Поради

Синдром хронічної втоми – це розлад організму, що характеризується надзвичайною перевтомою або втомою, яка не минає після відпочинку, а також не може бути пояснена якимось іншим захворюванням, та триває щонайменше шість місяців. Найчастіше страждають від цього розладу жінки.

ХАРАКТЕРНІ СИМПТОМИ ХРОНІЧНОЇ ВТОМИ:

• відсутність відчуття відновлення сил після сну;

• труднощі з пам’яттю та концентрацією уваги;

• запаморочення, особливо при різкому вставанні.

ПРИЧИНАМИ РОЗВИТКУ СИНДРОМУ ХРОНІЧНОЇ ВТОМИ МОЖУТЬ БУТИ:

• постійне психологічне напруження;

• неправильний раціон;

• неповноцінний сон;

• малоактивний спосіб життя;

• порушення гормонального фону;

• розлади шлунково-кишкового тракту;

• вірусні інфекції.

Іноді хронічна втома виникає на тлі тривалого прийому медичних препаратів.

ОЗНАКИ ХРОНІЧНОЇ ВТОМИ

• постійна втома, слабкість;

• проблеми з пам'яттю або концентрацією уваги;

• біль у горлі;

• часті головні болі;

• збільшені лімфатичні вузли на шиї або під пахвами;

• незрозумілий біль у м’язах або суглобах;

• запаморочення, яке посилюється при переході з положення лежачи або сидячи;

• сон, що не відновлює сили;

• порушення сну або безсоння;

• забудькуватість;

• спантеличення;

• зміни настрою;

• субфебрильна температура;

• депресія;

• сильне виснаження після фізичних або розумових навантажень, навіть незначних, що може тривати довше 24 годин;

• чутливість до світла.

Синдром хронічної втоми може бути виснажливо тривалим, вести до порушення працездатності та обмеження соціальних контактів особи, тому варто шукати допомогу та соціально-психологічну підтримку.

При появі нових симптомів на фоні постійної слабкості варто звернутися до лікаря.

ЛІКУВАННЯ

Не існує ліків проти синдрому хронічної втоми. Лікування спрямоване на полегшення симптомів розладу та підвищення якості життя.

Насамперед слід усунути симптоми, які найбільше непокоять або призводять до втрати працездатності.

ПРОФІЛАКТИКА СИНДРОМУ ХРОНІЧНОЇ ВТОМИ

• дотримуватися режиму сну - лягати та вставати в один і той же час, відпочиваючи не менше 7-8 годин;

• зберігати баланс між роботою та відпочинком;

• більше гуляти на свіжому повітрі;

• займатися спортом, регулярно робити зарядку;

• збалансовано харчуватися;

• дотримуватись інформаційної гігієни;

• стежити за своїм емоційним станом, приділяти час тому, що приносить радість та задоволення;

• більше спілкуватися з близькими та друзями.

В першу чергу, варто з’ясувати причину такого ставлення вашої дитини до стрижки. Найчастіше нею рухає страх. Страх перед чимось новим і абсолютно незвіданим. Дзижчить машинка або гострі холодні ножиці викликають побоювання бути порізаним.

Майже всі діти бояться того, що падають волосся. Їм здається, що нове волосся просто не виростуть. Дітки лякаються відстриженого волосся тому, що вважають їх частиною свого єдиного цілого. Вони не розуміють, що волосся скоро знову відросте. Мамам і татам варто докладно пояснити, навіщо потрібно стригти волосся і розповісти, що це нічим не загрожує.

Можливо, колись перукар випадково зробив боляче вашій дитині. Він запам’ятав ці відчуття. Наприклад, малюка насильно тримали, лаяли, або машинка щипала і смикала волосся, ножиці загрозливо клацали над вухом, торкаючись холодними лезами до тіла.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПРИ ВІДВІДУВАННІ ПЕРУКАРНІ З ДИТИНОЮ

• Шукайте «свого» майстра. Вибирайте досвідченого фахівця, який знає, як поводитися з дитиною, який зможе його відвернути і швиденько зробити справу.

• Ідіть в дитячу перукарню. Там, як правило, фахівці, що мають досвід поводження з примхливими дітьми.

• Перетворіть стрижку в свято. Збираючись в салон краси, радійте, розповідайте, як вам подобається, коли вас стрижуть.

• Приготуйте малюкові сюрприз. Заздалегідь купіть милий сувенір – цукерок або іграшку. Передайте згорток майстру, щоб той віддав подарунок дитині після стрижки.

• Запросіть в перукарню ще одну дитину. Добре, якщо ваш малюк побачить, як стрижуть іншу дитину, і зрозуміє: в цьому немає нічого страшного. Заздалегідь познайомте дітей, нехай подружаться і знайдуть спільну мову.

Не потрібно обурюватися, якщо ваша дитина налякана. Криками ви нічого не доб’єтеся, тільки погіршить проблему. Шукайте компроміси, дійте м’яким переконанням і дипломатією. Або навчіться стригти дитину самі.

