Кафедра журналістики, реклами та зв'язків з громадськістю

Творчі роботи студентів

Фільм 110 років Вінницькому педуніверситету ім. Михайла Коцюбинського від заснування до сьогодення. Дипломна робота А. Федоришина. Наук. керівник Слотюк П.В.

Творча робота-роздум для практичного заняття із Журналістської етики: "Добро..."

В моєму розумінні воно ототожнюється з милосердям.

Яка ж вона, «добра людина»?

Для мене добро – це вчинки...

Допомогти людині літнього віку перейти через дорогу. Нагодувати безпритульного. Погладити нещасного песика. Усміхнутись засмученому. Добро — це відчувати умиротворення. Жити з миром у серці.

Більшість асоціюють добро з позитивом. Для мене ж, в першу чергу – це повна гармонія зі світом.

Воно характеризує мою особистість.

Було б чудово аби людей об’єднувало спільне кредо – "відповідати добром на зло." Навіть найстрашнішого ворога злякає приємне слово у відповідь на його поганий вчинок.

Добро перемагає зло. Цей вислів не потребує доказів. Очевидно, що безкорислива допомога ближньому домінує над темрявою та шкодою.

Ми всі з’явились на світ чистими і світлими немовлятами, не дозвольте життєвим обставинам це зруйнувати.

Студентка 3 курсу Тагамлицька Анастасія

Дистанційне навчання

Для кожного студента університет став важливою частиною його життя. Проте карантин вніс вагомі корективи у навчання кожного як студента, так і викладача. Через те, що ми змушені навчатися дистанційно – усе частіше доводиться сумувати за такими, як здавалося ще декілька місяців тому, нічим непримітними та справжніми університетськими буднями: переповненими лекційними аудиторіями, активними дискусіями під час практичних робіт, різними заходами та справжнім, живим спілкуванням із викладачами. Також, по-особливому, сумую за посиденьками з одногрупниками, які за цей час стали рідними людьми. Зараз залишається лише переглядати старі фотографії та сподіватись, що дуже скоро все стане на свої місця, і ми знову будемо разом.

Студентка 4 курсу Воротнюк Юлія

СКАСУВАННЯ ЧЕРВОНИХ ДИПЛОМІВ = МОТИВАЦІЯ ДО НАВЧАННЯ?

Один диплом на всіх – мрія студентів, які лінуються навчатись, стала реальністю. Замість червоних дипломів, що скасували в 2021 році, українські заклади вищої освіти вказуватимуть інформацію про успішність випускників у додатку до диплому.

«Інформацію про особливі досягнення випускника заклад вищої освіти може зазначати в додатку до диплома європейського зразка в шостому розділі «Додаткова інформація». Вимоги до присудження відзнаки також визначають ЗВО самостійно», – йдеться в заяві.

Наразі відповідну ініціативу опрацьовують у Міністерстві освіти і науки і Мін’юсті, де мають зареєструвати відповідний документ. Чинним цей документ стане після того, як його буде опубліковано у виданні «Офіційний вісник України».

До чого призведуть такі зміни? Студенти обурені, якщо раніше вони були впевнені, що отримають нагороду за свої старання, то сьогодні все змінилось. Стипендії зменшують, червоні дипломи скасовують. Для чого?

У мережі тривають дискусії. Студенти Вінницького державного педагогічного університету поділились своїми думками.

Марина Бевз студентка 3-го курсу факультету філології та журналістики: «Перше, що мені спало на думку, коли я дізналась про нову реформу – це той факт, що нашу молодь хочуть зробити неосвіченою та бездарною. Чому?

Все просто - студент, який прагнув отримати червоний диплом знав, що для цього необхідно вчити весь матеріал значно якісніше решти одногрупників. Якою ж я бачу ситуацію тепер? Ти можеш перестати вижимати із себе всі соки. Все одно не виділишся з-поміж інших і отримаєш те ж саме, що й решта».

Ольга Радевич студентка 1-го курсу факультету дошкільної, початкової освіти та мистецтв підтримує цю думку, і додає: «У цій ідеї немає логіки, так як втрачається мотивація для студентів».

Анастасія Севергіна студентка 1-го курсу факультету історії права та публічного управління розглядає це питання спірно: «Червоний диплом - це була мотивація для тих, хто любив вчитись. Але зараз при влаштуванні на роботу, в першу чергу, дивляться на практичні знання. Диплом тут, скоріш за все, виступає просто, як «страховка». На жаль, зараз можливо купити диплом, будь-якого кольору».

