Іван Степанович Дудченко

Народився 19 вересня 1857 року в місті Новомиргороді Херсонської губернії в родині дрібного поміщика. Навчався в Златопольському дворянському училищі, після чого в 1885р. закінчив медичний факультет Київського університету Святого Володимира. Понад 20 років займався лікарською практикою в Україні (в Одесі, Златополі, Средній Азії, на Уралі, в Сибіру, на Далекому Сході). З 1896по 1898 роки працював старшим лікарем Шелопугінської військової лікарні в стариці Стрітенській, а також молодим лікарем окремого артилерійського дивізіону в Нерчинську.В 1908 році спеціального комісією І.С. Дудченка направили в прикордонні з Монголією райони Забайкальської області для вивчення чуми.

1912р.Дудченко став першим завідуючим Читинської протичумної лабораторії. Тут він займався її технічним оснащенням, підготовкою кадрів і організацією наукової та протиепідемної роботи.

І. Дудченко був вбитий у власній лабораторії 5 червня 1917 року.

Іван Дудченко став одним з перших, хто висловив припущення про взаємозв'язок чуми в людей і так званої «хвороби тарбаганів», що в 1911 році було підтверджено академіком Заболотним. Лікар описав ряд спалахів чуми, піддавши їх епідеміологічному аналізу, а також вивчив морфологію і властивості збудника хвороби.

Дудченко показав патолого-анатомічну картину чумної пневмонії та характер лейкоцитарної реакції під час цієї інфекції, а також поставив питання про необхідність боротьби з блохами як переносниками захворювання. Він одним з перших припустив бактеріальне походження діареї в дітей, виявив вогнища прокази в Забайкаллі, став організатором мережі бактеріологічних лабораторій Забайкальської залізниці на станціях Могоча, Ксенівська та Стрітенське.

Всього Дудченком було опубліковано понад 90 наукових повідомлень, присвячених вивченню чуми, малярії, черевного тифу, туберкульозу. Його наукові праці з епідеміології та епізоотології чуми отримали міжнародне визнання і лягли в основу сучасних уявлень про природу осередків інфекції на Далекому Сході і в Монголії.

В Новомиргороді, рідному місті лікаря, його місцем названі вулиця та провулок.