Е-бібліотека
Завершилася квітнева екоакція гімназії, і ми підводимо підсумки. Зібрано 431 кг макулатури. Дякуємо дітям, їх батькам, класним керівникам, вчителям за участь в екоакції, за розуміння, що чисте, зелене, квітуче довкілля - це наше здоров'я, наше майбутнє. Про нові книжки, які придбаємо завдяки акції, будемо повідомляти.😀❤️
Погода шепотить... І не тільки про приход квітучої весни, а й про ідеальний час для занурення у світи, що дадуть нам книжки європейських авторів.
Тож беріть їх із собою, читайте в парку "Ліски", на пікніках біля лиману - бо читати завжди ОК. Бібліотека розкаже вам про кращі книжки з фонду гімназії №6, які ви можете взяти для читання.
А якщо ви "запалилися" читанням та неймовірними весняними квітами, то
поділіться з нами своїм ФОТО З КНИГОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО АВТОРА. Але обов'язково У КВІТКОВІЙ АТМОСФЕРІ!
Хочете з нами скласти весняний букет з книжок і квітів? Приєднуйтесь!
Адже вони, квіти і книги, дають нам " мить якогось потрясіння: побачиш світ, як вперше у житті" (Ліна Костенко).
19.03.2024 #Національний_тиждень_читання_поезії
"Ріки_незмінно_течуть_додому" Побачити, почути і відчути поетесу Ліну Костенко
19 березня 2024 року поетеса, письменниця української літератури Ліна Костенко святкує свій 94-й день народження.
Не пропустіть можливості побачити, почути і відчути поетесу гострой думки і палкого темпераменту. Поринаючи в світ її творчості, ми виносимо для себе справжні дорогоцінності авторської мудрості, вивчаємо життя, бо Ліна Костенко не приховує нічого від своїх читачів. Її вчинки і слова викликають безумовну повагу і підтримку співвітчизників. Багато хто з нас з легкістю впізнає або цитує рядки її поезії. Ось і ми не стримались…Запрошуємо почути живий голос Ліни Костенко. Зачіпляє душу!
"Чужа душа – то, кажуть, темний ліс.
А я скажу: не кожна, ой, не кожна!
Чужа душа – то тихе море сліз.
Плювати в неї – гріх тяжкий, не можна."
"Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки."
"І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт."
"Так багато на світі горя,
Люди, будьте взаємно красивими!"
12.02.2024 #Бібліотека_гімназії_6
Крута, але трохи підзабута українська ювілейна класика
Наталка Полтавка підкаже, раптом що
Крадіжка тексту, авантюрна історія, "битви цитат", поява на карті миколаївського села Котляреве - і це не все про Івана Котляревського та його "Наталку Полтавку".
Цьогоріч ювілей - 205 років - святкує ця відома п'єса Івана Петровича Котляревського. Ми підготували цікаві і маловідомі історії про цей захоплюючий твір, оточений, до речі, різними авантюрами і навіть крадіжками.
Сподіваємось, що вони вас зацікавлять та підштовхнуть або згадати "Наталку", або прочитати знов, або сходити в театр і почути перли Виборного та Возного, а головне - надихнутись силою кохання.
Історія 1. Написати про звичайне народне життя…
У далекому 1819 році Іван Котляревський займав посаду директора Полтавського театру. Але тодішній репертуар театру був настільки далеким від звичайного життя, що Іван Петрович вирішив написати народну п’єсу, де розповідалося б не про абстрактних героїв з їх подвигами та стражданнями, а про звичайних людей. І йому це вдалося. На сцені Полтавського театру з’являється нова для української літератури драма – «Наталка-Полтавка», нешаблонно жива, дотепна і сумна водночас.
Історія 2. З моменту написання (у 1819 році) п’єсу майже два десятиріччя не друкували
У рік написання «Наталку Полтавку» ставили лише у Полтавському театрі – з цензурного дозволу князя Рєпніна, який поширювався лише на Полтавську губернію.
