Тип консультації: груповий

План

1. Як стимулювати рухову активність дошкільників.

2. Як формувати в дітей ціннісне ставлення до здоров’я.

У дошкільному віці важливо сформувати в дітей інтерес до фізичної культури та спорту, адже це одна з передумов міцного здоров’я. Необхідно створити в закладі дошкільної освіти умови, за яких діти збагачуватимуть свій руховий досвід, розвиватимуть фізичні якості та формуватимуть особистісні риси характеру. Саме на розв’язання таких завдань орієнтує педагогів інваріантний напрям Державного стандарту — «Особистість дитини». Зокрема, документ окреслює особливості формування в дошкільників рухової та здоров’язбережувальної компетентностей. Проаналізуймо, що взяти до уваги.

Рухова компетентність

Дошкільне дитинство — унікальний період, коли організм дитини стрімко розвивається. Зокрема, у неї формуються необхідні рухові вміння та навички, руховий досвід і фізичні якості. Зазвичай наприкінці дошкільного віку дитина має сформовану рухову компетентність.

Рухова компетентність — це здатність задовольнити природну потребу в руховій активності та підтримувати оптимальний рівень фізичної працездатності, а також прагнення до фізичного розвитку й саморозвитку.

Дитина зі сформованою руховою компетентністю знає, як виконувати загальнорозвивальні, стройові, спортивні вправи й основні рухи. Уміє використовувати набутий руховий досвід в іграх та в самостійній руховій діяльності. Вона усвідомлює, у чому користь фізичних вправ, сил природи та гігієни для здоров’я та розвитку. А також дитина старшого дошкільного віку вміє:

– ініціювати власну рухову діяльність;

– обирати рухові дії відповідно до ситуації;

– виконувати фізичні вправи самостійно, без постійного контролю дорослого;

– прогнозувати результат рухової дії;

– контролювати свої рухові дії;

– використовувати відомі способи рухових дій у нових умовах;

– дотримуватися правил у рухливих і спортивних іграх.

Дитина опановує рухові навички поступово, удосконалює їх, вчиться гнучко використовувати в різних умовах. Тож постійно стимулюйте рухову активність дітей. Для цього використовуйте різноманітні фізичні вправи в роботі з дітьми та дотримуйтеся рухового режиму.

Фізичні вправи

Провідний компонент рухової діяльності — це систематичні фізичні вправи, що містять цілеспрямовані рухові дії. Рухи — основа фізичного виховання дитини. Саме вони допомагають заохочувати дітей до спорту та прищеплювати їм цінності фізичної культури.

Багаторазове повторення рухів, як необхідна умова формування навички, сприяє розвитку фізичних якостей. Для того щоб дітям було цікаво виконувати вправи, об’єднуйте їх у тематичні комплекси з цікавим сюжетом. Тут на допомогу прийдуть персонажі та сюжети мультфільмів, які так полюбляють діти. Нові рухи та комплекси вправ вводьте послідовно, лише коли дошкільники достатньо опанували попередні. Поступово ускладнюйте вправи, щоб удосконалювати рухові стереотипи дошкільників і розвивати їхні фізичні якості.

Робота м’язів впливає на почуття й емоції дитини, що визначає її зовнішню та внутрішню поведінку. Положення тіла та рухи відображають її психоемоційний стан.

Використовуйте під час вправ мовні вказівки й інструкції. Вони привертають увагу дітей до певних дій, особливостей їх виконання й орієнтирів, за якими потрібно діяти.

Руховий режим

Пам’ятайте про руховий режим. Вибудовуйте його відповідно до принципів оптимальності та нормування рухової активності. Вони спрямовують використовувати широкий арсенал засобів і методів фізичного виховання, проводити на високому методичному рівні комплекс організаційних форм фізичного виховання та створювати необхідні умови для самостійної рухової діяльності.

Зважайте, що рухова активність має повністю задовольняти потребу дитини в русі, відповідати функціональним можливостям організму та сприяти зміцненню здоров’я. Окремі рекомендації, як створити умови для дотримання дітьми рухового режиму та сформувати в них основи рухової компетентності, наведені в рекомендаціях.

Рекомендації «Як формувати рухову компетентність дошкільників»

• Організовуйте активний руховий режим, що містить усі форми роботи з фізичного виховання, раціонально поєднуйте різні типи занять із фізичної культури.

• Використовуйте стандартне та нестандартне фізкультурне обладнання.

• Збільшуйте кількість циклічних вправ, регулюйте інтенсивність фізичних навантажень, змінюйте способи виконання фізичних вправ.

• Моніторте стан фізичного розвитку та рухову підготовленість дітей; враховуйте результати в роботі, щоб досягнути оптимальних показників рухової активності: обсягу, тривалості, інтенсивності.

