Для ваших знайомих. Подати заяву про вступ до ліцею можна, заповнивши форму: https://cutt.ly/kpelvstup
Група № 13. Пишемо в зошит:
Тема 3. ПРОЗА ТА ПОЕЗІЯ ПІЗНЬОГО РОМАНТИЗМУ ТА ПЕРЕХОДУ ДО РЕАЛІЗМУ ХІХ ст.
15.10.2025. Урок № 11. Німеччина. Романтизм. Гофман «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер».
Домашнє завдання:
Читати: Підручник О.М.Ніколенко 10 клас, ст. 49-52.
Переглянути сторінку уроку на сайті викладача і
виписати в зошит: дату, № уроку, тему уроку, опорний конспект.
Читати уривки повісті Гофмана "Крихітка Цахес", у підручнику О.М.Ніколенко 10 клас, ст. 55-56 (Розділ 1).
В зошит виписати: час, місце подій, імена героїв, події, що відбуваються у розділі 1, 1-2 цитати, на власний вибір.
На “Всеосвіті” завдання 10.11: гра + читання повісті
Наступна наша історія про романтичного героя. Пригадаємо з 9-го класу, чим відрізняється романтичний герой кінця ХVIII – першої половини ХІХ століття і романтичний герой, або герой любовного роману (що першим зазвичай спадає нам на думку:))) нашого часу.
Пройдіть гру
Історія про потворного карлика, якого якась сила пошкодувала, наділивши здатністю перебирати на себе заслуги інших і перекладати на інших свої провини. Більшість з його оточення приписує йому незаслужені чесноти, обожнює його, виносить на гребінь влади і слави, що інакше, як масовим психозом і не назвеш. Лише окремі тверезо мислячі люди здатні побачити його справжню сутність.
Історія про закоханого мрійника, якому посміхнулась доля і зразу ж відвернулась. Але він не здався, переміг зло і став щасливим.
Так хто ж з них романтичний герой?
Здобувши перемогу над Польщею у війні на боці Тарговицької конфедерації, 5 січня 1793 року в Санкт-Петербурзі Росія та Пруссія підписали конвенцію про другий поділ Речі Посполитої, за якою та втрачала половину своєї території. Анексія була затверджена польським королем Станіславом Понятовським і сеймом, скликаним в Гродно влітку того ж року.
Читаємо Розділ І уривок "Про князівство Керепес"
Недалеко від одного привітного села, біля самого шляху на розпеченій сонцем землі лежала у знемозі бідна обідрана селянка. Змучена голодом і спрагою, вкрай знесилена, ледве переводячи подих, нещасна впала під тягарем короба, вщерть набитого хмизом, який вона ледве назбирала в лісі поміж чагарями й деревами. Вона вже думала, що настала її смертна година, а отже, й кінець невтішному горю.
А все-таки незабаром вона спромоглася розв'язати вервечки, якими був прив'язаний короб на спині, і поволі пересунулась на найближчий моріжок. І тут почала тяжко нарікати.
- Чого ж це тільки мене, - жалілась вона, тільки мене та мого бідолашного чоловіка спостигло таке лихо й гірка недоля? Та хіба ж ми не працюємо, як ніхто в селі, з ранку до вечора, солоним потом обливаючись, а гибіємо в злиднях, ледве маємо на шматок хліба, щоб втамувати свій голод? Три роки тому чоловік, копаючи в садку, знайшов горщик із золотими червінцями, то ми вже й гадали собі - нарешті й до нас щастя завітало, нарешті нам полегшає. І що ж сталося? Злодії вкрали гроші, хата й клуня згоріли Дощенту, жито на полі витолочило градом, і, щоб міру наших страждань наповнити вщерть, покарало нас небо оцим маленьким виродком, якого я привела на світ собі на ганьбу й на посміх людям. На Лавріна цьому малюкові буде вже Два з половиною роки, а він ще на своїх павучих ногах не може ні стояти, ні ходити і тільки мурчить та нявкає, немов кошеня, замість того щоб говорити. А жерти - жере ненатла потвора так, як добрий восьмилітній хлопчисько! Та тільки не йде їжа йому анітрохи на пожиток. Боже милосердний, змилуйся над ним і над нами, не допусти, щоб довелося годувати його аж поки він вросте, нам на муку та на ще гірші злидні. Бо ж їсти й пити він буде щораз більше, а працювати зась! Ні, ні, такої вже біди ніхто в світі витримати не годен! Ох, коли б уже вмерти, тільки вмерти! - І вона почала плакати й ридати, аж поки не заснула, знесилена і знеможена журбою.
Справді-бо, жінка мала всі підстави нарікати на бридкого виродка, що прийшов на світ два з половиною роки тому.