Дитина постійно влаштовує безлад, і всі спроби підтримувати чистоту закінчуються невдало? Не варто сподіватися на те, що одного прекрасного дня малюк захоче самостійно прибрати у своїй кімнаті. Цей навик не приходь сам, його потрібно розвивати разом з іншими. Привчати дитину до охайності можна починати з 7-8 місяців. Робіть це в ігровій формі, наприклад, поставте коробку і покажіть малюкові, як складати іграшки. Вже до 1,6 року дитина усвідомлено віднесе в пральну машину брудні штанці і викине у смітник зіпсований підгузок. У 2 роки малюкові під силу самостійно прибирати іграшки, а до 2,5 року можна затіяти легке прибирання з крихіткою. Маленький помічник впорається з витиранням пилу і поливанням кімнатних рослин.

Дозволяйте малюкові час від часу допомагати вам із прибиранням на кухні після вечері або приготування їжі. Привчайте з дитинства, що після трапези обов’язково потрібно вимити посуд і навести лад.

ДЕКІЛЬКА ПОРАД ПРИБИРАННЯ З ДИТИНОЮ

• Розділяйте обов’язки

Зрозуміло, що прибрати самостійно і простіше, і швидше. Але для вас головне - виховати в дитині охайність і прагнення до чистоти. У дорослому житті ці навички їй дуже знадобляться.

• Розвивайте відповідальність

Малюк повинен зрозуміти, що лад у домі - це завдання не тільки батьків, але і його. Якщо ви втомилися після важкого дня або затримується на роботі, попросіть малюка самостійно прибрати у своїй кімнаті, полити квіти або ще щось. Так він зрозуміє, що до нього ставляться, як до дорослого, і він теж має свої обов’язки.

• Не забувайте заохочувати самостійність

Нехай малюкові не одразу вдасться якісно вимити посуд або акуратно скласти речі, головне - що він це зробив самостійно. Обов’язково похваліть його за роботу. Частіше звертайте увагу дитини на те, який він чистюля і як вам подобається його охайність.

• Стримуйте слово і не виконуйте за дитину роботу

Ви можете мотивувати дії малюка, пообіцявши йому після прибирання піти на прогулянку або подивитися улюблений мультфільм. Обов’язково виконайте обіцяне. Так, крім виховання в дитині охайності, ви здобудете її довіру. Якщо ж дитина не прибрала, скажімо, у своїй шафі, не робіть за неї її роботу.

Насамперед дитина бере приклад із батьків. Дотримуйтеся правил, які встановлені для малюка. Якщо батьки не виконують вимоги, жодні дисципліна та виховні заходи не подіють. За порядком повинна стежити вся сім’я: і тато, і мама, і малюк.

Користувались джерелом: https://poradnyk.com.ua/.../1015-kilka-porad-yak...

Синдром вивченої безпорадності – це психічний стан, за якого людина перестає усвідомлювати зв’язок між зусиллями, витраченими на певну справу, і результатом, який ці зусилля можуть принести. Такий стан також називають синдромом пасивності, оскільки люди, які страждають, не докладають жодних зусиль, аби змінити своє життя на краще і вийти з негативних ситуацій.

Вивчену безпорадність у дітей формують, або допомагають сформувати, батьки, близьке оточення, педагоги. Ознаки вивченої безпорадності у дітей:

«В мене не вийде! Я не можу!» (малювати, вирізати, вдягатися, їсти суп, вирішити задачу).

«Я ніколи не вивчу вірш, англійську, математику, грати у футбол, кататись на велосипеді» і т.д.

«Не хочу, не буду» — це похідна реакція від «не можу». Дитина, котра зневірена у власних вміннях, обов`язково захоче захиститись від гнітючого усвідомлення недостатньості — «я невдаха, я не такий як всі…». Тому, швидше та безпечніше одразу сказати «не хочу» — так і питань від дорослих менше, і пояснювати нічого не потрібно.

«В мене завжди так» — це виправдання за будь-яку (навіть невелику) невдачу.

Коли батькам хочеться якомога швидше зав`язати шнурок, одягнути колготи, зібрати в школу рюкзак (зробити щось замість дитини) — зупиніться, вдихніть-видихніть і згадайте про свої справи. Навчіть свою дитину тому, що вона може звернутись до вас по допомогу, але задачу замість неї ви не зможете виконати. Всі труднощі дитина повинна здолати самостійно, лише тоді у неї формуватиметься відчуття компетентності, відчуття Я-можу, Я-знаю, Я-зроблю, а якщо Я-не справлятимусь, то мама чи тато прийдуть на допомогу. Підготуйте дитину до дорослого життя, а не проживайте його замість неї. Селігман вважав, що формування ВБ у дітей закінчується близько 8-ми років, а далі може лишитись на все життя.

Поради для батьків

Невдачі неминучі. Пам’ятайте про те, що ваша дитина, так чи інакше, зіштовхнеться із невдачами. І успіх вирішення цих невдач залежатиме від того, як ви її підготуєте до цього. Тут вам стане у нагоді правило чотирьох кроків:

1.Спершу я показую як.

