Чугаєв О.А. Наслідки вступу до ЄС для країн Балтії // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – Вип. 59 (Ч.І). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2006. – С. 129–135. – 0,71 д.а.
Чугаєв О.А., економіст І кат.
Інституту міжнародних відносин
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
НАСЛІДКИ ВСТУПУ ДО ЄС ДЛЯ КРАЇН БАЛТІЇ
Вступ десяти нових країн до Європейського Союзу у травні 2004 року став якісно новим етапом інтеграційних процесів в Європі і у світі. Це найбільше розширення ЄС істотно вплинуло на стан економіки у старих країнах-членах, але перш за все мало визначальні наслідки у всіх сферах економіки для нових країн-членів. Оцінка позитивних і негативних явищ, які супроводжували розширення ЄС має важливе значення для країн, які мають або розглядають можливість вступу до ЄС у майбутньому, при формуванні довгострокової економічної політики і прийнятті рішення про напрями їх інтеграції. Країни Центральної Європи і Балтії є найбільш наближеними до України за рівнем розвитку у ЄС, і тому їх досвід може бути корисним для нашої держави.
Аналіз розвитку країн Балтії в умовах розширеного ЄС значною мірою проводиться у виданнях національних і наднаціональних європейських органів влади, міжнародних фінансових інституцій. Дослідженням цього питання також займалися, зокрема, М. Антчак, М. Бансе, К. Влагсма, М. Горжелак, М. Дабровскі, Ф. Кереман, М. Холлет, З. Штайнлайн. Проте частина досліджень присвячена окремим аспектам наслідків вступу. Крім того, невеликий проміжок часу з моменту розширення обумовлює недостатній рівень розробки цієї проблематики.
Тому у нашому дослідженні ми маємо за мету комплексно оцінити позитивні, негативні і нейтральні наслідки від вступу до ЄС для трьох країн Балтії (Естонія, Латвія і Литва). Для цього розглянемо наслідки для ділової активності у цілому, окремих галузей, цін, державних фінансів, фінансових ринків, платіжного балансу і структури зовнішньої торгівлі.
Ділова активність у цілому. Із вступом до ЄС в Естонії та Латвії зростання реального ВВП прискорилося, у той час як у Литві воно уповільнилося. Для порівняння, середні темпи економічного зростання у 2002 – 2003 і 2004 – 2005 роках становили в Естонії 7 і 8,1%, у Латвії 6,9 і 9,4%, у Литві 8,7 і 7%[1]. Причому у 2005 році ситуація з економічним зростанням виглядала краще ніж у 2004 році одразу після приєднання.
Основні компоненти ВВП мали таку динаміку. Зростання кінцевого споживання переважно уповільнилося. Порівнюючи динаміку квартальних показників з поправкою на сезонні коливання у 2004 – 2005 роках після вступу з аналогічним за тривалістю періодом до вступу, зростання кінцевого споживання змінилося в Естонії з 7,2 до 6%, у Латвії з 6,8 до 7,7%, у Литві з 10,2 до 9%. Хоча зростання кінцевого споживання загального уряду трохи прискорилося: в Естонії з 6,3 до 6,6%, у Латвії з 2,1 до 2,4%, у Литві з 5,8 до 6,1%. Зростання валових інвестицій було високим, але переважно уповільнилося: у Латвії з 17,6 до 12,1%, у Литві з 16,1 до 12,2% (в Естонії прискорилося з 9,3 до 9,6%).
В усіх розглянутих країнах продовжувалася тенденція до зменшення рівня безробіття: у 2004 – 2005 роках воно зменшилося ще на 1,6 – 4,5 п. п. (для віку старше 15 років).
Покращенню ділової активності ситуації сприяли, зокрема, економічні реформи, розпочаті до і після вступу у рамках взятих на себе країнами зобов’язань, пов’язаних із розширенням ЄС. Очікується, що продовження цих реформ має сприяти економічному розвитку і надалі. Заходи у сфері формування конкурентного середовища включають: реформування антимонопольних органів, посилення конкуренції на ринку електронного зв’язку, лібералізацію ринків електроенергії. Реформи у сфері бізнесового середовища передбачають покращання системи регулювання із зменшенням управлінських витрат і спрощенням законодавства, спрощення процедури реєстрації фірм, полегшення доступу до фінансування, особливо для інноваційних фірм, адміністративну територіальну реформу.
