Чугаєв О.А. Показники реального сектору економіки як фактори виникнення валютних криз // Актуальні проблемі міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – Вип. 52 (Ч. І). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2005. – С. 163–166. – 0,40 д.а.
Чугаєв Олексій Анатолійович,
аспірант кафедри міжнародних валютно-
кредитних і фінансових відносин
Інституту міжнародних відносин
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
ПОКАЗНИКИ РЕАЛЬНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ ЯК ФАКТОРИ ВИНИКНЕННЯ ВАЛЮТНИХ КРИЗ
Показники реального сектору економіки є важливим фактором притоку чи відтоку капіталу та динаміки зовнішньої торгівлі, які в свою чергу впливають на попит і пропозицію на національну валюту. Відповідно, постає питання про важливість роль динаміки показників реального сектору у виникненні валютних криз.
У науковій літературі вивченню цієї проблеми присвячено ряд досліджень. В огляді наукових праць Дж. Хокінса і М. Клау показники виробництва є значимим фактором валютних криз в 23 працях (третє місце серед розглянутих показників) [1, 3-5]. Існує закономірність, що валютним кризам передують менші темпи зростання ВВП. В більшості випадків розглядається не власне ВВП, а його нестача – відхилення від середньої попередніх років (хоча С. Камін, Дж. Шиндлер і Ш. Семьюел не відзначають значимий вплив цього показника [2, 32]) або від лінійного тренду. М. Сасін розглядає останній показник, взятий в квадраті, мотивуючи це тим, що як депресія, так і надмірний економічний бум можуть бути потенційно небезпечним для інвестора, який вкладає кошти в даній валюті [3, 21]. Розглядаючи структуру ВВП, Дж. Сакс, А. Торнелл і А. Веласко зазначають, що відношення інвестицій або збережень до ВВП не додають корисної інформації порівняно з реальним ефективним курсом, зростанням кредиту приватному сектору і валютними резервами [4].
Поряд з ВВП використовується індекс промислового виробництва. Валютним кризам передує така сама поведінка цього показника, як і ВВП [5]. В регіональному розрізі Х. Едісон вказує на те, що промислове виробництво є значимим фактором як в Латинській Америці, так і в Азії [6, 56]. Дані щодо впливу рівня безробіття протирічливі. Якщо Дж. Азіз, Ф. Карамазза і Р. Сальгадо зазначають, що валютним кризам передує більше безробіття, ніж в спокійні періоди [7, 37], то М. Сасін вказує на незначний вплив цього показника [3, 21].
Звичайно, в конкретних умовах величина, характер і механізм впливу показників реального сектору можуть відрізнятись. Тому мета нашого дослідження полягає у визначенні впливу цих показників на виникнення валютних криз на прикладі окремих країн. Ми розглядаємо наступні валютні кризи: в Мексиці 1994-1995 рр.; Бразилії 1998-1999 рр. і 2002 р.; Аргентині 2001-2002 рр.; Таїланді, Малайзії і Індонезії 1997-98 рр.; Болгарії 1996-97 рр.; Росії та Україні 1998 р.
Мексика. Приріст ВВП[1] Мексики зменшився з 1990 р. по 1993 р. з 5,1% до 2%. В 1994 р. він зріс до 4,4%. Проте в першому кварталі приріст ВВП по відношенню до аналогічного показника попереднього року ще становив 2,3%. Отже на початку року, в момент коли відбувся перший струс на фінансових ринках, інвестори ще перебували під впливом інформації про зменшення темпів приросту ВВП. У той же час в США збільшувався приріст ВВП. Окрім уповільнення зростання ВВП в 1993 р. спостерігались інші негативні явища. Виробництво в обробній промисловості зменшилось на 0,7%, валові інвестиції в основні засоби – на 2,5% [8]. Уповільнення зростання також означало зменшення ефективності інвестицій. З 1990 по 1993 р. відношення приросту ВВП до частки інвестицій у ВВП зменшилось з 21,9% до 9,3% [розраховано за даними 9]. В. Пачіски пов'язує негативні явища в реальному секторі з реструктуризацією виробничого сектору, більш жорсткими кредитними умовами монетарної влади, зменшенням кредитування внаслідок погіршення якості кредитного портфелю банків, і невпевненістю щодо прийняття НАФТА [10, 9]. З іншого боку уповільнення зростання попиту сприяло меншим темпам приросту імпорту в 1993 р. (лише 4% порівняно з 22% в 1992 р.), що трохи скоротило дефіцит торгового балансу [8].