2. Далі ми робимо разом.

3.Ти робиш сам, а я поруч.

4. В тебе виходить самостійно.

Ні гендерним стереотипам. Не треба розділяти захоплення дитини на «дівчачі» і «хлопчачі» — дайте дитині можливість займатись різними видами діяльності, навіть якщо це не «хлопчача справа№.

Звичка — не вирок. Коли ж ви вже звикли (а також ваша дитина) до того, що ви виконуєте більшість справ за неї, то спробуйте поступово повертати відповідальність дитині. Почекайте, поки дитина почне робити справу самостійно. Похваліть її за виконання (або навіть за спробу). Якщо ж ви стикаєтесь із черговим «Не можу!», — підбадьорьте та запитайте: «Як я можу тобі допомогти?» Звісно, повідомте про наслідки, якщо задача не вирішуватиметься. І знову таки — поверніть відповідальність дитині.

Витримка та спокій. Рефлекторне бажання допомогти своїй кровиночці вкладе в кожного батька та матір на безсвідомому рівні. Батькам досить складно справитись із імпульсом допомоги та порятунку дитини. Коли ви реально оцінюєте ситуацію і розумієте, що із цим дитина може справлятись самостійно — вдихаємо і видихаємо і пригадуємо попередній пункт.

Розвиток. Розширюйте життєвий досвід власних дітей, показуйте приклад особистої діяльності та вирішення задач.

Конструктор — популярна іграшка, яку люблять багато дітей. Така іграшка дозволяє створювати з різних елементів все, що завгодно. Таке заняття є не тільки захоплюючим та цікавим, але й корисним.

КОРИСТЬ КОНСТРУКТОРА ДЛЯ ДИТИНИ

• Розвиває дрібну моторику і дрібні м’язи рук.

• Виховує самостійність і дисциплінованість, старанність і терплячість.

• Вчить доводити почате до кінця, аналізувати та зіставляти, виявляти і виправляти помилки.

• Розвиває швидкість реакції і спритність, спостережливість і уважність.

• Формує просторову уяву та окомір.

• Розвиває логіку і математичні здібності.

• Ігри з конструктором позитивно впливають на розвиток мови.

• Допомагає соціалізуватися і знайти контакт з іншими дітьми.

• У процесі гри розвивається образне, нестандартне і асоціативне мислення.

• Такі ігри корисні для дитячої психіки та емоційного стану.

Бажано щоб перший конструктор, з яким познайомиться дитина, був дерев'яним. Дерев'яні деталі іграшки дуже приємно тримати і крутити в маленьких ручках. Такий масаж рук благотворно впливає на  розвиток дотику і дрібної моторики рук, а також корисний для здоров'я. І як би швидко не розвивалася сучасна індустрія виготовлення конструкторів із сучасних матеріалів, конструктор, виготовлений з дерева, завжди буде займати серед них своє гідне місце.

Найпростіші шнурівки призначені для дітей у віці одного-півтора років . В ігровій формі здійснюється розвиток дрібної моторики рук, а, отже - поетапна підготовка дитини до письма. Шнурівка дає можливість придумати безліч ігор. Це і безпосередньо шнурування, і можливість використовувати елементи «шнурівки» в сюжетно-рольових іграх або вивчати основні кольори. Ігри-шнурівки створені з метою розвитку дрібної моторики рук, посидючості і окоміру. В процес гри удосконалюється координація рухів і гнучкість кистей рук. Шнурування сприяє  розвитку дрібної моторики, логічного мислення, мовлення, і як результат – стимулює розвиток  органів мовного апарату.

Шнурівки можна також зробити вдома своїми руками. Для виготовлення шнурівки візьміть цупкий картон, виріжте фігуру яка вам подобається, зробіть в ній дірочки, а для яскравості - розфарбуйте.  Замість шнурка підійдуть нитки для в’язання, тільки кінчик ниток обов’язково потрібно зробити твердим, тут на допомогу прийде клей або лак для нігтів.

Корекція і реабілітація дітей з розладом аутичного спектру поєднує в собі різні підходи, які при необхідності можуть комбінуватися між собою.

Одним з методів корекції даної нозології є сенсорна терапія

З кольором. Малювання на папері, склі, інтерактивній панелі або столі. Такі ігри задіють не тільки зорові, але і тактильні відчуття.

З водою. Вода позитивним чином впливає на емоційний стан і допомагає розслабитися. Воду можна переливати з різних ємностей, бризкати на пісок, взаємодіяти з ефектом “Вода” на інтерактивній підлозі.

Можна запропонувати дітям гру «Фонтан».

Якщо підставити під струмінь води ложку або пухирець з вузьким горлечком, вийде «фонтан». Звичайно цей ефект приводить дітей у захват. Підставте пальчик під струмінь «фонтана», спонукайте дитину повторити дію за вами.

Ігри з мильними кульками.

Щоб викликати в дитини інтерес до самостійного видування кульок запропонуєте їй крім рамки з купленого пухирця різноманітні трубочки.