Два роки п’єсу через цензуру не брали в жоден інший театр. Аж у 1821 році її завдяки хитрості Григорія Квітки-Основ'яненка поставили у Харкові. Трупа спершу проанонсувала якусь дозволену п'єсу, а в останній момент під приводом «хвороби» когось із артистів терміново зробила заміну на «Наталку Полтавку» (яку вже потайки готували). Авантюра вдалася, і «Наталка» пройшла з великим успіхом.
Історія 3. Всі двісті п'ять років з часу першої вистави «Наталка Полтавка» завжди збирала аншлаг
Серед театралів навіть ходить жарт: якщо в театр перестали ходити, терміново треба ставити "Наталку Полтавку" - вільних місць не буде.
Історія 4. Власник Полтавського театру Іван Штейн викрав текст п’єси
Вистава виявилася такою популярною, що власник Полтавського театру Іван Штейн викрав текст п’єси з нотами і без дозволу Котляревського ставив її в багатьох містах України.
Історія 5. Творча інтелігенція влаштовувала «битви цитат»
Серед тодішньої української еліти вважалося модним і прогресивним знати «Наталку Полтавку» напам'ять і влаштовувати «битви цитат»: один починав читати довільний фрагмент п’єси, а другий мав продовжити.
Історія 6. Музику до «Наталки» писали багато композиторів,
але саме опера Миколи Лисенка стала найвдалішою і перетворилася на класику музичного мистецтва.
Історія 7. Краєзнавча
Недалеко від нашого Миколаєва є село Котляреве. Цікаво, що І.П.Котляревський - полтавець і в наших краях не жив, але село отримало назву на його честь! Це відбулося в 1919 році - ювілейному і для автора (150 років з дня народження), і для "Наталки" (100 років з часу написання п’єси). Ось якою була популярність українського "веселого мудреця", що вивів у широкий світ рідну пісню і рідну мову.
І жіночий характер. Наталка, головна дійова особа, наділена автором найкращими рисам: розумна, мила, внутрішньо шляхетна, із совістю, твердими переконаннями. Навіть коханий Петро готовий поступитися через злі обставини, проте вона все одно вірою своєю виборює щастя не лише для себе, а для двох.
Такими тоді були наші дівчата, такими їх бачив Іван Котляревський, такими були ідеали тогочасного українського життя. І вони були моральним та етичним орієнтиром.
Чи змінилися ми звідтоді, чи прибрали нових рис, чи щось втратили, і чи щось набули нового?
Сюжет п’єси, якщо переодягнути дійових осіб із плахт та брилів у джинси та куртки, можна спокійно перенести у нашу дійсність.
Головне, щоб ми знали і не забували про свої корінні моральні орієнтири та цінності. У нас вони були і є.
А Наталка Полтавка підкаже, раптом що.
09.01.2024
"Ноу-хау Івана Федорова, або перша друкована книга на українській землі"
Україна має доволі непросту й цікаву історію. Її унікальні звичаї, здобутки творчих людей і неповторна культура заслуговують чималої уваги.
Саме тому наша бібліотека продовжує ділитися цікавими та маловідомими фактами про нашу країну у формі "є питання - є відповідь".
— Яка книга була перша друкована в Україні?
15 лютого 1574 р. Іван Федоров у Львові видав першу на українських землях книгу — збірку біблійних оповідань під назвою «Апостол» (або “Діяння та послання апостольські”).
— Який тираж книги було видано у Львові?
Книгознавці вивчали згадки у джерелах, записи в інвентарних описах церков, монастирів та бібліотек і дійшли висновку, що орієнтовний тираж становив понад тисячу примірників. До сьогодні дійшло приблизно 120 екземплярів.
— Чи довго Iван Федоров працював над книгою і як саме її виготовляли?
“Апостол” почали друкувати 25 лютого 1573 року і закінчили аж за рік.