Щодо стимулювання інновацій, то домінуючим у нових країнах-членах є підхід, який передбачає збільшення державного фінансування. У ряді країн і Латвії, зокрема, було оголошено про посилення ролі недержавного сектору у наукових дослідженнях і розробках, наприклад, шляхом податкових кредитів. І лише в Естонії здійснено заходи для модернізації управління науковими закладами і університетами [2, с. 28 – 32].
Галузі економіки. Зростання валової доданої вартості у промисловості істотно не змінилося, за виключенням Литви, де воно зменшилося з 12,7 до 7,5% у 2004 – 2005 роках після вступу до ЄС порівняно з аналогічним за тривалістю періодом до вступу. Хоча розглядаючи обсяги виробництва, уповільнення темпів їх зростання у промисловості (за місячними даними порівняно з аналогічним періодом попереднього року) тривало протягом року. Після цього вони зросли до рівня 8 – 9%. Явні позитивні зрушення відбулися у хімічній промисловості. Зростання обсягів виробництва у цій галузі у 2004 – 2005 роках прискорилося в усіх трьох країнах порівняно з 2003 роком. Для полегшення стану національних підприємств харчової промисловості при вступі було обумовлено відстрочку щодо відповідності їх нормам ЄС [3]. Ще однією тенденцією стало зростання рівня використання виробничих потужностей у обробній промисловості в Естонії і Литві на 4 – 5 п. п. (у Латвії невелике зменшення).
Зростання валової доданої вартості у сільському господарстві, мисливстві, рибальстві та лісницькому господарстві мало різноспрямовані тенденції: від відновлення (збільшення на 5 п. п. у Латвії) до уповільнення (на 7 п. п. у Литві). Позитивним наслідком для сільського господарства стало підвищення рівня захисту у цій сфері у рамках спільної сільськогосподарської політики на 5 – 20%. У 2007 році її позитивний вплив на додану вартість у сільському господарстві має становити 0,3 – 0,5% для Естонії та Литви і 3,8% для Латвії [4, с. 4, 8].
Зростання валової доданої вартості у будівництві переважно уповільнилося: в Естонії з 11,5 до 8,3%, у Литві з 19,6 до 7,9% (у Латвії з 14,4 до 15,2%). Але це не стосується темпів зростання нових замовлень на будівництво. В Естонії у ІІІ кварталі 2004 року цей показник навіть різко збільшився до 31% порівняно з ІІ кварталі 2004 року з урахуванням сезонних коливань, але далі темпи зростання нових замовлень були значно нижчими.
Зростання валової доданої вартості у фінансовому посередництві переважно прискорилося: в Естонії з 7,1 до 11,1%, у Латвії з 6 до 8% (у Литві з 7,3 до 5,8%). Істотне пожвавлення відбулося і у ряді інших галузей сектору послуг. Зростання обороту порівняно з аналогічним періодом попереднього року у готелях і ресторанах змінилося з І кварталу 2004 року по І квартал 2005 року: в Естонії з 14 до 24%, у Латвії з 15 до 37%, у Литві з 19 до 23%. Схожа позитивна динаміка спостерігалася і щодо прискорення зростання кількості номерів у готелях. Значною мірою це відповідало прискоренню зростання прибуття нерезидентів до готелів і подібних закладів (на 16 – 26 п. п.). Зростання обороту у галузі транспортних, туристичних послуг і послуг зв’язку прискорилося: в Естонії з 2 до 5%, у Латвії з 18 до 28%, у Литві з 12 до 24%. Ще більш динамічно збільшилося зростання обороту у авіаційному транспорті (на 27 – 33 п. п. у Литві та Естонії).
