ПРО НАС

Хронологія основних історичних подій

1859 р. – громада Берегомет над Сіретом отримала дозвіл на будівництво школи.

15 жовтня 1861 р. – відкриття новозбудованої школи.

Грудень 1866 р. – визнання Берегомету юридично. Обрання почесним патроном школи Олександра фон Василька.

12 червня 1872 р. – школа набуває трикласового статусу. Створення при ній громадської бібліотеки.

1898 р. – школа набуває шестикласового статусу.

Поч. ХХ ст. – початок реконструкції шкільного приміщення (до 1918 р.).

1932 р. – завершення реконструкції шкільного приміщення румунською владою, введення другого поверху.

Липень 1940 р. – семирічний статус школи.

Вересень 1945 р. – відновлення роботи школи в повоєнний період, семирічний статус школи.

01.09.1947 р. – набуття статусу середньої школи.

1950 р. – перший випуск середньої школи.

Поч. 60-х р. ХХ ст. – прийняття рішення про будівництво нової школи.

1 вересня 1965 р. – відкриття нової Берегометської СШ №1.

01.09.1998 р. – перейменування Берегометської СШ №1 в Берегометську ЗОШ  І-ІІІ ступенів №1.

01.09.2003 р. – реорганізація Берегометської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 в Берегометську гімназію.

     Перша школа в центрі села Берегомет була відкрита 15 жовтня 1861 року за часів панування в краї Австро-Угорщини (1788-1918 р.р.) Значну частину матеріалів на її будівництво дав місцевий поміщик барон Василько, а решту – члени громади.  Ця школа була однокласова, а 12 червня 1872 року за рішенням крайової шкільної ради її було реорганізовано в трикласову. При  школі створюється бібліотека, діти отримали можливість читати художню літературу. Особливо їм подобалися казки, «Кобзар» Тараса Шевченка, твори Лесі Українки, Івана Франка.

     У 1898 році школа набуває шестикласового статусу. У першому класі навчання проводилося українською мовою, а в наступних – німецькою.

     Сільський учитель у той час проводив велику просвітницьку роботу серед селян. У школі, яка була центром просвітництва, влаштовували голосні читання часописів, ставили п‘єсу «Назар Стодоля», знайомили дорослих і дітей з історичним минулим України. Особлива увага зверталася на добу козацтва, гетьманів Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, на життя і творчість Тараса Шевченка. Авторитет вчителя досяг високого рівня.

     Прикладом цього може бути життя управителя школи Леся Киселиці, який керував школою у Берегометі з 1911 по 1922 рік.

    Лесь Киселиця народився у 1884 році в селі Лукавці над Сіретом (нині Лукавці Вижницького району). Закінчивши Чернівецьку вчительську семінарію, де мав щастя слухати лекції Осипа Маковея (1867-1925), працював народним учителем у Мамаївцях (нині Кіцманського району), одночасно редагував «Дитячу бібліотеку», де окремими книжечками побачили світ твори для дітей Сидора Воробкевича (1836-1903), Франца Коковського (1885-1940) та ін. У 1911 році разом з дружиною Аделаїдою Зибачинською переїхав до Берегомета над Сіретом (нині Вижницького району). Одинадцятирічне його директорування в Берегометській школі супроводжувалося невтомною культурно-громадською діяльністю. Навчав людей любити рідну землю, материнську мову, пропагував українські періодичні видання, що виходили в Чернівцях, заснував читальню, де могли зійтися поважні ґазди, щоб почитати свіжі газети, обговорити своє становище, погомоніти про світові події, взяти для читання у бібліотеці цікаву книжку з української бувальщини і навіть разом з молоддю прийняти участь у постановці цікавої вистави. 

Управитель школи (1911-1922) в Берегометі над Сіретом Лесь Киселиця та його дружина Аделаїда Зибачинська, вчителька цієї школи. Фото 1911 р.

