Embedded Files
Профілактика правопорушень серед неповнолітніх
Права дітей є складною проблемою сучасного людства, оскільки, на жаль, життя, здоров’я, навчання, щастя дітей усього світу поки що недостатньо захищені. Про це багато пишуть і говорять, дехто намагається допомагати, але кількість нещасних дітей не зменшується.
Чесність, доброта, порядність народжуються у батьківській хаті. Дитина, правильно вихована в сім’ї, рідко стає “важкою” в школі, а також непотрібною для суспільства. І навпаки, прорахунки сімейного виховання обертаються потім бідою.
Близько 30 млн. дітей у світі не мають можливості відвідувати школу; щороку від хвороб помирають більше ніж 5 млн. дітей. Майже 250 млн. дітей животіють завдяки тяжкій праці, жебрацтву, пограбуванням. Набули поширення торгівля дітьми, використання дітей, від яких відмовились батьки, для пересаджування органів.
В Україні три чверті дітей – це діти з хронічними захворюваннями. У нас визначився новий тип дитини – “діти вулиці”. В минулому році офіційно зареєстровано в Україні 136 тис. дітей, які живуть на вулиці.
Як ви думаєте, які причини того, що діти залишають домівки і йдуть на вулицю?
Більшість дітей називають сімейні причини та небажання відвідувати школу. Основний загал таких дітей закінчили 3-4 класи. Серед них найбільший відсоток неповнолітніх злочинців. Наркоманів, торговців наркотиками та повій.
Дослідженням особистості “важких” підлітків та неповнолітніх правопорушників надавали великого значення вчені, серед яких педагоги, юристи, психологи, соціологи.
С.Виготський налічив близько 150 факторів, що впливають на формування особистості, стверджував, що розвиток дитини відображає індивідуальну реакцію на умови.
Відомий доктор юридичних наук Е.Д.Єрмаков за основу бере вольову направленість підлітків і розподіляє правопорушників на 3 групи:
1)підлітки з сильною волею, вдалі організатори, ватажки;
2)підлітки із заперечливою воленаправленістю;
3)”слабовільні” підлітки, яких втягують інші особистості.
Цим підліткам присутня впертість і вони не відчувають болю інших. На першому місці – деформація в морально емоційній сфері, до якої призводить перш за все стосунки в сім'ї.
Психологи виділяють такі різновиди систем виховання в сім’ї:
- автократична (деспотична) – підлітку все “не можна”, навіть виразити свою думку;
- авторитарна – самостійність підлітка теж обмежена, він може брати участь у обговоренні проблем, що стосуються його самого, але право робити висновки залишається за старшими;
- демократична – дорослі визнають, що в житті підлітка є сфери, де він може працювати самостійно; він без обмежень бере участь в обговоренні своїх проблем із батьками і приймає деякі рішення, однак завершуючий варіант або формується батьками, або одобрюється ними;
- позиція рівності – дорослі та підліток у рівній мірі беруть участь у прийнятті рішень;
- ліберальна – (позиція поступливості) – підліток сам вибирає коло своїх друзів і вибирає заняття, самостійно приймає рішення;
- позиція відвернення – цей вид стосунків, коли батьки відмовляються брати активну участь у житті підлітка.
Як бачимо, ці позиції підлітка в сім’ї мають неабияке значення. Найтяжча для підлітка перша і остання позиції.
Навіть зважаючи на те, що дитина є самостійним суб’єктом права, на неї поширюється весь комплекс громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав людини, треба брати до уваги, що вона не володіє достатньою спроможністю відстоювати і захищати їх перед суспільством.
Основними документами, які визначають коло прав дитини є Конвенція ООН про права дитини, Сімейний кодекс України та Закону України «Про охорону дитинства». Права дитини – це певні спеціальні можливості, необхідні людині віком до 18 років для існування і досягнення зрілості.
Статтями 150 та 151 Сімейного кодексу Українивизначено обов’язки та права батьків щодо виховання та розвитку дитини, відповідно до яких батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, піклуватися про здоров’я, її фізичний та духовний стан; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Можна навести безліч життєвих ситуацій, які призводять до того, що діти відчувають дискомфорт у сім’ї, страх перед батьками, сором за батьків-алкоголіків, холод у стосунках з батьками і навіть голод. Це і призводить до того, що діти шукають спілкування і співчуття серед однолітків та старших людей. І дуже часто стають на злочинний шлях, вчиняючи правопорушення, щоб забезпечити свої матеріальні потреби.
Жорстоке ставлення до дітей збільшується в ситуаціях алкоголізму або наркотизації батьків, неповних та кризових сім'ях. Тому профілактика алкоголізму та наркоманії є також важливою складовою соціальної роботи по попередженню жорстокого поводження з дітьми.