Ціни. Негативний явищем із вступом до ЄС стало посилення інфляції. З 2002 – 2003 по 2004 – 2005 роки середньорічне зростання гармонізованого індексу споживчих цін змінилося: в Естонії з 2,5 до 3,6%, у Литві з -0,4 до 2%, і особливо у Латвії з 2,5 до 6,6%. Але ще більше зросли ціни виробників (у промисловості без будівництва). У Латвії і Литві зростання інфляції за цим індексом становило 5 – 6 п. п. Зростання цін після розширення ЄС відбулося, у тому числі, завдяки адміністративним змінам цін – збільшенню акцизних зборів на паливо і алкоголь, митам, здійсненню спільної сільськогосподарської політики [5, с. 84] (щодо підняття акцизних зборів на сигарети до рівня ЄС країни Балтії отримали відстрочку) [3].
Тенденції по окремих видах товарах та послуг, особливо порівнюючи з динамікою цін у старих країнах-членах ЄС, були такими. Відбулося переважно уповільнення зростання або прискорення зменшення цін на автомобілі – в Естонії, Латвії і Литві, відповідно, на 3; -0,5 і 3,6 п. п. На зв’язок – на 6,3; -2,4 і 10,5 п. п.
Навпаки, відбулося переважно прискорення зростання цін на продукти харчування і безалкогольні напої – на 4,3; 5,4 і 0,8 п. п. На оренду житла – на 3,5; 8,8 і 10 п. п. На послуги ресторанів і готелів – на -1,8; 6,7 і 0,8 п. п. На страхування – на -0,6; 29,7 і 10 п. п. На транспортні послуги – на 9,1; 5 і 7,5 п. п. На паливо і мастила для особистого транспорту – на 18,4; 15,8 і 9,3 п. п. По двох останніх позиціях основне зростання цін відбулося саме у 2005 році значною мірою внаслідок зростання світових цін на енергоносії. Але у старих країнах-членах членах ЄС зростання цін по цих двох позиціях все одно було помітно меншим. Ціни на електроенергію для домогосподарств у 2005 році зросли на 5, 44 і 14 %.
Якщо розглянути експортні та імпорті ціни, то у 1996 – 2003 роках існувала позитивна динаміка (покращання на 1 – 2% на рік) умов торгівлі в Естонії і Литві. У 2004 – 2005 роках істотне покращання відбулося у Литві (на 5% – як у країні-експортері нафтопродуктів) і Латвії (більше 1% – внаслідок номінального подорожчання валютного курсу і зростання цін на продукти харчування). В Естонії умови торгівлі погіршувалися на майже 1% [2, с. 55 – 56].
Державні фінанси. Тенденції у динаміці сальдо балансу державного бюджету характеризувалися різноспрямованістю по країнах. У 2004 році порівняно з 2002 – 2003 роками у Латвії і Литві відбулося прискорення зростання витрат загального уряду на 14 і 4 п. п., а його доходів – на 14 і 2 п. п. в Естонії відбулося лише уповільнення зростання доходів на 5 п. п. У структурі надходжень до загального уряду по цих країнах у 2004 році відбулося зменшення надходжень по ПДВ на 0,3 – 0,6 п. п. від ВВП. Державний борг, який був і до того на низькому рівні переважно зменшився у 2004 році (на 0 – 1,7 п. п. від ВВП) [розраховано за: 6, с.22].
Розглянемо, які надходження і витрати виникають із приєднанням країни до ЄС. Вступ до ЄС передбачає збільшення фінансування з боку інституцій ЄС, але фінансова допомога почала надходити задовго до цього для підкріплення намірів про розширення та зменшення розриву у рівні розвитку у існуючих і тоді ще майбутніх країнах-членах ЄС. До розширення трансферти з ЄС надходили переважно у рамках трьох механізмів: Phare, ISPA і SAPARD.
У рамках програми Phare кошти спрямовувались на створення і реформування інституцій та досягнення економічної і соціальної згуртованості. За цією схемою було спрямовано найбільше коштів із допомоги майбутнім країнам-членам перед вступом до ЄС. Механізм ISPA (Інструмент структурної політики у передвступний період) пов’язаний із фінансуванням захисту навколишнього середовища і розбудови транспортної інфраструктури. Механізм SAPARD (Спеціальна передвступна програма для сільського господарства та розвитку села) направлений на структурну перебудову у сільському господарстві та сільській місцевості.