Те, що на перший погляд можна було цілком сприйняти за химерно скрючений цурпалок дерева, було не що інше, як потворний малюк якихось дві п'яді на зріст, що досі впоперек лежав у коробі, а тепер виліз і борсався та вурчав у траві. Голова в потвори глибоко запала між плечима, на спині виріс горб, як гарбуз, а зразу ж від грудей звисали тонкі, немов ліщинові палички, ноги, тож весь він був схожий на роздвоєну редьку. На обличчі неуважне око нічого б і не розгледіло, але, придивившись пильніше, можна було помітити довгий гострий ніс, що витикався з-під чорного розкошланого чуба, пару маленьких чорних очиць, що виблискували на зморщеному, як у старого, обличчі, - проява, та й годі.
І ось, коли жінку, прибиту горем, зморив глибокий сон, а син її борсався коло неї, трапилося так, що панна фон Рожа-Гожа, патронеса близького притулку, саме тією дорогою верталася з прогулянки. Вона зупинилась, побачивши бідолашних жінку з сином, а що з натури була побожна й жаліслива, то дуже зворушилась.
- О Боже милостивий! - почала вона. - Скільки горя й злиднів є ще на землі! Нещасна жінка! Навряд чи вона й рада, що живе на світі, бо працює понад силу, а голод і турботи геть її пригнітили! Аж тепер я відчула, яка я убога та безсила! Ах, коли б я могла допомогти так, як хотілося б! Але тим, що в мене ще залишилось, тим невеличким хистом, якого ворожа сила не спромоглася вкрасти в мене й знищити, я ще володію і до кінця скористаюся ним, щоб залагодити, сердего, твоє горе. Бо коли б я навіть і мала гроші, вони б тобі не стали в пригоді, а може, й довели б до більшої біди. Тобі і твоєму чоловікові не судилося багатство, а кому воно не судилось, у того червінці щезають з [98] кишені хтозна-як, лише гризоту йому завдають, і чим більше золота йому перепадає, тим він стає бідніший. Але я знаю, над усе лихо, над усі нестатки гризе твоє серце думка про цю малу потвору, що висить на тобі зловісним тягарем, який ти мусиш нести ціле своє життя. Стрункий, гарний, дужий, розумний цей хлопець ніколи не буде, але чи не вдасться мені допомогти в інший спосіб?
Панна сіла на траву і взяла малюка на коліна. Злий виродок борсався, пручався, мурчав і хотів навіть укусити її за палець, але вона промовила:
- Спокійно, спокійно, хрущику! - і почала тихо й лагідно гладити його долонею по голові від лоба аж до потилиці.
Поволеньки скуйовджений чуб малюка почав вирівнюватися, розділився проділом, приліг на лобі і м'якими ніжними кучерями спустився на високі плечі та горбату, як гарбуз, спину. Малюк ставав щодалі спокійніший і нарешті міцно заснув. Тоді панна Рожа-Гожа обережно поклала його на траву біля самої матері, скропила пахущою водою з флакончика, якого витягла з кишені, і квапливо відійшла.
Коли жінка невдовзі після того прокинулась, то відчула, що якось дивно збадьоріла і зміцніла. Так, немовби з'їла смачний обід, а до того ще й ковтнула доброго вина.
- Ти ба! - сказала вона. - Наче й спала недовго, а як мені полегшало, скільки сили додалося! Але ж сонечко ось-ось спуститься за гори, нумо скоріш додому! - Вона хотіла завдати собі на плечі короба, та, зазирнувши туди, побачила, що малюка нема. А він тим часом підвівся з трави і плаксиво задзявонів. Коли мати глянула на нього, то з дива аж руками сплеснула і скрикнула: - Цахесе, маленький Цахесе, хто ж це тобі встиг так гарно розчесати чуба? Цахесе, маленький Цахесе, як би тобі личили ці кучері, коли б ти був не такий гидкий! Ну йди ж, іди. Залазь у короб. - Вона хотіла його схопити й покласти на хмиз, та малий Цахес задриґав ногами, вишкірився на матір і виразно пронявкав:
- Не хочу!
- Цахесе, мій маленький Цахесе, та хто ж тебе встиг мови навчити? Коли ти так гарно зачесаний, коли ти так Добре говориш, то, може, й бігати навчився?
Жінка завдала собі короб на плечі, малий Цахес ухопився за її фартух, і вони почимчикували в село.....
Він жив у двох світах — у приземленому світі філістерів й у світі високих поривань.
Він покладав усі свої надії на митців-ентузіастів,
без яких неможливий духовний розвиток людства.
Н. Крутікова
Ернст Теодор Амадей (Ернст Теодор Вільгельм) Гофман народився 24 січня 1776 р. в м. Кеніґсберзі (Східна Пруссія, нині Калінінград, Росія). Гофман виховувався в родині бабусі й брата матері. Уже в юнацькі роки серйозно займався малюванням і музикою, захоплювався творами митців доби Просвітництва — Ж. Ж. Руссо, Й. В. Ґете, Ф. Шиллера.
