Навчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.
Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Щодня цікавтеся її справами, проблемами, переживаннями, досягненнями.
Умійте вислухати дитину завжди і всюди, не відмахуйтеся від неї, проявляйте терпіння і такт.
Не соромтеся проявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
Показуйте дитині , що її люблять такою, якою вона є , а не за якісь досягнення.
Не можна ніколи (навіть у пориві гніву )говорити дитині ,що вона гірша за інших.
Не карайте свою дитину за те, що дозволяєте робити собі.
Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
Підтримка дитині яка отримала психотравму в наслідок війни
Психотравма – це наслідки стресових подій, які залишаються на психічному та фізіологічному рівнях, проявляючи себе у щоденному житті. Часто людина, а особливо діти не усвідомлює наявність психотравми та при цьому регулярно постає перед труднощами у різних сферах життя.
Психологічна травма – це реакція на подію, яку психіка людини визначає для себе як стресову. Хоча психологічні травми є своєрідним захистом, який формується у відповідь на стрес, психотравми є обмеженнями, які не дають на повну проявити потенціал, отримувати корисний досвід та мати наповнене життя.
Діти які пережили травму війни, можуть мати підвищену схільність до психічних розладів зокрема: ПТСР(посттравматичний стресовий розлад), депресія, тривожність, синдром дефіцити уваги та гіперактивність. Окрім того травма може підвищувати рівень соматичних симптомів (біль, втома, задишка, тощо).
Ознаки та симптоми травми у дітей:
· Тривожність і надмірні страхи (дитина може бути більш дратівливою, або значно більше залежить від дорослого, страх темряви, нічні кошмари, панічні атаки);
· Уникнення або замикання у собі (уникнення якихось певних тем розмови, уникати людей, або певних місць);
· Депресія ( Дитина може відчувати постійний сум, безвихідь, занепад чил, втомлюваність, може бути негативне уявлення про себе (я невдаха, в мене нічого не виходить), проблеми із зосередженістю, відстороненість, плач, зміни апетиту тощо);
· Зміни в поведінці (у дітей молодшого віку зниження ігрової активності, зміна туалетних звичок, старші діти проводять більше часу на одинці, або в телефоні, підлітки можуть проявлятись факти правопорушень, булінгу або навіть вживання психоактивних речовин (ПАР), навмисне нанесення собі тілесних ушкоджень);
· Фізичні симптоми (прискорене сердбцебиття, нудота, головний біль, запаморочення тощо).
Як можна допомогти дитині:
· Постійно давати дитині впевненість, що вона в безпеці.
· Пояснити дитині, що вона не несе відповідальність за те, що сталося.
· Бути терплячими (неможливо передбачити скільки часу знадобиться дітині для відновлення, надавайте підтримку, та не засмучуйтесь самі, якщо Ви не бачите прогресу).
· Бути готовими до розмови з дитиною (давайте можливість дитині розповідати про свої переживання).
· Заохочувати дитину до активностей.
· Звернутись до фахівця.