Але із вступом до ЄС ця допомога поступово скорочується. Натомість вступають у дію звичайні механізми фінансування всередині ЄС, зокрема пов’язані з трьома сферами (сільське господарство, структурні дії, внутрішня політика) і компенсаціями. Структурні дії пов’язані з діяльністю чотирьох структурних фондів (ERDF – Європейський фонд регіонального розвитку, ESF – Європейський соціальний фонд, FIFG – Фінансовий інструмент управління у галузі риболовлі, EAGG – Європейський фонд управління та забезпечення у сільському господарстві) і Фонду згуртованості. Внутрішня політика стосується ядерної безпеки, розбудови інституцій і пограничного контролю. Поряд з отриманням коштів країни-члени сплачують також внески до бюджету ЄС. Але для усунення негативного впливу цих внесків на економіку нових країн-членів вони отримують тимчасові компенсації [2, с. 20 – 21].
Перехідний механізм діє для десяти нових країн-членів протягом 2004 – 2006 років для зміцнення можливостей країн впроваджувати законодавство ЄС. Фінансування за цим механізмом, зокрема, спрямовується на: зміцнення судової системи, контролю за зовнішніми кордонами, антикорупційну стратегію, зміцнення можливостей застосування законодавства; фінансовий контроль; захист фінансових інтересів Співтовариства і боротьбу із шахрайством; внутрішній ринок, включаючи митний союз; захист навколишнього середовища; ветеринарні послуги та розбудову управлінських структур щодо продовольчої безпеки; структури управління і нагляду за розвитком сільського господарства і сільської місцевості; ядерну безпеку; статистику; зміцнення державного управління відповідно до вимог комплексного звіту із моніторингу Європейської Комісії, які не покриваються структурними фондами [6].
З метою підвищення ефективності використання отриманих новими країнами-членами коштів застосовується вимога щодо співфінансування за допомогою державних чи приватних коштів (не менше 15 – 25% суми проекту), що може вимагати додаткові витрати з державного бюджету. У 2004 році таке співфінансування з боку країн Балтії становило 0,6% ВВП.
Допомога сільському господарству при вступі здійснюється спочатку силами самих країн-членів і лише наступного року компенсуються з бюджету ЄС. Тому це також тимчасово вимагало додаткових витрат для державного бюджету (у Литві такі витрати були найбільшими – у розмірі 0,4% ВВП), але майже лише у 2004 році [2, с. 22 – 23].
На витрати державних бюджетів здійснює вплив і виникнення витрат, пов’язаних з впровадженням спільного законодавства ЄС, зокрема у таких сферах, як захист навколишнього середовища, інфраструктура, транспорт, державне управління, соціальна політика, прикордонний контроль, які лише частково можуть покриватися трансфертами з ЄС. Таке некомпенсоване зростання витрат може становити для нових країн-членів за оцінками до 1,5% ВВП на рік [8, с.10]. Наприклад, на приведення у відповідність до вимог законодавства ЄС у сфері захисту навколишнього середовища і транспорту повні витрати (протягом тривалого періоду часу) за оцінками становлять 18 – 24% і 22% ВВП у 2003 році нових країнах-членах. Але витрати на узгодження законодавства мають також позитивний вплив на бізнесове середовище і економічне зростання (це стосується норм щодо фінансових ринків, регулювання діяльності компаній, бухгалтерського обліку, інтелектуальної власності тощо) [2, с. 19].
Ще однією статтею разових витрат є витрати на проведення референдуму про вступ до ЄС (У Литві для цього було зарезервовано 3,3 млн. євро [8]).
Якщо розглянути сукупний вплив на баланс державного бюджету, то за оцінками М. Холлета і Ф. Керемана бюджетні трансферти з ЄС мали позитивний ефект у розмірі 1,3 – 1,8% ВВП (по інших нових країнах-членах у середньому 0,5% ВВП) за період 2004 – 2006 років, хоча існують оцінки і про негативний вплив [9, c. 5].