З крупами та іншими сипучими матеріалами.

Ігри з сипучими матеріалами розвивають дрібну моторику рук, що необхідно при аутичних розладах. В таких іграх можна

використовувати крупи або пісок.

Зі світлом. Для ігор зі світлом відмінно підходить багатобарвне підсвічування, лампи та інші джерела світла, проектори, і дзеркала для створення сонячних зайчиків.

На рухливість. Стрибки, метання м’яча, біг, плескіт в долоні. Це все направлено на зміцнення м’язів, почуття рівноваги, розвиток рухової активності. Можна використовувати додаткові пристрої: магнітофони з музикою, сенсорні доріжки, інтерактивну підлогу і інше. При цьому відзначимо, що педагог повинен постійно регулювати навантаження і зовнішні ознаки втоми при проведенні ігор спрямованих на активізацію в дітей з РАС.

Що важливо при виборі ігор для дітей з аутизмом?

Такі ігри не мають викликати у них напруження і відштовхування. Бажано, щоб це було щось знайоме, з чим вже грались раніше. Потрохи ігри мають розвиватись, по наростаючій – розпочати з найелементарніших і переходити до складніших.

Під час заняття потрібно індивідуально підходити до кожної дитини, допомагати, підтримувати, підказувати, при необхідності повторювати по декілька разів.

Причини такої поведінки включають спроби впоратися зі стресом, вираження гніву, бажання привернути увагу або засоби захисту.

САМООБОРОНА

Діти іноді плюються, щоб захиститися. Дитина може вдатися до плювання, оскільки у неї немає вербальних навичок, необхідних для ефективнішого захисту. Навчіть дитину залишати ситуації, які викликають у неї гнів, а не залишатися в ній і виходити за межі своїх можливостей.

ПРИВЕРНЕННЯ УВАГИ

Якщо ваша дитина плюється, щоб привернути увагу, краще проігнорувати її поведінку, щоб зупинити проблему. Негативна поведінка, що вимагає уваги, ефективна лише тоді, коли батьки засмучуються, підкріплюючи поведінку, приділяючи увагу дитині. Якщо ви ігноруєте її, ваша дитина дуже швидко дізнається, що плювки не є ефективним способом привернути увагу.

ВИРАЗ ГНІВУ

Якщо ваша дитина сердиться і не має гарних навичок розв’язування проблем, вона плюється щоб виразити свій гнів. Спробуйте сказати: «Я розумію, що ти сердишся. Я теж розсердилася б, якби це трапилося зі мною. Проте плюватись — неприпустима поведінка і ми так не поводимося».

КОПІЮВАННЯ ПОВЕДІНКИ ІНШИХ

Ваша дитина, імовірно, копіює поведінку інших дітей, якщо така поведінка почалася після того, як вона зіткнулася з новим другом або в певній ситуації. Ігнорування негативної поведінки та усунення або обмеження контакту вашої дитини з цим однолітком – це стратегії вирішення проблем. А ще, поговоріть з батьками іншої дитини, щоб разом вирішити проблему.

Користувались джерелом:

http://nashamama.com/.../53186prichini-chomu-diti...

«Слово – естафета»

По черзі кожна дитина бере слово – картку з коробки, «читає» (впізнає слово) і біжить в іншу частину кімнати, щоб взяти подібне слово або відповідне зображення.

«Знайди слово»

Розкладаємо слова – картки на доступних місцях в кімнаті. Дітям

пропонується ходити по кімнаті та шукати слова. Знайдене слово потрібно помістити на картці лото, тобто співвіднести з відповідним. Якщо дитина впізнає слово, вона може його прочитати, а потім покласти на зображене.

«Кеглі»

Ставимо 6 кеглів. На кожну клеїмо картку з написаним словом. На тій кеглі, яку дитина збила, потрібно прочитати слово.

«Рибалка»

Клеїмо картки на фігурки риб.Кожна дитина має «впіймати» вказане слово.

«Поштар»

Картки зі словами вкладаємо в конверти, робимо поштові скриньки. Поштар заходить і приносить конверти. Учень, який отримує конверт, читає слово.

«Лоток із макаронами»

Перемішуємо словникові картки в лотку із макаронами. Дублікати карток викладаємо в ряд на столі. Пропонуємо дітям по черзі шукати картки в лотку з макаронами. Коли дитина знайшла картку, вона читає слово, зображене на ній, і шукає відповідне в ряду на столі.

«Чарівний кубик»

Виготовляємо квадратні слова – картки та наклеюємо їх на стінки кубика. Діти по черзі кидають кубик. Те слово, що опиняється нагорі, потрібно прочитати і знайти відповідне у себе на аркуші паперу, обвести його чи викреслити.

«Лабіринти»

Пропонуємо дітям шукати вказані слова в лабіринті відповідно до теми та викреслювати їх.

Користувались джерелом:

«Дитина із синдромом Дауна» О.В.Чеботарьова, І.В.Гладченко, А.Василенко-ван де Рей, Н.І.Ліщук.; Харків, 2018.