Використовували технологію друку, яку придумав німецький винахідник Йоганн Гутенберг. Потрібну літеру впорядковували у рядок згідно з текстом і поміщали кліше у дерев’яну раму, яку змащували фарбою на основі сажі. Згодом це все клали у напівмеханічний верстат. Зверху розміщували аркуш і ще одну раму, яка відбивала текст за принципом печатки. Готовий матеріал віддавали коректору на перевірку помилок. Якщо надруковане було правильним, то впродовж 14 годин друкували ще 800 — 1200 таких аркушів. В іншому разі кліше доводилось переробляти.
— Скільки людей працювало над друком книги?
Тільки Іван Федоров зі своїм сином. З ними ще працювали підмайстри, але друком вони не займалися: лише підносили воду чи дрова, обігрівали приміщення, терли фарбу, розкладали літери по чарунках, навчаючись таким чином ремеслу.
— Скільки сторінок було в “Апостолі”? I якими були розміри?
У книзі — 15 ненумерованих і 264 нумеровані сторінки. — Довжина “Апостола” приблизно 27 — 28 сантиметрів, ширина — 17, а товщина книжкового блоку — приблизно шість сантиметрів.
— З якого матеріалу виготовляли книгу?
З ганчір’яного паперу (виготовлений з бавовни. — Авт.). Федоров контактував із папірниками з Буська, що на Львівщині. Є згадки про те, що в 1574 році буський папір зник із вжитку міської канцелярії Львова. Історики підозрюють: причиною цього стало те, що Іван Федорович викупив усе, що було в наявності.
— Як оздоблювали сторінки?
Заголовки друкували в’яззю — стилізованим кириличним письмом з гарним графічним поєднанням літер. Червоним і чорним кольорами виділяли позначення глав. В оздобі були використані стилізовані рослинні орнаменти, характерні для української рукописної книги, а також орнаменти, прикрашені західно-європейською гравюрою.
— Де тепер можна побачити цю книгу?
“Апостол” зберігається у Києві в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського та Києво-Печерській лаврі, у Львівській національній науковій бібліотеці України імені Василя Стефаника та у Харківській державній науковій бібліотеці імені В. Г. Короленка. А також у збірках Росії, Білорусії, Польщі, Болгарії та США.
Мало хто зараз розуміє, що видання перших друкованих книжок у Львові було 450 років тому культурним вибухом, який дорівнює появі перших портативних комп'ютерів.
#Бібліотека_гімназії_6 7 різдвяно-новорічних картин: різні часи, художники та країни
Вже за декілька днів ми відсвяткуємо Різдво і Новий рік… Та для кожного з нас ці свята особливі, кожна людина відчуває та бачить їх по-різному. Ми пропонуємо переконатися у цьому, переглянувши картини різних художників, та побачити такі знайомі свята іншими очима.
Перша картина - відомого датського художника Вігго Юхансена “Щасливе Різдво” (1891). Художник з Данії Вігго Юхансен був шанувальником Клода Моне та імпресіонізму в цілому, це відбивається на його полотнах. На картині «Щасливе Різдво» ми бачимо приємну сімейну сценку: мама і діти відзначають Різдво, водять хоровод навколо ялинки. Автор експериментував зі світлотінню: ошатна ялинка світиться морем святкових вогнів і виглядає чудово, на ній лежить основний світловий акцент, а герої знаходяться в тіні і з захопленням милуються на цю красу… Тут органічно поєднується магія свята з теплом і затишком домашнього вогнища.
Кевін Волш “Зимовий день” (1950). Кевін Волш - художник, роботи якого багато хто з нас збирали по шматочках не раз. Так, саме його картини продаються як пазли. І це не дивно: його картини дуже позитивні і досі просто випромінюють святковий настрій. У його роботах відчутна виключна увага до історичних деталей.