• Використовуйте інноваційні методи та прийоми керівництва руховою діяльністю, зокрема впроваджуйте змагально-ігровий метод.

• Упорядковуйте у груповій кімнаті місця для активної рухової діяльності дітей із фізкультурним і спортивним обладнанням та забезпечуйте до нього безперешкодний доступ.

• Створюйте умови для формування в дітей навичок самоорганізації та самоконтролю.

• Надавайте рекомендації батькам вихованців щодо організації фізкультурно-оздоровлювальної роботи вдома.

Правильно організована рухова діяльність позитивно впливає на фізичний розвиток організму. І що вона різноманітніша, то досконалішою стає будова організму. А рівень рухової підготовленості — основа здоров’язбережувальної компетентності.

Здоров’язбережувальна компетентність

Дошкільний вік — найбільш сприятливий період для того, щоб формувати в дитини основи культури здоров’я. Науковці стверджують, що дошкільники здатні опанувати основні валеологічні уявлення, елементарні знання, вміння та навички, як зберігати та зміцнювати здоров’я. А все це — основа здоров’язбережувальної компетентності.

Здоров’язбережувальна компетентність — це сукупність елементарних знань про людину, її здоров’я, здоровий спосіб життя; стійка мотивація пізнавати себе та довкілля, яка спонукає використовувати навички здоров’язбережувальної поведінки; потреба опановувати способи зберігати та зміцнювати власне здоров’я.

Формуйте здоров’язбережувальну компетентність поетапно. Спочатку розвивайте стійку позитивну мотивацію до здоров’язбережувальної діяльності. Відтак — формуйте уявлення й елементарні знання про здоров’я та здоровий спосіб життя, а на їх основі — навички здоров’язбережувальної поведінки. Наприкінці закріплюйте й удосконалюйте ці навички у предметно-розвивальному середовищі.

Турбота про здоров’я — найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра у свої сили.

Василь Сухомлинський

Під час формування здоров’язбережувальної компетентності :

– заохочуйте дітей дізнаватися нову інформацію про здоров’я; про способи, як його зберігати та зміцнювати; формуйте інтерес до самопізнання;

– удосконалюйте культурно-гігієнічні навички та навички самообслуговування, формуйте стійку мотивацію до самовдосконалення;

– підтримуйте інтерес до правил безпеки життєдіяльності та здоров’язбережувальної поведінки;

– формуйте ціннісні уявлення про здоров’я та значення здорового способу життя для людини;

– закріплюйте навички здоров’язбережувальної поведінки як в організованих формах освітньої роботи, так і в повсякденному житті;

– формуйте навички комунікативної взаємодії з дорослими й однолітками під час здоров’язбережувальної діяльності.

Не забувайте про позитивний приклад здоров’язбережувальної поведінки дорослих. Він допомагає сформувати в дитини відповідне ставлення до культури здоров’я. У співпраці з дорослим дитина вчиться застосовувати набуті навички відповідно до наявної життєвої ситуації, дотримуватись основ здорового способу життя, зберігати та зміцнювати здоров’я в повсякденній життєдіяльності тощо.

Для того, щоб формувати здоров’язбережувальну компетентність, діти мають активно взаємодіяти з дорослими й однолітками та накопичувати позитивний досвід здоров’язбережувальної поведінки.

Зазвичай коли ми говоримо про здоров’я, то маємо на увазі фізичний стан організму. Саме так уявляють здоров’я і дошкільники. Щоб розширити уявлення дітей, задіюйте в освітньому процесі ігри та вправи, спрямовані на розвиток психологічного та соціального компонентів здоров’я. Зокрема, формуйте в дошкільників емпатію, навички соціальної взаємодії, уміння розуміти власні емоції тощо.

Форми та методи роботи з дітьми обирайте відповідно до їхніх інтересів і вікових особливостей. Найефективнішими є ігри — настільно-друковані, дидактичні, рухливі, спортивні, мовленнєві, фізкультурної тематики, забави, ігри-імпровізації тощо.

Окрім них, використовуйте:

• ігрові навчальні ситуації — ситуації-ілюстрації, ситуації з іграшками-аналогами, ситуації-проблеми;

• сюжетно-ігрові заняття з фізичної культури у формі рухової інсценізації, ігрових навчальних ситуацій, вправ, пригод тощо;

• проєкти здоров’язбережувальної тематики;

• фізкультурно-оздоровлювальні заходи,різноманітні форми фізкультурного дозвілля.