Причин свербіжу дуже багато. Найпростішою може бути надмірна сухість (ксероз). Сухість може бути як спадковою, так і результатом неправильного догляду за шкірою, сонячної засмаги, частого відвідування басейну, після моря. Причиною поширеного свербіжу може бути також реакція на холод, тепло, механічне подразнення шкіри.

Шкірні захворювання, такі як атопічний дерматит, екзема, контактний дерматит, себорейний дерматит, нейродерміт супроводжуються досить сильним шкірним свербінням і мають нейроалергічну природу. Інфекційні ураження шкіри: бактеріальні (стрептококові інфекції), грибкові (кандидоз), паразитарні (короста), глистні інвазії (гострики, аскариди та ін.), вірусні (початкова стадія герпесу) також супроводжуються свербіжем.

Свербіння шкіри можуть бути ознакою порушення обміну речовин (дефіциту вітамінів і мінералів або надлишку деяких з них) і внутрішньої патології: цукровий діабет, порушення функції печінки (гепатит, печінкова недостатність), порушення функції щитовидної залози (гіпотиреоз або мікседема або гіпертиреоз — Базедова хвороба).

Свербіж шкіри характерний також для деяких стресових і психологічних станів (невроз, психоз).

Навіть деякі продукти харчування можуть викликати свербіж шкіри — прянощі, гірчиця, огірки, дичина, свинина, морська риба, кальмари, ковбасні вироби, деякі сорти сиру і фрукти (суниця).

Якщо у вас є сумніви, що зі здоров’ям дитини щось не те — звертайтеся до педіатра!

• Розібратися в причинах появи такої звички. І далі, усунути ці причини, або запропонувати дитині альтернативу;

• разом з дитиною шукати способи усунення даної звички, не забуваючи про моральну підтримку;

• не зберігати сигарети (якщо батьки палять) будинку в легкодоступних місцях і, тим більше, не курити в присутності дітей;

• не вести розмову з дитиною в агресивному ключі - тільки в доброзичливій обстановці;

• спробувати довести дитині, що і без цигарки можна бути дорослим, модним, що виділяється на тлі інших. Привести приклади (спортсмени, музиканти). Бажано, познайомити дитину з авторитетною людиною, яка не палить. Вона «внесе свою лепту» в боротьбу з цією звичкою. Зазвичай, думка авторитетної людини «зі сторони» дає більше результатів, ніж настирливі і нудні вмовляння батьків;

• звернутися за консультацією до дитячого психолога;

• донести до підлітка інформацію з достовірних джерел про шкоду куріння (література, відео та ін.), науково аргументовану й життєво мотивовану;

• не карати, не принижувати - бути правильним і дорослим другом;

• звернути увагу на обстановку в сім'ї. Неблагополуччя в сім'ї часто стає однією з причин. Дитина може відчувати себе непотрібною, кинутою, просто бути незадоволеною тією роллю, що відведена їй в сім'ї;

• ретельно дивіться за колом спілкування дитини, не втручаючись в її особистий простір, направити її енергію в правильне русло. Саме наша зайнятість, як правило, стає причиною недогляду;

• допоможіть дитині відкрити всередині себе особистісні якості, таланти які допоможуть їй придбати авторитет у однолітків, завоювати популярність і повагу;

• дитина сигаретою знімає напругу? Навчіть її більш безпечним і приємним методам релаксації;

• палить, щоб привернути увагу дівчат? Покажіть підлітку інші способи завоювати авторитет.

Цю шкідливу звичку нерідко можна зустріти у маленьких діток. Виглядає це неохайно і непривабливо. Крім того, часте й активне колупання в носику може порушити цілісність судин і спровокувати носову кровотечу.

Як позбавитися від шкідливої звички?

• Якщо у малюка систематично утворюються кірочки, швидше за все, він часто дихає теплим і сухим повітрям. В даному випадку нормалізуйте рівень вологості в приміщенні. Для цього частіше провітрюйте кімнату, використовуйте додаткові зволожувачі.

• Якщо малюк сильно, наполегливо і довго колупає в носі, можливо туди потрапила дрібна деталька. Якщо це так, терміново зверніться до лікаря.

• Коли дитина постійно колупає в носі, потрібно частіше стригти нігті. З короткими нігтями колупатися незручно і нецікаво, тому з часом малюк перестане це робити.

• Треба відволікти малюка корисним і цікавим заняттям, акцентуйте увагу на інших речах і не давайте дитині нудьгувати. Добре підходять заняття на музичних інструментах. Важливо, щоб були зайняті руки, і голова.

• Спокійно поясніть дитині, чому колупати в носі некрасиво, неприємно і навіть небезпечно. У перший час, поки рефлекс залишається, допомагайте дитині і контролюйте його.

• Ні в якому разі не кричіть на дитину, якщо ви побачили, що вона колупається в носі. Це призведе до того, що дитина замикається у собі і стане продовжувати це робити, але вже наодинці. А ось, коли він осмикує себе, обов’язково похваліть малюка, що він запобіг процес.