Інна Сергієнко студентка 2-го курсу факультету філології та журналістики запевняє, що скасування червоного диплома відбулось через дистанційну освіту. Оскільки навчається зараз тільки той, хто дійсно прагне. Більшість просто виконують завдання, без мети отримати практичні та теоретичні навички. Хоча той диплом, був «ниточкою» мотивації для студентів, які цілеспрямовано навчались.

Отож, більша частина студентів обурена таким нововведенням, особливо випускники, які всі роки старанно навчалися. ЗНО вже не є обов'язковим. Червоного диплома може й не бути. Чого чекати далі?

Студентка 3 курсу Наталія Ленькова

План"Барбароса"

Сонячний день. Вже добре. Прокинувшись, почав реалізовувати план «Барбароса» щоденного життя. Швидко вдягнувся, та вирішив поснідати. Ніколи не розумів, як можна спокійно вирішувати питання на пустий шлунок. Сьогодні важливий день і мій мозок розумів це. Звичайно, він відмовлявся продуктивно виконувати свої обов’язки. Поснідав млинцями, які поливав вершками свого хвилювання перед неопізнанним. Здається, вже краще. Зрозумів, що задля пробудження мого адекватного сприйняття світу треба прийняти душ. Краплі води перетворювалися у шпальти з невеликими буквами, що щільно падали на моє обличчя та розбивалися. Здається, я втрачаю розум.

Я готувався. Так, я впевнено можу сказати, що готовий. Я так думав. Вийшов з дому та попрямував до автобусної зупинки. Часу достатньо, щоб повторити основи регламенту. Ні, не буду. Перед смертю не надихаєшся. Всюди ввижалися газети та журнали. Точно поїхав головою. Але це можна було пояснити з наукової точки зору. Так, це феномен Баадера-Майнхоф. Я читав про нього декілька днів тому. Це трохи заспокоїло. Ледве не проїхав свою зупинку, але вестибулярний апарат «совкових» автобусів повернув мене до тями та я вистрибнув.

Ось я і тут. Стою. Сам не знаю, що змусило зупинитись. Але треба іти. Зайшовши, колорити редакційної меланхолії іронічно злякали мене ще більше. Вусатий мужичок одразу помітив мене та взяв курс на зближення. Це й був головний редактор. Я уявляв собі його якось по-іншому. Ні, не з довгим списом та щитом, купою орденів та нагород за вбивство велетнів, що рекетували нічне місто. Але не таким, яким він виявився. В принципі, не важливо. Він вказав на моє місце та пояснив задачу на сьогодні.

Сівши перед комп’ютером, я зрозумів, що забув абсолютно все, що вчив. Ні, зібрався з думками і повернув своє схвильоване тіло у редакційний колектив. Треба було змістовно подати інформацію, яку надали журналісти. Але ж не все так просто, треба подати її смачно. Не пережарити та не пересолити. Але й сиру не варто подавати до столу. Інформація була доволі нудна, тому зупинятися на ній немає сенсу. Це не головне. Головним було те, що я досі не міг прийняти цей факт. Я – редактор газети. Навіть звучить в голові смішно, більше не варто повторювати.

Все виявилося простіше, ніж я думав. Почав втягуватись. Здається, жити можна. Подав свого «інформаційного Нострадамуса» головному редактору в очікуванні приговору. Звичайно, були певні недоречності. В цілому, доволі «смачний» матеріал вийшов. Відредагував помилки, враховуючи зауваження нашого «Великого брата». Робочий день завершився. Як це? Я ж тільки зайшов сюди. І справді, шоста година. Час просто зник у павутинні редакційної буденності і я зрозумів, що можу. Можу робити щось серйозне. Лиш перший день. Гей, де там ті гори, які потрібно звернути?

Студент 4 курсу Владислав Кримов

Небо...

Як часто Ви піднімаєте голову догори, щоб поглянути на небо?...

А воно так і манить своєю чистотою, глибиною своїх ніжних ліній та переливів. Воно, наче безкрає море, яке виграває на сонці блискучим ніжним кольором блакитного моря.

Ми маємо два моря.

Одне над нами, а інше з нами.

Завжди захоплювалася божественною красою неперевершених заходів сонця.

Кожне має свою неповторну історію. Немов з іншої галактики демонструє свої, нереальної краси, пейзажі....

Кожен захід сонця особливий. Він немов люди, які вирізняються своєю яскравістю серед інших звичайних людей, які проходять повз тебе... Як і небо, кожен день має свою історію, своє бачення прекрасного.

Не втрачайте ці прекрасні хвилини. Підніміть голову, можливо саме цей захід змінить ваше життя.

Студентка групи 2ж Юля Богданець

Фото авторки