Успішність роботи залежатиме також від того, як ви взаємодієте з дітьми. Мовлення й тон, повага до потреб дитини, вміння адекватно реагувати на різноманітні життєві ситуації, не вирішувати за дитину, а стимулювати її до самостійного пошуку доцільного рішення — найліпша мотивація до здоров’язбережувальної поведінки.

Отже, щоб забезпечити ефективний фізичний розвиток дошкільників, ураховуйте притаманну їм потребу в руховій активності, забезпечуйте відповідні віку фізичні навантаження та оптимальний руховий режим. А також формуйте потребу в здоровому способі життя, активно залучаючи до цього батьків вихованців. Успіхів вам у цій непростій, але такій важливій справі!

Мета:

- вивчення казки, як засіб морального виховання дошкільника.

Завдання:

- розглянути морально-духовні гідності казки у виховання дошкільнят;

- розкрити виховну цінність російських народних казок.

         Чарівна сила казок відома з давніх-давен. З давніх-давен батьки виховували своїх дітей за допомогою казок.

         Казка - дзеркало, що відбиває реальний світ через призму особистого сприйняття. У казці, можливо, все, чого не буває в житті. За допомогою казки маленька людина входить не тільки в світ чудес і чарівництва, але і занурюється в глибини своєї душі.
Почитай, будь ласка, казку, кожен раз перед сном просить малюк. Прохання дитини має дві сторони:
- з одного боку - це ще одна можливість ще раз почути улюблену історію або казку, або улюблений вірш,
- з іншого - ще одна можливість відтягнути час, тому що ну дуже вже не хочеться спати. Казки обов'язково є в кожному будинку, і вони читаються дітям різного віку.
        Вивчення народної казки починається з казки про тварин і це не випадково.

Казки про тварин - найпростіший вид казок.

         Казки про тварин одушевляють дітей, наділяють здатністю думати дітей, говорити і розумно діяти, олюднюють тваринний світ. Але необхідно пам'ятати: підбираючи казки для дітей, перш за все, необхідно враховувати вік дитини і особливості його психічного розвитку.
        Дворічній дитині, який зовсім недавно навчився утримувати в пам'яті свої власні дії з предметами і сприймати нескладні дії казкових персонажів, казки про чарівників і казки, про чаклунів будуть ну зовсім уже незрозумілі.
        Зате, казки про тварин точно сподобаються, і ваш малюк з великим захопленням імітувати звуки казкових персонажів і намагатися відтворити їх дії.
        Дуже корисні для маленьких дітей такі казки як:
«Колобок», «Рукавичка», «Вовк і семеро козенят», «Курочка ряба», «Котик і Півник», «Коза-Дереза», «Сорока-білобока» і багато інших, переважно народні казки. Дитині, слухаючи ці казки краще і легше запам'ятати казку, щоб потім її відтворити в слух.
        У міру дорослішання дитини у віці від двох до п'яти років, це той період, коли у дитини розвивається уява, і він починає фантазувати, тоді вже можна розповідати чарівні казки.
        Але часом здатність до фантазій іноді вселяє дитячий страх перед певними персонажами, такими як Баба-Яга, Кощій Безсмертний і іншими. Тому батькам не варто залякувати своїх дітей вовками, відьмами та іншими казковими істотами, щоб не викликати психологічних проблем в майбутньому.
        Корисність казок безперечна. На їх прикладі можна «виправляти» «неправильні» риси характеру. Так, малюкам жадібним і егоїстичним, корисно почитати казки «Про рибака і рибку», «Про трьох жадібних ведмежат», «Казку про золотого півника»,
У казці немає прямих повчань дітям, але в її змісті завжди закладений урок, сенс, який вони поступово сприймають (типу «Слухай батьків», «Поважай старших», «Не йди з дому без дозволу», але в її змісті завжди закладений урок, який вони поступово сприймають.   Слухаючи казки, діти співчувають персонажам, переживають за персонажів, співчувають їм, у них з'являється бажання чимось допомогти персонажам і героям казки.
        Читаючи малюкові казки, з щирим інтересом розглядав разом з ним кольорові барвисті картинки і, коментуючи їх, сам розумієш, що це, може бути, важливіше і, головне, ефективніше, ніж подальша багаторічна робота з підрослими дітьми. Саме і створюється це багатство - природний і стійкий інтерес до книги, уявлення про правильну, красивою літературною мови, смак до рідної мови, який пізніше назвуть вродженої грамотністю.   Упустити цей момент - і знадобляться роки спеціальні методики інші педагогічні премудрості, щоб досягти того, що зараз створюється так легко - достатньо просто читати дитині казки.

         Тому діти люблять казкових героїв, вірять їм і переносять цю віру і любов зі світу казкового в світ реальний. Завдяки казці діти починають усвідомлювати найголовніші істини людського життя.