• Часто маленькі діти повторюють за дорослими і копіюють поведінку батьків, а іноді і однолітків. Якщо ви побачили, як інша дитина колупається в носі, розкажіть, що так робити не можна, що це некультурно.

• Використовуйте метод замісної терапії, коли одна звичка замінює іншу. Регулярно пропонуйте дітям поїсти горішки, фрукти або сухофрукти, шматочки сиру. Тримайте тарілку з продуктами під рукою. І наступного разу він рефлекторно потягнеться до їжі, а не до носа.

• Кожен день вранці і перед сном обов’язково промивайте носик від накопиченого слизу. Робіть це за допомогою теплої води.

• Скоринки можуть виникати через затяжну нежить і забитий ніс. За допомогою колупання дитина намагається покращити і полегшити дихання. Обов’язково зверніться до лікаря, щоб він підібрати відповідні краплі і засоби для промивання носа.

Користувались джерелом: https://eporada.pp.ua/.../iak-vidychiti-ditiny...

Висловлюючи вдячність у будь-який спосіб, люди дарують одне одному радість, демонструють повагу й налагоджують дружні взаємини.

Відсутність у житті вдячності як ставлення, дії, звички поступово стушовує його кольори — усе стає одноманітним, сіро-чорним. Адже людина не задоволена всім, що відбувається довкола. Скільки цікавих подій не трапилося б у житті, їй цього замало, аби по-справжньому радіти. Ми маємо навчитися самі й навчити дітей помічати добро, яке люди щодня приносять у наше життя, і дякувати за нього. І не важливо, що це — усмішка, послуга, подарунок, підтримка, допомога тощо. Людина, яка спрямовує свою увагу на позитивні сторони життя, менш схильна до стресів і ефективніше знаходить вихід із різних ситуацій. Окрім того, вона виносить із цих ситуацій життєві уроки як ресурс для розвитку.

Покажемо дітям, що є багато способів подякувати — слова, добрі справи, подарунки, особливе ставлення. Дітям потрібно розповідати, що дякувати потрібно усім, хто тобі допомагає й підтримує тебе, і ти завжди зможеш розраховувати на допомогу, якщо вона знадобиться ; пояснювати, у яких ситуаціях і як потрібно дякувати.

Вдячність можна виражати різними способами — словами, обіймами, рукостисканням тощо.

Можна вдома придумувати з малюками різні ігри та корисно проводити час :

«Моє сердечко»

Виріжте з картону декілька сердечок і напишіть на кожному слова подяки, задаючи запитання малюку. Наприклад : «За що і кому ти б сказав спасибі?», «З ким ти товаришував сьогодні і провів чудово день?»

«Кому ти хочеш подарувати це сердечко?»

«Добрі справи»

Час від часу влаштовуйте з дітьми день добрих справ, коли ви будете допомагати іншим людям. Можна разом з малюками нагодувати пташок або безпритульних тварин, підмести сходовий майданчик або допомогти літній людині у магазині . Якщо ви вирішили віддати старі речі в дитячий будинок або старі іграшки у менш забезпечену сім’ю, зробіть це разом із дитиною.

«Сюрприз»

Показуйте дитині, як добре ділитися з іншими. Це можуть бути речі, солодощі, зроблені своїми руками подарунки, компліменти. Збираєтеся в гості до бабусі – запропонуйте дитині заздалегідь намалювати для неї листівку або приготувати подарунок. Малюка пригостили цукеркою? Запропонуйте пригостити половинкою сестру чи брата.

Користувались джерелами:

https://strusivliceum.com.ua;

http://www.garmoniya.mk.ua/.../pyat-porad-dlya-batkiv... dyakuvaty.html

Тайм-менеджмент – це управління часом. Потрібно вміти організовувати розпорядок дня таким чином, щоб Ви могли досягати максимальної ефективності у всіх сферах життя.

Дитячий тайм-менеджмент формує в дитині особливе мислення. Вона зможе стати особистістю, яка чудово вміє ставити цілі та досягати їх.

КОРИСТЬ ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТУ ДЛЯ ДИТИНИ:

• Правильний розподіл свої сил та можливостей.

• Більш якісне виконання будь-яких завдань.

• Чітке розуміння своїх обов’язків.

• Відсутність протягом дня надлишку вільного часу, коли школяр нічим не зайнятий.

• Здатність менше втомлюватись від щоденної рутини.

• Самостійність та відповідальність.

• Розуміння цінності свого та чужого часу.

Декілька порад у навчанні дітей тайм-менеджменту:

• Поговоріть про те, як змінюються пори року

Перший крок у навчанні дітей тайм-менеджменту – навчити їх розуміти поняття часу. Пояснити, що таке час, на словах може бути важко. Тому найкращий спосіб – наочно показати дитині хід часу.

• Навчіть дитину оцінювати час

Дозвольте дитині скласти розклад занять на день. Нехай вона зверне увагу, скільки часу займає те чи інше заняття. У кінці кожного дня виділяйте 15 хвилин на те, щоб проаналізувати. Вносьте корективи, коли плануєте заняття на наступний день – це допоможе дитині правильно оцінювати час.

