатньо, і вони повинні бути «під рукою» у мозку, щоб він міг швидко і точно сформувати думку в слова. Аналогічно, щоб зрозуміти мову іншої людини, мозок витягує думку з потоку слів (якщо вона там є, ха-ха). Перекладачі працюють таким чином – вони витягують думку з потоку слів, а потім упаковують її в слова іншою мовою. Але для того щоб мозок зміг зробити це ефективно, йому знову потрібні всі ці слова «під рукою», разом зі зв'язками з поняттями, які означають ці слова. Без регулярних вправ потрібних слів просто не буде «під рукою» в мозку, а вільно говорити не вийде.

З чого почати

Якщо ви починаєте з нуля, то краще почати з прослуховування диктора і повторювати за ним, або читати, слухати і повторювати. Існують аудіокурси, де прості короткі фрази читає носій англійської мови. Який варіант англійської обирати – британський чи американський –вирішувати вам. Традиційно рекомендується обирати британську англійську, оскільки з неї легше перейти на американську, якщо вам це знадобиться, ніж навпаки. Але в будь-якому випадку ваша вимова навряд чи стане британською чи американською в найближчі 10-20 років, якщо ви більше не немовля. Вважається, що що позбутися від іноземного акценту практично неможливо, якщо почати освоювати мову у віці старше за 5-6 років. Винятки є, але вони рідкісні, один на сто тисяч або мільйон.

Якщо самий початковий етап вже пройдено, і ви навчилися більш-менш правильно вимовляти всі звуки і розуміти транскрипцію, можна скористатися одним з наступних підходів, а краще всіма разом по черзі:

1. Читайте вголос. Вибирайте короткі тексти або уривки текстів, які можна прочитати за 2-5 хвилин (наприклад, улюблені епізоди з книги), і працюйте з кожним уривком годину і більше протягом дня, кілька днів поспіль, а саме читайте його спочатку повільно, намагаючись вимовляти кожне слово якомога точніше, а потім поступово збільшуйте темп і доводьте його до темпу нормальної мови або навіть трохи швидше. Для розвитку спеціальної науково-технічної лексики зробіть те ж саме з текстами з підручників і статей в області, яка вас цікавить. Для початку можна ⦿використовувати тексти цього сайту.

2. Вчіться вимовляти скоромовки. Не обов'язково вчитися «вистрілювати» їх з величезною швидкістю, але навіть якщо ви просто будете читати їх вголос кілька разів на день, така вправа натренує ваш голосовий апарат на відтворення звуків мови, яку ви вивчаєте, в досить складних поєднаннях, і ви не будете «спотикатися», намагаючись вимовити речення, завдяки тому, що у вас просто «язик не повертається».

3. Переказуйте прочитане. Ця вправа допоможе вам тренувати свій мозок, щоб швидше витягувати потрібні слова з пам'яті. Корисно іноді записувати свій переказ на диктофон, а потім прослуховувати.

4. В ідеалі добре б спілкуватися англійською мовою з реальними людьми. Зовсім не обов'язково, щоб англійська була для цих людей рідною мовою, адже для тренування говоріння потрібно говорити, а слухати в такій ситуації необхідно тільки щоб підтримувати діалог, а не розвивати розуміння на слух. Аудіювання потрібно розвивати окремо, і живе спілкування, звичайно, допоможе, але не замінить його. Якщо є можливість спілкуватися, потрібно нею скористатися, але і в цьому випадку пункти 1-3 не виявляться абсолютно марними. Окремо читайте нижче три короткі статті про те, які труднощі виникають при «неорганізованому» спілкуванні (тобто без допомоги і координації вчителя), і як їх подолати.

Як потеревенити англійською для розмовної практики.
Спостереження стороннього спостерігача.
Частина 1. Проблема

Часто люди висловлюють ідею: А давайте зберемося разом (створимо групу в Skype, WhatsApp і тому подібне) і будем теревенити англійською про все для покращення англійської! Блискуча ідея. Тільки не працює це. Не виходить потеревенити про все. Майже ні про що не виходить. Непроста це справа – просто потеревенити.