    Вмів гуртувати довкола себе людей. Був гарним господарем —завів пасіку, за що здобув прихильність у Берегометського вельможі барона Василя Василька, який зачащав до Лесевої пасіки купувати меду, а при нагоді погомоніти про господарські справи та політичні події. За сприяння барона Василя Василька Лесь Киселиця придбав у рідних Лукавцях досить простору садибу, а тому незабаром перевівся з Берегометської школи до Лукавецької. Під впливом брата Миколая, який був у Лукавцях двірником (старостою громади), зацікавився рільництвом, став вивчати агрономію, тваринництво. Своїми пізнаннями охоче ділився з односельчанами. Від нього вони дізналися про культуру сівозміни, плекання домашніх тварин. Вперше в селі він почав використовувати хімічні добрива, заохочувати до того селян.

    У листопаді 1918 року Буковину окупували румунські війська. Почалася політика насильницької румунізації, яка  торкнулась насамперед шкіл, де вводилося навчання румунською мовою. За найменший непослух учителі жорстоко розправлялися з дітьми. 5 травня 1931 року в газеті «Форвертс» була вміщена стаття про події в Берегометі, яка називалася «Восьмирічні  школярі  заарештовані». У ній повідомлялося:  «На вулицях цього містечка кілька днів тому були знайдені комуністичні листівки. Про цей випадок і з приводу змісту листівок було багато розмов, і навіть учні розповідали про ці знахідки. Коли про це дізнався старший учитель Браду, він втратив самоконтроль від злості. Він покликав до себе всіх дітей, які розповідали про листівки, і побив їх до такої міри, що лікар змушений був звільнити цих дітей від занять на 5 днів. Однак цього знущання було вчителю замало. Він написав донос у жандармерію, що в його класі проводиться комуністична пропаганда. Там не знайшли нічого розумнішого, як арештувати восьмирічних дітей, доставити їх у жандармську казарму, де вони були піддані найсуворішому допитові. Розуміється, що вони були випущені, тому що з'ясувалася уся безглуздість становища».

   За 22 роки панування румунських окупантів освіта в краї занепала. Однак у 1932 році в Берегометській школі було добудовано другий поверх (зараз в цьому приміщенні знаходиться контора НПП Вижницький).

   У серпні 1940 року Північна Буковина увійшла до складу СРСР. У вересні цього ж року школа отримала статус семирічної. Однак у зв’язку з браком спеціалістів, яких присилали із східних районів України, навчання розпочалося з 16 вересня і тривало один навчальний рік, тому що 5 липня 1941 року німецько-румунські війська окупували Берегомет, і навчання в школі було припинено. Воно було відновлено лише після звільнення краю від німецько-румунських загарбників.

   1 вересня 1945 року школа гостинно відкрила двері для учнів. Різні за віком учні змушені були починати навчання з самого початку через те , що протягом ряду років навчалися румунською мовою. Деякі взагалі не пішли до школи, бо не було одягу, письмового приладдя. Навчалися грамоти на старих паперах, списаних з одного боку, газетах.

  Велику роль в організації навчання у школі, залученню дітей до навчання відіграв Василь Миколайович Берник. Він народився 16 жовтня 1899 року в Берегометі в сім’ї селянина. Малий Василько закінчив 4 класи школи в Берегометі. Після цього здібний хлопчина продовжив навчання у Вижницькій гімназії (1909-1918 р.р.) .Після закінчення Вижницької гімназії працював вчителем у Берегометській школі, одночасно заочно вчився у Чернівецькій гімназії (1918-1922 р.р.), потім заочно вчився у школі «Vasile Lupu» у Ясах. Вся педагогічна діяльність Василя Миколайовича пов’язана зі школою у Берегометі, де він викладав німецьку мову. Пізніше у цій школі працювала його дочка, а зараз працює внучка Берник Г. М.

   1 вересня 1947 року школа набула статусу середньої. Перший випуск учнів, які здобули середню освіту, був у 1950 році.

  Тоді середню школу закінчило 5 випускників: Бойко Марія, Солярик Володимир, Данко Фрозина,  Мельничук Василина, Бужора Варвара.     Данко Ф., Мельничук В. після закінчення школи працювали вчителями молодших  класів. Солярик В. і Бужора В. закінчили фізико-математичний факультет учительського інституту. Після його закінчення Солярик В. працював вчителем математики у Сторожинці, а потім став директором школи. Бужора В. працювала вчителем у Лукавцях, потім у Берегометських СШ №1 і школі робітничої молоді.