• Допоможіть дитині складати розклад

• Привчіть дитину до розпорядку

• Поясніть дитині, як підготуватися до різних занять

• Навчіть дитину заздалегідь організовувати місце для різних занять і давайте винагороду за виконану роботу.

• Використовуйте таймер

Щоб допомогти дитині зрозуміти важливість часу, стежте за тим, щоб вона закінчувала свої справи у запланований час. Кращий спосіб зробити це – встановити таймер.

• Поясніть дитині наслідки за порушення графіка

Щоб навчити дитину відповідальності, поясніть їй, які наслідки її чекають у випадку, якщо вона не зробить роботу вчасно.

• Встановлюйте довгострокові цілі

Допоможіть дитині розбити велику задачу на кілька маленьких і визначити терміни їх виконання.

• Допоможіть дитині розставляти пріоритети

Допоможіть дитині розставити пріоритети у навчанні та інших сферах життя. Деякі завдання можна відкладати (наприклад, виконання домашніх завдань або підготовку до іспитів), а деякі можна виконати пізніше.

• Визначте час для сну

• Приймайте їжу в певний час

• Встановіть правила використання гаджетів

Можна визначити, у який час і в яких місцях не можна використовувати мобільні телефони (наприклад, за столом або в спальні дитини). Ви також повинні дотримуватися встановлених правил.

• Організуйте місце, де дитина зможе вчити уроки

• Складіть разом з дитиною чек-лист

Запишіть на листку паперу список справ на день. Коли дитина виконає одне завдання, вона повинна поставити навпроти неї галочку.

• Розумійте тривоги дитини

Якщо у дитини виникнуть проблеми з виконанням будь-якого завдання, скажіть, що ви готові їй допомогти.

• Додайте до занять трохи веселощів

Наприклад, ви можете барвисто оформити список справ на день або влаштувати змагання.

• Учіть дитину тайм-менеджменту з раннього віку

• Допомагайте дитині дотримуватися плану

Спочатку дитині буває важко дотримуватися плану. Допоможіть їй.

• Не перестарайтеся

Не змушуйте дитину планувати кожен свій крок. Надмірне планування може посилити стрес, збити дитину з пантелику і в кінцевому підсумку призвести до невдачі. Давайте дитині вільний час і спостерігайте за нею. Якщо вона не може розслабитися, можливо, варто переглянути її розклад і дати їй більше вільного часу.

• Заохочуйте дитину

Мотивуйте дитину за допомогою різних заохочень.

• Включайте у розклад вільний час

Дуже важливо, щоб у розкладі дитини були не тільки справи, які вона повинна виконати протягом дня, але і вільний час. У вільний час дозвольте їй погратися з друзями, подивитися фільм або зайнятися чимось, що їй цікаво.

• Радьте, але не контролюйте

Коли ви радите і допомагаєте дитині, ви вчите її самостійно вирішувати проблеми.

• Додавайте важливу інформацію в розклад

Це можуть бути свята, дні народження членів сім'ї, візити до лікаря тощо.

Головне завдання у навчанні дитини тайм-менеджменту – навчити її розуміти важливість часу.

Спадкове захворювання синдром Сміта-Лемлі-Опітца характеризується порушенням метаболізму, а саме – синтезу холестеролу. Недолік чи відсутність ферменту призводять до серйозних наслідків. Найчастіше це відставання у розумовому, фізичному та емоційному розвитку різної форми тяжкості.

Для синдрому Сміта-Лемлі-Опітца характерні такі симптоми:

• Аутизм.

• Розумова відсталість.

• Затримка фізичного розвитку.

• Зменшений розмір черепа.

• Сколіоз.

• Порушення слуху.

• Порушення поведінки та відсутність схильності до навчання.

• Остеопороз.

• Катаракти.

• Проблеми із харчуванням.

• Захворювання, пов'язані з легенями, серцем, статевими органами, нирками, шлунком.

• Порушення імунної системи.

• М'язова слабкість.

• Зрощення пальців.

ПРОФІЛАКТИКА:

Необхідні медико-генетичне консультування та рання пренатальна діагностика.

Синдром Сміта-Лемлі-Опітца може бути діагностований пренатально за допомогою УЗО, біохімічних тестів, ДНК-діагностики.

Психічний розвиток дітей зі складним сенсорним порушенням спирається на зберiгання інтелектуальних та сенсорних (нюх, вібраційна і кінестетична чутливість) можливостей та їх вдосконалення. Такі діти демонструють великі можливості дотику і нюху. Якщо не перешкоджати розвитку збереженої активності такої дитини та сприяти її своєчасному хапанню, сидінню, прямоходінню й самостійності в побутових діях, можна добитися абсолютно вільного орієнтування в приміщенні і розвитку повноцінних предметних дій. Така дитина здатна вже в ранньому дитинстві абсолютно вільно пересуватися по знайомому приміщенню, впізнавати близьких їй людей за запахом, характерним рухам та за допомогою обмацуванню ніг і взуття, діставати предмети і іграшки, і діяти з ними відповідно до їх призначення.

