• Якщо ваша дитина вживає всього лише декілька слів у мові, допомагайте їй збагатити свою мову новими словами. Виберіть 5-6 слів (частини тіла, іграшки, продукти) і назвіть їх дитині. Дайте їй можливість повторити ці слова. Не чекайте, що дитина вимовить їх відмінно. Надихніть дитину і продовжуйте їх заучувати. Після того, як дитина вимовила ці слова, введіть ще 5-6 нових слів. Продовжуйте додавати слова до тих пір, поки дитина не взнає більшість предметів навколишнього світу. Займайтеся щодня.

• Якщо дитина називає тільки одне слово, почніть учити його коротким фразам. Використовуйте слова, які ваша дитина знає. Додайте колір, розмір, дію. Наприклад, якщо дитина говорить «м’яч», послідовно навчите її говорити «Великий м’яч», «Тетянин м’яч», «круглий м’яч» і т.д.

• Більшість занять проводьте в ігровій формі. Робота з дитиною повинна активізувати мовне наслідування, формувати елементи зв’язного мовлення, розвивати пам’ять і увагу.

• Дуже важливо вже у ранньому віці звернути увагу на мовний розвиток дитини, а не чекати, коли вона «сама заговорить».

ЛОГОПЕДИЧНІ ІГРИ ТА ВПРАВИ

Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, пам’яті

“Що ти почув?”

Дитина тихо сидить в кімнаті. Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо – голос пташки чи ваше дихання і т.д.

“Де плескали в долоні?”

Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь-якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок, звідки вона почула сплеск.

“Вгадай, хто покликав”

В цій грі беруть участь не менше 3 дітей або членів сім’ї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-небудь з іших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав.

“Доручення”

Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого . У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертається до дитини: “Візьми м’ячик і поклади його на килим” або: “Візьми зайчика і посади його на стілець” і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом.

“Луна”

Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Ви пропонуєте їй слухати уважно, та повторювати за вами слово. Важливо навчити дитину вслуховуватися в звучання слів, тому намагайтеся говорити слова неголосно, пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом (Аня, кіт, стрибай, веселий, швидко), а потім – близькі за звучанням, але різні за змістом (Оля, Коля, сам, там, син, лин).

“Запам’ятай слова”

На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).

“Слухаємо музику”

Дуже велике значення для розвитку слухового сприймання має слухання музики. Тому рекомендується проводити , так звані, музичні хвилинки. Під час них ви пропонуєте дитині сісти або лягти на килим, бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку.

“Що звучало – розкажемо, як звучало – покажемо”

Мета гри – навчити визначати джерело звуку, розвивати слухову увагу, пам’ять.  Спочатку  пропонуємо  прослухати,  розпізнати та запам’ятати такі звуки: шелест аркушів книги, клацання ключів, м’яча, дзюрчання води, що ллється. Потім дорослий знов створює ті ж самі звуки, стоячи за екра­ном, а дитина називає, який предмет звучав, та самостійно відтворює аналогіч­ний звук, використовуючи потрібні предмети.

“Тихо-гучно”

Навчаємо визначати силу звучання  іграшкових фортепіано, барабана, сопілки, бубна.

Дорослий грає на лялькових інструментах спочатку тихо, потім гучно. Дитина слухає уважно, та, за завданням дорослого, створює самостійно на заданому інструменті тихий, або гучний звук.

“Хто як розмовляє”

Формуємо вміння визначати джерело звуків, розвиваємо слухову увагу, слухову пам’ять, навчаємо звуконаслідувати голоси тварин.

«Гуси стали ґелґотати

По-гусиному кричати: «га-га-га».

Кошенята замурчали: «мур-мур-мур».

Горобці зацвірінчали: «цвінь-цвірінь!».

Коні заіржали: «і-гі-гі!».

Жабенята квакали: «ква-ква-ква».

Каченята крякали: «кря-кря-кря»

Солов’ї висвистували: «ф’ю-ф’ю-ф’ю!»

Після прочитання вірша «розмовляємо» з дитиною мовою тварин.

Розвиток фонематичного слуху

“Впіймай звук!”

Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні – “впіймати звук”, коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного:

– звук [а] серед у, у, а, у;

– звук [а] серед о, а, і, о;

– звук [і] серед и, е, і, и;

– звук [с] серед л, н, с, п;

– звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д.

“Повтори!”

Запропонуйте дитині повторити за вами склади

– та-та-да – пі- пи – ат-от

– па-па-ба – мі-ми – ум-ом

– ка-ка-га – ді-ди – іт-ит

– ва-ва-фа – кі-ки – ек-єк

“Ланцюжок слів”

Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом:

– мак, лак, так, бак;

– тачка, качка, дачка;

– сік, вік, тік, бік;

“Назви слово!”

Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук:

– на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра;

– на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра;

– на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка.

“Знайди спільний звук!”

Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: “о-о-о-осінь”, “о-о-о-окунь”, “о-о-о-овочі”

– Оля, осінь, овочі, окунь – [о]

– Сад, суп, сумка, ніс, лис – [с]

– Аня, агрус, акула, автобус – [а]

– Маша, мак, мама, сом – [м]

Ігри та вправи на розвиток дихання

“Забий м’яч у ворота”

Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.

“Язичок-футболіст”

Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.

“Літак”

На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб “літак” полетів вгору.

“Пелюстки”

Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні. За аналогією можна використовувати пір‘їни, вирізані з паперу сніжинки, створюючи ігрові ситуації.

“Кораблик”

Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пінопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи зхвук “ф”, а потім преривчасто, наче вимовляючи звук “п-п-п-п”.

Вправи для розвитку голосу

Важливо проводити також вправи для розвитку голосу. Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.

«Аня співає пісеньку» – А-а-а, а-а-а.

«Гуде потяг» – У-у-у, у-у-у.

«Болить зуб» – О-о-о, о-о-о.

«Пароплав гуде» – И-и-и, и-и-и.

«Жабенята посміхаються”- І-і-і, і-і-і.

«Заблукали в лісі» – Ау-ау-ау-ау

«Малюк плаче» – Уа-уа-уа-уа.

«Гріємо ручки» – Х-х-х-х.

«Пісенька комарика»- З-з-з-з.

«Граємо на барабані» – Д-д-д-д.

«Гусак сичить» – Ш-ш-ш-ш.

«Жук дзижчить» – Ж-ж-ж-ж

«Гусак» – Га-га-га.

«Зозуля кує» – Ку-ку, ку-ку.

«Корова» – Му-му-му.

Проспівування звуку А на видиху (зробили глибокий вдих, надули животик, плечі не піднімаються, на видиху співаємо «А-а-а-а-а-а-а!»)

Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-о-у-и-е (один звук плавно переходить в інший, і кожний тягнеться не менше 2 сек.);

Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким (високим) голоском, низьким голосом);

Проспівування простої мелодії (наприклад, «У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялинонька, і зайчик з нею ріс…») на звук М чи У. Тобто, дитина робить глибокий вдих, надуває животик, а потім, на безперервному видиху, начебто наспівує тільки мелодію пісеньки («м-м-м-м м-м-м-м…»);

Вправи для розвитку координації мовлення з рухами

Для нормалізації темпу і ритму мовлення велике значення має виконання спеціальних вправ спрямованих на розвиток координації мовлення з рухами.

«Машина». Бі-бі-бі гуде машина, (ритмічно плескати в долоні)

Не поїду без бензину. (ритмічно тупотіти ногами)

 «Дощик». Дощик, дощик, крап-крап-крап, (вказівним пальцем правої руки стукати по лівій долоні)

Мокрі всі доріжки.

Нам не можна йти гуляти, («погрозити» вказівним пальчиком)

Ми промочимо ніжки. (ритмічно потупати ногами)

Дидактичні ігри – вправи на розвиток фонематичного слуху

1. Гра «Виконай моє доручення».

Вихователь просить дитину принести йому зошит, м’яч, щітку, ручку.

2. Гра «Хто краще чує?»

Мета: розрізнення на слух шиплячих звуків [ш], [щ], [ч], [ж].

Хід гри.

Вихователь каже, що Буратіно хоче пограти з ним гру. Він буде називати слова, а дитина якщо почує звук [ш] підніме руку. (Пропонуються такі слова: шуба, зошит, шапка, сапка, каша, Саша).

На звук [щ] – щука, щітка, шило, дощ.

На звук [ч] – чоботи, вечір, річ, вірш, човен, шуба.

На звук [ж] – жук, сік, ніж, віз, жаба, шапка.

3. Гра «Хто краще чує?»

Мета: формувати вміння дитини розрізняти на слух сонорний [р].

Хід гри.

Буратіно промовляє нові слова і треба підняти руку, коли почує звук [р]: риба, ручка, карта, парта, лижі, рак, лак.

4. Гра «Хто краще чує?»

На звуки [дж], [дз]: бджола, дзвінок, діжка, дзищати, дозволити.

5. Гра «Повтори як я».

Вихователь просить дитину повторити за ним: а) ша, са, ща, жу, ші, со, жо, чо;

б) мило, шило, сумка, шуба, щітка, зірка, сапка, шапка.

в) Саша пішла в сад.

6. Гра «Опиши як я»

Вихователь описує картинку: «На прогулянку пішли Оля, Ромчик, Саша.

В саду вони побачили їжачка. Дитина повинна повторити.

7. Гра «Підбери малюнок»

Вихователь називає малюнок, а дитина каже де є малюнок з предметом на звук [ш]. (Малюнки на всі групи звуків).

