Чугаєв О.А. Умови забезпечення валютної стабільності // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – Вип. 71 (Ч.ІІ). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2008. – С. 196–200. – 0,45 д.а.

О.А. Чугаєв,

к.е.н., молодший науковий співробітник

Інституту міжнародних відносин

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Умови забезпечення валютної стабільності

В статті аналізуються економічні параметри (параметри політики, внутрішньої структури економіки, зовнішньоекономічних зв’язків тощо), які мінімізують ризик виникнення валютної кризи.

The article analyses economic parameters (policy parameters, structure of domestic economy, foreign economic relations etc.) minimizing the risk of currency crisis emergence.

Стабільність у валютній сфері зазвичай відповідає інтересам більшості економічних суб’єктів, сприяючи мінімізації ризиків в їх діяльності. Після досягнення останнього піку в 1997-98 рр. кількість валютних криз у світі істотно зменшилася, зокрема, завдяки низьким світовим процентним ставкам та накопиченню золотовалютних резервів більшістю країн внаслідок великого дефіциту торгового балансу у США. Проте не можна гарантувати, що ці явища продовжуватимуть існування у середньо- чи довгостроковій перспективі, тому політика, спрямована на забезпечення валютної стабільності, не втрачатиме свою актуальність.

Теоретичні і емпіричні дослідження є науковим підґрунтям для формування такої політики. Зокрема, теоретичні моделі пояснюють виникнення валютних криз такими факторами:

1. Моделі першого покоління: постійні втрати валютних резервів; дефіцит державного бюджету (експансійна фіскальна політика); розширення кредиту приватному і державному сектору (експансійна монетарна політика); реальне подорожчання валюти; дефіцит поточного рахунку платіжного балансу.

2. Моделі другого покоління: відхилення виробництва від тренду або певного бажаного рівня; високий рівень безробіття; зростання іноземних і внутрішніх процентних ставок; накопичений державний борг; проблеми банківського сектора; політичні змінні.

3. Моделі третього покоління: наявність державних гарантій і субсидій на банківські кредити, які сприяють розвитку практики, пов’язаної з моральним ризиком; переінвестування; строкова і валютна структура боргу; проблеми банківського сектора, відображені в змінах банківських депозитів, погіршенні якості активів, збільшенні проблемних кредитів, значному зростанні банкрутств; інституційні та структурні слабкості та недоліки фінансового сектора [1, с. 12–16].

Результати існуючих емпіричних досліджень валютних криз свідчать про дію, перш за все, таких факторів: реальна переоцінка валюти, нестача золотовалютних резервів, зменшення або уповільнення зростання виробництва, надмірна пропозиція грошей, дефіцит поточного балансу, надмірне зростання кредитування, висока інфляція, поряд з багатьма іншими [2]. Проте частими недоліками емпіричних досліджень є недиференційований підхід, обмежені можливості урахування взаємодії між факторами, неоднозначні висновки щодо дії цілого ряду факторів.

Мета цієї роботи полягає у визначенні комбінацій умов, які дозволяють практично виключити можливість виникнення валютної кризи.

З цією метою проведено емпіричний аналіз короткострокового впливу 154 факторів на імовірність виникнення валютних криз і їх взаємодії. Для аналізу використано спостереження (річні дані з [3]) за період 1989 – 2003 рр. по 109 країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою. По кожному з факторів проведено групування спостережень. При цьому, по кожній групі визначено частку спостережень, коли наступного року виникає валютна криза (тобто розраховану пост-фактум імовірність виникнення валютної кризи). За допомогою хі-квадрат тесту оцінена значущість різниці між зазначеними частками у різних групах за фактором. Одночасно, подвійне групування за двома факторами дозволило визначити чи змінюється вплив першого фактору (фактору впливу) у різних групах за другим фактором (фактором умов). Значущість відмінності впливу факторів у специфічних умовах від загальної закономірності перевірено за допомогою модифікованого хі-квадрат тесту. Детальніше методику дослідження описано в [4].

