Сучасні діти зростають у світі швидких змін, інформаційних перевантажень та соціальних викликів. Часто вони стикаються з труднощами у спілкуванні, проявами агресії, невмінням співпереживати та вирішувати конфлікти.
Казка є потужним інструментом соціального виховання, оскільки:
· у доступній і захопливій формі передає дітям моральні цінності;
· сприяє формуванню уявлень про добро і зло, справедливість і відповідальність;
· навчає співчуттю, доброті, взаємодопомозі;
· допомагає дитині пізнавати себе та інших через символи й образи;
· є ефективним засобом профілактики девіантної поведінки, адже спрямовує емоції у безпечне русло.
Таким чином, використання казки у діяльності соціального педагога сприяє гармонійному розвитку особистості дитини та створенню сприятливого виховного середовища.
«Рукавичка» (українська народна казка) – вчить дружбі, взаємодопомозі, умінню ділитися житлом і теплом.
«Лисичка та Журавель» – формує уявлення про чесність у стосунках та наслідки егоїзму.
«Котик та Півник» – виховує уважність, обережність, уміння дослухатися до порад старших.
«Три поросятка» – наголошує на важливості праці, передбачливості та відповідальності.
«Коза-Дереза» – розкриває тему хитрості та її наслідків, показує, що правда і справедливість перемагають.
«Солом’яний бичок» – вчить, що жадібність та обман призводять до покарання.
«Рукавичка для всіх» (сучасна адаптація) – розширена інтерпретація класичної казки про співіснування та толерантність.
«Дюймовочка» (Г.Х. Андерсен) – формує співчуття, доброзичливість і вміння цінувати добро.
«Колобок» (у сучасній інтерпретації з екологічним акцентом) – можна використати для розмови про обережність і збереження природи.
«Лісові пригоди зайчика» (авторські варіанти) – виховує любов до природи та бережливе ставлення до довкілля.