Бразилія. Приріст ВВП в 1993-95 рр. в середньому був на рівні 5% [11]. Але в 1995 р. валові інвестиції зросли значно повільніше, ніж раніше. В 1996 р. вони зменшились на 4,8%, а в 1998 р. на 1,2% [9]. Приріст ВВП уповільнився до 3% на рік в 1996-97 рр. і 0,1% в 1998 р. [11] (приріст ВВП в Мексиці, Аргентині і Чілі був значно вищим: в 1996-97 рр. 5-8%, в 1998 р. 3-5% [12]). Промислове виробництво в 1998 р. зменшилось на 1%, а ВВП на душу населення впало на 1,2% [13]. З 1997 і 1998 рр. відношення приросту ВВП до відношення інвестицій у ВВП зменшилось з 15,4% до 0,5% [розраховано за даними 9]. З 1994 по 1998 р. рівномірно зросло безробіття з 5% до 9% [14]. В умовах стагнації в очах фінансових ринків політична вартість підтримки валютного курсу було дуже високою [15, 1].
У випадку другої кризи, після стагнації 1998-99 рр. відбулось пожвавлення. В 2000 р. приріст ВВП становив 4,4%, але в 2001 р. знизився до 1,3%. Квартальні показники приросту ВВП в 2001 р. наступні: в І кварталі 4,33%, ІІ кварталі 2,07%, ІІІ кварталі 0,5%, ІV кварталі вже -0,69% порівняно з аналогічними періодами 2000 р. [16]. Промислове виробництво зменшилось на 0,5%. ВВП на душу населення майже не змінився [13]. Валові інвестиції зменшились на 2% [9]. З 2000 по 2001 рр. відношення приросту ВВП до частки інвестицій у ВВП зменшилось з 20,2% до 7,2% [розраховано за даними 9]. На думку А.Р. Шакірова на це вплинули енергетична криза (внаслідок нестачі води в водосховищах на ГЕС і недостатніх інвестицій в систему вироблення і передачі електроенергії енергетичними компаніями), світова рецесія, вересневі теракти в США, економічна криза в Аргентині [16]. Також зазначимо, що протягом 2001 року зросли процентні ставки [14]. Хоча безробіття вдалось знизити з 2000 по 2001 р. з 7,1 до 6,2% [16]. З іншого боку в роки уповільнення приросту ВВП (1998 і 2001 рр.) імпорт практично не зростав [14].
Аргентина. В 1996-1998 рр. приріст ВВП відновився після рецесії і становив 4-8% [9]. Істотною вадою економічного зростання було посилення розшарування у рівні доходів населення – доходи найменш заможних 40% населення з 1991 по 1998 рр. мало змінились (це могло сприяти політичній нестабільності пізніше, під час валютної кризи) [розраховано за даними 17]. В умовах бразильської кризи з ІV кварталу 1998 р. (після падіння цін на акції) приріст ВВП стає негативним. Він становив -4,4 в 2001 р. (особливо різке падіння почалось з вересня – на 7%, а в грудні досягло 15,5%). Ще більше впало виробництва в обробній промисловості. Вже в 1999 р. завантаженість виробничих потужностей зменшилась за два роки на 10 процентних пунктів [18]. Особливо різко скоротились приватні інвестиції в основні активи (в 1999 р. на 12,6%, 2000 р. на 6,8% і 2001 р. на 15,7%) [19, 18]. Важливу роль при цьому зіграло зменшення притоку іноземного капіталу. В 1999 р. зменшення чистого притоку капіталу відповідало 55% зменшення інвестицій в основний капітал, в 2000 р. 100%, в 2001 р. 180%. В свою чергу Аргентина могла стати менш привабливою для іноземного капіталу не тільки внаслідок підвищення ризику через бразильську кризу, зростання світових процентних ставок, а й через зменшення доходу від вкладеного капіталу через рецесію, адже сплачені прибутки та дивіденди на вкладений іноземний капітал після 1999 р. були менші, ніж в 1997-98 рр. В 2001 р. безробіття досягло 18,3% (порівняно з 12,4% в 1998 р. і 6% в 1991 р.) [18]. Причинами зростання безробіття були витіснення крупним бізнесом у тому числі ТНК малого і середнього, банкрутства підприємств, раціоналізація виробництва в ході посилення конкуренції, звільнення в ході приватизації [20]. З іншого боку в 2001 р. скоротився імпорт, що створило профіцит торгового балансу і зменшило дефіцит поточного балансу [14].