Якщо хтось упізнає себе в моїх описах, не ображайтеся. Тут не буде нічого особистого, окрім мого особистого досвіду.

Раніше я регулярно говорив з іноземцями англійською. А потом це все раптово скінчилося. Я продовжував читати, слухати, переписуватися, а поговорити не було можливості. И я став шукати можливості сам і з допомогою друзів. Інтернет, 21-е століття. Нормальний выхід для тих, кто не може поїхати в англомовну країну – думав я.

Свою проблему я вирішив, говорю англійською кожен день 10-20 хвилин на різні теми – від погоди до квантової механіки. Повернув свій колишній рівень і розвиваю далі. Але не у всіх виходить.

На різних сервісах є місця, де можна поговорити с незнайомцями із різних країн, познайомитися з ними і спілкуватися далі. Називаються такі місця по-різному – групы, кімнати, каналы. Для визначеності буду называти їх каналами.

У кожного такого місця зазвичай є опис, де вказано, якою мовою слід говорити, про що можна говорити і про що не слід. Зазвичай там є модератори, десь більш суворі, десь менш суворі. Мене у таких місцях цікавлять тілки канали, де можна поговорити англійською. І ось що я спостерігаю:

- Hello! How are you?

- Hello! I'm fine. And you?

- I'm fine too.

Кінець діалогу. Близько 90% діалогів відбуваються саме так. Деякі "продвинуті" замість "Hello!" говорять "What's up, guys?" Але суті це не міняє.

Інколи діалоги урізноманітнюються запитаннями – Where are you from? What are you doing now? What kind of music do you like? Типова тривалість діалогу– від 15 секунд до однієї хвилини.

Інколи трапляються балакучі люди, і розмова може тривати півгодини. Але крутиться вона навкруги сім'ї, роботи, навчання, погоди, хобі. Зрідка ще про щось. Словникового запасу у 3000 слів вистачає з головою.

І так день за днем, місяць за місяцем, із тим же словниковим запасом, із тими ж граматичними помилками. Мені важко повірити, що всі ці люди не бачать, що це не працює. Інколи я кажу їм про це і розповідаю, що потрібно, щоб це працювало. Але вони вперто продовжують наступати на свої улюблені граблі.

Є й такі, які готові говорити на найрізноманітніші теми і не лякаються ситуацій, коли вони чогось не знають. Вони полізуть у словник чи в Гугл і з'ясують для себе все. Але коли вони бачать, що протягом місяця їм доводится по 200 разів на день відповідати на запитання "How are you?" людям, котрим глибоко байдуже, як у них справи, уходять.

Авжеж, "усі знають", що конче необхідно спілкуватися із native speakers. Їх усі шукають на таких каналах, і вони там бувають, хочя и не весь час. Хтось заходить від нудьги, а хтось бачить свою місію в тому, щоб допомогти людям із різних країн вивчати англійську. Тут з'являється "наша людина". У неї серйозні наміри, і вона з порогу заявляє: "I want to talk to a native speaker." Мовляв, не хочу псувати свою англійську бесідами зі всякими бразильцями-іспанцями-корейцями. І ось поталанило – у цей момент на каналі є Джон із Каліфорнії чи Дайєна із Йоркширу – "I am a native speaker." Коротко розповідають про себе и задають пару запитань нашій "серйозній людині", запрошуючи її до діалогу. "Наша людина" все це уважно слухає, не перебиває, а потім переходить на українську і видає: "А тепер українською, будь ласка". Фініта ля комедія.

