Чугаєв О.А. Причини і наслідки Бразильської валютної кризи 2002 року // Актуальні проблемі міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – Вип. 49 (Ч. ІІ). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2004. – С. 197–199. – 0,24 д.а.
Чугаєв О.А.*
ПРИЧИНИ І НАСЛІДКИ БРАЗИЛЬСЬКОЇ ВАЛЮТНОЇ КРИЗИ 2002 РОКУ
Валютні кризи є серйозним дестабілізуючим фактором для економіки країн. Їх всестороннє вивчення необхідне для попередження цих явищ і мінімізації їх негативних наслідків. У науковій літературі аналізуються різні аспекти виникнення і перебігу валютних криз як явища взагалі і на рівні окремих країн. Серед валютних криз останнього десятиліття найбільша кількість публікацій була присвячена аналізу причин і наслідків валютних криз в Мексиці 1994-95 рр., Східній Азії 1997-98 рр., Росії 1998 р., Бразилії 1998-99рр. і Аргентині 2001-02 рр. Бразильська валютна криза 2002р. розглядається в праці А.Р. Шакірова, але широкого висвітлення в науковій літературі не отримала. Мета цього дослідження полягає у визначенні факторів виникнення цієї кризи, і її наслідків.
Бразильська валютна криза 2002 р. набула форми перш за все валютного краху. Після стабільного валютного курсу протягом півроку реал знецінився на 65% протягом травня – вересня (зокрема, в липні – на 21% і вересні – на 29%). В меншій мірі можна говорити про резервну кризу: загальні валютні резерви навіть зросли завдяки міжнародній допомозі. В червні 2002 р. отримано 10млрд. дол. від МВФ для поповнення валютних резервів (хоча чисті валютні резерви зменшились на 2 млрд. дол.). В липні валютні резерви зменшились на 7% (плюс зовнішні зобов’язання центрального банку зросли на 7,5%) [розраховано за даними 1]. 6 вересня МВФ ухвалило надання рекордної за величиною позики Стенд-бай протягом наступних 15 місяців в розмірі 30,4 млрд. дол. [2]. Процентні ставки під час валютної кризи майже не змінились.
Безпосередньо на виникнення кризи вплинув стан платіжного балансу. Дефіцит платіжного балансу в ІІ-ІІІ кварталах 2002 року майже порівну існував за рахунок поточного балансу і балансу руху капіталу [розраховано за даними 1]. Дефіцит поточного балансу існував ще з 1994 р. Внаслідок здешевлення реалу в 1999 рр. він зменшився, але лише на чверть, і становив в 2001 р. 4,6% ВВП. Порівняно з попередньою кризою дефіцит торгового балансу грав значно меншу роль і становив в 2001 р. 1% ВВП [3], а перед самою кризою був близьким до нуля. Проте позитивний торговий баланс міг би попередити кризу. В свою чергу на торговий баланс впливали наступні фактори:
Реальна переоцінка реалу. Порівняно з серединою 1994 р. в кінці 2001 р. реальний ефективний курс реалу вже був недооцінений за індексом споживчих цін на 10-16%, з іншого боку переоцінений на 6,5% за індексом цін виробників.
Аргентинська валютна криза. Дефіцит торгового балансу з Аргентиною зріс з І половини 2001 р. по ІІ половину 2002 р. майже на 1 млрд. дол. [розраховано за даними 4].
Зміни цін на імпортні і експортні товари. З 1999 по 2000 рік ціни на нафту зросли на 58% (зменшились на 15% по 2001 рр.). В результаті в 2000 р. імпорт паливних продуктів Бразилії зріс на 2,8 млрд. дол., що відповідало 36,5% дефіциту торгового балансу в 2000 р. [розраховано за даними 1 і 3 ]. З січня 2000 р. по лютий 2002 р. ціни на каву зменшились на 64%. В результаті з ІІ половини 1999 р. – І половини 2000 р. по ІІ половину 2001 р. – І половину 2002 р. експорт кави зменшився на 800 млн. дол., що відповідало 16% дефіциту торгового балансу в 2001 р. [розраховано за даними 1 і 4].