Таїланд. В 1988 р. приріст ВВП становив 13%, далі він знизився до рівня 8-9% в 1991-95 рр. Ще більшими були темпи зростання інвестицій, частка яких у ВВП зросла з 1987 по 1996 р. з 27,9% до 41,8%. Частка інвестицій зросла переважно за рахунок в рівній мірі зменшення приватного споживання і збільшення чистого імпорту. Безробіття зменшилось з 5,9% до 1,1% [9]. Але з 1985-1995 рр. по 1991-1996 рр. відношення приросту ВВП до частки інвестицій у ВВП зменшилось з 32,6% до 19,6%, що відобразилось на цінах на акції [21, 27]. В 1996 р. приріст ВВП знизився до 5,9% [9]. Зменшилось використання виробничих потужностей на 5 процентних пунктів [розраховано за даними 22]. Приріст приватних інвестицій зменшився з 1995 по 1996 з 10,9% до 2% [23]. Уповільненню зростання ВВП могло сприяти зростання реальної процентної ставки в 1990-91 рр. і 1995-96 рр. [14]. Падіння ВВП розпочалось у ІІ кварталі 1997 р. переважно за рахунок зменшення інвестицій, яке розпочалось ще у І кварталі [24]. З 1996 р. в умовах уповільнення зростання також спостерігався ефект стримання зростання імпорту [14].
Малайзія. В 1988-96 рр. існували стабільні високі темпи приросту ВВП в середньому 9,5% на рік. (в 1996 р. 10%). Уповільнення приросту ВВП відбулось лише в 1997 р. (7,3%). Ще більшими були темпи зростання інвестицій (але вже в 1996 р. вони зросли лише на 5,8% порівняно з 25,8% в 1995 р. – цьому могло сприяти збільшення процентних ставок). Частка інвестицій зросла переважно за рахунок зменшення державного споживання і зменшення чистого експорту. Безробіття зменшилось з 1987 по 1996 р. з 7,3% до 2,5% [9]. Хоча з 1989 по 1995 – 1996 рр. відношення приросту ВВП до частки інвестицій у ВВП поступово зменшилось з 32% до 22 – 24% [розраховано за даними 9].
Індонезія. В 1989-91 рр. приріст ВВП становив 9%. Далі він знизився до рівня 7-8% в 1992-96 рр. і 4,7% в 1997 р. Промислове виробництво в 1996 р. зросло лише на 6,6% порівняно з 11% в 1995 р. [25]. Приріст інвестицій становив 5% порівняно з 13% (цьому могло сприяти збільшення реальної процентної ставки) [9]. З 1990 по 1995 – 1996 рр. відношення приросту ВВП до частки інвестицій у ВВП зменшилось з 29,4% до 26%-26%. [розраховано за даними 9]. З 1990 по 1996 р. прибутковість корпорацій відносно активів зменшилась з 12,8% до 4,9% [26, 8].
Болгарія. З 1989 р. відбувалось падіння ВВП. З 1990 по 1993 р. падіння ВВП зменшилось з 9,1% до 1,5%. В 1994 і 1995 р. існував позитивний приріст у 1,8% і 2,9% ВВП. Інвестиції зросли навіть на 10,3% в 1996 році. Безробіття зросло з 1990 по 1993 р. з 1,7% до 21,4%, але зменшилось по 1995 р. до 16,5% [9]. З іншого боку березні 1996 р. відбулась зернова криза внаслідок неконтрольованого експорту зерна в умовах невисокої регульованої урядом внутрішньої ціни на зерно. Це призвело до першої хвилі невдоволення правлячою партією [27, 18].
Росія. В реальному секторі після тривалої економічної кризи намітились в другій половині 1997 р. ознаки зростання. Якщо в 1996 р. падіння ВВП становило ще 3,4%, то в 1997 р. відбулось зростання на 0,9% (на душу населення на 1,2%) [9]. Проте вже з початку 1998 р. намітився спад виробництва [28]. В І половині 1998 р. уповільнився приріст імпорту (по відношенню до І половини 1997 р.), але це не компенсувало скорочення експорту. Крім того інвестиції все ще зменшувались в 1997 р. на 3,6% (хоча темпи падіння в декілька разів були менше, ніж в попередніх роках). Продовжувало зростати безробіття: з 8,1% в 1994 р. до 11,8% в 1997 р. [9].
Україна. В 1997 р. значно скоротились темпи падіння ВВП, але все ще становили 3% (на душу населення 2,2%). Цьому могли сприяти високі реальні процентні ставки. Після катастрофічного падіння інвестиції вперше збільшились в 1997 р., хоча лише на 2%. Безробіття зросло з 5,6% в 1995 р. до 8,9% в 1997 р. [9]. Зростання ВВП спостерігалось в 1998 р. з травня по серпень (на рівні 0,1 – 0,4%) але було перерване кризою [29].