         Погані і негативні образи народної казки і зовні не привабливі (Баба Яга, Див), і їх поведінка, і їх вчинки характеризують їх з поганої сторони. Діти розуміють з казки, що впертою боротьбою зі злом, пригніченням, несправедливістю, казка вчить, що треба добиватися наміченої мети, не дивлячись на що зустрічаються, на шляху перешкоди і тимчасові невдачі, що вірити треба в кінцеве торжество справедливості. В цьому відношенні вона допомагає вихованню людей сильних, бадьорих, здатних подолати труднощі.
        За допомогою казок, діти легко входять в незвичну для них казкову обстановку, миттєво перетворюючись в Івана-царевича або царівну - Лебідь, в червону шапочку, в Машу, вони відчувають і розуміють, що казки нереальні, але в, то, же час допускають, що це могло відбуватися і в дійсності. Так з'являється дійсність літературних переживань дитини: відчуття казковості в реальному, буденному, казковому, чарівному.
        При читанні казки чи іншого твору необхідно пам'ятати, що потрібно обов'язково виразно прочитати, міняти інтонацію мови, міняти міміку обличчя, тому що діти стежать за кожним вашим рухом, дією, необхідно, щоб діти слухали вас затамувавши подих, боячись поворухнутися. Виразність досягається різноманітністю інтонацій, мімікою, іноді жестом, натяком на рух.

         Невелику казку, яку ви прочитали, і помітили, що вона викликала інтерес доцільно повторити. З великою казки повторно можна зачитати уривки, найбільш значущі і яскраві. Художнє слово допомагає дитині створювати зорові образи, які потім відтворюють діти.
Після прочитання казки, уривки можна задати ряд питань (З якої казки цей уривок? З розповіді або казки цей уривок? Чим закінчилася ця казка?)

         Якщо після першого читання казка вже зрозуміла дітьми, можна використовувати ряд додаткових прийомів, які посилять емоційний вплив - показ іграшки, ілюстрації, картинки, елементи інсценування, рухи пальцями, руками

.       Найчастіше при читанні казки чи іншого твору дітям бувають, незрозумілі деякі слова або виразу. У таких випадках треба давати їм можливість зрозуміти нове слово, будувати фрази шляхом осмислення ситуації. Як правило, не слід переривати читання поясненням окремих слів і виразів, так як це порушує сприйняття твору.

Це можна зробити до читання.

         Велике значення для дітей в період читання має показ ілюстрацій, це підсилює ефект казки . Ілюстрації показують дітям в тій послідовності, в якій вони розміщені в казці, але тільки після читання.

         Ілюстрації до казка привертають увагу дітей, допомагають сприйняти почуте, розкривають зміст, пробуджують у дітей здатність співчувати, співчувати, порадіти.
Казка дає дітям упевненість в тому, що життя справедлива, що добро повинно обов'язково перемогти зло, як би могутньо і підступно зло не було. Маленькі діти засвоюють це як факт. Вони поки що ні в чому не сумніваються.

         А така впевненість потрібна, тому що без неї дуже важко жити.

Використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у освітньому процесі в дошкільному освітньому закладі - це одна із самих нових і актуальних проблем у сучасній дошкільній педагогіці. Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій впливає на систему освіти, викликаючи значні зміни в змісті, методах навчання. Перед сучасним вихователем постає проблема пошуку нового педагогічного інструменту.

Саме тому в освітній діяльності виникає можливість використання ІКТ в якості потужного інструменту розвитку мотивації освітнього процесу, враховуючи велику та серйозну зацікавленість дітей комп'ютером.

Інформатизація освіти - це великий простір для прояву творчості педагогів, яка спонукає шукати нові, нетрадиційні форми і методи взаємодії з дітьми; вона сприяє підвищенню інтересу у дітей до навчання, активізує пізнавальну активність, розвиває дитину всебічно. Володіння новими інформаційними технологіями допоможуть педагогу почувати себе комфортно в нових соціально економічних умовах. Використання на заняттях комп'ютера, мультимедіа та інших технічних засобів з метою виховання і розвитку творчих здібностей дитини, формування її особистості, збагачення інтелектуальної сфери дошкільника дозволяють розширити можливості педагога. Діти із задоволенням працюють на таких заняттях, активно включаються у виконання завдань, так як технічні засоби дозволяють включати в процес виховання і звук, і дію, і мультиплікацію, що підвищує інтерес і увагу дітей.

Система сучасної дошкільної освіти потребує постійного впровадження інноваційних технологій в освітній процес. Комп'ютерні технології покликані стати невід'ємною частиною цілісного освітнього процесу, значно підвищувати його ефективність. Разом з кадровим і методичним забезпеченням навчального процесу є вирішальним показником оцінювання дієздатності не тільки сучасної школи, а й дошкільного навчального закладу.