Як потеревенити англійською для розмовної практики.
Спостереження стороннього спостерігача.
Частина 2. Що робити, або рішення проблеми

Отже, кімнати/каналы/групи для бесід про те-про се. Яку користь можна отримати від них? Перш за все слід пам'ятати, що спочатку вони не призначалися для вивчення іноземних мов. Їх пристосовують для цієї мети, але результат залежить від того, хто, як і навіщо це робить. Одна справа, коли це платний канал, який веде вчитель. Ви платите вчителю гроші, а він вчить вас говорити – задає теми для обговорень, виправляє помилки, пояснює вживання тих чи інших граматичних конструкцій, ідіоматичних висловів і таке інше. Він сам підключає і відключає учнів за потреби. Я не пробував займатися на таких каналах і не пробував їх вести. Тому більше нічого писати про них не буду.

Я перепробував близько 40 каналів із вільним доступом (обирав тільки модеровані, бо із бовдурами ніколи і не цікаво спілкуватися) і всюди бачив ті ж проблеми, які описав у першій частині. А тепер про те, що треба робити, щоб отримати користь від цих каналів.

Пункт 1. Слід пам'ятати, що англійську треба вчити не не на каналах, а в іншому місці – з викладачем або самостійно. На каналі доцільно практикувати/розвивати говоріння (це лінгвістичний термін, який означає одну з базовых навичок володіння іноземною мовою – вміння розмовляти нею; у словниках загальної лексики він може бути відсутній). Можна також користуватися каналами для розвитку сприйняття мови на слух, але не слід цим захоплюватися – більшість людей там говорять із жахливими акцентами і не менш жахливими помилками. Я надаю перевагу слуханню подкастів BBC, аудіокниг і радиоспектаклів, а також перегляду фільмів. Я також багато читаю, пишу и періодично повторюю граматику. Також працюю над помилками, які сам помічаю і на які мені вказують дійсно тямущі люди.

Вивчили якісь типові фрази, нові слова, ідіоми, граматичні конструкції– спробуйте їх на каналі або на кількох.

Багато людей не розуміють цього. Деякі доводять своє нерозуміння до абсурду. Вони приходять на канал і вимагають: "А ну, швидко навчайте мене англійської, а я прилягу на диванчику і розслаблюся". Таким людям немає сенсу щось пояснювати, бо вони вірять у диво, вірять, що хтось має виконувати їх забаганки, вірять, що на каналі давно сиділи найкращі викладачі світу і чекали їх появи, щоб почати навчати їх англійської.

Про дива. Вони бувають. Я знаю людину із далекого тихоокеанського острову, яка опанувала англійську виключно на одному із таких каналів. За рік вона пройшла шлях від нуля до Intermediate, як по словниковому запасу, так і по граматиці. Але вона тільки говорить і розуміє на слух. Читати і писати англійською не вміє. Ця людина – син джунглів і вихованець океану. Серед нас, жителів бетонних джунглів, таке мало хто може повторити. Диво не в тому, що він так вивчив англійську. Він сам – диво, prodigy.

Отже, Пункт 1 про те, чого не слід робити. Не слід сподіватися, що такий канал/група/кімната замінить вам все, а головне, ваші особисті зусилля. Канал може доповнити ваше вивчення англійської в аспекті практики мовлення, і не більше. І їм слід послуговуватися, коли чомусь нема інших можливостей усного спілкування.

Пункт 2. У чаті всі мовчать, або говорять про усілякі нісенітниці, які не мають жодного сенсу. Мене запитують, скільки мені років, че є у мене квартира-машина-дача, скільки в мене дітей. Яка тобі різниця? Ти що, хочеш взяти мене заміж? Май на увазі, що я – не дівчина. Пропонуєш серйозну тему, другу, третю, десяту – нікому не цікаво. Нарешті поталанило, обговорюєш із кимось тему не просто цікаву, але й корисну для твого розвитку. І тут комусть терміново треба узнати, як у тебе справи.