Розглядаючи операцій з Європейською Комісією, також зазначимо, що із вступом країн Балтії виникли поточні трансферти з країн до цієї інституції. Разом з тим переважно збільшилися поточні і капітальні трансферти до країн. Зростання нетто-виграшу країн Балтії по цих операціях становило у 2004 році порівняно з 2003 роком для Естонії, Латвії і Литви 63, 109 і 51 млн. євро. Зокрема, виникли надходження до Європейської комісії по ПДВ і імпортних митах на 17, 19 і 34 млн. євро, що відповідало 0,2% ВВП цих країн, а країни отримали кошти по субсидіях для сільського господарства на суму 22, 43 і 62 млн. євро. У 2006 році чисті трансферти з бюджету ЄС становлять 2,4% ВВП для Естонії і 3,2% для Латвії та Литви [9, c. 2].
Фінансові ринки. Серед показників банківського сектору спостерігалися такі тенденції. В Естонії та Латвії у 2004 році відбулося прискорення зростання вимог банків до приватного сектору на 11 і 5 п. п., а у Литві уповільнення на 19 п. п. Але в усіх випадках це зростання залишалося на найвищому серед нових країн-членів рівні (40 – 50%) [10, c. 2]. Зовнішні активи банків різко зросли в Естонії і Латвії на 33 – 40% у 2004 році (у Литві прискореного зростання не відбулося). В Естонії і Латвії також у цей рік припинилося зростання кредиту монетарних фінансових інституцій загальному уряду (після зростання на 17 – 30% у 2003 році).
У Латвії і Литві швидше ніж раніше зростали депозити овернайт: на 37% і 33% (у 2003 році – на 24% і 26%). В Естонії, Латвії і Литві швидше зросли і довгострокові зобов’язання банків (більше 2 років): на 90, 31 і 17% (у 2003 році – на 23%, 22%, 11%). Прискорено зросли депозити резидентів у грошових фінансових інституціях: на 19, 35 і 22% (у 2003 році – на 11%, 24%, 17%). Ще із наближенням до вступу швидше ніж до 2003 року зростали зовнішні зобов’язання банків (у 2003 – 2004 роках – на 66 і 70%, 31і 44%, 67 і 33%). У цілому ж прискорення зростання грошового агрегату М2 у 2004 році становило в усіх випадках 6 п. п.
Естонія і Литва приєдналися до Механізму обмінних курсів ІІ у червні 2004 року, Латвія – у травні 2005 року з можливими перспективами приєднатися до зони євро у 2007 – 2008 роках [10, c. 3]. Номінальні курси валют майже не змінювалися. В усіх трьох країнах відбулося зростання реального ефективного курсу, принаймні за частиною методів розрахунку, але лише в Естонії воно було відносно помітним – 4% (за індексом споживчих цін).
Процентні ставки на грошовому ринку із вступом до ЄС суттєво не змінилися. У Латвії і Литві протягом перших місяців вони зросли, але лише на десяті відсотку. Дохідність довгострокових державних облігацій у 2004 – 2005 роках трохи зменшилася, але це відповідало загальному зменшенню цього показника і в інших країнах ЄС.
У 2004 – 2005 роках зростання фондових індексів в Естонії пришвидшилося, а у Литві уповільнилося порівняно з 2002 – 2003 роками. В усіх випадках відбувалося зростання цін на акції безпосередньо перед вступом до ЄС, а у травні 2004 року індекси дещо зменшилися – на 1,5 – 4,8%.
Платіжний баланс. Із вступом до ЄС відбулося зростання і так вже значного дефіциту по поточних операціях, особливо у Латвії (в Естонії зростання було незначним). У ІІІ кварталі 2004 року – ІІІ кварталі 2005 року цей дефіцит в абсолютному розмірі зріс порівняно з аналогічним періодом до вступу в Естонії на 60 млн. євро, Латвії – на 720 млн. євро, Литві – на 260 млн. євро. Відносно ВВП дефіцит поточного рахунку переважно збільшився з 2003 по 2004 рік на -0,6; 4,1 і 0,3 п. п., а його покриття за рахунок прямих іноземних інвестицій зменшилося на 1,5 – 2 п. п. (у Литві зросло на 1,2 п. п. від ВВП) [розраховано за: 6, с. 21 – 22].