Інформаційне середовище – засіб ефективної взаємодії учасників освітнього процесу: дітей, педагогів, батьків. Важливо відзначити, що інформаційно-комунікаційні технології можна успішно використовувати як в освітній діяльності педагогів, так і в управлінській, методичній роботі. Інноваційні педагогічні технології належать до системи загального наукового і педагогічного знання. Виникли і розвиваються на межі загальної інноватики, методології, теорії та історії педагогіки, психології, соціології і теорії управління, економіки освіти. Інноваційні педагогічні технології є однією з домінуючих тенденцій розвитку людства .

Необхідними  умовами  успішного  використання  ІКТ  в  освіті  та розвитку  самої  освіти  є:  створення  нового  знання; територіальна  і тимчасова  незалежність  освітніх  процесів;  структурне  й  змістовне оновлення  освіти;  урахування  освітньої  специфіки  установи; забезпечення  відповідно  технічними,  економічними  й  кадровими ресурсами;  розробка  планів  розвитку  освітніх  структур;  врахування наслідків впливу ІКТ на освіту.

Специфіка  введення  персонального  комп'ютера  у  процес виховання  дошкільників  в  Україні  полягає  в  тому,  що  комп'ютери спочатку використовуються в сім'ї, а тільки пізніше в дитячому садку та школі -в умовах колективного виховання. Комп'ютер  же  для  педагогів  може  стати  потужним  технічним засобом навчання дітей. Використання комп'ютера дозволить розширити можливості  педагога,  створити  базу  для  залучення  дітей  до комп'ютерних навчальних програм. На сьогоднішній день комп'ютерні програми,  ігри,  завдання  у  своїй  роботі  можуть  застосовувати  всі педагогічні  працівники:  вихователі,  музичні  керівники,  психолог, методист.  У  багатьох  іграх  та  програмах  присутні  елементи  новизни, сюрпризності, незвичності, в них використовуються засоби заохочення, що  так  полюбляють  діти.  Застосування  комп'ютерів,  мультимедіа  та інформаційних   технологій   у   якості   дидактичних   засобів використовується  для  підвищення  мотивації  та  індивідуалізації навчання,  розвитку  творчих  здібностей  дітей  та  для  створення благополучного   дошкільного   емоційного   фону.   Використання мультимедіа  у  навчанні  не  тільки  збільшує  швидкість  передачі інформації дітям та підвищує рівень її засвоєння, а й сприяє розвитку таких  процесів  як  увага,  пам'ять,  мислення,  уява,  мовлення,  розвиває почуття  кольору,  композиції,  бере  участь  у  інтелектуальному, емоційному  та  моральному  розвитку  дітей.  Новизна  комп'ютера  та інтерактивного обладнання відображаються в розширенні та збагаченні змісту  знань,  вмінь  та  навичок  дитини,  в  інтенсифікації створення структурних  комплексів  інтелектуального  та  мотиваційно-емоційного характеру, у зміні динаміки процесу психічного розвитку.

Використання мультимедійних презентацій дозволяє зробити заняття для дошкільнят емоційно забарвленими, привабливими, викликають у дитини живий інтерес, є прекрасним наочним посібником і демонстраційним матеріалом, що сприяє гарній результативності заняття. При розгляді, обстеженні і зоровому виділенні ознак і властивостей предметів, формуються способи зорового сприйняття, обстеження, виділення у предметному світі якісних, кількісних і просторово-часових ознак і властивостей, розвиваються зорова увага і зорова пам'ять. Застосування комп'ютера, мультимедіа та інформаційних технологій у якості дидактичних засобів використовується для підвищення мотивації та індивідуалізації навчання, розвитку творчих здібностей дітей та для створення благополучного емоційного фону. Доведено, що людина запам'ятовує 20% почутого і 30% побаченого, і більше 50% того, що вона бачить і чує одночасно. Таким чином, полегшення процесу сприйняття і запам'ятовування інформації за допомогою яскравих образів - це основа будь-якої сучасної презентації. Комп’ютер дозволяє створити умови для підвищення ефективності процесу навчання, розширює вікові можливості навчання.

