Цікаві факти про Стародавню Грецію

• Стародавня Греція складалася приблизно з півтори тисячі окремих міст-держав, найбільшим з яких було Афіни. Попри те, що кожен з полісів мав свої закони та армію, конфлікти між ними були повсякденним явищем. 

• Керувалися грецькі міста зборами всіх дорослих жителів чоловічої статі або колегією найбагатших городян, які називалися олігархами - «панівною меншістю».

• Забезпечені гречанки вели дозвільний спосіб життя і єдиним гідним заняттям вважали розглядання коштовностей. Вони не працювали, не навчалися грамоті, а для годування власних немовлят брали спеціальних молочних рабинь. 

• Жінки, незгодні з таким станом речей, називалися гетерами. Вони були освіченими, вели незалежний спосіб життя і дуже рідко виходили заміж, оскільки вважалися поганими дружинами.

• Середня тривалість життя жінок в Стародавній Греції становила 36 років, у чоловіків - 45. Дитяча смертність була дуже високою, половина дітей вмирала ще в перший рік життя.

• Вираз «внести свою лепту» прийшов до нас із Греції. Внеском називалася сота частина драхми (давньогрецької грошової одиниці), яка була дуже дрібною розмінною монетою.

• На перших монетах особи богів і героїв карбувалися в анфас. На таких зображеннях дуже швидко стирався ніс, тому пізніше греки перейшли на профілі.

• Поняття демократії з'явилося саме в Стародавній Греції. За участь у виборах місцеві жителі отримували плату, чим забезпечувалася дуже висока явка виборців.

• Стародавні греки були першими, хто зробив математику теоретичною дисципліною. Роботи Піфагора, Евкліда і Архімеда лежать в основі сучасних підручників алгебри.

• Фізичними вправами прийнято було займатися оголеними.

• Перші 13 олімпійських ігор складалися всього з однієї дисципліни - бігу.

• Древніх атлетів нагороджували оливковими вінками, гілками та оливковою олією в амфорах.

• Відповідно до древніх легенд філософ Діоген жив в бочці. Насправді притулком знаменитому греку служив великий глиняний посуд піфос, який закопували в землю для зберігання в ньому зерна.

• Елліни не пили вино в чистому вигляді. Хмільний напій вони змішували з солоною водою (прісна була занадто дорогою) в пропорції 1 до 7. Суміш пили протягом дня як прохолодний напій. 

• Місто Афіни було назване на честь грецької богині. Саме вона вручила місту кращий дар - оливкове дерево. Змагався з нею Посейдон, він дарував городянам воду. Спочатку ті зраділи, але коли дізналися, що вона солона, переможницею визнали Афіну.

• Перший туристичний путівник був написаний в II столітті н.е. і називався він «Опис Еллади». У десяти книгах автор твору Павсаній запрошує в подорож найцікавішими місцями Греції, описує храми, статуї, театри і розповідає про місцевий уклад життя.

Античність є культурним та історичним фундаментом сучасної Європи. Її культурна спадщина цілком справедливо вважається колискою європейської цивілізації. Саме античний світ заклав основи європейських філософських, правових, політичних, художніх та наукових систем, котрі виникли набагато пізніше. 

До тепер антична література вабить людство високим гуманістичним пафосом, звеличує героїзм людини та готовність до самопожертви, оспівує її мужність і прагнення до свободи, підносить людину в рівень з богами, вірить у її безмежні здібності. 

У перекладі з латини «античний» означає «стародавній». Але коли говорять про античну літературу, то мають на увазі не давню літературу взагалі (індійську, перську, єгипетську), а тільки давню літературу Європи, тобто література Давньої Греції і Давнього Риму. 

Для античної літератури, як і для кожної літератури, що бере свій початок від родового суспільства, характерні специфічні риси, що різко відрізняють її від сучасного мистецтва і певною мірою ускладнюють розуміння. Отже, провідні риси античної літератури це: 

1. Міфологічність. Образи та сюжети міфа й обрядових ігор, драматичні та словесні фольклорні форми відіграють провідну роль в античній літературі на всіх етапах її розвитку; 

2. Світоглядний синтез, оскільки вона зберегла тісний зв'язок зі світоглядними особливостями родового, полісного, державного життя і відображала їх. Грецька і частково римська література пов’язані з релігією, філософією, політикою, мораллю, судочинством, без якого їхнє існування в класичну добу втрачало весь свій сенс. 

3. Музичність. Антична література була тісно пов'язана з музикою, що пояснюється зв'язком з магією і релігійним культом. Епічні твори виконувалися мелодійним речитативом у супроводі музичних інструментів і простих ритмічних рухів; 

4. Віршованість теж пояснюється зв'язком з магією. Великою ритмічною різноманітністю відзначалися ліричні вірші, трагедії і комедії також писалися віршами; 

5. Традиційність. Традиційність античної літератури була наслідком загальної уповільненості розвитку тогочасного суспільства. Система літератури здавалась незмінною, і поети наступних поколінь намагались йти шляхом попередніх. У кожного жанру був основоположник, що дав його досконалий зразок. Ступінь досконалості кожного нового твору чи письменника визначалась ступенем наближення до цих зразків; 

6. Жанровість. З традиційності випливає і сувора система жанрів античної літератури, що була перейнята і подальшою європейською літературою та літературознавством. Жанри були чіткими і стійкими. Жанри поділялись на давніші й новіші (епос і трагедія – ідилія і сатира). Жанри розрізнялись на високі й низькі. Кожен жанр мав свою традиційну тематику, зазвичай нешироку; 

7. Особливості стилю. Система стилів у античній літературі повністю підпорядковувалась системі жанрів. Для низьких жанрів був характерний низький стиль, близький до розмовного, високим – високий стиль, що формувався штучно.

