Сластіонівська школа
У серпні 2016 року першим дев'яти школам було надано статус пам'яток місцевого значенняПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ:В 1903 році архітектор, художник та етнограф Опанас Георгійович Сластіон визначив три основні фактори розвитку архітектури: клімат, місцевість (ландшафт) та етнографію. Ним же вперше було сформульовано шість основних морфологічних ознак української архітектури:1. шестикутні трапеційні прорізи дверей і вікон;2. прорізи з напівеліптичними перемичками;3. чотирисхилі (вальмові) або наметового типу дахи;4. влаштування заломів на дахах;5. галереї на стовпчиках, опасання чи піддашшя;6. колонки крученої форми. «…під час революції 1905—1907 pp., коли взагалі у суспільстві посилюються демократичні тенденції, Олена Пчілка подала думку щодо необхідності споруджувати сільські школи в архітектурних формах народного стилю…» 3 травня 1908 року було прийнято закон щодо впровадження в межах Російської імперії обов'язкової загальної початкової освіти. З цією метою планувалось створення мережі навчальних закладів, кошти на спорудження яких виділило Міністерство народної просвіти. Реалізація ж даної програми було покладено насамперед на земства. Полтавська губернія була однією з перших, де розгорнулося будівництво навчальних закладів. У 1909 році О.Пчілка звертається до Полтавського земства із пропозицією «виробити кілька планів, для більших і для менших шкіл, з нутряним розпорядком хат і з окольними оздобами». У 1909 році Міністерство народної просвіти внесло у III Державну Думу проект нового «Положення про початкові училища». Законопроект трохи упорядкував систему, яка склалася на той час, але не передбачав ніяких радикальних реформ. Міністерство пропонувало підпорядкувати єдиним вимогам і єдиній системі управління всі види початкових училищ, включно зцерковно-парафіяльними школами. Однокласні училища могли мати три- або чотирирічний курс навчання, у другому випадкові обов'язковою була наявність двох вчителів. Двокласні училища могли мати п'яти- або шестирічний курс навчання. Навчання повинно було продовжуватися не менше шести місяців на рік. Там, де діти при вступі до школи не вміли розмовляти російською, допускалося перші два роки викладати місцевою мовою. У класі могло бути не більше 50 учнів. Учителям призначалася плата за службу не менше 360 рублів на рік. Систему управління і нагляду за училищами було трохи пом'якшено на користь земств. Заснування шкіл земствами вимагало лише повідомлення влади, тим часом раніше був необхідним дозвіл. Для зведення шкіл в національному стилі«було немало перешкод, тому перші такі школи, виконані за проектами земських будівничих, якими керувавО.Г.Сластіон, з'явилися у селах Лохвицького повіту лише 1909—1910 рр…». В 1909 році Лохвицька земська управа замовила О.Г.Сластіону розробити вісім проектів шкіл в українському стилі. В цих проектах впроваджено розроблені О.Сластіоном ще 1903 року теоретичні положення щодо архітектурно художнього вигляду будівель в українському національному стилі. Зазначимо, що застосування при проектуванні типових проектів було найбільш прогресивним в ті часи, однак в даному випадку типові проекти передбачали«…створення не одного чи двох проектів шкіл, але ж цілої їх серії». Сластіон Опанас Георгійович народився Бердянську Таврійської губернії. Дитинство Опанаса пройшло у Ногайську (нині Приморськ). Там хлопчина учився малярству у батька— реставратора і церковного живописця, а сусід-музика і художник Анастас Смоктій учив кобзарству. Разом із сусідом потрапив до Петербурга, познайомився з Порфиром Мартиновичем і вступив до школи Товариства заохочення мистецтв. Пізніше він напише «Спогади про художника П. Мартиновича». 1874-1882рр. навчався в Академії мистецтв, учень І. Крамського і П. Чистякова. На канікулах Опанас мандрував Україною, змальовував пейзажі, старовинні споруди, архітектурні деталі. Зібрав альбом замальовок селянського одягу, предметів побуту, зразки народного різьблення на дереві. Подовгу жив у Києві, на Волині, Чернігівщині. Починаючи з 1875р.Сластіондосліджував кобзарство: створив галерею кобзарів із зазначенням їхнього репертуару, записував думи з живих уст. За 30 років постало 23 портрети кобзарів (Остап Калний з Сорочинців, Микола Дубина з Решетилівки, Петро Неховайзуба з Бондарів, Опанас Савченко з Черевків, Іван Жовнянський із Золотоніського повіту), збирав все про кобзарство. 1883-85 рр. створив ряд ілюстрацій до поеми Шевченка «Гайдамаки». У 1984 році ілюстрував 100 примірників «Кобзаря», технологія оформлення така, що кожна книга—оригінал. 1894—1895рр. художник створив альбом літографій «Старовина українська і запорозька» (загинула 1900 року в Петербурзі під час повені). Свої малюнки друкував у часописах Лівова, Києва, Петербурга під псевдонімом Опішнянський Гончар. 1897-1900рр. Сластіон працював художником технічного комітету Військового міністерства, але душа рвалася на батьківщину. 1900-1928рр. працював у Миргороді. За його проектами було побудовано ряд шкіл, лікарень, будинків кооперативних товариств, Миргородську водолікарню, їдальню-клуб, грязелікарню. Брав участь у конкурсі на найкращий проект монумента Кобзарю в Києві. До 100-річчя з дня народження ШевченкаСластіонвиступив ініціатором зведення пам'ятника поету в Миргороді, брав участь у зборі коштів. Починаючи з 1918 року очолював комісію по збору культурних і мистецьких цінностей. 1920 року організував художньо-промисловий музей у Миргороді, через кілька років став організатором селянської капели бандуристів імені І. Франка. 24 вересня 1933р. Опанас Георгійович помер, поховано його на Троїцькому кладовищі Миргорода.
Такий вигляд має споруда школи побудованої Сластіоном зараз
Сластіон Опанас Георгійович
1899 - 1933р.р.
Натиснувши на картинку Ви перейдете на сторінку у facebook, проекту Школи Лохвицького Земства.