Як в таких умовах отримати нормальну розмовну практику? Та просто. Ставьте собі задачу і вирішуйте самі, не очікуючи допомоги від будь-кого. Кони на каналі ніхто не розмовляє (а це 40-60% часу популярних каналів і до 90% часу менш популярних), розкажіть історію. Це може бути історія про те, що вас вразило у вашому особистому житті дві секунди чи двадцять років тому, чи про те, що ви прочитали десь. Авжеж, історії слід обирати з урахуванням правил каналу. Якщо на каналі заборонено говорити про секс, політику і релігію – не розповідайте такі історії на цьому каналі, розкажіть їх на іншому каналі, де про це можна говорити.

Велика перевага такого підходу: ви можете обирати історію із такою лексікою, яку вам потрібно відпрацовувати, а не з тією, яку вам нав'язують любителі поговорити про погоду, сім'ю і дітей. Уявіть собі, що ви – диктор радіо. Ви у мікрофону, ви говорите, але не маєте уяви, чи хтось слухає вас. Та це і не важливо. Для вас важлива розмовна практика – от і займайтеся нею.

І ще важливо. Якщо ви не можете розказати історію "знаскоку" – підготуйте її. Пошукайте у словниках потрібні слова, подивіться граматику, що підходить. Можна й пару ідіом підібрати, щоб зробити історію цікавішою. А потім розкажіть її. Спочатку собі або своїй кішці/собаці (наж живими людьми негуманно проводити такі досліди), а потім вже на каналі, або на кількох, або на одному, але 3-5 разів – все одно, там люди міняються, і не кожен із них почує вашу історію п'ять разів.

Інколи ваша історія може когось зацікавити, і вам будуть задавати запитання, а ви будете відповідати. Тоді у вас буде бесіда на тему, задану вами, але не штучним чином ("Давайте поговоримо про футбол/сім'ю і шлюб/виховання дітей" і таке інше), а конкретно на вашу тему. Але якщо не поталанило, і не вийшло обговорення – не проблема. Ви вирішили свою задачу. А інші нехай вирішують свої задачі, як вміють.

Так, треба бути ввічливим. Коли говорите, робіть перерви. Бажано не рідше, ніж раз за дві хвилини, можна і частіше – на випадок, якщо комусь стало цікаво, і він/вона хоче щось запитати у вас.

Так, треба мати терпіння і витримку. Ніколи не приймайте те, що вам говорять на каналі, на власний рахунок, навіть якщо вам кажуть: "Гей ти, йолопе, заткни пельку". Це до вас ніякою мірою не відноситься, адже ви не йолопи. Пожалійте убогого, який цього не розуміє. Або ще ситуация – ви з кимось обговорюєте щось цікаве. Може, навіть з двома чи трьома особами. І тут комусь терміново треба узнати "How are you today?" Не давайте таким людям шансу зруйнувати ваше спілкування. Ввічливо скажіть "I'm good, thank you" і продовжуйте свою тему, ніби нічого не трапилося. В 95% випадків той, хто запитав, заспокоїться. Адже він отримав відповідь на своє термінове запитання. Деякі роблять це навмисно, але більшість – через глупість. Ігноруйте і тих, і других.

Якщо всеж дуже хочеться потеревеніти із живими людьми – залишайтеся на каналі. Якщо там багато підписчиків, рано чи пізно у вас буде з ким потеревеніти. Авжеж, треба щоб так співпало, що і у вас є час потеревеніти, і в інших людей. Має поталанити. Але це для того, щоб потеревеніти. Для справи талан не дуже потрібен. Для справи набагато важливіша систематична праця.

Авжеж, усі варіанти не передбачиш і не опишеш. Я дав вам ідею. Не слідуйте нею бездумно, Розвивайте її творчо. Успіхів вам. І нехай вам поталанить так, щоб вам більше не були потрібні голосові чати.

Потеревенити англійською для розмовної практики.
Чудово! А про що?
Спостереження стороннього спостерігача.