В результаті найменшою мірою схильні до валютної кризи (імовірність її виникнення становить менше 2% при кількості спостережень не менше 50) країни з комбінаціями умов, які можна розподілити по таких групах, що стосуються:

1. Різних напрямів політики:

- валютно-курсової і зовнішньоторговельної політики, які не допускають шокових змін для зовнішньої торгівлі: невелике здешевлення національної валюти (до 7%) і мінімальне зменшення тарифного протекціонізму (зменшення різниці між відношеннями імпортних до імпорту і експортних мит до експорту від -0,2 до 0,5%);

- валютно-курсової політики і правової системи: невелике здешевлення національної валюти (до 7%) і висока дієвість законодавства (більше 6 балів);

- зовнішньоторговельної і фіскальної політики: зменшення частки вимог банків до загального уряду (більше ніж на 1% відносно внутрішніх вимог) і низький рівень тарифного протекціонізму (різниця між відношеннями імпортних мит до імпорту і експортних мит до експорту до 4%);

- грошово-кредитної політики (а фактично низької інфляції): мінімальне зростання відношення грошей і квазігрошей до ВВП (від -0,3 до 2%) і низькі номінальні процентні ставки (облікова ставка не більше 10%);

- грошово-кредитної і фіскальної політики: середня кількість грошей і квазігрошей відносно валютних резервів (250 – 400%) і середні капітальні витрати державного бюджету (12 – 20% всіх витрат бюджету), значне зменшення процентних ставок (більше 1,5% по кредитах) і від’ємне внутрішнє фінансування дефіциту державного бюджету – останнє передбачає взаємну компенсацію експансійної грошово-кредитної і рестрикційної фіскальної політики;

- переважно рестрикційної грошово-кредитної політики і дієвої правової системи та ліберального режиму в економіці: низькій рівень монетизації (М1 менше 10% ВВП) і висока дієвість законодавства (більше 6 балів), невелика кількість грошей і квазігрошей відносно валютних резервів і значне зростання економічної свободи (більше ніж на 0,1 бал), невелика кількість грошей і квазігрошей відносно валютних резервів (до 250%) і висока дієвість законодавства, зростання відношення резервних грошей до ВВП (більше ніж на 0,5%) і висока дієвість законодавства, зменшення відношення резервних грошей до ВВП (більше ніж на 0,3%) і високий рівень економічної свободи (більше 6,5 балів);

- фіскальної політики, що не передбачає накопичення значного державного боргу: невеликі позитивні вимоги банківської системи до держави (до 10% ВВП) і мінімальні процентні платежі по державному боргу (у наступному році до 5% витрат бюджету, розраховані на основі тренду), невеликі капітальні витрати державного бюджету (до 12% витрат) і мінімальні процентні платежі по державному боргу;

- фіскальної політики і дієвої правової системи та ліберального режиму в економіці: значні витрати на оборону і високий рівень економічної свободи, висока дієвість законодавства і зменшення частки вимог банків до загального уряду у їх внутрішніх вимогах (більше ніж на 1%);

- місця держави в економіці: незначне регулювання цін (більше 5 балів) і середня частка вимог банків до державних підприємств у вимогах до всіх підприємств (від 2,5 до 9% від вимог до всіх підприємств).

2. Одного напряму політики в специфічних умовах, що меншою мірою залежать від рішень влади:

- валютно-курсової політики і місця країни у світі: велика економіка (частка у ВВП світу більше 0,12%) і невелике зростання реального ефективного валютного курсу (до 4%);

- регулювання і тенденцій у зовнішній торгівлі (в бік відкритості): значне зростання експорту (більше 10%) і низький тарифний протекціонізм (різниця між відношеннями імпортних до імпорту і експортних мит до експорту до 4%), значні надходження від туризму і низький тарифний протекціонізм, низький тарифний протекціонізм і чистий продовольчий імпорт (більше 1% ВВП), зменшення тарифного протекціонізму (зменшення різниці між відношеннями імпортних до імпорту і експортних мит до експорту більше ніж на 0,5%) і значні надходження від туризму;

- грошово-кредитної політики і характеру зовнішньоекономічних зв’язків: зростання надходжень інвестицій (відносно ВВП більше ніж на 1%) і низькі процентні ставки, значні золотовалютні резерви (більше 17% ВВП у наступному році, розраховані на основі тренду) і низькі процентні ставки, середня реальна процентна ставка (по кредитах 6 – 12%) і чистий продовольчий імпорт;

- грошово-кредитної політики і внутрішньої структури та інших особливостей економіки: невелике зменшення процентних ставок (не більше ніж 1,5% по кредитах) і середня неформальна економіка (30 – 40% ВНД), зростання відношення банківських резервів до депозитів (більше 1%) і високий рівень економічного розвитку (ВВП на душу населення вище середнього);

- грошово-кредитної політики і регіональної приналежності: середня кількість грошей і квазігрошей відносно валютних резервів у країнах Близького Сходу, стійкий кредит банкам від монетарної влади (коливання в межах +/-0,1% ВВП) у країнах Східної Європи;

- грошово-кредитної політики і зовнішніх факторів: значний позитивний процентний диференціал (з урахуванням динаміки валютного курсу більше 3%) і помірне зростання цін акцій в США (7 – 21%);

