Шановні батьки!

Пропонуємо Вам ознайомитися з симптомами мовленнєво-мовного оцінювання, які допоможуть на ранніх етапах виявити відставання у мовленнєвому розвитку дитини та своєчасно розпочати корекційну роботу.

Симптоми для звернення за консультацією до спеціаліста:

- Від народження – 6 місяців - жодної реакції на звуки, голоси середовища;

- 3-4 місяці - відсутність агукання чи втішливих звуків, лише плач;

- 1 рік - жодної реакції на звуки, розмови людей. Відсутність лепетання чи припинення лепетання;

- 2 роки - відсутність розуміння, коли до дитини звертаються. Менше ніж 10-20 слів;

- 2,5 роки - відсутність фраз з двох чи більше слів. Дуже обмежений словниковий запас. Не починає відповідати на прості запитання. Мовлення повністю незрозуміле;

- 3 роки - відсутність коротких речень. Не бере участі у простій бесіді. Мовлення значною мірою незрозуміле;

- 4 роки - труднощі при вивченні нових понять. Утруднення у поясненні подій. Відсутність закінчених речень. Труднощі при виконанні складних наказів. Все ще наслідкове мовлення. Мовлення незрозуміле.

Поради з розвитку мовлення дітей

Мовленнєві проблеми сьогодні стали досить поширеним явищем. У третини обстежених дітей можна виявити мовленнєві вади.

Це явище ускладнюється ще й тим, що деякі мовленнєві вади позначаються на інтелекті дитини. Затримки в розвитку мовлення спричиняють затримку розумового розвитку дитини, обмежують її загальний потенціал.

Мовленнєві проблеми в подальшому житті дитини спричинюють погану успішність у школі. Внаслідок цього - знижена самооцінка, закомплексованість, неврози.

Тому головною метою логопеда, вихователів, батьків дитини з мовленнєвими вадами є мовленнєва підготовка дитини до школи, що є також; профілактикою порушень письма та читання. Ці порушення можуть бути самостійною патологією, а також: наслідком вад усного мовлення.

Порушення читання та письма негативно впливають на формування особистості дитини. Невдачі при оволодінні читанням та письмом спонукають виникненню та закріпленню таких рис характеру, як невпевненість, тривожність, або ж агресивність, озлобленість, негативізм. Ці реакції і можуть бути наслідком порушень читання та письма, або лише супроводжують ці вади, перебуваючи в загальній структурі нервово-психічних захворювань.

У заняттях з маленькою дитиною все ж таки більше треба задіювати праву півкулю діяльності, бо слово народжується в образах, почуттях, уяві. Тут треба включати не лише вправи на те, що бачу, а й чую, торкаюсь, відчуваю. Тобто задіювати всі аналізатори: зоровий, тактильний, слуховий, а також відчуття запаху та смаку.

Реабілітаційний процес у дітей із обмеженими мовленнєвими можливостями дуже складний та має декілька етапів. Він включає в себе два основних етапи: діагностичний та лікувально-корекційний. Як показує практика обидва етапи мають однаково важливе значення.

Батьки повинні знати, що раннє виявлення та корекція різних відхилень в розвитку мовлення дитини з перших місяців життя дозволяє не тільки скорегувати вже наявні відхилення, але й попередити появу інших, досягти більш вищого розвитку дитини. Грамотно організована рання корекція здатна попередити появу вторинних відхилень в розвитку. Необхідно відстежувати етапи становлення мовленнєвих навичок і своєчасно звертатись до спеціалістів за допомогою, якщо помітили відхилення. Своєчасно надані необхідні дії можуть повернути дитину до повноцінного розвитку та, навпаки, запізнення може стати роковим.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ, які мають дітей з вадами мовлення

Першою ознакою недорозвинення мови у дитини є уповільнений темп розвитку мовлення. Чим раніше батьки, лікар-педіатр, вихователь помітять у дитини симптоми недоліків мовлення, тим ефективнішою буде допомога.

Слід пам’ятати: дитина, що має проблеми, як ніхто, потребує емоційної підтримки і кваліфікованої допомоги.