Підводячи підсумки, можна зробити наступні висновки, що впровадження ІКТ:

-            сприяє підвищенню професійного рівня педагогів, спонукає їх шукати нові нетрадиційні форми і методи навчання, проявляти творчі здібності;

-            сприяє підвищенню інтересу дітей до навчання, активізує пізнавальну діяльність, підвищує якість засвоєння програмного матеріалу дітьми;

-                сприяє підвищенню рівня педагогічної компетентності батьків, інформованості їх про напрями діяльності дошкільного закладу та результатах конкретної дитини, співпраці батьків і ЗДО;

-             впровадження ІКТ в освітній процес ЗДО дозволяє робити заняття привабливими, сучасними завдяки дизайну представленої інформації;

-              комп'ютерні технології допомагають закріплювати знання, вміння, навички дітей, розв'язувати пізнавальні та творчі завдання;

-               використання ІКТ дає можливість моделювати, вирішувати різні проблемні ситуації;

-                допомагає перевірити правильність відповідей дітей, виконання завдань за допомогою екрану;

-             використання мультимедіа у навчанні не тільки збільшує швидкість передачі інформації дітям та підвищує рівень її засвоєння, а й сприяє розвитку таких процесів як увага, пам'ять, мислення, уява, мовлення, розвиває почуття кольору, композиції, бере участь у інтелектуальному, емоційному та моральному розвитку дітей. Використання інформаційно-комунікативних технологій у дошкільному навчальному закладі є збагачувальним і перетворювальним фактором, який є одним із шляхів оновлення змісту освіти згідно сучасним вимогам.

Культура мовлення є обов’язковим елементом загальної культури людини. Не випадково вважається, що мовлення людини – її візитна картка, оскільки від того, наскільки грамотно людина висловлює свої думки, залежить її успіх не лише у повсякденному спілкуванні, але й у професійній діяльності. Особливо актуальне це твердження щодо мовлення педагога, який працює з дітьми дошкільного віку.

Один з провідних напрямів діяльності вихователя дитячого садка – формування усного мовлення та навичок мовленнєвого спілкування, що спирається на володіння рідною літературною мовою.

Одним з основних механізмів оволодіння дітьми рідною мовою є наслідування. У дослідженнях основоположників методики розвитку мовлення дітей дошкільного віку Єлизавети Тихєєвої та Фелікса Сохіна наголошується, що діти вчаться говорити завдяки слуху та здатності наслідувати. Дошкільники говорять те, що чують, оскільки внутрішні організми мовлення у дитини утворюються лише під впливом систематично організованого мовлення дорослих.

До мовлення педагога дошкільного закладу сьогодні ставляться високі вимоги, і проблема підвищення культури мовлення вихователя розглядається у контексті підвищення якості дошкільної освіти.

Без сумніву, якість мовлення вихователів є надзвичайно важливим аспектом мовленнєвої роботи з дітьми. Адже дошкільники, наслідуючи оточення, переймають не лише всі тонкощі правильної вимови, інтонації, граматичної будови речень, але й ті недоліки, які є в мовленні дорослих. А отже, від культури мовлення вихователя залежить культура мовлення дітей.

Трапляється, що у зверненнях до дітей педагоги вживають суржик, жаргонізми, просторічні вислови, елементи молодіжного сленгу. Відтак, діти змушені сприймати запропоновану їм культуру мовлення і стрімко вбирають у себе позитивні і негативні способи спілкування, мовленнєвої поведінки, моральні установки людей свого найближчого оточення.

Тому так важливо формувати культуру мовлення насамперед самих педагогів, зокрема у процесі пошуку кожною людиною власних смислів у будь-якому знанні.. Отже, збагативши мовлення вихователя, маємо шанс створити висококультурне мовленнєве середовище для дітей.

У сучасних дослідженнях проблем підвищення культури мовлення педагога виділяють компоненти його професійного мовлення і вимоги до нього. До компонентів професійного мовлення педагога відносяться:

·                     якість мовного оформлення мовлення;

·                     ціннісно-особистісні установки педагога;

·                     комунікативна компетентність;

·                     чіткий відбір інформації для створення вислову;

·                     орієнтація на процес безпосередньої комунікації.

Серед вимог до мовлення педагога дошкільного закладу виділяють:

правильність — відповідність мовлення мовним нормам. Педагогу необхідно знати і виконувати у спілкуванні з дітьми основні норми рідної мови: орфоепічні норми (правила літературної вимови), а також норми утворення і зміни слів;

точність — відповідність змісту мовлення та інформації, яка лежить у його основі. Педагогу слід звернути особливу увагу на семантичний (смисловий) аспект мовлення, що сприяє формуванню у дітей навичок точності слововживання;

логічність — вираження у смислових зв’язках компонентів мовлення і відносин між частинами та компонентами думки. Педагогу слід враховувати, що саме у дошкільному віці закладаються уявлення про структурні компоненти зв’язного вислову, формуються навички використання різних способів внутрішньо-текстових зв’язків;