Значною мірою це відбулося завдяки погіршенню балансу торгівлі товарами: на 120, 550 і 650 млн. євро. У той же час, баланс торгівлі послугами переважно покращився – на 140, -40 і 290 млн. євро, у тому числі по статті подорожі – на 160, -80 і 140 млн. євро. Відбулося погіршення балансу доходів – на 90, 200 і 60 млн. євро. і покращання балансу поточних трансфертів – на 10, 80 і 170 млн. євро.
Якщо розглянути зміни темпів зростання поточних операцій, то прискорення зростання експорту товарів в Естонії, Латвії і Литві становило з 2003 по 2004 – 2005 роки (дані по роках за І – ІІІ квартали) 15, 20 і 11 п. п., причому у 2005 році прискорення продовжувалося. Прискорення зростання імпорту товарів становило 7, 11 і 12 п. п. Прискорення зростання експорту послуг – 6, 9 і 13 п. п. Прискорення зростання імпорту послуг – 19, 14 і 14 п. п. Прискорення зростання доходів отриманих з-за кордону – 42, 28 і 32 п. п. Прискорення зростання доходів сплачених – 2, 24 і -54 п. п.
Потрібно зазначити, що на динаміку зовнішньої торгівлі вплинуло припинення всіх двосторонніх угод про торгові преференції і запровадження спільного митного тарифу і угод про торгові преференції у рамках ЄС [11, с. 24]. У результаті середній тариф, що застосовувався у десяти нових країнах-членах щодо імпорту з третіх країн, зменшився з 8,9% до 4,1% [12, с. 4].
Істотне зростання прямих іноземних інвестицій з-за кордону у 2004 році порівняно з 2003 роком відбулося у Латвії і Литві – на 310 і 460 млн. євро. (в Естонії значне зростання відбулося перед вступом – у 2003 році – на 520 млн. євро) або у 2 – 4 рази. При цьому частка країн ЄС у цих інвестиціях зросла з 54 до 71% і 50 до 73%. Відносно ВВП зростання чистих прямих іноземних інвестицій становило 1,5 – 1,6 п. п. від ВВП (В Естонії зменшення на 2,3 п. п. після збільшення у 2003 році на 6,1 п. п.) [розраховано за: 6, с.22]. Зростання прямих іноземних інвестицій закордон з Естонії, Латвії і Литви становило 80, 50 і 180 млн. євро. або у 1,6 – 6 разів. За виключеням Латвії це було збільшення переважно за рахунок інвестиції у країни ЄС.
Зростання чистих портфельних іноземних інвестицій становило 4 – 4,5 п. п. від ВВП (у Литві зменшення на 0,6 п. п.) [розраховано за: 6, с.22]. Тобто за виключенням Литви чисті портфельні інвестиції зросли більше ніж чисті прямі. Нестача інвестицій в акціонерний капітал для покриття дефіциту поточного рахунку сприяла зростанню зовнішнього боргу. У Латвії зовнішній борг зріс у 2004 році на 13,2 п. п. від ВВП (у 2003 році лише на 6,4 п. п.), у Естонії на 12, 5 п. п. (8,6 п. п.) [розраховано за: 11, с. 28; 13, с. 23].
Структура зовнішньої торгівлі. Зону вільної торгівлі між ЄС і майбутніми країнами-членами значною мірою було створено ще у 1990-х роках. Хоча вона носила асиметричний характер: з більш швидкою лібералізацією з боку ЄС та винятками для певних секторів (наприклад, продукти харчування, текстиль та одяг). У результаті 15 країн-членів ЄС стали все більш вагомим партнером у зовнішній торгівлі. З 1993 року частка старих країн-членів ЄС у зовнішній торгівлі зросла на 7 п. п. в Естонії, 18 п.п у Латвії і зменшилася на 13 п. п. у Литві., а з нових країн-членів – на 5 – 9 п. п. [2, с. 50 – 51].