Гофман навчався на юридичному факультеті Кеніґсберзького університету, у студентські роки не припиняв занять мистецтвом. 1798 р. поїхав до Берліна, де склав черговий фаховий іспит та отримав призначення на посаду асесора суду в м. Познані (тоді в складі Пруссії, нині Польща). Потім працював радником суду в м. Плоцьку, урядовим радником, а через кілька років — судовим радником міністерства юстиції в м. Берліні.
У цей час писав п’єси, опери й готував декорації для найкращих театрів Європи — Варшави, Берліна, Лейпцига, Бамберга. Він розписав фресками вежу єпископського замку Альтенбург, друкував у газетах статті, оповідання, рецензії. У 1814 р. вийшла друком повість «Золотий горнець», головним героєм якої став студент Анзельм, який жив у двох світах — реально-побутовому й романтично-фантастичному. Він — дивак і невдаха, але в душі — поет, тому здатен бачити й чути те, про що не відають звичайні люди. У збірці «Фантазії в манері Калло» (1814–1815) були зібрані твори Е. Т. А. Гофмана, створені в період 1808–1815 рр. Центральним образом цієї збірки став капельмейстер Крайслер, музикант і композитор. Він живе у світі, де панують люди з прагматичним мисленням, яким не відоме поетичне світобачення, тому Крайслер приречений на самотність і страждання. Але герой не втрачає у своїй душі прагнення до високих ідеалів і творення прекрасного.
У 1816 р. була опублікована найвідоміша літературна казка Е. Т. А. Гофмана «Лускунчик і мишачий король» — гімн творчій фантазії, яка перемагає зло.
У ранніх творах Е. Т. А. Гофмана виявився основний конфлікт його творчості — протиставлення двох світів: реально-побутового та поетичного, породженого фантазією митця. Усіх гофманівських персонажів можна поділити на дві групи — філістерів та ентузіастів. Перші живуть у звичайному світі, їхні інтереси обмежені буденними справами, грошовими прибутками, кар’єрою, приземленими інтересами. Вони не цінують мистецтво й красу, не мають уявлення про високі ідеали. Ентузіастів набагато менше, аніж філістерів, які витісняють людей із романтично-поетичною свідомістю. Але саме ентузіасти, як уважав Е. Т. А. Гофман, здатні проникнути в глибини світу, пізнати істину, створювати прекрасне.
Ентузіасти в його творах є носіями духовності й моралі, утіленням мистецького покликання. У 1818 р. була написана повість «Крихітка Цахес, на прізвисько Цинобер», у 1819–1821 рр. вийшла друком збірка оповідань Е. Т. А. Гофмана «Серапіонові брати», 1822 р. — «Життєві погляди кота Мурра». Це не повний перелік шедеврів митця, який прославився ще за свого життя в різних галузях мистецтва. Але його життя було коротким. 25 червня 1822 р. Е. Т. А. Гофман помер у м. Берліні (Німеччина).
.24 січня 1776 – в Кенігсберзі (Прусія), в сім’ї адвоката королівського суду народжується – Ернст Теодор Вільгельм Гофман.
1782-1792 – реформатська школа.
1792 – юридичний факультет Кенігсберзького університету. У вільний час він пише, складає музику і малює.
1798-1800 – служба в Берліні в суді.
1800-1802 – служить суддівським чиновником в Познані.
1802 – одружується з полькою Михалин Рорер-Тіщинскій.
1802-1804 – після скандалу, що виник через його карикатури на відомих у місті людей, Гофман змушений виїхати до ще більш провінційного, ніж Познань, містечко Плоцьк. Тут починає вести щоденник і вирішує зайнятися літературною діяльністю.
1804-1807 – служить у Варшаві. Він поступово стає помітною фігурою в музичному світі – його комічні опери ставляться на сцені Варшавського театру, він виступає і як диригент.
1807 – після вторгнення військ Наполеона Гофман втрачає роботу, помирає його 2-хлітня дочка, через переживання і потреби у нього починаються приступи нервової гарячки.
1808-1813 – займає пост театрального капельмейстера в Бамберзі. У ці роки Гофманом створено 32 музичних твори різних жанрів.
1809 – написана новела «Кавалер Глюк», що пізніше відкриє збірку «Фантазії в манері Калло». Героєм новели стає музикант, а зміст її складають роздуми Гофмана про музику і її місце в житті.
1812 – виходить новела «Дон Жуан», в якій трагічна історія актриси, що блискуче виконала партію донни Анни у відомій опері Моцарта, химерно з’єднується з тонким і професійним прочитанням геніального творіння австрійського композитора.