чистота — відсутність у мовленні елементів, невластивих літературній мові. Усунення із активного мовлення нелітературної лексики — одне із завдань мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Тому, зважаючи на те, що у цьому віці провідним механізмом мовленнєвого розвитку є наслідування, педагогу необхідно піклуватися про чистоту власного мовлення: неприпустимо використовувати слова-паразити, діалектні, жаргонні слова;

виразність — особливість мовлення, що допомагає захоплювати увагу і створювати атмосферу емоційного співпереживання. Виразність мовлення педагога є потужним засобом впливу на дитину. Володіння педагогом різними засобами виразності мовлення (інтонація, темп мовлення, сила, висота голосу тощо) сприяє не лише формуванню довільності виразності мовлення дитини, але й повнішому усвідомленню дитиною змісту мовлення дорослого, формуванню вміння виражати своє ставлення до предмета розмови;

багатство — уміння використовувати всі мовні одиниці з метою оптимального вираження інформації. Педагогу слід враховувати, що в дошкільному віці формуються основи лексичного запасу дитини, тому багатий лексикон самого педагога сприяє не лише розширенню словарного запасу дитини, але й допомагає сформувати у неї навички точності слововживання, виразності й образності мовлення;

доцільність — вживання у мовленні одиниць, відповідних ситуації та умовам спілкування;

невербальні засоби спілкування — уміння педагога не лише говорити з дитиною, але й чути її.

Безумовно, знання педагогом дошкільного закладу зазначених вимог, їх дотримання і постійне вдосконалення свого мовлення — це запорука успішності роботи з мовленнєвого розвитку дітей у дошкільному закладі.

Маючи намір допомогти вам увиразнити своє мовлення фразеологізмами, прислів’ями, приказками, я пропоную вам рефлексивну вправу: потрібно замислитися над змістом наведеного вислову і прислухатися до вічуттів, які він викликає, а також описати свої переживання. Ця робота допоможе вам не лише розкрити багатство особистого світу , творче сприйняття навколишнього світу, пробудити уяву, фантазію, але й спонукатиме використати свій життєвий досвід, активізувати чуттєве сприйняття і, найголовніше, підкаже, як розв’язати те чи інше життєве питання.

Вихователь ЗДО щодня спілкується з дітьми і батьками, бачить їх проблеми, труднощі, а також позитивний досвід кожної сім'ї. Одне із завдань спілкування вихователя з батьками – розкрити батькам важливі сторони психічного розвитку дитини, допомогти їм вибудувати правильну педагогічну стратегію. У вирішенні цих питань незамінні батьківські збори, які є дієвою формою спілкування вихователів з батьками.

Однак батьки – люди зайняті, їм часом колись поговорити з вихователем, прийти на збори або вони вважають, що вже всі знають про свою дитину. У цьому випадку педагог повинен знати, як зацікавити батьків необхідною педагогічною інформацією, а потім як ефективніше побудувати батьківські збори.

Саме на зборах у вихователя є можливість ознайомити батьків із завданнями, змістом, методами виховання дітей дошкільного віку в умовах дитячого садка і сім'ї. В ході проведення зборів основне навантаження лягає на доповідь. Цей матеріал може бути використаний і для проведення усних та письмових консультацій з батьками, а також інших форм роботи. Від вихователя вимагається творчий підхід до матеріалу: пошук нових прикладів; застосування методів активізації батьків, спрямованих на появу у слухачів інтересу до досліджуваної проблеми, на виникнення у них асоціацій з власним досвідом виховання дітей, переосмислення своєї батьківської позиції. При цьому необхідно враховувати потребу батьків у знаннях.

Рекомендується застосовувати такі форми проведення батьківських зборів:

- психологічний тренінг;

- майстер-клас;

- спільне заняття дітей з батьками;

- день відкритих дверей;

- показ театральних постановок.

Підготовка батьківських зборів

1. Можна за тиждень до зборів провести анкетування батьків із теми зборів. Анкети заповнюються будинку, до зборів і їх результати використовуються в ході його проведення.

2. Для активізації батьків і для забезпечення їх явки на зібрання бажано виготовити запрошення кожній родині у вигляді аплікацій, конструкцій з урахуванням теми зборів. Важливо, щоб у виготовленні запрошень-секретів для батьків брали участь діти. Запрошення роздаються за тиждень до зборів.

3. У відповідності з темою зборів виготовити оригінальні пам'ятки з порадами. Утримання пам'яток повинно бути коротким, текст надрукований великим шрифтом.

4. Можна використовувати такі форми залучення батьків на батьківські збори, як: підготовка конкурсів, виставок, виробів з теми зборів. При цьому в конкурсах беруть участь і діти, і їх батьки. Всі підготовлені роботи виставляються до початку зборів, і педагог знайомить батьків із зразками робіт. На самому зборах батьки вибирають кращу роботу, і переможцю вручається приз.

