Рисунок, як ми звикли його сприймати сьогодні, почав свій розвиток з винайдення олівця. А це сталося порівняно не так давно – з винайденням графітного олівця (кінець ХІХ століття), а гравюра уже мала достатньо довгий шлях розвитку. За своїм способом передачі форм гравюра схожа до рисунку – основними способами вираження є лінія, за допомогою якої наноситься контур і штрих, за допомогою якого передається освітлення і відповідно йому об’єм натури, що зображують.

Дуже яскравим прикладом графічних робіт є рисунки та гравюри Альбрехта Дюрера (1471 – 1528). Велику частину творчого спадку майстра займають гравюри, тоді ще «молода» техніка, яка тільки набувала свого розвитку. Роботи Дюрера унікальні своїм майже фотографічним відображенням натури, разом з тим, вони мають і велику художню цінність. В них передане багатство фантазії, глибина творчої думки, рух та динаміка лінії передає емоційну виразність та експресивність образів.

Головний принцип мистецтва Дюрера в намаганні передати безперечну ясність, лаконічність форми.

В графічному зображенні це дуже чітко спостерігається. Техніка штриха чітко передає форму, матеріальність натури; лінія надає експресії руху. Кожна риска не випадкова, немає нічого зайвого, чітко переданий характер натури, внутрішній світ. Графічна мова лінії і штриха не менш багата за кольоровий мазок фарб.