Сайт письменника Юрія Олійника

Книжки

Окрім таланту, найхарактернішою рисою митця як Митця є, звичайно, його безкорисливість.

Митець – це той, хто завжди поза грою, передусім поза грою обміну.

Коли митець, піддавшись спокушенню, починає вважати свою працю товаром, який можна продати за певною ціною, і сподівається заробити на своїх творах гроші чи популярність, він перестає бути митцем. Він стає ким завгодно іншим – суспільним діячем, бізнесменом, шоуменом, гендлярем чи служкою, чи подібним.

Це аксіома.

Митець перестає бути митцем, якщо сподівається на якусь винагороду за свою працю - матеріальну чи моральну.

Чи був би Ісус – Ісусом, якби одержував гроші за свої проповіді?

Чи сподівався на популярність той пустельник, котрий проповідував піску й камінню?

Юрій Олійник. Берег мандаринових гаїв. - К.: Задруга, 2015

Пошуки справжньої реальності, позбавленої гіркоти, перебіжних радощів і розчарувань повсякденності - такий лейтмотив повістей Юрія Олійника “Берег мандаринових гаїв“ та “Жити - завтра“. Попри не завжди нормативний лексикон їхніх героїв, ключовими словами творів є вічність, сенс, істина, краса...

“Мені захотілося, щоб з’явився Бог, ну Ісус чи Будда, чи який-небудь святий чувак і перетворив мене на оце джерело. Прикинь, я не хотіла бути людиною... Хоча це не точно сказано. Краще так: я хотіла бути людино-джерелом. Згорнутися і бути тут, у цій місцині, і линути з-під коріння якогось доброго дерева. І щоб там, зверху, росли мандарини, і щоб я зрошувала собою гарнюній мандариновий гай. І напоювала метеликів. Метеликів і мандаринки...”

Доступ: https://apkpure.com/берег-мандаринових-гаїв/ua.uagames.book.b00011

Друк. примірник: звернутися через е-пошту - oliynykyuri@gmail.com

Рецензії та відгуки:

Юрій Олійник. Кіт і медуза. (Ганебний чудовий світ). - К.: Задруга, 2015

Короткі за формою, іронічні за звучанням, філософські за змістом новели і притчі Юрія Олійника - одного з найбільш цікавих письменників сучасної України.

“Питання має полягати не в тому, чи є цей світ ілюзією, і навіть не в тому, чому ця ілюзія здається такою реальною.Питання має полягати в тому, чому ця ілюзія є такою жорстокою”.

Доступ: https://apkpure.com/кіт-і-медуза/ua.uagames.book.b00010

Друк. примірник: звернутися через е-пошту - oliynykyuri@gmail.com

Рецензії та відгуки: Ілля Кононов. Навіщо коту медуза? - http://www.ostrovok.lg.ua/statti/strana/navishcho-kotu-meduza

Юрій Олійник. Бушмени. - К.: Гранослов, 2004

Вперше ця повість вийшла в аудіо-версії мовою бушменського племені Кунг (Ботсвана)

“Коли в 1994 році мені до рук потрапила повість Юрія Олійника “Бушмени”, я зрозуміла: це те, що нам потрібно. Стара бушменка, яка співає українських пісень, і головний герой - українець, який переймається проблемами бушменського племені - це не данина постмодернізму, це філософія пуповини, якою ми всі пов’язані на цій бідолашній планеті...” (проф. З. Збишева (Ботсвана))

Доступ: www.predmet.com.ua/b1423

Друк. примірник: звернутися через е-пошту - oliynykyuri@gmail.com

Рецензії та відгуки: К. Паньо, Т. Паньо. Біле і чорне (рецензія на книгу “Бушмени”. - газ. Дзеркало тижня", № 52 (527) 25 - 30 грудня 2004

Юрій Олійник. Хроніка абсурду. - К.: Задруга, 2002

Роман з новел. Записки на зламі 1986-1996 - від Комети Галлея до Комети Гейла-Боппа.

“Я живу в епоху музики і смертної кари.У тому її своєрідність: фанфари і постріл у потилицю, митці і таємноповішені.Біда моя в тому, що епоха ця, як кажуть, перехідна.З такого означення будь-кому зрозуміло, що така епоха має пов’язувати (чи розділяти) якісь триваліші періоди. Адже, мовляв, періоди, фази, епохи, ери є кістяком історії.Можливо. Проте я не фахівець по кістяках. Я художник. І в тому теж моя біда: ця епоха нічого не пов’язує і нічого не розділяє. Вона знічує мене мов дрібку цукру в склянці окропу”.