З метою запобігання правопорушень у загальноосвітній школі та в навчальних закладах нового типу, зокрема в гімназіях та ліцеях, слід першочергово проводити профілактичну роботу: слідкувати за відвідуванням учнями уроків, за виконанням правил для учнів, покращувати морально-правову свідомість за допомогою правових лекторіїв.
Так, у статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» визначається, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальному та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі і гідності дитини. Держава здійснює захист дитини від усіх форм фізичного і психологічного насильства, образ, недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.
Отже, одним із видів профілактики недбалого та жорстокого поводження з дітьми є ознайомлення учнів із чинним законодавством України, в якому закріплено основні права дітей і визначено служби, до яких вони можуть звернутись за захистом.
ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ БАТЬКІВ ПО ВИХОВАННЮ ДІТЕЙ
Визначення прав та обов'язків батьків і дітей викладені в Кодексі про шлюб та сім'ю України (КпШС України). Цей Кодекс встановлює порядок і умови одруження, регулює особисті та майнові відносини, які виникають в сім'ї між подружжям, між батьками та дітьми. Право на виховання дітей є передумовою здійснення обов'язків по вихованню. Право й обов'язок батьків неможливо відокремити від їхньої особи. Відмовитися від прав і обов'язків по піклуванню про здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання і, підготовку до праці дітей вони не можуть, а можуть тільки втратити їх за рішенням суду.
Така втрата тягне за собою надзвичайні наслідки - повне скасування прав та обов'язків стосовно дітей, за винятком одного матеріального утримання. Підстави, при наявності яких може постати питання про позбавлення батьківських прав, передбачені ст. 70 Кодексу про шлюб та сім'ю України. Таке питання може постати, коли буде встановлено, що:
- батьки ухиляються від виконання своїх обов'язків по навчанню і вихованню дітей;
- батьки відмовляються без поважних причин забрати дитину з пологового будинку;
- батьки відмовляються без поважних причин забрати дитину з лікувально-профілактичних чи навчально-виховних закладів;
- батьки зловживають батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми;
- батьки шкідливо впливають на дітей своєю аморальною, антигромадською поведінкою;
- батьки є хронічними алкоголіками чи наркоманами.
Кожна з указаних підстав є самостійною умовою для вирішення питань про позбавлення батьківських прав, яке проводиться тільки в судовому порядку. Цей перелік підстав свідчить про те, що батьки можуть позбавлятися батьківських прав за порушення вимог ст. 61 КпШС України, де передбачено, що батьки мають право й зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їхнє здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці.
КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ
Відповідальність неповнолітніх, тобто осіб, які не досягли 18-річного віку, передбачена кримінальним, адміністративним та іншим законодавством.
Так, кримінальній відповідальності підлягають особи, які до вчинення злочину досягли віку 16 років (ч. 1 ст. 22 Кримінального кодексу України, далі - КК). Це так званий загальний вік кримінальної відповідальності.
Закон також (ч. 2 ст. 22 КК України) передбачає і знижений вік кримінальної відповідальності. Йдеться про осіб у віці від 14 до 16 років. Ці особи підлягають кримінальній відповідальності за такі види злочинів, як: вбивство (ст.ст. 115-117 КК), умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121, частина третя статтей 345, 346, 350, 377, 398), зґвалтування (ст. 152), хуліганство (ст. 296) та інші.
Зниження віку кримінальної відповідальності законодавець обумовив перш за все тим, що особа уже в 14-річному віці усвідомлює суспільну небезпечність і протиправність злочинів, які вказані в ч. 2 ст. 22 КК . Крім того, серед підлітків ці злочини досить поширені, і більшість з них тяжкі, представляють підвищену суспільну небезпечність.
Особи у віці від 11 до 14 років не можуть бути суб’єктами злочину, оскільки не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність. Проте, ч. 2 ст. 97 КК визначає, що до цих осіб все ж таки можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру з дотриманням таких умов: по-перше, неповнолітньому виповнилось 11 років; по-друге, ця особа вчинила діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого особливою частиною КК.
Згідно ст. 105 КК неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.
У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:
1) застереження;
2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
4) покладення на неповнолітнього, який досяг п’ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.
Відповідно до ст. 98 КК, до неповнолітніх застосовуються лише такі основні види покарань:
1) штраф;
2) громадські роботи;
3) виправні роботи;
4) арешт;
5) позбавлення волі на певний строк.
Отже, відносно неповнолітніх не можуть застосовуватися: конфіскація майна, обмеження волі, довічне позбавлення волі, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службові обмеження для військовослужбовців, тримання в дисциплінарному батальйоні.
АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ
Стаття 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) встановлює, що адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Згідно зі ст. 13 КпАП України до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються відповідні заходи впливу, передбачені ст. 24[1] КпАП, а саме:
• зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
• попередження;
• догана або сувора догана;
• передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному чи трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Заходи впливу мають виховний характер і можуть бути застосовані до неповнолітніх, які скоїли адміністративний проступок, у віці 16-18 років, якщо орган адміністративної юрисдикції дійде висновку, що виправлення правопорушника можливе без застосування до нього суворішого адміністративного стягнення. У сукупності ці заходи утворюють систему, що складена з урахуванням збільшення тяжкості примусових заходів — від менш суворих до суворіших.
У разі вчинення особами віком 16-18 років окремих адміністративних правопорушень вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. Згідно КпАП до таких правопорушень належать:
- незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів чи психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44);
- дрібне викрадення чужого майна (ст. 51);
- порушення правил дорожнього руху (ст. 121—127, ч. 1, 2 і 3 ст. 130);
- пошкодження автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів і технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для руху та невжиття необхідних заходів щодо їх усунення (ст. 139);
- порушення правил торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами (ч. 2 ст. 156);
- дрібне хуліганство (ст. 173);
- стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах і не відведених для цього місцях або з порушенням встановленого порядку (ст. 174);
- злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (ст. 185);
- порушення правил дозвільної системи щодо вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї та бойових припасів (ст. 190-195).
НАРКОТИКИ І СТАТИСТИКА
Чи можна цю тему залишити поза увагою? Звісно, ні. Ви чудово знаєте про ганебність цього явища І ні в якому разі не хочете, щоб ваша родина була його учасником.
На жаль, в Україні є безліч селищ і містечок, де панує «епідемія» наркотиків.
Наркоманія – це захворювання, яке обумовлене залежністю від наркотичних речовин. Розвиваючись, наркотична залежність послідовно проходить кілька стадій: соціальну, психічну, фізичну.
Наркоманія – це важка хвороба психіки і всього організму, яка без лікування веде до деградації особистості, повної інвалідизації і передчасної смерті. Однак до цього захворювання, на відміну від інших, людина себе призводить сама, стаючи заложником власної дурості і необережності.
Наркоманія ніколи не приходить у відвертій подобі зла – вона завжди маскується під добро. Ніхто не скаже відкрито: «Стань наркоманом», просто запропонують: «Спробуй разок». А це фактично одне й те саме. Людина поза своєю волею залучається до наркотичного виру і стає рабом пристрасті. Мабуть, не даремно кажуть, що гірша з недуг – це бути прив’язаним до своєї недуги. Тому необхідно назавжди запам’ятати, що найбільша небезпека полягає саме в першому прийомі наркотику, в першому шприці!
Найсумніше те, що найбільші жертви наркоманії – це молодь. Наркомани, як правило, не вмирають природною смертю у старості . Вони не доживають навіть до зрілості, вмираючи в молодому і рідше – у середньому віці. Хоча б як організм не чинив опір постійній інтоксикації, але майже ніхто з наркоманів не доживає до 40 років. Якою б здоровою не була б спадковість, її можна зруйнувати, якщо вести спосіб життя, що не в згоді з розумом. Усі генетичні запаси вичерпуються до 30 років, а іноді раніше, і людина перетворюється на руїну.
Не менше 28 млн. чоловік у світі приймають психоактивні речовини, з них 1/3 ін’єктують токсичні препарати.
В Україні за останні 5 років показники поширеності й смертності від наркоманії зросли майже в 2 рази. У 1999 р. на обліку перебувало 91,5 тис. чоловік, з них 70 000 хворих на наркоманію, 21 432 епізодів.
СКАЖЕМО ПАЛІННЮ - „НІ!”
Нікотин — одна з найнебезпечніших отрут рослинного походження. Людина загине миттєво, якщо дозу нікотину з однієї курильної трубки ввести в організм через Ін'єкцію. У момент затягування температура на кінчику цигарки досягає 600—900 °С. Під час паління відбувається суха перегонка тютюну, унаслідок чого утворюються токсичні речовини. Понад 200 з них небезпечні для організму. Це, крім нікотину, ефірні олії, окис вуглецю (чадний газ), вуглекислий газ, аміак, тютюновий дьоготь, радіоактивні речовини (полоній-210), свинець, вісмут, арсен, калій, а також масляна, оцтова, мурашина, валеріанова та синильна кислоти, сірководень, формальдегід тощо.