- фіскальної політики і характеру зовнішньоекономічних зв’язків: значні витрати на оборону і значні надходження від туризму, середня частка експорту руди і металів (від 1 до 4% експорту товарів) і зростання балансу державного бюджету (відносно ВВП більше ніж на 0,7%), зростання надходжень від туризму (більше ніж на 01,% ВВП) і зростання балансу державного бюджету, від’ємне зовнішнє фінансування дефіциту державного бюджету і відтік інших інвестицій (більше 0,7% ВВП), чистий продовольчий імпорт і значний державний бюджет (витрати більше 30% ВВП), значні надходження від туризму і зменшення частки вимог банків до загального уряду;

- фіскальної політики і зовнішніх факторів: мінімальні процентні платежі по державному боргу і велика кількість валютних криз у регіоні (більше 110% від середньої по регіону), мінімальні процентні платежі по державному боргу і велика кількість валютних криз у світі (більше 33), значний державний бюджет і велика кількість валютних криз в країні - основному кредиторі або її зоні (більше 120% від середнього рівня по цій зоні), повільне зростання світового виробництва (до 2,4%) і мінімальні процентні платежі по державному боргу (тобто в кризових умовах у світі виграють країни з найменшим борговим тягарем), низька світова процентна ставка (до 5% ЛІБОР на 3 місяці в доларах) і зростання балансу державного бюджету, нарешті, як не дивно, погіршення умов торгівлі (більше 3%) і зменшення сальдо державного бюджету (більше ніж на 0,7% ВВП);

- фіскальної політики і внутрішніх особливостей економіки: значні витрати на оборону (більше 3% ВВП) і високий рівень економічного розвитку;

- фіскальної політики і регіональної приналежності: стійкі процентні платежі по державному боргу (коливання в межах +/-0,7% відносно ВВП) у країнах Близького Сходу, зменшення частки вимог банків до загального уряду у країнах Східної Європи;

- фіскальної політики і дії політичних факторів: від’ємне зовнішнє фінансування дефіциту державного бюджету і відсутність політичних вбивств;

- дієвості правової системи та ліберального режиму в економіці і характеру зовнішньоекономічних зв’язків: відтік інших інвестицій і високий рівень економічної свободи, значні золотовалютні резерви і значне зростання економічної свободи, зменшення надходжень від туризму (більше ніж на 0,1% відносно ВВП) і висока дієвість законодавства;

- ліберального режиму в економіці і внутрішньої структури економіки: високий рівень економічної свободи і зменшення внутрішніх заощаджень відносно ВВП (більше ніж на 1%),

- дієвої правової системи та ліберального режиму в економіці і переважно стабілізуючих зовнішніх факторів: стійкий курс долара (коливання до СДР в межах +/-3%) і висока дієвість законодавства, стійкий курс долара і висока рівень економічної свободи, висока дієвість законодавства і мала кількість валютних криз у регіоні, середнє зростання світового виробництва і попиту (2,5 – 3,1%) і високий рівень економічної свободи, повільне зростання світового виробництва і висока дієвість законодавства.

3. Лише умов, що меншою мірою залежать від рішень влади:

- характеру зовнішньоекономічних зв’язків: значний кумулятивний дефіцит поточного рахунку (більше 37% ВВП) і чистий продовольчий імпорт, мінімальний кумулятивний дефіцит поточного рахунку (до 7% ВВП) і профіцит балансу доходів (в наступному році, розрахований на основі тренду), значне зростання експорту і невелике зменшення зовнішнього боргу центрального банку (в межах 0,5% ВВП), значна частка високотехнологічного експорту (більше 7% експорту товарів) і мінімальний кумулятивний дефіцит поточного рахунку, обернена втеча капіталу (в країну – більше 1% ВВП) і зменшення надходжень інвестицій; нульова втеча капіталу (в межах +/-1% ВВП) і значні золотовалютні резерви; невелике зменшення зовнішнього боргу і значне зростання експорту, середня частка високотехнологічного експорту (2 – 7% експорту товарів) і великий зовнішньоторговий оборот, чистий продовольчий імпорт і значні надходження від туризму (більше 4% ВВП), нарешті, як не дивно, низька частка високотехнологічного експорту (до 2% експорту товарів) і зменшення надходжень інвестицій (відносно ВВП більше ніж на 1%);