Раніше я розповідав про проблеми, які часто виникають у людей, коли вони намагаються використовувати різні «чати», «кімнати», «бесіди», «групи» і «канали» на онлайн-голосових сервісах для розмовної практики мови, що вивчається, і що з цим робити. Але є й інший аспект проблеми.

Ви не можете просто поспілкуватися. Треба про щось говорити. Але про що? І навіщо нам знову потрібні ці прокляті «не можете» і «треба», адже ми так хочемо легкості!

Деякі взагалі не розуміють, що потрібно про щось говорити. Кажуть "Hello!" і сподіваються, що воно піде саме по собі. А воно не йде. Більш просунуті розуміють, що розмова потребує теми, і відчайдушно шукають її. Часто це виглядає так: "Let us talk about something!" Але це не зовсім тема, і після декількох намагань уточнити, про що саме ми збираємося говорити, розмова «про щось» згасає, а часто і зовсім не починається.

Дехто пропонує "Let's talk about football/music/hobbies." На перший погляд, це звучить як цілком осяжна тема, особливо якщо порівнювати з «про щось». Але ні, це занадто широкі теми. Якщо ви не натрапите на співрозмовника, який розуміє, що до чого, і не зробить з цієї яскравої ідеї щось цілком прийнятне для розмови, знову нічого не вийде. Будуть такі розмови:

- I like rock music.

- Great! I like pop songs, and sometimes listen to classical music. Кінець розмови.

Якщо звузити тему (Let's talk about transformations of German and Austrian dancing music in the Renaissance), шанс знайти співрозмовника, який зможе хоч щось сказати на цю тему, стає занадто малим, особливо з огляду на специфіку спільнот в інтернеті.

Як ми починаємо спілкуватися в повсякденному житті? Так ви зустрічаєтеся або дзвоните другу або подрузі, обмінюєтеся привітаннями і?.. Пропонуєте: «Давайте про щось поговоримо»? Авжеж, ні. Розмова може початися з якоїсь новини ( «Уявляєш? Сергій одружився/розлучився/купив машину/отримав двійку з фізики!", "Я сьогодні запізнився на роботу на п'ять хвилин, а начальник мене вилаяв, ніби я влаштував кінець світу!") або з висловлювання про щось ( «Знову йде дощ!», «Яка чудова погода!», «Як же я втомився!»). Тут все зрозуміло - за такою новиною або заявою слідує розмова з переходом від однієї теми до іншої, при цьому ці теми знайомі і цікаві вам обом. Не дуже часто ви будете нав'язувати другу тему, яка цікава тільки вам, за винятком випадків, коли ви розраховуєте на співчуття або підтримку.

Розмова з незнайомим або малознайомою людиною теж, взагалі, відбувається так. За винятком формальних ситуацій, розмова рідко починається зі вступу. Люди, які легко можуть заводити знайомства, не починають розмовляти з незнайомою людиною зі слів «Здрастуйте, мене звуть Ігор. А вас?". Вони почнуть із якогось твердження, яке ні до чого не зобов’язує. "Здається, починається дощ! І я забув парасольку", "Щось надзвичайно інтенсивний рух у місті сьогодні. Чому б це?", і таке інше. Потім вони спостерігають за реакцією незнайомця, і якщо він не намагається явно уникати контакту, і навіть на щось реагує, можна рухатися далі, а потім, при необхідності, знайомитися. А потім шукати спільні теми, спочатку відкидаючи ті, які співрозмовнику явно нецікаві або неприємні. Ось і буде розмова. У спілкуванні людина розкривається. Але не варто відразу розкриватися повністю, це схоже на ексгібіціонізм і не вселяє довіри. І не варто вимагати такого розкриття від інших – це схоже на спробу маніпулювати людиною, і також не викликає довіри. Люди розкриваються один перед одним поступово, у відповідь на зустрічний маленький крок партнера по співбесіді. Це психологія спілкування, і на цю тему написані наукові томи і популярні книжки. Але багато хто освоює цю мудрість без будь-яких книг.