Юрій Піменов “Новий рік” (1949 ). Ще один художник, що творив у п’ятдесятих минулого століття – Юрій Піменов, але його Новий рік зовсім інший, радісний, але радість цю ми бачимо дещо інакше. Картина Піменова дає змогу побачити, як святкували Новий рік у повоєнні роки. Ми наче разом із художником заглядаємо в освітлену абажуром залу та бачимо людей, що зібралися за круглим столом із білою скатертиною, дехто з них вдягнений у військову форму. Ми відчуваємо час не лише по одежі, а й по меблях та зачісках жінок. А ось про те, яке саме свято зображене, нам майже нічого не говорить. Хіба що паперовий пакунок з мандаринами та зимова синь за вікном.
Єгор Зайцев “Різдвяна ялинка” (1996). Картина зображає 90-ті роки 20-го сторіччя (красномовним тут є килим, яким застелений старий диван). Та завдяки сюжету картина занурює в більш віддалений час. Ми наче разом зі старенькою поринаємо у спогади минулих десятиріч. Ці спогади навіюють старі ялинкові прикраси та ще старіші фото на задньому плані. Картина дещо сумна, в ній відчувається швидкоплинність життя та крихкість моменту. Наче життя промайнуло, як один рік, та лишилися саме спогади…
Американський художник Tom Newsom (2009). А це вже наш сучасник, і в нього ціла купа наймиліших у світі Санта Клаусів. Ви можете помилуватися ними на його сайті.
Генрі Мослер, «Різдвяний ранок» (1916), американський художник. Він відкриває нам двері з дитячої в вітальню, де так і манить до себе урочисто вбрана, блискуча красуня-ялинка. Двоє діточок не можуть відірвати від неї захоплених поглядів! А під ялинкою їх чекають подарунки…
Ігор Роп’яник “Колядники” (2017). Закінчити наш огляд я б хотіла картиною не лише нашого сучасника, а й співвітчизника, художника з Івано-Франківська – Ігоря Роп’яника. В нього є ціла серія картин, присвячених колядникам. А завершити саме його полотном захотілось тому, що одну з картин про колядників Ігор Роп’яник виставив на благодійному аукціоні та гроші за свою роботу пожертвував на допомогу хворій дитині.
Зимові свята – це час віддавати. Хай вони наповнять вас та світ навколо добром та милосердям.
З прийдешніми святами!
#Бібліотека_гімназії_6 Святий Миколай у Миколаєві
Покровителем Миколаєва вважають Святого Миколая. Та й назву місто отримало на честь заступника моряків. Які ж об’єкти, пам’ятники та вулиці названі у місті на честь Святого Миколая?
Фрегат. Першим про що варто згадати, але вже неможливо побачити, - це 46-гарматний фрегат "Святий Миколай", який був збудований у місті в 1790 році. Це був перший корабель, створений на території Миколаєва. Так, коли у Миколаєві спустили на воду перше судно-фрегат "Святий Миколай", після цього Миколаїв офіційно отримав статус міста. Назву фрегат отримав на честь взяття російськими військами турецької фортеці Очаків 6 (19) грудня 1788 року — в день Святого Миколая. Корабель пережив російсько-турецьку війну (1787 – 1792 роки) та брав участь у війні з Францією (1798 – 1800 роки). За час бойових походів корпус судна прогнив, тому з нього було знято озброєння й 26 липня 1802 року продано за 11 460 дукатів. Гармати та екіпаж фрегата "Святий Миколай" завантажено на фрегат "Михаїл" і транспортовано для повернення в росію. Сьогодні модель фрегата можна побачити у музеї суднобудування та флоту. А зображення судна викарбовано на деяких пам’ятниках у Миколаєві.