8. Гра «Назви перший і останній звук»

Вихователь називає слова, а дитина визначає перший і останній звук: шуба, рис, сир, сорочка, час, жук, дощ. 

9. Гра «Послідовні звуки»

Вихователь пропонує дитині послідовно назвати звуки в словах: рис, жук, сік, час, каша, Саша, рак, мак.

10. Гра «Спільний звук»

Вихователь пропонує дитині визначити спільний звук у словах:

а) сова, сік, сум – [с];

б) шило, шуба, каша – [ш];

в) зуб, зір, ваза – [з];

г) жук, ніж – [ж];

д) час, чотири, вечір – [ч];

е) дощ, щука – [щ];

є) риба, рука, сир – [р].

11. Гра «Впізнай предмет на малюнку»

Вихователь попарно називає слова: коза-коса, шило-мило, шапка-сапка, сік-сук, мак-рак.

12. Гра «Чи правильно я називаю слова»

Вихователь називає слова, якщо він говорить неправильно дитина плескає в долоні: сумка-шумка, рак-мак, шило-мило, коза-коса, оса-роса.

Дані ігри можна використовувати декілька раз, змінюючи слова, варіюючи завдання.

 Ігри на розвиток мовного дихання

Гра 1. Перекочування силою видихуваного повітря ватної кульки на поверхні столу.

Гра 2. Дмухання на паперові кораблики, що плавають у воді.

Гра 3. «Веселі кульки». Дмухання на повітряні кульки, які висять зверху над головою дитини.

Гра 4. «Дми на метелика». Дмухання на виготовленого з паперу метелика, прив’язаного на нитці зверху над головою дитини.

Гра 5. «Задмухування свічки». Діти уявляють, що задмухують свічку.

Гра 6. «Надування бульбашок». Діти дмухають на поверхню води так, щоб утворилися бульбашки.

Гра 7. «Остуди чай». Діти уявляють, що п’ють гарячий чай і дмухають, щоб остудити.

Гра 8. «Гра на сопілці». Діти уявляють, що грають на сопілці і ритмічно роблять вдих-видих.

Гра 9. «Паровозик». Діти «їдуть» на паровозі – чух-чух-чух, піднімаючи руки роблять глибокий вдих і на видих промовляють «чух».

Гра 10. «Дотягнись до сонечка». Діти тягнуться до сонечка, піднімаючи руки через сторони і роблячи глибокий вдих. Опускаються на носочки роблять спокійний видих.

Гра 11. «На гойдалці». На горизонтальній нитці прикріплені різноманітні фігурки з паперу, дитина силою видихуваного повітря розгойдує.

Гра 12. «Нарубаємо дров». Дитина піднімає руки як для рубання дров, вдихаючи при цьому повітря. На видих опускає руки і промовляє «ух».

Гра 13. «Надування кульки». Діти уявляють, що надувають повітряну кульку.

Гра 14. «Прокоти олівець». Дитина силою видихуваного повітря прокочує олівець по столі.

Гра 15. «Вітер». Діти роблять «легенький вітерець» – легенько дмухають, «сильний» – сильніше дмухають і «бурю» – дмухають ще сильніше. Після цього обов’язково передихають – «декілька хвилин вітру немає».

Жартівливі віршики з повтореннями окремих складів:

Язик угору — ша, ша, ша;

Наша Маша в ліс пішла.

Язик донизу — са, са, са;

Укусила ніс оса.

Жа, жа, жа — ми побачили вужа.

Жу, жу, жу — по галявині ходжу.

Жи, жи, жи — мені допоможи.

Жі, жі, жі — гострі ножі.

Ра, ра, ра — висока гора.

Ру, Ру, Ру — хліб я беру.

Ар, ар, ар — загудів комар.

Ор, ор, ор— росте мухомор.

З дітьми старшого дошкільного віку (6-й і 7-й роки життя) доцільно вивчати скоромовки на ті звуки, які дитина вимовляє нечітко. Наприклад, скоромовки на звуки з, с, ш, ч, ж.

«Семен віз сіно»

«Старшому сину пошили сині штани»

«Всіх скоромовок не перемовиш, не перевискоромовиш»

«Золоті жолуді зовсім пожовтіли».

На звуки р, л:

«Орел на горі, перо па орлі»

«Білі барани грали на барабані»

«На дворі трава, на траві дрова, раз дрова, два дрова, три дрова»

«Летів перепел перед перепелицею, перед перепеленятами»

«Лелека, лелека, літаєш далеко».

Правила для батьків

• Не навчайте дітей так, як навчали вас. Вони народилися в інший час.

• Жваво цікавтеся життям дитини, її радощами та незгодами, за потреби сприяйте, радійте, співчувайте.