Таким чином, в більшості розглянутих нами випадків перед валютними кризами спостерігалось погіршення показників реального сектору: падіння або принаймні уповільнення темпів приросту ВВП (зокрема на фоні кращих показників в інших країнах), промислового виробництва, інвестицій, зменшення ефективності інвестицій, зростання безробіття. В ряді випадків погіршення показників реального сектору було зокрема пов’язано із монетарною сферою (зростання процентних ставок). Імпортоскорочуючий ефект уповільнення чи припинення економічного зростання, хоча і полегшував ситуацію з поточним балансом, але не компенсував основного негативного ефекту на рух капіталу. Серед країн Латинської Америки та Південно-Східної Азії єдиним виключенням є Малайзія, де не відбувалось уповільнення економічного зростання і основним фактором валютної кризи стало її поширення з Таїланду. Серед країн Східної Європи перед валютними кризами існували ознаки покращення показників реального сектору. Але це відбувалось після тривалої і глибокої економічної кризи, повільно і протягом короткого часу, що не компенсувало дію інших негативних факторів. Подальші дослідження можуть деталізувати механізм і фактори впливу показників реального сектору на виникнення валютних криз.
Література:
1. Hawkins J., Klau M. Measuring Potential Vulnerabilities in Emerging Market Economies. - BIS Working Paper № 91, 2000. – 34p.
2. Kamin S., Schindler J., Samuel Sh. The contribution of Domestic and External Factors to Emerging Market Currency Crises: An Early Warning System Approach. – Board of Governors of the Federal Reserve System. International Finance Discussion Paper № 711, 2001. – 54p.
3. Sasin M. Predicting Currency Crises, the Ultimate Significance of Macroeconomic Fundamentals in Linear Specifications with Nonlinear Extensions. – Warsaw.: Center for Social and Economic Research. Studies and Analyses CASE № 224, 2001. – 36p.
4. Sachs J., Tornell A., Velasco A. Financial Crises in Emerging Markets: The Lessons from 1995. – NBER Working paper № 5576, 1996. – 63p.
5. Osband K., Van Rijckeghem C. Safety from Currency Crashes // IMF Staff Papers. – 2000. – V. 47. – № 2. – P. 238-258.
6. Edison H. Do Indicators of Financial Crises Work? An Evaluation Of an Early Warning System. – Board of Governors of the Federal Reserve System. International Finance Discussion Paper № 75, 2000. – 74p.
7. Aziz J., Caramazza F., Salgado R. Currency Crises: In Search for Common Elements. – IMF Working Paper № 00/67, 2000. – 55p.
8. http://www.banxico.org.mx
9. World Development Indicators CD-ROM.
10. Paczyсski W. The Mexican Peso Crisis 1994–1995 // The Episodes of Currency Crisis in Latin American and Asian Economies / M. Dabrowski (ed.). CASE Report No. 39. – Warsaw: Center for Social and Economic Research, 2001. - P. 9-21.
11. http://www.bcb.gov.br
12. World Economic Outlook Database.
13. Boletim do Banco Central do Brasil. Іnternet issue. – 2003. – V. 39. - №12.
14. International financial statistics CD-ROM.
15. Tullio G., Ferreira A. Unemployment and the credibility of exchange rate pegs: evidence from the Brazilian currency crisis of January 1999. – Quaderno CEIS № 134. Centre for International Studies on Economic Growth. The University of Rome “Tor Vergata”, 2000. – 35p.
16. Шакиров А.Р. Бразильская экономика и финансовая система в 2001-2002 гг. // Латинская Америка. – 2002. - № 11. – С. 38-46.
17. Яковлев П.П. Аргентина: цикл иллюзий и разочарований // Латинская Америка. – 2002. - №5. – С. 4-15.
18. http://www.mecon.gov.ar
19. The Role of the IMF in Argentina, 1991-2002. Issues Paper / Terms of Reference for an Evaluation by the Independent Evaluation Office (IEO), 2003. – 18p.
20. Аргентинский кризис: причины, последствия, уроки //Латинская Америка. – 2002. - №4. – С. 4-42.
21. Lamfalussy A. Financial crises in emerging markets: an essay on financial globalisation and fragility. – New Haven, Conn.: Yale University Press, 2000. – 199p.
22. http://www.bot.or.th
23. Nidhiprabha B. Economic Crises and the Debt Deflation Episode in Thailand // ASEAN Economic Bulletin. – 1998. – Vol. 15. – № 3. – P. 309-318.
24. http://www.nesdb.go.th
25. http://www.bradynet.com
26. Cerra V., Saxena S. Ch. Contagion, Monsoons, and Domestic Turmoil in Indonesia: A Case Study in the Asian Currency Crisis. – IMF Working Paper № 00/60. – 2000. –26p.
27. Ganev G. The Bulgarian Currency Crisis of 1996–1997 // The Episodes of Currency Crises in the European Transition Economies / M. Dabrowski (ed.). CASE Report №40 – Warsaw: Center for Social and Economic Research, 2001. – P. 7-22.
28. http://www.cbr.ru
29. http://www.bank.gov.ua
[1] Тут і далі мається на увазі приріст реального ВВП.