Пам’ятник. Є у місті і пам’ятник Святому Миколаю. Який, до речі, в жовтні 2022 року захистили від обстрілів. А вже станом на грудень, 2023 року, вирішено підлатати пам'ятник. Пам’ятник на честь покровителя з’явився у Миколаєві 18 років тому, а саме 17 вересня 2005 року до 215-ї річниці міста. Розташували його в Каштановому сквері. На цьому місці ж довгий час проводили новорічні заходи та встановлювали головну ялинку. Відкриття було традиційним – 19 грудня у День Святого Миколая. Авторами пам'ятника є скульптор І. Булавицький, архітектори О. Бондар, А. Павлов. Скульптура Святого Миколая виконана зі світло-сірого граніту з легкою блакиттю з Янцевського родовища Запорізької області (виточена з 15-тонної брили). У лівій руці Миколая — Євангеліє, правою він благословляє всіх мешканців і гостей міста Миколаєва. Інші частини монумента виконано із сірого і чорного граніту. Загальна висота монумента становить 5,95 метра, висота постаті — 3,5 метри. Варто зазначити, що створювався монумент на гроші, пожертвувані жителями міста. Імена всіх благодійників увічнені на постаменті.
Церква. Є у місті і церква на честь Святого Миколая. До того ж, вона найстаріша церква у місті. Так Свято-Миколаївська церква за всю історію свого існування закривалася лише раз. Храм не зазнав великих історичних потрясінь. Можна сказати, що церкву вберіг Святий Миколай. Гроші на будівництво виділила грецька громада. 1790 року було закладено перший храм на честь святого Миколая. Він був дерев'яним і розташовувався на перетині теперішніх вулиць Пушкінської та Потьомкінської. Храм простояв близько 20 років. Далі вирішили збудувати нову церкву. У 1808 році розпочали збирати пожертви на будівництво нової грецької Свято-Миколаївської церкви. Це будівництво затягнулося на 14 років із 1803 по 1817 роки. Причина банальна – не вистачало грошей. Храм освятили у 1817 році. Церква дожила до наших днів, і сьогодні Миколаївський собор у місті Миколаєві є архітектурною пам'яткою державного значення.
Каплиця. Крім храму на честь Святого Миколая, у місті є ще і каплиця, присвячена покровителю. Невелика каплиця розташована на Соборній площі. Ще з часів початку забудови Миколаєва це місце можна назвати сакральним. На цьому піднесенні над Інгульським узвозом колись стояв інший величний Адміралтейський собор, також освячений на честь Миколи Чудотворця. Собор було зруйновано у 30-х роках 20 століття, а точніше за вказівки радянської влади сам собор підірвали, заклавши вибухівку, а все що було металеве здали на металобрухт. Тому це місце спочатку було порожнім. Потім там збудували фонтан. Але й він був покинутий. І лише на початку 2000-х з'явилася ідея повернути цьому місцю його призначення та побудувати каплицю. У 2004 році її урочисто освятили. Захід був дуже масштабним. Спроєктував каплицю архітектор О. Доморацький. Розписав храм миколаївський художник Віктор Семернєв.
Вулиця. Вулиця Миколаївськаз'явилася у місті вже у повоєнні роки, коли місто почало розширюватися. Свою назву одержала від назви міста. Знаходиться у мікрорайоні ПТЗ. Спочатку вулицю забудовували невеликими двоповерховими будиночками та гуртожитками, де селилися робітники заводу "Зоря". Згодом, так вийшло, що саме на цій вулиці стали розташовуватися і деякі медичні заклади, такі як станція швидкої допомоги та обласна дитяча лікарня.
#тижденьчитання2023 та #бутисвоїми
ЯК МИ РІЗДВО КНИЖКАМ ПОДАРУВАЛИ
1-4 класи гімназії теж були активними учасниками Національного тижня читання. Вони створили різдвяно-новорічне свято для книжок бібліотеки . Було все, що за традицією відбувається на зимові свята. Книжки готувалися до зустрічі, бібліотечні ялинки чекали гостей-читачів, щоб їх прикрасили. Гості теж готувалися і прийшли з піснями та подарунками. Панувала святкова атмосфера і серед дітей, і серед книжок! Книжки, нарешті, дочекалися: їх взяли в руки діти! І понесли додому ЧИТАТИ!