1814 – перебуваючи в Дрездені, Гофман пише повість «Золотий горщик. Казка з нових часів». Незабаром Гофман переїжджає до Берліна, де знову змушений служити радником Берлінського апеляційного суду.
1814-1815 – виходять 2 томи збірника «Фантазії в манері Калло»
1816 – виходить роман «Еліксир сатани». З великим успіхом здійснена постановка опери Гофмана «Ундіна».
1816-1817 – збірка «Нічні розповіді в манері Калло», куди входять новели «Пісочна людина», «Церква єзуїтів» та ін.
1818 – діалог про проблеми театральної справи «Незвичайні страждання одного директора театрів».
1819 – виходить розповідь у дусі чарівної казки «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер» – гротескно-сатиричне зображення німецького суспільства початку XIX ст. і новела «Мадемуазель де Скудері», що принесла Гофману найбільший письменницький успіх.
1819-1821 – публікуються 4 збірки оповідань «Серапіонові брати»
1819-1822 – виходить «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер». Гофман працює над романом «Життєві погляди кота Мура», почасти автобіографічному творі, виконаному у дусі дотепності і мудрості. Тут поєднуються різні емоційні і сюжетні плани, елементи трагедії та комедії, сатири й ліризму, гротеску і жарту. Роман залишився незавершеним.
1822 – Гофман важко хворіє. Виходить роман «Володар бліх», через якого автор опиняється під судом. У квітні Гофман диктує останню новелу «Кутове вікно».
25 червня 1822 – Гофман вмирає.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/ernst-gofman-hronologichna-tablitsya
Повернемося до епохи романтизму, яка розпочалася з Французької революції 1789—1794 років.
1794 рік. Франція. 4 лютого Французький Конвент видав декрет про знищення у колоніях рабства і прирівняння прав колишніх рабів до прав інших громадян країни. Поруч з цим триває терор, гільойотина продовжує працювати. "Революція пожирає своїх дітей" - сказав навесні перед стратою один із творців Великої французької революції Жорж Жак Дантон (1759-1794). На ешафот його відправив політичний супротивник Максиміліан Робесп'єр (1758-1894), якого у липні така ж доля. У жовтні бригадному генералу, 26-літньому Наполеону Бонапарту, звільненому з армії після повалення Робесп'єра в червні 1794 року, запропонували вернутись на службу і придушити повстання роялістів у Парижі. Після виконання цього завдання починає сходити зірка Наполеона.
Трагічні події відбуваються і на території сучасних Польщі та України, окупованих в той час Російською імперією. Антиросійське повстання Тадеуша Костюшка (1746-1817) за відновлення суверенітету Речі Посполитої і повернення втрачених нею територій, яке розпочалось у березні і закінчилось через вісім місяців поразкою, привело до повної втрати Польщею і Литвою незалежності.
Із значних подій. У 1975 році 7 квітня спеціальним законом у Франції введено метричну систему мір і запроваджено 5 одиниць — метр для вимірювання довжини, гектар для вимірювання площі, стер (кубічний метр) — для вимірювання об'єму твердих тіл, літр — для вимірювання об'єму рідин і грам для вимірювання маси тіл.
1796 рік в історії
Багато цікавих подій відбулось того року. Українські землі, поділені російським царем Петром І у 1708 році на дві губернії і три полки, імператриця Катерина ІІ з у січні перекроїла на 5 губерній. А в листопаді вона померла.
У березні французький генерал Наполеон Бонапарт призначений головнокомандуючим так званою Італійською армією. Це був перший важливий крок у кар'єрі майбутнього імператора. Через кілька днів він одружиться із прекрасною Жозефіною, вдовою офіцера, страченого на гільйотині під час французької революції у тому ж 1794 році.
У медицині сталося важливе відкриття: англійський лікар Едвард Дженнер винайшов вакцинацію.
Про США, де в цей рік видано перший паспорт громадянина, поговоримо через декілька уроків.
У1796 році у герцогстві Саксен-Веймар Священної Римської імперії німецької нації (лат. Sacrum Imperium Romanum Nationis Germaniae), в університетському місті Єна, брати Август Вільгельм і Фрідріх Шлегель та їх дружини-письменниці Доретея Файт і Кароліна Шлегель, Людвіг Тік, Новаліс випускають журнал «Атенеум», де розробляють фундаментальні ідеї романтизму: вчення про універсальну поезію, іронію, магічний ідеалізм. Вони ж створюють перші романтичні романи "Люцинда" Фрідріха Шлегеля і "Генріх фон Офтердінген" Новаліса. (Єнські романтики // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 362-363.)
(August Wilhelm von Schlegel)
1767 — 1845
літературознавець, критик, історик літератури, поет-перекладач
Ще жоден письменник нге був знищений чужими руками, лише сам автор здатний знищити свою славу.
Плодючість письменників рідко супроводжується генієм і талантом: плодючість слів часто веде до бідності думок.