 В 1959 році приймається рішення про будівництво нового приміщення школи в центрі Берегомета.

   1 вересня 1965 року Берегометська середня школа №1 гостинно відчинила двері перед юними берегометчанами. Директором школи був призначений Короп Миторофан Федорович. Як досвідчений керівник (раніше очолював міські школи, обласний відділ освіти) зумів організувати колектив для забезпечення навчальних кабінетів і класних приміщень необхідним обладнанням, новими і типовими на той час шкільними меблями, наочними посібниками. Як директор школи започаткував традицію щорічної зустрічі випускників школи минулих років із нинішніми випускниками школи. Як учитель-біолог багато зробив для озеленення території школи. Зокрема, організував посадку декоративних дерев  у шкільному парку разом із біологом школи Мазуром Григорієм Івановичем. Крім централізованого забезпечення школи навчальними посібниками, учителі разом з учнями та батьками багато працювали над виготовленням саморобних навчальних посібників і обладнання, оформленням класних приміщень, навчальних кабінетів. Вчителі працювали у вихідні дні, під час канікул, а також під час відпусток. 

Директор школи Короп М. Ф. під час виступу перед випускниками школи минулих років. Свято зустрічі школи з випускниками школи. 1966 р.

   Нове приміщення школи дало можливість якісно проводити навчально-виховний процес як на уроках, так і в позаурочний час, ефективно і якісно проводити виховні заходи. До 1965 року заняття у школі проводилися у 2 зміни, багато класів навчались у пристосованих приміщеннях, що знаходились у прилеглих до школи шкільних будинках. Не було спортивного, актових залів. У школі також здобували середню освіту  діти з сіл Долішній Шепіт, Лопушна, Мигово, Велике, окремі діти з села Черешенька. На першому поверсі старого приміщення  розміщувався інтернат, в якому проживало до 60 учнів-старшокласників із навколишніх сіл. У ті часи в школі налічувалось більше 1000 учнів. Це була найбільша по чисельності школа в районі. У школі було організоване для учнів 10-11 класів виробниче навчання. Уроки з виробничого навчання проводилися безпосередньо у цехах Берегометського лісокомбінату, де учні набували спеціальностей деревообробного виробництва. Разом з атестатом зрілості випускники школи одержували свідоцтво про присвоєння кваліфікації з виробничої спеціальності.

                                                                                                            Група вчителів школи – учасників районної серпневої конференції. 1969 рік.

    Після виходу на заслужений відпочинок директора школи Коропа М.Ф. у 1968 році, школу очолив Саула Григорій Федорович, який разом із заступниками директора Талько Борисом Євгеновичем, Залевською Тамарою Йосипівною, Радулом Дмитром Миколайовичем організували навчально-виховний процес так, що за якістю проведення навчально-виховної роботи школа відзначалась в районі Із 1978 року школу очолив Руснак Василь Костянтинович, який своєю сумлінною працею разом із педколективом, успішно продовжив славні традиції школи в справі навчання і виховання підростаючого покоління. 

                                                                                                           Директор школи Саула Григорій Федорович проводить свято першого дзвоника. 1975 р.

   Із 1978 року школу очолив Руснак Василь Костянтинович, який своєю сумлінною працею разом із педколективом, успішно продовжив славні традиції школи в справі навчання і виховання підростаючого покоління.  Із 1984 року по 1987 рік колектив очолювала Одочук Фрозина Петрівна, а з 1987 по 1992 рік Харлашин Володимир Іванович. Із 1992 року по 1999 рік директором Берегометської СШ №1 була Бужора Ніна Іванівна. 

1 вересня 1998 року Берегометська СШ №1 була перейменована в Берегометський ЗНЗ I-III ступенів №1.

   1 вересня 2003 року Берегометський ЗНЗ №1 був реорганізований у Берегометську гімназію. Із 1999 по 2011 н.р. директором Берегометської гімназії був Паламарюк Юрій Васильович.

 Педагогічний колектив Берегометського ліцею №1