Поради психолога батькам

Завжди пам'ятайте! Ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці і дозвілля.

Підтримка дитині яка отримала психотравму в наслідок війни

       Психотравма – це наслідки стресових подій, які залишаються на психічному та фізіологічному рівнях, проявляючи себе у щоденному житті. Часто людина, а особливо діти не усвідомлює наявність психотравми та при цьому регулярно постає перед труднощами у різних сферах життя.

       Психологічна травма – це реакція на подію, яку психіка людини визначає для себе як стресову. Хоча психологічні травми є своєрідним захистом, який формується у відповідь на стрес, психотравми є обмеженнями, які не дають на повну проявити потенціал, отримувати корисний досвід та мати наповнене життя. 

       Діти які пережили травму війни, можуть мати підвищену схільність до психічних розладів зокрема: ПТСР(посттравматичний стресовий розлад), депресія, тривожність, синдром дефіцити уваги та гіперактивність. Окрім того травма може підвищувати рівень соматичних симптомів (біль, втома, задишка, тощо).

       Ознаки та симптоми травми у дітей:

·       Тривожність і надмірні страхи (дитина може бути більш дратівливою, або значно більше залежить від дорослого, страх темряви, нічні кошмари, панічні атаки);

·       Уникнення або замикання у собі (уникнення якихось певних тем розмови, уникати людей, або певних місць);

·       Депресія ( Дитина може відчувати постійний сум, безвихідь, занепад чил, втомлюваність, може бути негативне уявлення про себе (я невдаха, в мене нічого не виходить), проблеми із зосередженістю, відстороненість, плач, зміни апетиту тощо);

·       Зміни в поведінці (у дітей молодшого віку зниження ігрової активності, зміна туалетних звичок, старші діти проводять більше часу на одинці, або в телефоні, підлітки можуть проявлятись факти правопорушень, булінгу або навіть вживання психоактивних речовин (ПАР), навмисне нанесення собі тілесних ушкоджень);

·       Фізичні симптоми (прискорене сердбцебиття, нудота, головний біль, запаморочення тощо).

       Як можна допомогти дитині:

·   Постійно давати дитині впевненість, що вона в безпеці.

·   Пояснити дитині, що вона не несе відповідальність за те, що сталося.

·   Бути терплячими (неможливо передбачити скільки часу знадобиться дітині для відновлення, надавайте підтримку, та не засмучуйтесь самі, якщо Ви не бачите прогресу).

·   Бути готовими до розмови з дитиною (давайте можливість дитині розповідати про свої переживання).

·   Заохочувати дитину до активностей.

·   Звернутись до фахівця.