Особливу небезпеку представляє виділений з тютюнових листків 1964 р. радіоактивний ізотоп полоній - 210. Учені довели, що велика його частка залишається и нагромаджується в організмі. Унаслідок його впливу відбувається онкоперетворення клітин організму. Цей факт у США був засекречений, тому що міг завдати серйозного удару тютюновій промисловості. Людина, що випалює в день 20 цигарок, одержує таку саму дозу радіації, яку б вона отримала, якщо б їй зробили 200 рентгенівських знімків на рік.
Курці завдають відчутної шкоди не тільки собі. Проведені дослідження свідчать, що в людей, які постійно вдихають дим цигарок, клітини слизової оболонки бронхів піддаються грубим змінам своєї внутрішньої структури. Повне припинення паління через кілька місяців сприяє зникненню нетипових клітин епітелію бронхіального дерева. Ризик виникнення бронхіальної астми в курця в кілька разів вищий, ніж у людей, що не палять. Курець — у тому чи іншому ступені хвора людина, тому що тютюновий дим грубо втручається в усі види обмінних процесів, а також у структуру генів і хромосом. Під час паління в організмі відбувається розпад вітамінів. Тютюновий дим нейтралізує вітамін С. Різко падає вміст вітамінів В6 і В12. Імунна система в курців сильно пошкоджена; підвищується небезпека алергійних захворювань. Особливо чутливі до нікотину шлунок, кишечник. Надзвичайно небезпечний вплив тютюну на печінку. Печінка в усіх курців збільшена в об'ємі. Паління якоюсь мірою вгамовує почуття голоду внаслідок підвищення змісту цукру у крові. Це відбивається на функції підшлункової залози, розвиваються її захворювання.
Нікотин згубно впливає на органи чуття: знижується зір (підвищується внутрішній тиск очей), гострота слуху в курця знижена.
Паління — складний умовно-рефлекторний психологічний процес. Будь-яке, навіть мінімальне, паління шкідливе для здоров'я.
Сьогодні іноземні тютюнові монополії рекламують цигарки, які містять менше нікотину та смол, як «нешкідливі для організму».
Щодо цього генеральний директор Національного інституту ракових захворювань доктор А-Антон (США) помітив, що нетоксичною цигаркою може вважатися та, яка не горить.
Підлітковий алголізм. Хто винен?
Підлітковий алкоголізм в Україні з кожним роком набуває все більш маштабніших результатів. Так, серед підлітків у віці 14-15 років періодично вживають алкогольні напої близько 30% з більш як 2000 проанкетованих школярів, а в 16-17 років їхня кількість збільшується в 2,7 раза і вже становить 80%.
Хто ж винен в тому, що молоді люди вживають алкогольні напої?
Взагалі, вважається, що молодь сама в цьому винна. Тому що таким чином вона хоче бути дорослішою, прагне до неалежності та сомоутвердження.
Приклад старших (у тому числі батьків), неконтрольована реклама, незаконний продаж алкогольних напоїв особам, які не достигли вісімнадцятирічного віку – ось, що формує такий негативний вибір молодої людини.
Інколи, дорослі, можливо, самі того не помічаючи, дуже критикують молодь за вживання алкогольних напоїв. А самі, при цьому, тримають пляшку пива. І який приклад вони подають молоді?
Реклама алкоголю всюди: на телебаченні, по радіо, в інтернеті, просто на вулицях і в магазинах. На підлітка вона діє постійно у кожній сфері їх життєдіяльності.
А з незаконним продажем алкогольних напоїв ситуація взагалі жахлива! В кожному магазині або ларьку прикріплена наклейка з написом: «Я не продаю алкоголь особам не досягнувшим 18 років». Але на це ніхто не зважає, ні підліткі, ні продавці, ні спеціальні державні органи, які повинні це контролювати.
Молода людина з неокріпшим організмом не розуміе, що пиво – це шкідливий та дуже небезпечний продукт. Це наркотик для молодого організму. Адже вживання та зловживання алкогольними напоями особливо небезпечне в цьому віці, тому що ще не завершилося формування організму. У юнацькому віці в печінці відсупній спеціальний фермент – алкоголь-дрідрогенеза, який розщеплюе етиловий спирт на пості нетоксичні сполуки. Ось чому вживання підлітком алкоголю призводить до звикання, а це в свою чергудо дуже небезпечних наслідків.
В організмі людини, якавживає алкоголь змалку, набагато швидче формується алкогольна залежність. Вчені вивчивши біографії декількох сотен хворих, які лікуються від алкоголізму, виявили, що більшість з них почали вживати спиртні напої у віці 12-18 років. А на лікування вони потрапили тільки у 25-35років, з тяжкими ураженнями центральної нервової системи та внутрішніх органів, порушенням психічної діяльності, в стані вираженої соціальної деградації.
Page updated
Google Sites
Report abuse