Запрошуємо подивитися ФОТОЗВІТ з акції "Різдво для книжок".
Історія із смаком ірландського рагу, або про "Троє в одному човні (як не рахувати собаку)" Джерома К.Джерома
Ця книга смішить людей вже понад 200 років і донині залишається неперевершеним зразком справжнього англійського гумору. Джером почав писати її після повернення з весільної подорожі по Темзі в 1889 р. Проте замість дружини "посадив" у човен своїх друзів - Джорджа та Гарріса, "справжніх джентльменів". Але у пса Монморансі прототипу не існувало. Це вигаданий персонаж. Правда, фокстер'єр, який згодом жив у письменника, з'явився саме завдяки вигаданому герою із "Трьох у човні". Це легка і цікава розповідь, наповнена жартами, пригодами та дотепними кулінарними спостереженнями. Наприклад, про сир "з ароматом в двісті кінських сил". Або про "чоловіче" чищення картоплі! І, зрозуміло, про ірландське рагу, назва якого після фрази "Джордж пояснив, в чому головна перевага ірландського рагу: можна позбавлятися відразу всіх залишків" стало ім'ям прозивним.
Нова бібліотечна книга запрошує провести час у товаристві справжніх джентльменів, яким властивий тонкий гумор і пристрасть до подорожей!
.#Бібліотека_гімназії_6 #тижденьчитання2023 та #бутисвоїми
Про Національний тиждень читання-2023
Буккросинг (Bookcrossing), або Як перетворити світ на суцільну бібліотеку
Згідно зі стратегією розвитку читання на період до 2032 року "Читання як життєва стратегія" з 4 до 10 грудня 2023 року Український інститут книги проводить Всеукраїнську інформаційно-просвітницьку тематичну акцію "Національний тиждень читання". Мета цієї акції — консолідувати українське суспільство навколо читання як тренду. Її цьогорічне гасло — "Бути своїми". Бібліотеки запрошують долучитися до реалізації Акції.
Із огляду на зазначене, запрошуємо вчителів, гімназистів, Їх батьків гімназії №6 долучитися до реалізації Акції:
- підтримати ініціативу "Голос книги для своїх" ( учням 5-9 класів записати відео на 0,5-1 хвилину виразного читання уривка з художнього твору на свій вибір. Сподіваємося, що читання буде дуже !!! виразним! Створіть затишну, домашню, теплу атмосферу, тоді ваше відео нагадає, що скоро прийдуть зимові свята. В Тиждень читання вас побачать всі "свої": ваші рідні, однокласники, їх батьки, учні гімназії, вчителі…)
- учнів 1-5 класів запрошуємо створити "Різдво для бібліотечних книжок" - відвідати нашу бібліотеку та взяти для читання вдома книжки, які дуже сумують, їм самотньо без вас. Створимо разом для них свято!)
- до батьків звертаємося з ідеєю розпочати буккросинг в гімназії. Є досвід його впровадження.