Зменшення світового імпорту. В 2001 р. в умовах уповільнення зростання світового ВВП і зменшення світового імпорту, експорт Бразилії майже не зріс (після 14% зростання в 2000 р.) [розраховано за даними 1].
Основну частину дефіциту балансу доходів становили процентні виплати закордон (3,5% ВВП) [розраховано за даними 4]. Різко посилила борговий тягар попередня криза. Обслуговування зовнішнього боргу становило 11% ВНД (в 1997 р. 5% ВНД) або 75% експорту [3]. Зовнішній борг становив 45% ВВП (в 1997 р. 24%) або 337% експорту [розраховано за даними 1 і 3]. Незважаючи на різке зниження світових процентних ставок, середня процентна ставка по зовнішньому боргу мало змінилась з 1999 р. і була на рівні 7,6% в 2001 р. [5]
Дефіцит поточного балансу покривався притоком капіталу, який становив 4,9% ВВП в 2000 році і знизився до 4% ВВП в 2001 році за рахунок ІІ півріччя в умовах нестабільності в Аргентині [розраховано за даними 1 і 3]. За структурою переважав притік прямих іноземних інвестицій на відміну від попереднього передкризового періоду. З 58 млрд. дол. сальдо фінансового рахунку протягом 1999-2001 рр. 142% становили чисті прямі іноземні інвестиції. Але дефіцит по інших статтях балансу капіталу в ІІ половині 2001 року не дозволяв покривати дефіцит поточного балансу повністю, що відобразилось на чистих валютних резервах. У вересні 2001 р. валютні резерви зросли на 10%, але зобов’язання перед МВФ зросли на 22% валютних резервів. В ІІІ кварталі 2002 р. виникло негативне сальдо фінансового рахунку (-7,3 млрд. дол.). 2/3 його становило зменшення зобов’язань банків по інших інвестиціях і половина – зменшення портфельних інвестицій. Прямі іноземні інвестиції частково стабілізували ситуацію, але помітно зменшились [розраховано за даними 1]. Серед інших факторів, які могли вплинути на настрої інвесторів, слід розглянути:
Збільшення грошової маси. Реальна грошова маса за М1 протягом 2000-01 рр. зросла на 16% (при зростанні ВВП на 6%) до рівня 7% ВВП. Але з іншого боку реальна грошова маса за М2 майже не змінилась і становила в 2001 р. 27% ВВП [розраховано за даними 1; 4 і 6], інфляція залишалась однозначною і не перевищувала темпів знецінення реалу.
Стійкість банківської системи. З часу попередньої кризи кредитування не зростало швидко темпами, його частка у ВВП навіть трохи зменшилась до 28% [розраховано за даними 4]. За рахунок об'єднань та поглинань зменшилась кількість банків (в 2000 році відбулось 10 об’єднань та поглинань [7, 13]). Перед і під час валютної кризи 2002 р. депозити в комерційних банках майже не зменшувались. Разом з тим в 2001 р. у внутрішніх вимогах комерційних банків була високою частка вимог до уряду (36%) [розраховано за даними 1].
Стан державних фінансів. Первинний профіцит центрального уряду становив в 2001 р. 3,5% ВВП. Але операційний дефіцит залишався внаслідок того, що на погашення процентних платежів і основної суми державного боргу йшло 7,2% ВВП. [8]. Надходження від приватизації становили в 2001-2002 рр. близько 0,5% ВВП [розраховано за даними 3 і 4]. Загальний державний борг зріс з 59% до 71% ВВП протягом 2000-01р. (чистий – з 49% до 53% ВВП) [4]. В кінці 2001 р. 54% внутрішньго державного боргу було прив’язано до процентної ставки Selic, 28% до валютного курсу, 7% до цін і 7% було з фіксованою процентною ставкою [7, 24]. В 2001 р. відбулась емісія облігацій прив'язаних до долару, що сприяло стабілізації курсу в грудні [8]. Облігаційний борг федерального уряду в іноземній валюті зріс до 15% ВВП порівняно з 10% в 2000 р. [розраховано 4 і 6]. В умовах півтораразового знецінення реалу це б збільшило загальний державний борг до 78% ВВП. [розраховано за даними 4].