Антична література сформувала духовні цінності, які стали базовими для всієї європейської культури. До таких цінностей належить насамперед: 

• античний гуманізм ідеалом якого стала активна, діяльна, закохана в життя, одержима жагою знання і творчості людина, яка готова самостійно приймати рішення і нести відповідальність за свої вчинки. Античність вважала вищим сенсом життя щастя на землі; 

• піднесення земної краси. Греки розробили поняття про облагороджуючу роль краси, яку вони розуміли як віддзеркалення вічного, живого і досконалого Космосу. Відповідно до матеріальної природи Всесвіту вони й красу розуміли тілесно і знаходили її у природі, у людському тілі – зовнішності,  пластичних рухах, фізичних вправах, творили її в мистецтві слова і музики, в скульптурі, у величних архітектурних формах, декоративно-прикладному мистецтві. Вони відкрили красу моральної людини, яку розглядали як гармонію фізичної і духовної досконалості. 

• філософія. Греки створили основні поняття європейської філософії, зокрема започаткували філософію ідеалізму, а саму філософію розуміли як шлях до персонального духовного і фізичного удосконалення. Римляни розробили ідеал держави, наближений до сучасного, основні постулати права, що зберігають свою чинність і донині. Греки і римляни відкрили і апробували в політичному житті принципи демократії, республіки, сформували ідеал вільного і самовідданого громадянина. 

Антична література пережила такі етапи: 

1. Архаїчний період (VIII – VII ст. до н. е.). Розвивається усна народна творчість. Характерним є відсутність казки. У грецькому мистецтві казку витісняє міф. З'являються епічні, архаїчні, героїчні поеми, з яких до нас дійшли тільки гомерівські. На зміну Гомеру приходить дидактичний епос Гесіода, що бажає утримати старі моральні норми. 

2. Класичний (аттичний) період (VII – ІV ст. до н.е). Другий період античної літератури збігається зі становленням і процвітанням грецького класичного рабовласництва. Рання класика характеризується розквітом ліричної поезії, центром якої стають острови Іонійської Греції. Висока класика представлена жанрами трагедії (Есхіл, Софокл, Евріпід) і комедії (Арістофан), а також нелітературною прозою (історіографія – Геродот, Фукідід, Ксенофонт; філософія – Геракліт, Демокрит, Сократ, Платон, Арістотель; красномовство – Демосфен, Лісій, Ісократ). Її центром стають Афіни, що пов'язано з піднесенням міста після славетних перемог у греко-перських війнах. Пізня класика представлена творами філософії, історіософії, театр же втрачає своє значення після поразки Афін у Пелопоннеській війні зі Спартою. 

3. Елліністичний період (ІІІ ст. до н. е – ІІ ст. до н. е.). У цей період Греція завойовується спочатку Філіпом, потім Олександром Македонським. Полісна система віджила себе. В Олександра є велика ідея – нести грецьку культуру варварам. У грецькій літературі відбувається процес кардинального оновлення жанрів, тематики і стилістики. Характерна пильна увага до людини. Розвиваються малі жанри лірики, наприклад, епіграма. Втрачає значення висока комедія, з'являється нова аттична комедія про родину, про дім. У самому кінці періоду з'являється грецька повість або грецький роман. 

4. Період грецької літератури епохи римського панування (ІІ ст. до н. е. – ІV ст. н. е.). У цей період на арену літературного розвитку виходить молодий Рим. В його літературі вирізняють: 

• етап республіки, який завершується роками громадянських війн (ІІІ – І ст. до н. е.), коли творили Плутарх, Лукіан Лонг у Греції, Плавт, Цецилій, Стацій, Теренцій, Лампадіон, Луцій, Афраній, Децим Лаберій, Волкацій Седигіт, Луцій Акцій, Луцій Стілон, Порцій Ліцин, Сантра, Варрон Атацинський, Публій Нігідій Фігул, Катулл і Ціцерон у Римі; 

• «золотий вік» або добу імператора Авґуста, позначену іменами Вергілія, Горація, Овідія, Тібулла, Проперція (І ст. до н.е. – І ст. н. е.), Манілія, Луція Вария Руфа, Доміция Марса, Корнелія Севера, Веррія Флакка, Гая Юлія Гігіна, Латрон, Корнелій Галл. 

• літературу пізньої античності (І – ІІІ ст. н.е.), представлену Сенекою, Валерієм Катоном, Цезієм Бассом, Петронієм, Федром, Луканом, Марціалом, Ювеналом, Апулеєм, Публієм Стацієм, Гігіном Молодшим.