Чому, коли люди намагаються поговорити онлайн, думають, що щось має бути інакше, і заводять розмову в стилі Hello, let's talk about something!"? Потрібно все те ж саме, що і «в реальному житті», тільки більш обережніше, ще уважніше, адже ви не бачите і не відчуваєте тонких реакцій людини, що знаходиться в іншому вузлі Всесвітньої павутини. Виняток – якщо у спільноті прийнято перш за все привітатися і представитися, так і слід робити. А потім сказати щось, що вас цікавить, хвилює, турбує (I've seen a bright reddish spot moving in the night sky. Could that be an alien spaceship?). І дочекатися реакції. Раптом це буде цікаво комусь іншому. Тоді у вас буде розмова. А якщо це нікому не цікаво? Спробуйте розповісти щось інше або спробуйте іншого разу, або спробуйте приєднатися до чиєїсь бесіди.

А якщо ніхто взагалі не хоче спілкуватися, і не тільки з вами, як тоді повправлятися у мовленні? Розповідайте історії (в рамках правил, прийнятих в громаді), як я радив раніше, в ч. 2. Історія може когось зацікавити, і тоді у вас буде розмова. І навіть якщо нікого не зацікавить, ви отримаєте розмовну практику – ви будете говорити, а вас будуть слухати.

Є й інший аспект. Вирішуйте самі, навіщо вам потрібно спілкуватися в чаті – розважитися або вдосконалювати розмовну англійську. Якщо останнє, не забувайте, що без зусиль нічого не досягти. Працювати потрібно регулярно, треба готуватися до своєї розмовної практики, треба працювати над англійською в цілому, а не тільки над говорінням, треба розвивати словниковий запас і освоювати граматичні конструкції (не обов'язково вивчати їх з підручника, хоча це теж не завадить).

Наприклад, якщо вас цікавить музика, не пропонуйте "Let's talk about music". Розкажіть про улюбленого виконавця або музичний стиль. Не можете зробити це відразу – підготуйте розповідь, прочитайте статтю на цю тему, розберіться в граматиці, запам'ятайте слова. Не завадить розповісти її своїй кішці або собаці, або плакат із зображенням виконавця. А потім розкажіть її всім.

Цілком ймовірно, що ви не єдиний, хто хоче практикувати свою розмовну англійську. Підтримуйте спроби інших людей почати розмову. Навіть якщо якої-неякої бесіди не вийде, вас оцінять і поважатимуть за таку охочесть. І ви отримаєте додатковий виграш – ви будете серед ініціаторів розмови, і наступного разу ви будете раді почути, і, можливо, навіть з нетерпінням чекати зустрічі з вами в мережі.

Набагато простіше приєднатися до розмови, яка вже ведеться. Але не завжди. Коли 3-4 людини вже активно розмовляють, важко вклинитися. Крім того, співрозмовники можуть підсвідомо вважати цю бесіду своїм надбанням, а вас - нахабою, який намагається відібрати у них те, що по праву є їхнім. Вони не скажуть вам цього, але вони відчують це і дадуть вам це відчути. Щоб без проблем вклинитися, потрібно привнести в розмову щось цінне. Якщо ви зможете внести свій вклад (можна додати щось цікаве по темі) – вклинюйтеся, вас охоче приймуть. Якщо ні, просто слухайте. Зовсім неввічливо буде заявити, що обговорювана тема вам нецікава, поговоримо про щось інше.

Весь час аналізуйте свої дії. Що ви робите, навіщо, який результат. Відкидайте те, що не працює або працює погано, залишайте те, що працює. Опанували щось добре – починайте освоювати щось інше. Це стосується і вивчення іноземних мов взагалі, і будь-якої діяльності. Працюйте над собою, і це допоможе вам працювати над своєю англійською мовою. Людина, яка багато знає, багато думала, багато пережила, багато зрозуміла, цікава як співрозмовник. З вами будуть хотіти поговорити, якщо відчують, що ви така людина.