Тому:

- не вважайте свою дитину хворою, неповноцінною, гіршою за інших дітей-однолітків;

- не карайте її, не насміхайтесь з неї і не дозволяйте принижувати її;

- не порівнюйте її з іншими дітьми, які добре розмовляють, читають, пишуть;

- вселяйте в неї віру, надію, що все буде гаразд;

- намагайтеся якомога раніше помітити і зрозуміти проблеми своєї дитини;

- якомога частіше кажіть дитині, що ви її любите і зробите все, щоб цей недолік ліквідувати;

- висловлюйтесь чітко і грамотно;

- не падайте духом, якщо швидких змін ви не помітите;

- вірте в свої сили і сили своєї дитини.

- завжди розмовляйте з дитиною чіткою правильною мовою;

- не сваріть дитину за неправильно вимовлене слово;

- організовуйте чіткий режим дня та занять;

- підтримуйте тісний зв’язок з логопедом, психологом, учителем;

- виконуйте всі інструкції, поради, які надає спеціаліст вашій дитині;

- використовуйте систему заохочень, підтримки і винагород;

- проводьте всією родиною якомога більше часу;

- перетворюйте заняття в гру;

- заохочуйте дитину до спілкування з однолітками;

- знайдіть шляхи і методи для допомоги своїй дитині.

Пам’ятайте: мовлення – це основа людського розуму, завдяки якому ваша дитина стане впевненою, розумною та успішною!

Своєчасно і правильно розпочата корекційна робота – важлива умова успішного подолання мовленнєвих вад вашої дитини! Позитивні зміни залежать тільки від вас, ваших зусиль, терпіння та бажання!

Виконувати артикуляційні вправи потрібно систематично, лише тоді можна досягнути бажаного результату.

Перед початком проведення гімнастики, дитину слід ознайомити з будовою артикуляційного апарату. Дитина повинна знати, як називаються мовленнєві органи та вміти показати їх на собі.

Будова артикуляційного апарату:

· верхня і нижня губи;

· верхні і нижні зуби;

· верхні і нижні альвеоли ("горбики");

· тверде піднебіння;

· м'яке піднебіння;

· язик (частини язика: кінчик, спинка, корінь, бічні краї);

· нижня щелепа;

· голосові зв'язки

ОСНОВНІ ПРАВИЛА АРТИКУЛЯЦІЙНОЇ ГІМНАСТИКИ

Підготувати дитину до оволодіння правильною звуковимовою допоможуть спеціальні логопедичні артикуляційні вправи. Вони необхідні для засвоєння та закріплення певних положень губ і язика, які є різними, в залежності від вимови того чи іншого звуку.

Для того, щоб дитина не втрачала інтересу до логопедичних занять, можна придумувати різноманітні ігри, використовувати дитячі вірші та картинки.

Основні правила артикуляційної гімнастики

1. Заняття має проводитись щоденно протягом 10-15 хвилин.

2. Кожну вправу необхідно повторити 5-10 разів.

3. Наприкінці кожної вправи органи мовленнєвого апарату повинні повернутись у вихідне положення, а потім - у стан спокою.

4. Кожну вправу слід виконувати повільно, чітко, ритмічно, рахуючи подумки (за необхідності дорослий може рахувати вголос).

5. Використовуючи дзеркало, потрібно слідкувати за тим, щоб у дитини працювали лише ті м'язи, які тренуються у даній вправі. Шия та плечі не повинні напружувтись.

6. Під час виконання вправ можна використовувати свою долону та долоню дитини для імітації рухів язика.

7. Артикуляційна гімнастика не повинна набридати дитині та спричиняти її перевтому.

Цікаві приклади корисних ігор

"Дихальні вправи"

Координація пальців та дрібна моторика, напряму пов'язана з розвитком мовлення!

Вступ до школи - це початок нового етапу в житті вашої дитини. Готовність або неготовність дитини до початку шкільного навчання багато в чому визначається рівнем її мовленнєвого розвитку. Адже саме за допомогою мовлення (усного та писемного) дитині належить засвоїти всю систему знань. Відтак, чим краще у неї буде розвинене мовлення до вступу до школи, тим швидше учень опанує читання і письмо.

«Мовленнєва готовність дитини до навчання в школі»:

1. Сформованість звукової сторони мовлення.