Економічне зростання. Після стагнації 1998-99 рр. в 2000 р. приріст реального ВВП становив 4,4%, але в 2001 р. знизився до 1,3%. Промислове виробництво зменшилось на 0,5%. [6], валові інвестиції – на 2% [3]. На думку А.Р. Шакірова на це вплинули енергетична криза (внаслідок нестачі води в водосховищах на ГЕС і недостатніх інвестицій в систему вироблення і передачі електроенергії енергетичними компаніями), світова рецесія, вересневі теракти в США, економічна криза в Аргентині [8]. Також зазначимо, що протягом 2001 р. зросли процентні ставки [1].
Ціни на акції. Ціни на акції були чутливими до впливу зовнішніх факторів. Вони зменшились в липні-вересні 2001 р. і червні-липні 2002 р. на 27% і 24% (в умовах кризи в Аргентині) і вересні на 17%. В усі ці періоди також відбувалось падіння цін на акції і в США [розраховано за даними 1].
Погіршення рейтингів. Індекс країнового ризику J.P. Morgan зріс з 980 до 1527 в червні (третє місце після Аргентини і Нігерії) [8].
Наближення виборів. Високий рейтинг мав згідно опитувань кандидат від опозиційної лівої партії Л. Лула да Сильва, який заявляв про необхідність перегляду боргових зобов'язань Бразилії [8].
Валютна криза призвела до наступних наслідків:
- приріст ВВП в 2002 р. зріс до 1,9%, але в 2003 р. знизився до -0,2% [4];
- протягом 2002 р. чистий державний борг зріс з 52,5% ВВП до 56,5% ВВП або на 33% (2/3 приросту викликано знеціненням реалу) [9, 98];
- збереглись загальні валютні резерви, але вдвічі зменшились чисті валютні резерви протягом червня – жовтня 2002 р. [розраховано за даними 1];
- після валютної кризи зросли процентні ставки [1];
- інфляція за індексом споживчих цін в ІІ півріччі 2002 р. становила 9% і вдвічі перевищила інфляцію в ІІ півріччі 2001 р. [розраховано за даними 1];
- різко утворився профіцит торгового балансу 4 млрд. дол. в ІІІ кварталі 2002 р., що припинило дефіцит поточного балансу [1].
Подальші дослідження можуть виявити інші фактори та наслідки даної валютної кризи та детальніше висвітлити механізм взаємовпливу між ними.
Література:
1. International financial statistics CD-ROM.
2. IMF approves record $30.4 billion loan for Brazil // IMF Survey. – 2002. – V.31 – №17. – Р.284.
3. World Development Indicators CD-ROM.
4. http://www.bcb.gov.br
5. http://www.bradynet.com
6. Boletim do Banco Central do Brasil. іnternet issue. – 2003. – V. 39. - №12.
7. I. Goldfajn, K. Hennings, H. Mori. Brazil's Financial System: Resilience to Shocks, No Currency Substitution, But Struggling to Promote Growth. –Central Bank of Brazil. Working Paper Series № 75, 2003. – 61p.
8. Шакиров А.Р. Бразильская экономика и финансовая система в 2001 – 2002 гг. // Латинская Америка. – 2002. - №11. – С.38-46.
9. Boletim do Banco Central do Brasil. Annual Report 2002. - V.38 - 293p.
* аспірант кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин
Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Пузанов І.І.