Про масову культуру і високі ідеали

Уривки зі статті:

“Однак сучасна тенденція все перетворювати на вистави, шоу, “екшн”, словом, розваги, свідками якої ми є, видається не такою вже й безхмарною, а вимога до образотворчого мистецтва бути “контемпоральним” чи до літератури - бути “курйозною” та “іти в ногу з часом” – і зовсім кепською. З одного боку, вона свідчить про намагання “омасовити” мистецтво, зробити його “ближчим до широких верств”, а з другого боку, вона свідчить про тенденцію поглинання мистецтва отією масою, зникнення його в “чорній дірці” безликого й інертного. Чому? Та просто тому, що однією з характеристик тієї маси, про яку мова є, по-перше, її самодостатність. Людина маси відрізняється тим, що зводить складні поняття до простих, зрозумілих схем, наприклад: бідні є тому, що є багаті. Знайома схема? Або: матеріальне – це головне, а ідеальне – похідне, побічне. Теж знайома схема, чи не так? Навіщо переводити все в схеми? А так легше. Думати не треба. Думати ліньки. А людина ж має поважати себе. Ось ця повага і купується за рахунок засвоєння таких схем”.

“Не варто прикидатися, ніби ми не знаємо, що таке “культура високих ідеалів”, у сенсі ніби це щось розмите, невизначене і відносне. Ми всі на інтуїтивному рівні чудово знаємо, про що мова. Але для тих, хто “не вірить” в інтуїцію, наводжу визначення: культура високих ідеалів – це певний напрямок духовної орієнтації людини, а саме орієнтації не на потреби, а на цінності (не на розваги, а на смисл); це спосіб взаємодії зі світом на основі певних цінностей, таких як “істина”, “добро”, “краса”, “справедливість” і т. п.; кажучи складніше: це орієнтація на соціальне всупереч тенденції десоціального”.