У нормі вся звукова сторона мовлення повинна бути засвоєна дитиною повністю до 6 років. Це означає, що приходячи до школи, дитина правильно та чітко вимовляє всі звуки рідної мови в різних словах, у фразовому мовленні, не пропускає звуки, не спотворює їх або замінює іншими.

2. Володіння навичками звукового аналізу і синтезу. Тобто дитина вміє:

• виділяти звук на фоні слова;

• чути і виділяти перший і останній звук в слові;

• визначати позицію звуку в слові (початок, середина, кінець);

• визначати кількість і послідовність звуків в слові, місце звуку в слові по відношенню до інших;

• називати слова із заданим звуком;

• вміти складати слова зі звуків;

• діти повинні знати і правильно вживати терміни «звук», «склад», «слово», «речення».

3. Складова структура слова.

Дитині 6 -7 років доступні слова складної складової структури (акваріум, бібліотекар, баскетболіст, екскаватор). Вона вимовляє їх в швидкому темпі, не переставляє склади, не пропускає, не додає зайві звуки і склади.

4. Словниковий запас.

До 7 років у дитини має бути досить великий словниковий запас (близько 2000 слів). У своєму мовленні вона повинна активно використовувати всі частини мови (іменники, прикметники, дієслова, прислівники, антоніми, синоніми, числівники), розуміти переносне значення слів, підбирати узагальнюючі поняття для групи предметів, знати багатозначні слова.

5. Сформованість граматичної будови мовлення.

Дитина повинна вміти змінювати слова і утворювати нові; змінювати іменники за відмінками і числами; вживати різні прийменники, узгоджувати іменники з прикметниками в роді, числі, відмінку; узгоджувати іменники з числівниками; правильно вживати дієслова. Утворювати зменшувально-пестливу форму слів; дієслова за допомогою префіксів та ін.

Недорозвинення цього досвіду виявляється в труднощах конструювання складних речень, пропуску членів речення, порушення послідовності слів у реченні.

6. Зв'язне мовлення. До 7 років дитина повинна вміти:

• переказувати невеликі за обсягом оповідання та казки;

• складати розповідь по картинці;

• складати розповідь по серії картин;

• відповідати на питання по тексту.

При переказі (оповіданні) звертається увага:

- на розуміння дитиною тексту (вона повинна правильно формулювати основну думку),

- на структурування тексту (вона повинна вміти послідовно і точно будувати переказ),

- на лексику (повнота і точність використання слів),

- на граматику (вона повинна правильно будувати речення, вміти використовувати складні речення).

7. Мовленнєва комунікація.

- дитина має бути досить активна в спілкуванні,

- вміти слухати і розуміти мовлення,

- будувати спілкування з урахуванням ситуації,

- легко входити в контакт з дітьми і дорослими,

- ясно і послідовно висловлювати свої думки,

- користуватися формами мовного етикету.

8. Дрібна моторика рук і психічні процеси (пам'ять, увага, мислення, сприйняття).

Добре розвинена дрібна моторика сприяє розвитку мовлення (пальчикова гімнастика, ігри з прищіпками, обведення і штрихування предметів, шнурівка, нанизування намистин, аплікації, ліплення, плетіння, вирізання ножицями і т.д.).

Якщо ваша дитина має труднощі в мовленнєвому розвитку і потребує спеціальної допомоги, то не варто чекати, необхідно звернутися до логопеда.

ТРИ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПРАВИЛЬНОЇ ЗВУКОВИМОВИ

У ДІТЕЙ

Мовленнєвий (фонематичний) слух

Для того, щоб навчитись правильно вимовляти звуки, дитина повинна точно сприймати їх на слух. Здатність правильно чути, впізнавати та розрізняти звуки називається мовленнєвим (або фонематичним) слухом. Мовленнєвий слух можна порівняти з музичним. Завдяки музичному слуху дитина може відрізнити один музичний звук від іншого, а завдяки мовленнєвому слуху вона розпізнає звуки рідної мови і розрізняє їх між собою.

Саме з допомогою мовленнєвого слуху дитина вчиться вимовляти звуки. Коли дитина чує певний звук, вона намагається його відтворити, інтуїтивно підбираючи для цього різні варіанти вимови. Якщо ж звук вийшов неточним, мовленнєвий слух дитини «не приймає» його. І дитина продовжує шукати нові способи вимови цього звуку.