Доступ:

Друк. примірник: звернутися через е-пошту - oliynykyuri@gmail.com

Рецензії та відгуки: Є. Баран. Портрет людини на зламі (рецензія на книгу Юрія Олійника “Хроніка абсурсу”). - У кн. Є. Баран. Навздогін дев’яностим... - Івано-Франківськ: Тіповіт, 2006. - С. 69-70.

К. Паньо, Т. Паньо. Від комети до комети (рецензія на книгу Юрія Олійника “Хроніка абсурсу”). - газ. “Дзеркало тижня”, № 49 (474) 20 — 26 грудня 2003.

Юрій Олійник. Інферналії. - К.: Задруга, 2000

Дві повісті: “Листи з потойбіччя” та “Одіссея Лукула-Ворожбита”

Ми звикли вважати потойбіччя чимось далеким і страшним - місцем, звідки не повертаються. Між тим, це не зовсім так, чи, як вважає автор, зовсім не так.

“Я йшов прямо на них. Я знав, що йду в Субуру. Вона свiтилася жирними пацьорками на пiдборiддi Авлiя. Я знав, що та Субура буде вiчно зi мною. Форми її рiзнитимуться. Вони множитимуться у тьмяних дзеркалах, мiняючи божкiв на монети, скарги на прокльони i молитви на блюзнiрство. Але той нiчого не знає про свiт, хто скаже на цю марноту: ось свiт. Адже [ця марнота] не варта однiєї ягiдки глоду, однiєї дрiбнички твого пейзажу, якщо ти ЗНАЄШ. Явлений свiт, ця напiвримська-напiвварварська Субура, бiльше не вирiзняв мене. Циклоп позбувся свого вирла. Але хто скаже, що мене немає, а я скажу: я Лукул. Я заробляю на хлiб ворожбицтвом крамарям на добрий виторг. Маю з того щодень малу рибинку, корiнь петрушки, пiвцибулинки й чверть прiсного коржа. Я мiг бути багатим, а вiдмовився, мiг бути правителем, та не прийняв того, i золоту пiхву промiняв на золоту думку. Тож кажуть менi, часом, що я несповна розуму. А я кажу: чи не в тому смисл, аби бути безумним?”

Доступ:

Друк. примірник: звернутися через е-пошту: oliynykyuri@gmail.com

Рецензії та відгуки: О. Буценко. Післямова. - журн. “Світо-вид”, 1996. - 1 (22). - С. 74-75.

Юрій Олійник. Дерева ростуть до зірок. - К.: Радянський письменник, 1987

Дві повісті: “Дерева ростуть до зірок“ та “Подорож навколо динозавра”

“Та ось — повість «Подорож навколо динозавра». Скажу відразу: в нашій молодій і «середній» прозі за останні роки ця повість Юрія Олійника — один з найсильніших і найглибших творів. І справа не лише в рівні письма і стилістики (хоча справа і в цьому), а в самому думанні, мисленні автора. Ця триплощинність задуму: динозавр — Павло — зоря SG-3031, ця трипоглядність самого автора на давнину життя на Землі і на її сучасність плюс та ж SG-3031 і вміння все це підпорядкувати, ув'язати, наповнити живим подихом живих людей говорить про те, що в нашу молоду прозу прийшов справжній автор. Тільки б ніхто не збив його з власної тональності, не затюкав: мовляв, високо літаєш!.. У літературі треба літати високо і нічого не боятися. Література любить відважних.Бо якщо мерехтлива зоря SG-3031 пролітає п'ятдесят п'ять кілометрів за секунду, а наше життя на Землі таке коротке — то тим паче. Ще раз скажу: повість «Подорож навколо динозавра»— це навіть не удача, а осяяння, яке може прийти в голову лише талановитій людині”. (М. Вінграновський. Дорога в неспокій. - Передмова до книжки)

Доступ:

Друк. примірник:

Рецензії та відгуки: М. Вінграновський. Дорога в неспокій. - У кн. Ю. Олійник. Дерева ростуть до зірок. - К.: Радянський письменник, 1986. - С. 4-7.

Юрій Олійник. Люди і дерева. - К.: Молодь, 1983

Збірка поезій.

“Пізнім вечором,Коли поспішне мовчання перехожихВплітається в темряву шовковистою стрічкою,Чи доводилося вам відчуватиТихий дотик незрозумілого смутку,І бачитиВ мигтінні чужих обличьНедоречність кожного з нихІ свою недоречністьПросто темного небаІ просто липового цвіту”

Доступ:

Друк. примірник:

Рецензії та відгуки:

Google Sites

Report abuse