Буккросинг (Bookcrossing), або Як перетворити світ на суцільну бібліотеку
Якось у Парижі меценат закупив 250 велосипедів і розкидав їх по місту. Кожен охочий міг узяти двоколісний транспортний засіб і доїхати туди, куди потрібно, а потім залишити його там для наступного подорожнього… Згодом схожий рух набув популярності й з іншими речами. У 2001 році в американського інтернет-технолога Рона Хорнбекера з’явилася ідея буккросингу (з англ. bоок – книга, crossing — рух). На одному із сайтів він прочитав про систему циркуляції по всьому світу залишених фотоапаратів і вирішив повторити цей експеримент з іншими речами. Тоді ж поклав 20 книг у холі одного готелю. А за півроку було вже 300 активістів, які «відпускали» своїх друкованих друзів у подорож…
"Буккросинг – це міжнародний рух за «звільнення» книжок, – розповідає арт-менеджер книгарні «Є» Оксана Васьків.— Суть його полягає в тому, щоб «звільнити» книгу від господаря й пустити її у вільне плавання. В Україні він з’явився 2005 року. Щоб книжка не загубилася, а знайшла свій шлях до читача, було створено буккросингові полиці." "Наприклад, у Львові перша така поличка виникла наприкінці літа 2009 року в галереї «Ом». На той час була лише група ентузіастів, яка спробувала залишати книжки на вулицях або в кав’ярнях міста, — говорить активіст львівського буккросингу Тарас Бейзик. – Але в таких випадках через незнання львів’ян часто траплялося, що буккросер відпускав книжку, а той, хто знаходив, просто забирав її собі. Тож ризик, що вона зійде з маршруту, був дуже високий."
" Спершу на нашій полиці було кілька десятків книг, – пригадує Галина Кулик, одна із засновниць й активісток буккросингу у Львові. – За три місяці їх кількість зросла до двох сотень." " Величезний попит має популярна сучасна література, – долучається до розмови Тарас Бейзик. – Класика й так є в кожного вдома. Найбільш
читабельними залишаються наші сучасники: Любко Дереш, Сергій Жадан, Тарас Прохасько…"
"До речі, книжки, учасниці буккросингу, переносять інформацію про враження тих, хто їх читав, – продовжує Оксана Васьків. – Люди залишають на форзацах або на сторінках свої рекомендації й контакти, щоб згодом обмінятися враженнями чи просто знайти нових друзів за інтересами. Зазвичай полиці обладнано спеціальними наліпками, які дають зрозуміти, що цю книгу не продають, а її просто можна взяти почитати. А ще позначками, що прикріплюють на форзац. Це буккросинговий лист, де в спеціальній графі вказують контакти й поради
наступному читачеві." "Для мене буккросинг – це насамперед геніальна ідея, яка стирає рамки соціально усталених норм на зразок «я – тобі, а ти – мені», – каже Тарас Бейзик. — Це можливість просто віддавати. Показати людям, що буває «просто так», щиро, відкрито, без реклами, без спонсорів… Справжній буккросер, який
зумів зрозуміти всю глибину руху, «звільняє» книжки й отримує від цього задоволення. Дехто думає, що буккросинг — це можливість знайти собі якусь цікаву книжечку задарма. Можливо. Але суть у тому, аби «відпускати» її в мандрівку, перетворюючи світ на відкриту бібліотеку…"
Галина Бабій, радіожурналіст: " Буваючи на відпочинку чи у відрядженнях за кордоном, зауважила, що вільний обмін книжками там дуже поширений. Ідеться не лише про книгарні, а й про готелі, де зупиняється люд з усього світу! На жаль, наші видання мені жодного разу не траплялися… Відтоді завжди беру в подорож кілька книжок і журналів українською мовою, які залишаю почитати всім охочим саме на таких поличках із написом «Bookcrossing».Буккросинг – своєрідний народний рух. Я з тих людей, які не чекають на допомогу ані від
міністерств, ані від дипломатів, ані від спонсорів. Якщо багато хто з нас робитиме так само, української книжки у світі побільшає…"
#Бібліотека_гімназії_6
Цікавий Жуль Верн, або Герої Жуля Верна в Миколаєві
Жуль Верн (1828-1905) - письменник, з дитинства відомий усім, і не читав його книжок хіба що той, хто зовсім не любить читати. "Таємничий острів", "Подорож до центру Землі", "Із Землі на Місяць", "Діти капітана Гранта", "20000 льє під водою". "Навколо світу за 80 днів", "П'ятнадцятирічний капітан". В них є все: мандри. екзотика, нові знання, пригоди... Його книги надихнули великих вчених, винахідників, мандрівників на відкриття. Цікавий факт: із 108 наукових передбачень письменника на сьогодні не справдилося лише 10! Гелікоптер, літак, відеозв'язок, телебачення, телефони, електромобілі, автоматичні гвінтівки - все це він описав ще в 19 столітті.