Письменництво, дивлячись за способом ведення його, може бути ганьбою, розпустою, батрацтвом, ремеслом, мистецтвом, чеснотою.
(Wilhelm von Schlegel)
1772 — 1829
письменник, поет, критик, філософ, лінгвіст
Ви живете лише настільки, наскільки ви живете згідно з вашими власними ідеями.
Кожна неосвічена людина — карикатура на себе.
Не створюй собі жодного ідеалу, ані ангела на небі, ані героя з поеми чи роману, ані вигаданого чи вигаданого: радше люби людину такою, якою вона є.
Дитяча казка на три дії з інтермедіями, прологом і епілогом
(Johann Ludwig Tieck)
1773 — 1853
поет, письменник, драматург, перекладач
— Занадто пильне спостереження може легко призвести до людиноненависництва.
із книги "Життя ллється через край"
Чи знайдеться хоч одна людина з багатьох тисяч, яка по-справжньому заглиблювалась б у сказане розумним співрозмовником і сприймала б вірно його відповіді, якщо вони не відповідають звичкам і запитам того, хто говорить?
із книги "Життя ллється через край"
Потрібно мислити тільки такими числами, які тобі доступні. Ось я далі п'яти рахувати не можу.
із книги "Кіт у чоботях"
Дитяча казка на три дії з інтермедіями, прологом і епілогом
(Novalis, справжнє ім'я Фрідріх фон Гарденберг, Georg Friedrich Philipp Freiherr von Hardenberg)
1772 — 1801
поет, письменник, містик
Ваша так звана релігія діє як опій: вона заманює та приглушує болі замість того, щоб надати сили.
із книги афоризмів "Квітковий пилок"
Все — або магія, або нічого
із книги "Фрагменти"
Не ганьби нічого людського. Все добре, тільки не скрізь, тільки не завжди і не для всіх...
із книги "Фрагменти"
- Коли ж, нарешті, - сказав Гейнріх, - припиниться необхідність болю, скорботи та всякого зла на землі?
- Коли утвердиться єдина сила - сила совісті, коли природа стане цнотливою та моральною. Причина зла лише одна – загальна слабкість. Слабкість ця не що інше, як недостатня моральна сприйнятливість і недостатній потяг до свободи.
із книги "Генріх фон Офтердінген" (збірка)
Гайдельбе́рзька шко́ла — друге покоління німецьких романтиків, виникла у Гайдельберзі. Школа характерна особливим зацікавленням проблемами вірувань, національної старовини, фольклорної творчості (брати Грімм, поет Йозеф фон Айхендорф, збирачі й упорядники видань народних пісень Ахім фон Арнім, Клеменс Брентано та ін.). Спираючись на міфологічні ідеї Шеллінга і братів Шлегелів (Август Вільгельм Шлегель, Фрідріх Шлегель), гайдельберзькі романтики остаточно сформулювали принципи першого наукового напрямку в фольклористиці і літературознавстві — міфологічної школи.
Вже з кінця XVII століття в Священній Римській імперії почалася боротьба двох її найбільш впливових членів — Австрії і Пруссії. Перші успішні Наполеонівські війни прискорили її реорганізацію — церковні володіння підлягали секуляризації, припиняли своє існування майже всі імперські міста, скасовувалось існування понад ста державних утворень у складі імперії. В результаті договору між Французькою імперією і 16 державами Західної та Південної Німеччини утворився Рейнський союз німецьких монархій під протекторатом Наполеона I.
Що в таких умовах залишається робити людям? Співати і вірити в казки. Збірка народних пісень «Чарівний ріг хлопця», яку у 1805 році уклали і видали Ахім фон Арнім і Клеменс Брентано, підняла ціду хвилю інтересу до німецького фольклору. В свою чергу цей інтерес спонукав братів Грімм почати збирати народні казки. у 1812 вперше опублікований збірник їх казок році перевидається і до сьогоднішніх днів.
1812 року видали збірку «Дитячі та сімейні казки». Найвідоміші їхні казки: «Хлопчик-Мізинчик», «Білосніжка», «Спляча красуня», «Рапунцель», «Червона шапочка», «Попелюшка», «Дружба кішки і мишки», «Заєць та їжак», «Вовк і семеро козенят», «Бременські вуличні музиканти», «Шість лебедів», «Шестеро увесь світ обійдуть», «Гензель і Гретель», «Три ледарі», «Тямуща Ельза», «Кмітливий Ганс», «Семеро хоробрих», «Старезний дід та його онук», «Невдячний син», «Розумна дочка селянська».
(Die Gebrüder Grimm)
1785,1786 — 1801
мовознавці, казкарі
Ось і зголосилися на цю сміливу справу два брати - діти бідняка, який жив у тій країні. Старший з них був хитрий і собі на думці і пішов на це з марнославства, а молодший, людина проста і недалека, зважився на нього з доброти серцевої..