5. Як одна з форм активізації батьківської уваги може бути використана аудіо або відео запис відповідей дітей на запитання за темою зборів.

6. Зрідка можна запросити казкового героя на збори.

7. Увагу батьків до зборів залучити за допомогою створення різних плакатів за темою зборів.

Безпосередньо перед зборами необхідно:

- підготувати меблі, на якій батькам було б зручно розташовуватися. Можна розставити столи й стільці по колу, на них виставити картки з іменами, по батькові батьків,

- підготувати ручки, аркуші паперу, щоб вони могли записати цікаву для них інформацію, а також - олівці, роботи дітей з ліплення, малювання, аплікації.

- продумати, хто і як забезпечить догляд за дітьми під час зборів.

Проведення батьківських зборів

Батьківські збори традиційно складається з 3-х частин: вступної, основної і «різне». Час проведення зборів - 1 годину. (40 хв. з батьками і 20 хв. з участю дітей).

1. Вступна частина (5-7 хв) покликана організувати батьків, створити атмосферу доброзичливості та довіри, сконцентрувати їх увагу, мотивувати на спільне вирішення проблем. Це можна зробити шляхом повідомлення теми, форми зборів або за допомогою коротких ігор і занять. Можна створити певний музичний фон: звуки гітари, фортепіано, магнітофонного запису, які будуть супроводжувати слова ведучого.

2. Основна частина (30-35 хв) зборів може бути розділена на два - три етапи. Як правило, ця частина починається з виступу вихователя групи, старшого вихователя або інших фахівців ЗДО, які висвітлюють теоретичні аспекти розглянутої проблеми. Повідомлення повинне бути коротким, так як до кінця робочого дня стійкість уваги знижується.

Головне, щоб батьки не були лише пасивними слухачами. Потрібно ставити питання слухачам, наводити приклади з практики виховання дітей в сім'ї і дитячому садку, аналізувати педагогічні ситуації, пропонувати батькам перегляд відеофрагментів занять з дітьми, ігор, прогулянок і т. д.

Не слід дорікати і повчати батьків. Частіше потрібно використовувати в якості прикладів моменти з життя дітей групи. Розповідаючи про небажані вчинки дітей, не треба називати їх прізвища. В ході свого повідомлення педагоги повинні уникати пред'явлення претензій до батьків і дітей, обговорення особистості конкретної дитини; не слід констатувати невдачі дітей, головне – спільними зусиллями виробити шляхи вирішення обговорюваних проблем.

Бесіду краще вести при м'якому освітленні. Переходи від однієї ситуації до іншої можна розділяти короткій музичної паузою.

По можливості розібрані ситуації по можливості краще інсценувати.

Для ілюстрації своїх ідей та міркувань можна використовувати магнітофонні та відеозаписи, фотографії та інтерв'ю дітей групи, схеми і графіки, що наочно представлені тези і виступи. Все це сприятиме кращому сприйняттю теми зборів.

При проведенні цієї частини зборів також можна використовувати наступні методи: лекцію, дискусію, конференцію, які можуть бути і окремими формами роботи з сім'ями вихованців.

3. У третій частині (7-10 хв) батьківських зборів - «різне» -обговорюються питання утримання дитини в дитячому саду, проведення дозвілля, організації спільних заходів сім'ї та ЗДО. Рекомендується заздалегідь продумати кілька варіантів вирішення проблеми, які будуть запропоновані батькам для обговорення, домовитися з тими з них, хто зможе допомогти, взяти на себе відповідальність і т. д. Частина питань потрібно заздалегідь вирішити з батьківським комітетом.

4. Підведення підсумків (3-5 хв).

По закінченні зборів необхідно підвести підсумок зустрічі, перерахувавши прийняті рішення по кожному з обговорюваних питань, зафіксовані в протоколі.

Збори можна проводити у формі вечорів запитань і відповідей, усного журналу, ток-шоу та ін. Незважаючи на відмінності цих форм, їх об'єднує одне значення – дати батькам знання про виховання їх власної дитини, зацікавити проблемами виховання, стимулювати до перегляду своєї виховної позиції.

Наведу приклад: на останньому батьківських зборах у нашому дитячому садку обговорювалася тема

У висновку хотілося б підкреслити, що сім'я і дитячий садок пов'язані загальними завданнями у вихованні дитини. Тому тут важливий принцип паралельності, а принцип взаємопроникнення двох соціальних інститутів: без кваліфікованої допомоги фахівців сім'ї обійтися складно.