Якщо аналізувати вже період після вступу, то у 2004 – 2005 роках. порівняно з 2003 роком прискорення зростання експорту товарів в ЄС становило для Естонії Латвії і Литви 10, 17 і 27 п. п., імпорту товарів з ЄС – 22, 18 і 18 п. п. Прискорення зростання експорту товарів у інші країни – 35, 38 і -15 п. п., а імпорту товарів з інших країн – -28, 7 і 9 п. п. Частка ЄС у експорті товарів переважно зменшилася, у той час як у імпорті товарів переважно збільшилася. У результаті баланс торгівлі товарами з ЄС у 2005 році порівняно з 2003 роком погіршився на 880, 600 і 220 млн. євро, причому основне погіршення балансу торгівлі товарів відбулося саме у 2004 році. Баланс торгівлі товарами з іншими країнами переважно погіршився на 140 і 330 млн. євро у Латвії і Литві та покращився на 730 млн. євро в Естонії. Щодо таких торгових партнерів, як США та Російська Федерація, то у 2004 році експорт до цих країн зростав значно швидше ніж імпорт – на 8 – 138 п. п. (імпорт з США, навіть скоротився на 6 – 39%).
У 2004 – 2005 роках порівняно з 2003 роком прискорення зростання експорту капітальних товарів становило в Естонії, Латвії і Литві 37, 22 і -23 п. п., споживчих товарів – -6, 13 і 12 п. п. Прискорення зростання імпорту капітальних товарів – -30, 1 і -1 п. п., споживчих товарів – 1, 6 і 14 п. п. Хоча у 2005 році відбулося уповільнення зростання імпорту і експорту споживчих товарів. Загальною тенденцію для трьох країн стало зменшення частки капітальних і споживчих товарів у імпорті, а також споживчих товарів у експорті. Зростання імпорту споживчих товарів з ЄС виявилося більш динамічним ніж зростання експорту цих товарів до ЄС.
Переважно швидше ніж імпорт у 2004 році зростав експорт продуктів харчування і тварин (по трьох країнах на 2 – 7 п. п.), напоїв і тютюнових виробів (11 – 42 п. п.), мінерального палива (24 – 300 п. п.), продукції хімічної промисловості (-2 – 13 п. п.), чорної металургії (-12 – 80 п. п.), машин і транспортного обладнання (-21 – 19 п.п). Переважно швидше ніж експорт зростав імпорт непаливної сировини (на -2 – 19 п. п.). Найбільше зростав імпорт і експорт продукції чорної металургії і мінерального палива та експорт напоїв та тютюнових виробів.
У 2004 році відбулася переорієнтація експорту і імпорту продуктів харчування і тварин на ЄС (зростання на 17 – 58%, у той час як ці операції з іншими країнами переважно зменшилися). Теж саме стосується імпорту мінерального палива, продукції хімічної промисловості, машин і транспортного обладнання (операції з іншими країнами переважно зростали меншими темпами або зменшувалися). Експорт та імпорт непаливної сировини, як і експорт машин і транспортного обладнання, навпаки, переважно переорієнтовувався на інші країни.
У 2004 році експорт послуг в ЄС зріс в Естонії, Латвії і Литві на 14, 5 і 24%; імпорт – на 17, 11 і 8%. У результаті баланс торгівлі послугами з ЄС переважно покращився на 35, -18 і 136 млн. євро, з іншими країнами змінився на 90, -6 і -27 млн. євро, у тому числі з країнами СНД – на 78, 5 і 35 млн. євро.
Якщо розглянути рік розширення, за винятком Естонії, у 2004 році імпорт товарів з України зростав швидше ніж експорт в Україну. Наприклад, імпорт у Латвію зріс на 77%, а в Естонію зменшився на 66%. По більшості груп товарів торгові операції між Україною та країнами Балтії становили менше 10 млн. євро, тому однозначні висновки щодо впливу на експорт та імпорт важко зробити. Але по всіх країнах відбулося зменшення експорту в Україну продуктів харчування і тварин (на 40 – 68%) і збільшення імпорту з України продукції чорної металургії (на 27 – 144%). Експорт послуг в Україну зріс в усіх трьох країнах на 51% (або на 27 млн. євро), імпорт – скоротився на 25% (або на 13 млн. євро).