• Спілкуйтеся із дитиною, як із дорослим, який чекає від вас взаємної довіри, поваги, розуміння.

• Дайте їй відчути, як її люблять, як чекають від неї успіхів.

• Смійтеся разом із нею, веселіться, грайтеся!

• Жваво цікавтеся дитячими захопленнями, беріть участь у них.

• Перепрошуйте перед дитиною, якщо з якоїсь причини припустилися стосовно неї безтактності.

• Заохочуйте у своїй дитині бажання ставити запитання, сперечатися, висловлювати власну думку, стверджувати свою позицію.

• Учіть дітей шанобливо висловлювати і доводити свою думку, сперечатися без істерики, образи.

• Заохочуйте пошукову, дослідницьку діяльність, учіть дитину самостійно думати, міркувати.

• Допомагайте дитині перевершити саму себе, не бійтеся ставити перед нею щоразу складніші завдання.

• Стежте за чистотою власного мовлення, не забруднюйте її жаргонізмами, русизмами, суржиком.

Як допомогти дитині оволодіти грамотою

Оволодіння грамотою – це складна розумова діяльність, яка потребує певного ступеня зрілості багатьох психічних функцій дитини. Письмо – складна форма мовленнєвої діяльності, багаторівневий процес, в якому приймають участь різні аналізатори: мовнослуховий, мовноруховий, зоровий, загальноруховий, між якими наявний тісний зв’язок.

Процес письма в нормі здійснюється на основі достатнього рівня сформованості певних мовних і немовних функцій: слухової диференціації звуків, правильної їх вимови, мовного аналізу і синтезу, сформованості лексико-граматичної сторони мовлення, зорового аналізу і синтезу, просторових уявлень

Не сформованість будь-якої з вказаних функцій викликає порушення процесу оволодіння письмом – дисграфію, яка є основним видом порушення писемного мовлення учнів. До цих порушень належить і аграфія –  повна нездатність до засвоєння процесу письма.

Зміст логопедичної роботи знаходиться у відповідності з програмою навчання грамоті, вивчення рідної мови. В процесі логопедичної роботи здійснюється корекція порушень мовлення, закріплюються правильні мовленнєві навички, формується практичний рівень засвоєння мови.   Але пам’ятайте, що лише спільні зусилля логопеда, вчителя, вихователя і батьків – запорука успішності корекційно-відновлювальної роботи з вашою дитиною.

Пропонуємо Вам, шановні батьки, регулярно проводити з дітьми заняття з розвитку мовлення, допомогти їм у формуванні початкових навичок читання й письма, в розвитку фонематичного слуху, аналізу і синтезу. Допоможіть закріпити та розширити знання про звук, слово, наголошений та ненаголошений склад, речення. Пояснюючи завдання, обов’язково пересвідчуйтесь, чи дитина все зрозуміла правильно. Стежте за тим, щоб вона не перевтомлювалась. Із появою ознак втоми, неуважності припиняйте заняття або робіть перерву. Краще працювати з дитиною частіше, але не більше, ніж 20 хвилин поспіль.

Навчання завжди пов’язане з помилками. Виправляйте їх спокійно, доброзичливо, щоб не завдати дитині психологічної травми. Не забувайте хвалити вашого маленького трудівника за найменші успіхи й досягнення. Неодмінно закінчуйте заняття на позитивних емоціях. Найголовніше — зацікавити дитину пізнанням нового і не відбити в неї бажання пізнавати.

За умови регулярності занять ви обов’язково помітите результат: дитина оволодіє комплексом необхідних знань та навичок, поліпшиться її уважність, здатність засвоювати й аналізувати інформацію, збільшиться обсяг і стійкість пам’яті. Отже, наберемось терпіння і разом здолаємо ще один крок уперед до пізнання грамоти, до вміння читати та писати.

1 .  Мовлення і  речення

Слова в мовному потоці можуть поєднуватись в речення. Необхідно навчити дитину виділяти речення з мовного потоку. Особливу увагу зверніть на оформленні речень на письмі і виділення їх меж інтонаційно  в усному мовленні. Якщо в реченні про когось розповідається – в кінці речення ставиться крапка (.);  якщо про щось або про когось запитується — в кінці речення ставиться знак запитання (?);    якщо  слова  в  реченні  вимовляються зособливою силою — в кінці речення ставиться знак оклику (!).

2. Речення і слово

Вчіть дитину поділяти речення на слова, складати схеми речень.

Графічно (на схемі) речення позначається так:

|________      –  перше слово в реченні,

________      –  кожне наступне слово.

Наприклад:  Дівчинка читає книжку.    |______  ______  _____ .

Хлопчик малює.                    |______  ______ .

Поступово ускладнюйте завдання. Пропонуйте дитині складати речення за схемою і відповідною кількістю слів, поширювати і скорочувати речення, складати їх за малюнками.