із казки "Камінчик, що співає"
Які такі слуги? Ти повинна все робити сама якщо хочеш, щоб було щось зроблено
із казки "Король-дрізд"
І все-таки незабаром почала дівчина нудьгувати. Спочатку вона й сама зрозуміти не могла, чому нудьгує, - адже її тут у тисячу разів краще, ніж удома, живеться, а потім зрозуміла, що нудьгує вона саме за рідним домом. Як там не погано було, а таки вона дуже до нього звикла.
із казки "Горщик каші"
Легко зароблено, легко й витрачено.
із казки "Два мандрівники"
Живи чесно, проживеш довше.
із книги "Повне зібрання творів у 2-х томах"
Але вона промовчала, бо варто втратити надію, і все піде прахом
із книги "Страшні казки братів Грімм"
Мати й питає його: Що це ти, синку, робиш? - «Та ось, мисочку з трісочок роблю, - відповідає хлопчик, - коли ви з батьком станете такі ж старенькі, як дідусь, я і з неї вас годуватиму.» Переглянулись чоловік із дружиною та заплакали. Посадили вони старого батька з собою за стіл і з того часу завжди обідали з ним разом, шкодували і поважали його до самої смерті.
із казки "Старезний дід та його онук"
Хто тобі в біді допоміг, тим нехтувати не годиться.
із книги "Казки"
Перегляньте матеріали уроку по підручниках О.Ісаєвої та О.Ніколенко (див. нижче).
Виконайте роботу в зошиті:
1) складіть опорний конспект (див. таблиці "Найяскравіші представники романтизму в літературі" та "Романтизм у Німеччині");
2) хронологічну таблицю життя і творчості Е.Гофмана.
Д/з. Читати: Гофман "Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер" бібліотека коледжу скорочено.
Розділ І. Виписати імена героїв, назву місцевості, що згадуються в розділі І.
Урок на сайті ВШО: Урок 11. Ернст Теодор Амадей Гофман. «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер»
Урок на порталі "Всеосвіта"
Мистецтво є не зображенням реальної дійсності, а пошуком ідеальної правди.
Жорж Санд, французька письменниця
На відміну від романтиків, які так покладалися на уяву,
реалісти йтимуть шляхом спостережень, вивчень і аналізів
емпіричних фактів, їхні твори виростатимуть
із цих спостережень і аналізів, будучи їхніми художніми узагальненнями.
Дмитро Наливайко, український літературознавець
У 9 класі ви вже знайомились з творчістю Джорджа Байрона (1788-1824), яка припала на першу третину XIX століття, коли в Англії та Європі посилилися настрої розчарування після Французької революції та періоду наполеонівських війн.
"Всупереч найсвітлішим сподіванням, революція не ліквідувала вікової несправедливості — пригноблення людини людиною. Вона тільки внесла певні корективи в розстановку сил, поклала початок гострій кризі просвітительської ідеології. Антипросвітительська реакція, що мала різне соціально-політичне спрямування, визначила основні тенденції романтизму як літературного напряму." (Юрій Ісіченко)
Лорд Байрон в албанському національному костюмі (1813) кисті Томаса Філіпса.
В одній миттєвості бачити вічність, у піщині —
величезний світ, в одній жменьці — безмежність,
у чашечці квітки — небо.
Вільям Блейк, англійський романтикВи вже знаєте з 9 класу, що романтизм — це ідейний і художній напрям у культурі кінця ХVIII – першої половини ХІХ ст. Пригадаймо основні особливості, характерні для творів романтизму:
заглиблення у внутрішній світ людини;
двосвіття (у творах романтиків співіснують світ реальний і світ фантастики);
звернення до фольклору (романтики збирали фольклорні твори та використовували їх образи, сюжети й мотиви у власній творчості);
інтерес до східної екзотики (події часто відбуваються в східних країнах на тлі незвичної для європейського ока природи);
у центрі творів — романтичний герой (сильна особистість, яка гостро реагує на недосконалість світу і протистоїть несправедливим законам, що панують у ньому);
використання символіки, романтичної іронії, гротеску, гіперболи, контрасту.
Батьківщиною романтизму невипадково вважають Німеччину, адже саме тут було закладено підвалини романтичної естетики. Далі романтизм поширився в різних країнах Європи, а пізніше і в США.
Романтизм — це не якесь одноманітне явище, цей художній напрям має надзвичайно широкий спектр вияву. Свідчення тому — існування в його межах різноманітних течій, які часто взаємодіяли між собою:
Ранній романтизм отримав таку назву, оскільки розвинувся на початку романтичного руху. Для нього характерний універсалізм (від універсальний — той, який охоплює все або багато чого у якійсь ділянці, галузі життя). Представники цієї течії прагнули охопити у своїх творах буття у всіх його проявах. Найяскравішим із них є німецький письменник Новаліс (псевдонім, справжнє ім’я — Фрідріх фон Гарденберг).
