Embedded Files
Дата публікації допису: May 14, 2021 6:39:47 PM
Родина – невичерпне джерело наснаги, любові, щастя, успіху, добра та злагоди.
З метою популяризації історії про членів родини, які приймали активну участь у війні на сході України , до Міжнародного дня сім'ї, учні ЗЗСО І-ІІІ ст. "Берегометська гімназія" взяли участь в інформаційній кампанії "Моя родина унікальна" і написали невеличкі розповіді про своїх рідних.
# МояРодинаУнікальна
Кожен має свій ідеал, людину на яку він хоче бути схожим. Ми хочемо бути схожим на свого тата, Шендру Андрія Васильовича.
Наш батько завжди готовий прийти на допомогу, бо він розумний, рішучий і мужній чоловік.Мама каже, що ми схожі на нього.
Швидко й нестримно летить час.Три роки тому,коли на сході вже йшли бойові дії, наш тато пішов визволяти територію України від проросійських окупантів.Ми всією родиною чекали звісточки від нього.Так пройшов рік і татко повернувся додому. Але і до цього часу він працює на контрактній основі і захищає територію України.
Усі ці роки ми щодня відчуваємо батьківську турботу, його готовність зрозуміти, пробачити, допомогти. Знаємо, як його засмучують наші невдачі, яку радість приносять успіхи.
У вихідні дні наша родина проводить час разом. Тато любить прогулянки до лісу, де з сім’єю можна весело провести день. Також не забуває про домашніх улюбленців (собака й кіт), за якими доглядає й опікується.
Понад усе мій рідненький хоче, щоб ми мали міцні знання. Ми горді з того, що нас виховує така людина, як він.
Наш батько сміливий і працьовитий, постійно намагається бути для нашої родини прикладом. Від тата ми успадкували впевненість у своїх вчинках, чесність і справедливість. Ми пишаємось своїм батьком: у житті він прагнув досягнути всього своєю наполегливістю,старанністю. Йому не доводиться давати нам суворі рекомендації щодо нашого майбутнього життя, адже ми просто спостерігаємо за тим, як живе він сам, як долає труднощі й перешкоди на шляху до своєї мети.
У вільний час тато любить подивитися футбол по телебаченню, почитати цікаву книгу чи просто подихати свіжим повітрям.
Ми цінуємо й любимо свого батька. Для нас дуже важливо, щоб на його обличчі завжди була усмішка. Тож ми докладемо зусилля, щоб батько пишався нами, як ми ним. Наш тато − найкращий!
Учень 2-Б класу ,Шендра Олег та учень 9-Б класу Шендра Богдан.
# МояРодинаУнікальна
Я пишаюся своїм татом, тому що він для мене є найдорожча людина у світі. Мій батько завжди готовий прийти на допомогу, бо він розумний, мужній і рішучий чоловік.
Для кожної дитини, будь то хлопчик чи дівчинка, тато є завжди героєм. А для мене мій тато – подвійний герой.
Коли для України наступили нелегкі часи, коли інша держава посягнула на нашу недоторканість і свободу, багато батьків, синів стали на захист нашої незалежності та свободи. Одним з таких захисників є мій батько - Клим Андрій Васильович. Він без всяких вагань пішов захищати рідну землю для того, щоб наша сім’я та інші могли спокійно жити, почуватися в безпеці.
В період відсутності тата для нашої сім’ї, справжнім порятунком були нечасті розмови по мобільному телефону, у яких ми завжди його підтримували, казали,, що дуже його любимо і чекаємо з нетерпінням додому.
А коли в тата закінчилася служба, я і мій братик, були найщасливіші на світі.
Мій тато – справжній приклад для наслідування. Для мене він – справжній герой!
Учениця 6-Б класу
НВК “Берегометська гімназія”
Клим Ольга
# МояРодинаУнікальна
Я пишаюсь своїм дядьком тому, що він – Герой!
Лейба Павло Радович – саме так звали мого хрещеного дядька. Він народився 9 серпня 1995 року у селі Банилів-Підгірний Сторожинецького району. Згодом сім’я переїхала у силище Берегомет Вижницького району, де ріс, проживав, знаходив друзів та навчався мій, тоді ще зовсім малий, дядько.
Закінчив Берегометську загальноосвітню школу №3, після якої вступив у Чернівецьке ПТУ професійного ліцею №4 за професією маляр-штукатар, плиточник, малювальник. Навчання в ліцеї пройшло успішно. Йому так подобалась ця професія. Хоча в дитинстві він мріяв стати трактористом. Цікава професія, правда ж? Ким стану я у майбутньому – ще не вирішив. Але обов’язково подумаю ще й над цим варіантом.
Дядько Павло завжди любив та беріг природу, гори, ліси. Все тому, що ми живемо у квітучому селищі із дивовижними краєвидами . Напевно, тому після отримання диплому він повернувся у рідне селище Берегомет, де влаштувався на роботу у «Берегометське ГМТ» складальником виробки деревини. Вже через 3 місяці був вимушений звільнитись у зв’язку із призовом до армії. Як розповідає моя матуся, його рідна сестра, для дядька Павла це була хороша новина. Бо він ще з дитинства мріяв служити армії України.
Матеріал підготував племінник воїна
учень 4-А класу
НВК «Берегометська гімназія»
Тикуцький Юрій
16 жовтня 2013 року підписав контракт про військову службу в Збройних силах України. Він вважав це своїм почесним обов’язком. Я теж думаю, що ми – справжні чоловіки, повинні захищати свою сім’ю, родину та Україну.
Проходив службу у 24-й окремій механізованій операції з 29.05.2014 р. по 28.07.2014 р.. Захищаючи мене, вас і свою державу, мій рідний дядько Лейба Павло Радович 24.08.2014 р загинув від кулі снайпера під час звільнення міста Лисичанськ Луганської області.
Я пишаюсь усіма воїнами України, але найбільше – тобою, мій рідний дядьку. Ми дуже сумуємо, часто згадуємо про тебе, іноді мама плаче… Я, як і ти, коли виросту, стану захисником для неї, всієї нашої родини, а також рідної Батьківщини.
Ти – справжній приклад мужності,чесності та доброти.
Я знаю, Ти навіть з небес оберігаєш нас. Дякую, наш Захисник!
Page updated
Google Sites
Report abuse