Один з міфів про життя письменника говорить, що він сидів удома і дуже рідко та неохоче подорожував. Насправді Жуль Верн був невтомним мандрівником. Чи знаєте ви, що у 1892 році Жуль Верн побував навіть на Закарпатті у селищі Княгиному з метою відвідати місце падіння у 1866 році метеориту? На основі побаченого він створив роман, який красномовно назвав "Замок у Карпатах". Ще одна "українська" сторінка з його життя: відома наша письменниця Марко Вовчок була особисто знайома з Жулем Верном, їй передав він виняткове право перекладу своїх творів.
Він відряджав своїх героїв на всі континенти планети і навіть на Місяць. І в наш Миколаїв. У романі "Упертий Керабан" герої для того, щоб не платити мито на Босфорі, вирушають навколо Чорного моря до азійського берега Константинополя. Наведемо маршрут пересування героїв роману (лише українську частину): Кілія - Маяки - Одеса - Коблеве - Миколаїв - Херсон - Олешкі - Великі Копані - Каланчак - Перекоп - Джанкой - Арабат - Керч. Керабан - турок, торговець тютюном, відомий своєю впертістю. Одного разу його обурило нововведення стамбульської влади у вигляді 10 монет (що дорівнювало половині філіжанки кави) за перетинання Босфору з одного берега на інший у межах Стамбула. Тому він вирішив їхати кінним екіпажем по суходолу - довкола всього Чорного моря. Роман читається легко, весело. А коли миколаєвець дочитає до кінця, то "підтягне" свої знання з географії та історії. І здивується: звідки француз Верн в 1883 році (рік написання роману) знав, як суперничали Херсон та Миколаїв, що перша миколаївська лінія для залізничного руху вже існувала? Виявляється, що Жуль Верн передбачив навіть міст над Керченською протокою. Герої роману "Упертий Керабан", проїхавши довкола всього Чорного моря, переживши багато-багато цікавих, пізнавальних, а подекуди й небезпечних пригод, залишаються живими, щасливий кінець неминучий. І за це ми любимо Жуля Верна. Щира віра у світлу натуру людини, впевненість у користі прогресу та сили знань характерні для письменника.
Читаймо Жуля Верна!
#Бібліотека_гімназії_6
КОСПЛЕЙ - це гра в перевтілення, це костюм, маскарад.
КОСПЛЕЙ - це свобода творчості.
КОСПЛЕЙ - це відпочинок і джерело гарного настрою!
Ми запросили гімназистів погратися - перевтілитись в героїв книг фентезі.
Ось вони - наші косплеєри:
Єва з 4-Б - в образі Герміони Грейнджер. Рімма з 6-А - ельф Доббі. Настя з 4-Б - Гаррі Поттер. Антон з 6-А - в ролі героя фентезійного мультфільму "Гравіті Фоллз". Аня з 6-А - в образі Білої королеви з "Аліси в Задзеркаллі". Максим з 1-Б - Гаррі Поттер. Аліса з 6-Б - Герміона. Аня з 7-А - докторка Релф з "Книги пилу.Чарівна дикунка". Іванна з 6-А - Герміона.
Традиційно всеукраїнські дні шкільних бібліотек відбуваються в жовтні.
Цього року - під гаслом "Вірю в майбутнє твоє, Україно!" Запрошуємо до читання! Живимося могутнім почуттям любові до Батьківщини у В.О.Сухомлинського, українського педагога і письменника. Читаймо дітям його мініатюри. В них - людина з чуйним і мужнім серцем. Згодні з Автором, що не можна пробудити глибокого почуття патріотизма без сприйняття і переживання краси рідної природи.
https://kolobook.org/opovidannya-vasilya-suhomlinskogo.../