Народно-фольклорний романтизм — течія, в основі якої збирання фольклорних творів, використання їх сюжетів, образів, мотивів, а також принципів народного мислення у літературній творчості. Серед найяскравіших представників — Микола Гоголь і Адам Міцкевич.
Байронічна течія. Творам її представників притаманні риси, характерні для літературної спадщини Байрона: світова скорбота (почуття невдоволеності недосконалою дійсністю, безнадії та відчаю), бунтарство тощо (Адам Міцкевич, Михайло Лермонтов).
Утопічна течія названа саме так, тому що її представники проповідували оптимізм, вірили в перемогу так званої «ідеальної правди», яка протистоїть кривді навколишньої дійсності. Цю течію найактивніше розвивали Генріх Гейне та Віктор Гюго.
Гротескно-фантастична течія (або гофманівська), перша назва якої пов’язана з літературознавчим терміном гротеск. Сутність цього поняття ви розглядатимете, вивчаючи повість німецького митця Ернста Теодора Амадея Гофмана — найяскравішого представника названої течії. Для творчості цих письменників характерне химерне, незвичне поєднання, переплетіння фантастичного і реального, смішного і жахливого, високого і потворного.
Історична (вальтер-скоттівська) течія названа на честь Вальтера Скотта, оскільки її представників цікавила історична тематика, вони працювали в жанрах історичного роману та історичної поеми (Джеймс Фенімор Купер, Оноре де Бальзак та інші). Поділ на течії є досить умовним, оскільки один і той самий митець міг писати твори, які містять ознаки різних течій (як, наприклад, Адам Міцкевич).
Величезна заслуга романтиків полягає в розвитку різноманітних жанрів. Серед них — історичний роман, драма, фантастична повість, балада, елегія. романс. Особливо поширеним у добу романтизму був жанр романтичної поеми. Згадаймо, наприклад, поему Байрона «Мазепа», яку ви читали в 9 класі.
Найяскравіші представники романтизму в літературі
Слід відзначити, що романтизм не існував відокремлено від іншого літературного напряму — реалізму, а тісно взаємодіяв з ним. І якщо хтось уявляє, що можна визначити чітку межу між добою романтизму і добою реалізму, то таке бачення не відповідає дійсності. Адже ці два потужні напрями ХІХ ст. розвивались як послідовно, так і паралельно. Як таке може бути? Справа в тому, що досить часто у творчості одного письменника мирно уживались і романтизм, і реалізм. Романтичні і реалістичні тенденції інколи так сильно переплітались у творчості одного автора, що науковцям навіть важко було визначити, до кого саме — романтиків чи реалістів — можна віднести цього письменника. Наприклад, американців В. Вітмена і Г.В. Лонгфелло називають водночас і романтиками, і реалістами. Риси романтизму і реалізму можна віднайти навіть в одному творі. Яскраво відчутні романтичні ноти у творах французьких письменників Стендаля й О. де Бальзака, яких традиційно вважають реалістами.
Водночас ми можемо відзначити домінування того чи іншого напряму в певний період розвитку європейської культури. Так, першу половину ХІХ ст. називають добою романтизму, тим самим увиразнюючи його володарювання над розумом і душами багатьох людей. А друга половина невипадково названа добою реалізму, який саме в цей час посідає панівне становище в суспільстві. Така зміна епох не мала різкого характеру, а відбувалась поступово. Поряд з інтенсивним розвитком реалізму в літературі 50–60-х років ХІХ ст. і навіть пізніше продовжували жити певні традиції романтизму.
1. У чому полягає специфіка переходу від романтизму до реалізму?
2. Які особливості двох художніх напрямів увиразнено у висловлюванні П. Сакуліна?
Вже світла й чиста перед нами
Відкрилася святиня Красоти,—
До неї, як до матері, устами
Ми припадем, щоб рай у ній знайти...
Фрідріх Гельдерлін, німецький поет-романтикНімеччину вважають батьківщиною романтизму, адже саме тут наприкінці XVIII століття він почав свій шлях і панував до 40-х років ХІХ століття. Цей процес відбувався в складний для Німеччини час, коли вона значною мірою відставала у своєму економічному і соціально-культурному розвитку від інших західноєвропейських держав. Це була країна з феодально-абсолютистським ладом, політично роздріблена на окремі частини, всередині якої не відбувалося жодних прогресивних зрушень. На тлі такого загального занепаду в колах інтелігенції запанувало високе духовне піднесення — кращі її представники прагнули вирвати Німеччину з феодального сну. Надихнувшись ідеями Французької революції, гаслом якої було «Свобода, Рівність і Братерство», вони виступили проти соціального гніту, влади грошей і бездуховності, які панували в тогочасному суспільстві. Головним їхнім знаряддям у цій боротьбі стала художня література.