У деяких дітей мовленнєвий слух від початку не розвинений (фонематичний недорозвиток мовлення). З цієї причини вони не можуть навчитись правильно вимовляти звуки, так як не можуть оцінити, чи співпадає їх вимова з загальноприйнятою (нормативною). Інакше кажучи, вони «неточно» чують те, що вимовляють самі, а також те, що вимовляють оточуючі. Слід зауважити, що це не пов’язано з загальним зниженням у дитини фізіологічного слуху. Хоч за певних обставин логопед може порекомендувати перевірити і його.

Мовленнєве дихання

Наступною необхідною умовою для формування правильної звуковимови є правильне мовленнєве дихання, або, як кажуть логопеди, мовленнєвий видих.

При вимові майже всіх звуків рідної мови мовленнєвий видих має бути спрямований і здійснюватись через рот (без частковими попадання у ніс). Виключенням є два «носових» звука [м] та [н].

Мовленнєвий видих слід не просто спрямувати в рот, а й направити в певне місце артикуляційного апарату, яке знаходиться ближче до виходу з ротової порожнини, ніж те місце, де утворюється звук. Це пов’язано з тим, що саме повітряний струмінь під час проходження між органами артикуляції створює звучання звуків. Якщо ж мовленнєвий видих налаштований інакше, послаблений, він не досягне місця творення звуку і звук буде неповноцінним.

Артикуляція

Після того, як повітря потрапило у рот дитини, його артикуляційні органи займають певні положення, необхідні для вимови конкретних звуків. Такі положення в логопедії називаються артикуляцією звуків. При неправильній артикуляції звук буде неточним.

Отже, ми з’ясували, що для успішного формування правильної звуковимови у дітей необхідна злагоджена робота трьох аспектів: мовленнєвого (фонематичного) слуху, мовленнєвого дихання та артикуляції. Якщо у Вас є сумніви щодо нормативного формування звуковимови у дитини, Ви можете скористатись послугами логопеда. Логопед проведе логопедичне обстеження дитини та підкаже найоптимальніші шляхи для попередження або ж подолання мовленнєвих порушень.

Учитель-логопед приходить в будні,

Несе добро і радість щохвилини

Дає надію й віру у майбутнє, -

Долає труднощі і слабкості дитини.

Бевз І.А.

Якщо ми любимо свою дитину, бажаємо їй добра та світлої долі, невже байдуже поставимося до труднощів, які згодом спричиняють порушення мовлення!

Вчасне невиправлення мовленнєвих вад призводить до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричиняє труднощі у сприйманні та аналізі начального матеріалу, проблемам у спілкуванні, які завадять їй у повній мірі розкрити природні здібності та інтелектуальні можливості. От чому логопед завжди попереджає батьків, намагаючись застерегти їх від легковажного ставлення до проблем з мовленням їхнього малюка.

Для чого потрібен логопед?

Багато хто вважає, що вчитель-логопед виправляє вади вимови звуків. Корекція звуковимови - це тільки верхівка айсберга. Логопед працює з усіма порушеннями мовлення: затримкою мовленнєвого розвитку, загальним та фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення; порушеннями голосу, темпу та тембру мовлення; дисграфією та дислексією. На жаль, деякі батьки та педагоги про це недостатньо обізнані й недооцінюють важливість своєчасної логопедичної допомоги.

Процес коригування мовлення - тривалий шлях, який вимагає величезного терпіння від батьків і педагогів, дисципліни з боку самої дитини.

Сторінка логопеда створена для надання професійної допомоги вчителям, вихователям та батькам дітей, які потребують логопедичної допомоги. Інформація і матеріали, розміщені на сторінці у простій, доступній формі, допоможуть усім бажаючим ознайомитись з прийомами та підходами щодо організації логопедичної допомоги дітям з вадами мовлення.

Довідковий матеріал

Слово як основна номінативна одиниця мовлення

Наша мова складається зі слів. Розрізняють такі основні типи слів: слова – назви предметів (сонце, ліжко), слова – назви їхніх ознак (тепле, м’яке), слова – назви дій (світить, стоїть). Інші слова для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку об’єднують у групу «слова, які служать для зв’язку інших слів у реченнях».