- характеру зовнішньоекономічних зв’язків і стану ділової кон’юнктури: середня частка високотехнологічного експорту і швидке економічне зростання (на душу населення більше 4%), як не дивно, зменшення виробництва сільськогосподарських культур і чистий продовольчий імпорт, чистий продовольчий імпорт і рецесія або стагнація (зростання ВВП на душу населення до 1%);

- характеру зовнішньоекономічних зв’язків і внутрішньої структури економіки: низька частка високотехнологічного експорту і значний фінансовий сектор (банківські депозити більше 38% ВВП), мінімальне зростання внутрішніх вимог банків (від -0,5 до 2% відносно ВВП) і значні надходження від туризму, низька частка споживання (кінцеве споживання до 79% ВВП) і профіцит балансу доходів;

- характеру зовнішньоекономічних зв’язків і регіональної приналежності: значне зростання золотовалютних резервів (відносно ВВП більше ніж на 1,5%) у країнах Східної Європи; значні надходження від туризму, значна частка експорту руди і металів (більше 4% експорту товарів) та чистий продовольчий імпорт у країнах Близького Сходу;

- характеру зовнішньоекономічних зв’язків і впливу зовнішніх факторів: низька частка імпорту продукції обробної промисловості (менше 66% імпорту товарів) і мала кількість валютних криз у регіоні, великий зовнішньоторговий оборот (більше 90% ВВП) і мала кількість валютних криз у регіоні (менше 60% від середньої по регіону);

- внутрішньої структури економіки і стану ділової кон’юнктури: як не дивно, банківська криза і значна частка інвестицій (в основний капітал більше 23% ВВП);

- стабільного стану ділової кон’юнктури: стійке економічне зростання (коливання в межах +/-1,4%) і невелике зростання запасів (зростання до 1% відносно ВВП);

- внутрішньої структури економіки і політичних факторів: низька частка депозитів до запитання у всіх депозитах (до 17%) за відсутності революції, значний фінансовий сектор і відсутній кінцевий термін служби голови уряду, юридично однопартійна система і значний фінансовий сектор;

- впливу зовнішніх факторів і регіональної приналежності: мала кількість валютних криз у регіоні у країнах Східної Європи.

Одночасно необхідно враховувати, що мінімізація ризику виникнення валютної кризи за рахунок вказаних заходів не обов’язково може сприяти досягненню інших цілей економічної політики. Крім того, частина з розглянутих нами умов несуть у собі елемент самоцілі (економічне зростання, продовольча безпека, демократичний устрій тощо). Також не може бути виключена дія ряду спотворюючих ефектів стосовно отриманих результатів, зокрема, випадковості (з урахуванням рівня значущості менше 0,05), мультиколінеарності (частково), зворотного впливу відсутності валютних криз в довгостроковому періоді на фактори, іншого лагу впливу, структурних змін, надзвичайного заходу (коли заходи, що не рекомендуються, насправді здійснюють антикризовий ефект, але внаслідок високої політичної чи економічної вартості, застосовуються лише при безпосередній загрозі кризи).

Проте більшість з одержаних нами результатів співпадають з теоретичними міркуваннями про забезпечення валютної стабільності і конкретизують умови та заходи для її збереження.

Література:

1. Tomczińska M. Early Indicators of Currency Crises. Review of Some Literature. – Warsaw: Center for Social and Economic Research // Studies and Analyses. –2000. – № 208. – 32 p.

2. Hawkins J., Klau M. Measuring Potential Vulnerabilities in Emerging Market Economies. Working Paper № 91. – Basel: BIS, 2000. – 34 p.

3. BradyNet, Inc.; Doing Business Database; Economic Freedom Network; Global Development Network Growth Database; Heritage Foundation; International Banking Statistics Database; International Financial Statistics; Transparency International; World Development Indicators; World Federation of Exchanges; Beck Th., Clarke G., Groff A., Keefer Ph., Walsh P. New tools in comparative political economy: The Database of Political Institutions // World Bank Economic Review. – 2001. – Vol. 15, № 1. – P. 165–176; Caprio G., Klingebiel D. Episodes of Systemic and Borderline Financial Crises (1970s – 2002). Dataset. – World Bank, 2003. – 20 р.; Demirguc-Kunt A., Sobaci T. Deposit Insurance Around the World (dataset). World Bank, 2002; Gleditsch N. P., Wallensteen P., Eriksson M., Sollenberg M., Strand H. Armed Conflict 1946–2002: A New Dataset // Journal of Peace Research. – 2002. – Vol. 39, № 5. – P. 615–637.

4. Чугаєв. О.А. Економічні фактори виникнення та запобігання валютним кризам (регіональний аспект): Дис. ... канд. екон. наук: 08.05.01 / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. – К., 2006.