Інклюзивна освіта

ДІТИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

 Діти з особливими освітніми потребами — це діти, які мають певні відхилення психофізичного розвитку внаслідок порушення діяльності одного чи кількох аналізаторів (зорового, слухового, рухового, мовленнєвого), а також внаслідок ор­ганічного ураження центральної нервової системи, і потребують забезпечення додаткової корекційної підтримки. 

Основні види порушень психофізичного розвитку дітей:

1. Затримка психічного розвитку (ЗПР) вира­жається в уповільненому темпі дозрівання різних психічних функцій. Ранній дитячий аутизм — це неврологічний розлад, який порушує здатність дитини до усного спілкування.

2. Порушення мовлення (найпоширенішим пору­шенням мовленнєвого розвитку є дислалія) — по­рушення звуковимови, не пов’язане з вадами слу­ху чи розумового розвитку.

3.  Порушення опорно-рухового апарату (ДЦП) часто поєднуються з розладами мовлення, нерід­ко зі зниженням інтелекту.

Отже, освітній простір передбачає особистісно зорієнтовані методи навчання, а це означає індиві­дуальний підхід до кожної дитини з урахуванням усіх її індивідуальних особливостей: здібностей, особливостей розвитку, типу темпераменту, стану сімейної культури тощо. У роботі з дітьми, які ма­ють особливі освітні потреби, необхідно враховувати психологічні особливості!

Поради батькам

· Підтримуйте потяг дитини до творчості і виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки щодо перших творінь вашої дитини.

·Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здається безглуздими.

·Учіться самі та навчайте дітей правильно спілкуватися.

·Щоб навчитися правильно говорити, треба вміти читати і слухати.

·Читайте своїм дітям казки.

·Обіймайте, цілуйте та заохочуйте дітей — вони все розуміють та відчувають. Забагато любо­ві не буває.

·Завжди пам'ятайте, що ваша дитина — інди­відуальність. Вона заслуговує на повагу!

·Якщо дитина відчуває добре ставлення до себе, вона цим же віддячить.

·Ніколи не давайте дитині негативних суджень про неї: «ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оці­нювати треба лише вчинок. Варто говорити так: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлоп­чик (дівчинка) і не будеш більше так робити, правда?»

·Завжди пам'ятайте, що дитина навчиться того, що вона бачить у повсякденному житті. За­стосуйте батьківську мудрість!