26 квітня

Ти відомий сьогодні кожному – не ім`ям своїм, а бідою…

Щорічно, починаючи із 1986 року, 26 квітня, Україна доземно схиляється в подяці і шані перед ліквідаторами аварії на ЧАЕС. Перед живими. А перед пам`яттю до часу померлих від радіаційного смерчу – скорбота і біль. Аварія, що сталася на Чорнобильській атомній станції, залишається найдраматичнішою та найважчою за своїми наслідками в сучасній історії.

Минають роки, виросло вже ціле покоління, яке не застало цю жахливу трагедію, але в цей день ми традиційно згадуємо про Чорнобиль, про цю гірку сторінку в історії нашої держави. Вахта пам`яті «Важкий тягар Чорнобильського лиха», який організувала і провела бібліотекар ЦРБ Ю. Бондарчук для учнів 9 класу ЗОШ №1 була покликана показати, яка страшна ціна ліквідації ядерної катастрофи, розповісти про людей, що рятували Україну і світ, про наслідки Чорнобильської аварії сьогодні і, саме головне, привернути увагу громадськості до страждань людей, які зазнали і продовжують зазнавати дії радіації, а це – 3 млн. 100 тисяч наших співвітчизників і жителів інших держав.

Книжкова виставка-фотошок «Техногенна зона: стоп-кадр», перегляд кіно-хронік тих страшних днів, відео-спогади ліквідаторів катастрофи не залишили байдужими учасників заходу. Проникливо звучали поетичні рядки віршів у виконанні старшокласників та бібліотекаря Н. СкидановоЇ.

Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум'янітиме чорним вогнищем скорботи. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. Про те, що сталось, не можна забувати. Пам’ять – це данина живих усім, хто загинув, рятуючи інших. Нехай ніколи не замовкають дзвони людської пам’яті! Низький уклін і довічна повага всім, хто брав участь у подоланні чорнобильського лиха.

Вічна пам'ять загиблим, вічна шана подвигу героїв-ліквідаторів!