Звуки. Звуковий аналіз слів.

Звуки бувають мовні (ті, що ми промовляємо) та немовні (ті, що їх видають тварини, звуки вітру, дощу тощо). На письмі звуки позначаються буквами. Отже, букви ми пишемо та бачимо, а звуки промовляємо та чуємо.

Звуки бувають голосні (їх можна проспівати, при цьому звук не зустрічає перешкод) та приголосні (під час вимови яких видихуване повітря зустрічає перешкоду – йому заважають губи, зуби, язик).

Голосних звуків в українській мові шість: а, о, у, е, и, і. На письмі вони позначаються буквами: а, о, у, е, и, і, я, ю, є, ї. Букви я, ю, є, ї – особливі. Три букви (я, ю, є) в деяких випадках можуть позначати два звуки: я = [й + а], ю = [й + у], є = [й + е] (але можуть позначати і один звук), буква ї завжди позначає два звуки: ї = [й + і].

Приголосні звуки поділяються на тверді (вони звучать твердо) та м’які (вони звучать м’яко). Приголосні м’які, якщо після них йдуть я, ю, є, і, ь. В усіх інших випадках приголосні тверді.

Винятки: буква «й» завжди позначає м’який звук; буква «ь» (знак м’якшення) не є звуком, він лише позначає м’якість попередніх приголосних; буква «щ» завжди позначає два звуки [ш + ч]; сполучення «дж», «дз» позначають по одному звуки.

Склади. Поділ слова на склади.

Слова поділяються на склади (окрім деяких, наприклад прийменник в).

У слові стільки складів, скільки у ньому голосних звуків. Щоб визначити, скільки складів у слові, можна піднести кулачок до підборіддя – скільки разів підборіддя натисне на кулачок під час вимови слова, стільки й складів у ньому

Наголос. Наголошений звук і склад.

У кожному слові один голосний звук завжди вимовляється голосніше і сильніше (виділяється голосом). Такий звук називається наголошеним (на нього падає наголос). Відповідно склад, у якому розташований цей звук, називається наголошеним складом. Наприклад: місто?, береза?

Речення.

Слова у мовному потоці поєднуються в речення. У реченні може бути різна кількість слів, які вимовляються послідовно, одне за одним.

Поради батькам, які мають у сім'ї дитину з порушеннями мовлення:

• не порівнюйте її з іншими дітьми, які добре розмовляють, читають, пишуть;

• завжди розмовляйте з дитиною чіткою правильною мовою;

• підтримуйте тісний зв'язок з логопедом, психологом, учителем;

• не повторюйте за дитиною неправильну вимову звуків;

• постійно стежте за правильністю мовлення дітей;

• використовуйте кожну вільну хвилину для розмови з дитиною;

• пам’ятайте, що головними та провідними співрозмовниками в родині є мати, батько, дідусь чи бабуся;

• пам'ятайте, що ваше мовлення є взірцем для наслідування, тому воно мусить бути завжди правильним;

• частіше спонукайте дитину розповідати про побачене на прогулянці, у парку, на вулиці, дорогою в дитячий садок. Так швидше розвивається її зв'язне мовлення;

• постійно поповнюйте словник дитини новими словами;

• уточнюйте значення слів, збагачуйте дитячу мову прислів'ями, приказка­ми, загадками, образними народними виразами;

• мотивуйте дитину на розмови, хваліть кожний прояв бажання розмовляти;

• якомога більше залучайте дітей до ігор, розповідайте казки, розучуйте пісні, загадки, скоромовки, вірші;

• уважно ставтесь до запитань вашої дитини. Ваша відповідь повинна бути чіткою, доступною, зрозумілою малюкові.

Пам'ятайте: мовлення - це осново людського розуму, завдяки якому ваша дитина стане впевненою, розумною та успішною!

Своєчасно і правильно розпочата корекційна робота — важлива умова успішного подолання мовленнєвих вад вашої дитини! Позитивні зміни залежать тільки від вас, ваших зусиль, терпіння та бажання!