- Почалось усе з того, що в 1796 р. в університетському містечку Єна зібралася прогресивно налаштована молодь (філософи, письменники, вчені) і заснувала школу (гурток) так званого єнського романтизму. Звідси і виникла назва першого етапу німецького романтизму (1795-1805) — ранній, або єнський. Яскравими його представниками є брати Август Вільгельм і Фрідріх Шлегелі, Людвіг Тік, Новаліс. До цього ж періоду відносять і творчість Фрідріха Гельдерліна, який не входив до єнського гуртка. Важливою ознакою творчості ранніх романтиків є універсалізм. Представники цієї течії прагнули охопити у своїх творах буття в усіх його проявах; з цим пов’язано і те, що їхні твори мали яскраво виражений філософський характер. Єнські романтики проголосили культ геніальної особистості митця. Саме в людині мистецтва вони вбачали особистість, наділену даром осягнення сутності світу і здатну на його прогресивне перетворення. Так, Новаліс писав: «Поет осягає природу краще, ніж учений». Саме тому героєм багатьох романтичних творів є художник, музикант або поет. Значну роль єнські романтики відводили естетичному началу, адже вони вірили, що краса (і насамперед духовна) може врятувати світ. Не випадково письменники прагнули відійти від зображення конкретної історичної дійсності, а звертали увагу насамперед на внутрішній світ людини. І не випадково символом романтичної мрії і романтизму взагалі став прекрасний образ блакитної квітки, створений Новалісом.
- Другий етап розвитку німецького романтизму отримав назву гейдельберзький (1806-1815). Вона пов’язана з університетом у місті Гейдельберзі, де було створено потужний гурток романтиків, що переслідували дещо інші цілі, ніж єнські. Основними чинниками, які вплинули на розвиток романтизму в цей період, були наполеонівська окупація (армія французького імператора захопила всю Німеччину) і стимульована нею хвиля визвольного руху. Щоб підняти національний дух німецького народу, гейдельберзькі романтики, серед яких були відомі вчені-філологи брати Якоб і Вільгельм Ґрімм, звернулись до фольклору. Вони свято вірили в те, що народні твори здатні підживити національну свідомість, підтримати віру німців у невмирущість їхньої культури, у торжество добра. Саме тому в цей час розвивається так званий фольклорний романтизм, який ґрунтується на німецьких народних казках, легендах і піснях. Як ви пам’ятаєте, брати Ґрімм уславились саме тим, що були збирачами і дослідниками фольклорних перлин німецького народу.
- Третій етап — пізній романтизм (1815-1848). Це період Реставрації в історії всієї Європи, позначений у цілому зростанням промисловості та розширенням торгівлі. Однак Німеччина залишалась переважно аграрною країною, в якій панували кріпацькі відносини. Індустріальний розвиток відбувався досить повільно, тривала політична боротьба за об’єднання німецьких земель, поширювались ідеї демократії (насамперед серед студентства). Усе це не могло не позначитися на розвитку романтизму. Центр романтичного руху переходить до Берліна (саме тому цей етап ще називають берлінським). Однак у подальшому місто втрачає свою провідну роль, оскільки романтизм поширюється по всій країні. Поступово в німецькій романтичній літературі відчутнішим стає трагізм. Автори менше звертаються до абстрактних філософських питань, а більше — до проблем реальної дійсності. У художніх творах звучить критика панівного ладу. Так, видатний представник цього періоду Ернст Теодор Амадей Гофман спрямовує нищівну сатиру проти карликових німецьких князівств, де кожен монарх вигадує свої закони (повість «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер»). Дисонанси сучасної йому епохи відображено й у творчості вже знайомого вам з 9 класу Генріха Гейне, якого вважають найвидатнішою постаттю німецького романтизму. Так, у його «Книзі пісень» відчутно звучить тема соціальної нерівності. Невдоволення широких мас тогочасним життям призвело до німецької революції 1848 р., саме цей рік пов’язують із завершенням епохи німецького романтизму. Однак романтичні ноти і надалі звучатимуть уже в літературі німецького реалізму.
1. Як ви думаєте, чому епіграфом до статті взято рядки з поезії Фрідріха Гельдерліна?
2. Розгляньте таблицю «Періодизація літератури німецького романтизму». Поясніть назву і сутність кожного з періодів.
3. Чому під час французької окупації німецькі романтики звернулись до фольклору?
4. Імена яких німецьких романтиків вам уже знайомі? Які написані ними твори ви читали?
5. Чому під час французької окупації німецькі романтики звернулись до фольклору?
6. Імена яких німецьких романтиків вам уже знайомі? Які написані ними твори ви читали?