Інтернет-небезпека поради вчителям для захисту учнів

Загрози, пов’язані зі спілкуванням

Соціальні мережі та програми на кшталт Viber чи Skype популярні тому, що вони надають можливість миттєво обмінюватись повідомленнями будь з ким. І саме цією перевагою можуть скористатися злочинці. Вони добре обізнані з дитячою та підлітковою психологією, тому без особливих проблем входять у довіру.

1.Шахраї

Раніше шахраї та крадії стежили за людьми в режимі реального часу. Тепер завдяки соцмережам все стало набагато простіше. І якщо дорослі можуть бути обачними, то діти часто висвітлюють у соцмережах кожен свій крок. Також вони нерідко розміщують у вільному доступі номери телефонів та домашні адреси. Так нечисті на руку люди дізнаються все про рівень статків родини, години відсутності вдома дорослих, час від’їзду у відпустку тощо. А інколи їм навіть не треба особливо напружуватись, просто додатися у друзі від виглядом однолітка та ініціювати спілкування – навіть ті діти, яким батьки постійно говорять про необхідність бути обережними, все одно можуть потрапити на гачок.

2.Групи смерті

Групи «Синій кит», «Червона сова» та інші – всі вони пропонують підліткам пройти своєрідні квести, при чому завдання передусім пов’язані з нанесенням собі шкоди. Останнє завдання «гри» – самогубство. Навіщо це адміністраторам груп? Все просто: завдання (а їх близько 50), потрібно знімати на камеру, самогубство – також. А у Darknet (анонімний сегмент інтернету, де сконцентровані спільноти, що займаються незаконною діяльністю) дуже багато людей, які ладні заплатити за подібні відео великі гроші.

Що зробити вчителю?

Поясніть дітям, що відома усім заборона на спілкування з незнайомцями розповсюджується і на інтернет-простір. Тому розкажіть дітям ще раз, що їм треба бути обережними, наприклад, не викладати у соціальні мережі світлини, які можуть бути неоднозначно сприйняті, та більше того – нашкодити у майбутньому. Це вже не говорячи про те, що інформацією можуть скористатися злочинці, тому не варто приховувати від дітей, до чого може призвести необачність. Що стосується груп смерті, то тут багато залежить від психічного та емоційного стану дитини. Звісно, підлітки, які не мають проблем ані в родині, ані в школі, ані в особистому житті, навряд чи стануть жертвами таких груп, а от якщо у дитини негаразди, то вона у зоні ризику. Тому вчитель, помітивши зміни у поведінці (дитина майже засинає на уроках, помітні ознаки депресії, на руках з’явилися рани тощо), має повідомити про це батькам та шкільному психологу. Іноді навіть проста розмова може допомогти вирішити проблему.