Але у цілому за 2004 – 2005 роки імпорт товарів з України зменшився на 25%, а експорт – зріс на 41%. Експорт послуг в Україну зменшився на 36%, імпорт – зріс на 93%. Порівняно з 2003 роком негативне сальдо балансу торгівлі товарами і послугами з Україною після розширення ЄС у перерахунку на річний еквівалент скоротилося на 220 млн. дол. [розраховано за: 14].
Таким чином, вступ країн Балтії до ЄС, принаймні у короткостроковому періоді, мав переважно позитивні наслідки, що полягали у прискоренні економічного зростання, зменшенні рівня безробіття, інституційних реформах, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності вітчизняних компаній, прискореному зростанні у ряді галузей сфери послуг, збільшенні чистих надходжень фінансування з боку інституцій ЄС, сприянні стабільності на фінансових ринках, прискоренні зростання довгострокових зобов’язань банків, зростанні прямих іноземних інвестицій. Одночасно негативні наслідки пов’язані з уповільненням зростання валових інвестицій, збільшенням інфляції, зменшенням частки споживчих товарів у експорті. Нейтральний або подвійний характер мають такі наслідки: різке зростання зовнішніх активів банків, прискорення зростання грошового агрегату М2, зміни у географічній і товарній структурі у зовнішній торгівлі, зростання прямих іноземних інвестицій закордон і збільшення частки ЄС у прямих іноземних інвестиціях у самі країни Балтії. Істотні зміни відбулися у балансі торгівлі товарами і послугами, але однозначні висновки щодо впливу вступу на нього важко зробити. Для України наслідки вступу країн Балтії до ЄС мали швидше негативний характер, оскільки вона понесла втрати у вигляді зменшення позитивного сальдо торгового балансу. Подальший розвиток подій дозволить визначити реальні середньо- і довгострокові наслідки розширення ЄС.
Література:
1. Eurostat (http://epp.eurostat.cec.eu.int).
2. Enlargement, Two Years After: An Economic Evaluation By the Bureau of European Policy Advisers and the Directorate-General for Economic and Financial Affairs. Occasional Paper № 24. Provisional Version Published on the Occasion of the Adoption of the Commission Communication on 3 May, 2006.– European Commission. Directorate-General for Economic and Financial affairs, 2006. – 111 р.
3. http://ec.europa.eu/comm/enlargement/arch_countries/index_en.htm.
4. Banse M. CAP and EU Enlargement. – Institute of Agricultural Economics University of Göttingen, 2003. – 11 р. (http://www.farmfoundation. org/projects/documents/BansePaper.pdf).
5. Republic of Estonia. Updated Convegence Program 2005. – Tallin, 2005. – 95 p.
6. World Bank EU-8 Quarterly Economic Report April 2005. Part I. – World Bank, 2005. – 24 р.
7. http://ec.europa.eu/comm/enlargement/transition_facility.htm
8. Dabrowski M., Antczak M. and Gorzelak M. Fiscal Challenges Facing the UE New Member States. Studies & Analyses № 295 – Warsaw: Center for Social and Economic Research, 2005. – 23 р.
9. Hallet M., Keereman F. Budgetary transfers between the EU and the new Member States: manna from Brussels or a fiscal drag. ECFIN Country Focus. Volume 2. Issue 2. – European Commission’s Directorate-General for Economic and Financial Affairs, 2005. – 6 p.
10. Steinlein S., Vlagsma K. Baltic convergence: steep and yet stable? ECFIN Country Focus. Volume 2. Issue 15. – European Commission’s Directorate-General for Economic and Financial Affairs, 2005. – 6 p.
11. Republic of Latvia. Staff Report for the 2005 Article IV Consultation. – IMF, 2005. – 49 р.
12. Enlargement, Two Years After – An Economic Success. Communication from the Commision to the Council and the European Parliament – Brussels: Commission of the European Communities, 2006. – 10 р.
13. Republic of Estonia. Staff Report for the 2005 Article IV Consultation. – IMF, 2005. – 38 р.
14. Державний комітет статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua).
[1] Якщо не вказано інакше, за даними або розраховано за даними [1].