Формування романтизму в американській літературі та культурі розпочалося в період інтенсивного розвитку Сполучених Штатів Америки як держави. Перемога американських колоній у боротьбі за незалежність (1775-1783), проголошення суверенності США (1776), прийняття конституції (1787) та утвердження республіканського устрою — ці історичні події вплинули на поширення ідей свободи, оптимізму й ентузіазму в розбудові молодої країни. Окремі, досить різні за своїми мовними й культурними особливостями, регіони об’‎єднувалися в єдину державу. Тому найпершим завданням американської культури стало осмислення американської держави й американської нації як суверенних і самобутніх.

Романтизм у США розвивався трохи пізніше від європейського. Його формування розпочалося в 1810-1820-і роки, а завершилося в 1860-і роки (1861-1865 рр. — період Громадянської війни між Півднем і Північчю), хоча й пізніше романтичні тенденції час від часу виявлялися у творчості різних митців.

У романтизмі США виокремлюють два етапи — ранній (В. Ірвінг, Ф. Купер) і зрілий, або пізній (Н. Готорн, Е. По, Г. Мелвілл). В. Вітмен, автор поетичної збірки «Листя трави» (1855-1891), був письменником «переходу», він завершував етап американського романтизму, але водночас у його творчості виявилися й окремі реалістичні тенденції.

Специфіка американського романтизму полягала не тільки в його націотворчому пафосі й державницькій позиції, а й у творчому засвоєнні здобутків різних культур, зокрема європейських майстрів-романтиків (В. Скотта, німецьких романтиків, Е. Т. А. Гофмана, С. Колріджа та ін.). Окрім того, важливу роль у становленні філософських засад романтизму в США відіграли твори французьких просвітителів, ідеї Французької революції. У творчості американських романтиків простежується синтез здобутків Просвітництва й романтичних форм.

У XIX ст. в США була популярною філософія трансценденталізму, що визначала ідейні й естетичні пошуки митців того часу. Трансценденталізм (від латин, transcendens — те, що виходить за межі чого-небудь, підсвідоме) — самобутня релігійно-філософська й естетична система, за основу якої було взято вчення І. Канта про апріорне знання, яке нібито одвічно притаманне свідомості та є умовою будь-якого досвіду.

Примітка

Апріорі (лат. a priori — первісно) — філософський термін, який означає те, що передує досвіду. Протилежний термін, апостеріорі, позначає те, що випливає з досвіду. Апріорі — саме собою зрозуміло.

Апріорне знання — поняття ідеалістичної філософії, яке означає знання, що ґрунтуються на абстрактних міркуваннях, не спираючись на досвід і практику. Апріоризм — специфічна риса філософії Іммануїла Канта. Матеріалізм відкидає ідеалістичні твердження про апріорне знання. Протилежне — апостеріорне знання.

Трансценденталісти вважали, що гасло «довіра до себе» має бути практично втілене в життя. Тому в США були популярні комуни, спільноти незалежних особистостей, які ставили певні цілі й досягали їх колективно. 

Однак були й інші експерименти. Наприклад, письменник і філософ Г. Торо прожив кілька місяців на березі Волденського озера в Конкорді, у лісі, спостерігаючи за життям природи й забезпечуючи себе їжею. Про перебування на лоні природи він написав книжку «Волден, або Життя в лісі», що ввійшла до скарбниці класичної американської літератури. 

Термін «трансцендентний» означає: «потойбічне, те, що знаходиться за межами людського пізнання». У 1836 р. у м. Бостоні був організований «Трансцендентальний клуб» на чолі з Р. В. Емерсоном, до якого входили Г. Торо, Маргарет Фуллер та ін.

Трансценденталісти не сприймали капіталістичного накопичення, протиставляли йому вищі духовні цінності. Вони ставили в центр Усесвіту людську особистість, наділену божественною душею, яка не визнає ніякої влади, окрім власного «Я». У трактаті «Довіра до себе» американський письменник і філософ Р. В. Емерсон зазначав, що людину треба цінувати не за багатство, а за особисті якості, вона має покладатися на себе й шукати шляхи для гідного життя. У праці «Природа» він наголошував, що Всесвіт поділяється на природу й душу, а людина є органічною частиною природи, провідником ідей світової Душі, невід’‎ємною складовою Всесвіту. Гасло «довіра до себе», тобто незалежність індивіда, віра у свої сили та волю, відчуття причетності індивіда до Всесвіту, відображено у творах американських письменників-романтиків.

Американські романтики створили національний образ молодої держави, розповіли у своїх творах про її історичний шлях, становлення й здобутки. Окрім того, вони поставили собі завдання створити національних героїв США, відобразити американські ідеали й уявлення за допомогою засобів мистецтва. Представники американського романтизму заклали засади національної літератури, творчо засвоїли жанри й стилі інших літератур, давши світові нові цікаві форми. Завдяки здобуткам американських романтиків світ дізнався про США та їхню художню літературу, яка була сприйнята в інших країнах із захопленням і величезним інтересом.