Відчуття і сприйняття у дітей зі складними сенсорними порушеннями має ряд особливостей. Шкірна чутливість і рухова пам'ять стають у дітей з комплексним порушенням зору та слуху особливим способом пізнання навколишнього.

Тактильна чутливість дозволяє сприймати предмети тільки торканням і дією з ними у безпосередньому контакті. Однак людина, позбавлена зору і слуху, може отримувати інформацію від навколишнього і на відстані. У таких людей відзначається незвичайна тонкість нюху. Нюх дозволяє їм відшукувати на відстані знайомого чи незнайомого чоловіка, дізнаватися погоду на вулиці із запахів з відкритого вікна, визначати особливості приміщень і відшукувати в них потрібні предмети.

Користувались джерелом:

https://knowledge.allbest.ru/.../2c0b65635b2bd68a5d43b895...

Зв’язуйте дні тижня з життям дитини.

Щоб допомогти дитині вивчити дні тижня, вибудуйте разом із нею логічний ланцюжок «день тижня – те, що зазвичай відбувається в цей день».

Наприклад: в понеділок дитина йде в дитячий садок, у вівторок відвідує гурток танців, в середу ходить з батьками в бібліотеку, в

четвер ви проводите вдома прибирання, в п'ятницю ви раніше забираєте дитину з дитячого садка, в суботу ви ходите на дитячий майданчик, а в неділю ви відправляєтеся всією сім'єю в парк. Дитина повинна знати, що буде відбуватися в той чи інший день.

Використовуйте календарі.

Повісьте у себе вдома спеціальний тижневий календарик, в якому детально буде розписано кожен день тижня. Для дітей важливо наочно бачити, як відбувається зміна днів тижня. Тижневий календар можна виготовити самим, а можна придбати вже готовий в магазині.

Використовуйте мультики.

Дуже ефективно буде знайти мультфільми, де головні герої

запам'ятовували б дні тижня разом із дитиною. Як правило, в мультфільмах це все супроводжується веселою музикою і виглядає дуже цікаво. Пошукайте в інтернеті кілька варіантів таких мультиків для дітей.

Використовуйте вірші про дні тижня. Їх можна знайти в інтернеті.

Днів у тижні рівно сім –

Назви вивчимо усі.

Понеділок – перший день,

А за ним вівторок йде.

Далі середа, четвер –

Твердо знаю я тепер.

Після п’ятниці – субота,

Де кінчається робота.

Ну, а сьомий день який?

Та звичайно ж – вихідний.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/virshi-pro-dni-tizhnya

Використовуйте рухливі ігри.

Ви кидаєте м'яч, називаючи день тижня, наприклад, понеділок. Дитина кидає м'яч у відповідь і називає наступний за понеділком день. Гру можна ускладнити, почати не з понеділка, а з середи і т.д.

Ви називаєте ряд предметів, серед яких є дні тижня. Якщо дитина почула день тижня, то плескає в долоні. Наприклад, кішка, собака, зірка, середа. М'яч, місяць, четвер, п'ятниця, жуйка, неділя і т.д.

Підготуйте 7 карток з цифрами або точками. Зі зворотного боку

намалюйте заняття, характерне в цей день. Попросіть дитину знайти картку з першим днем ​​тижня, потім з третім і т.д. Ви називайте день тижня, а завдання для дітей – показати, що вони в цей день роблять.

Знайомте дитину із навколишнім середовищем (надавайте описову характеристику, можливість хочаб мінімально обстежувати приміщення);

Будьте прикладом емоційних проявів, транслюйте спокій та

розсудливість, станьте надійною опорою як вербально так і не

вербально;

Задіюйте дитину до щоденних, підтримуючих життєдіяльність цікавих вправ: грайте, читайте, досліджуйте;

Підтримуйте тактильний контакт із дитиною, обіймайте її.

Приділіть увагу фізичній активності та навантаженню згідно з можливостями дитини – робіть дихальні вправи разом;

Дозвольте дітям розповідати про їхні страхи, занепокоєння. Наголосіть на тому, що всі емоції зараз – нормальні, їх відчувають усі;

Складіть соціальну історію, яка пояснить дитині, що відбувається і запропонує послідовний, зрозумілий алгоритм дій;

Говоріть дітям слова підтримки.

Джерела:

https://ispukr.org.ua/?p=8699#.Y_Mjt3ZBzIU;

https://znayshov.com/.../inkliuziia_pid_chas_viiny_Yak...

Синдром Сотоса має іншу назву – синдром церебрального гігантизму. Це генетичне захворювання.

Основна ознака – одночасне порушення розвитку скелета та центральної нервової системи, хвороба частіше вражає хлопчиків.

Головною допомогою дитині при синдромі Сотоса є робота над її соціальним, когнітивним та руховим розвитком. Таким чином, застосовується багато методів, що сприяють розвитку дитини, такі як рання стимуляція, ерготерапія, фізіотерапія, логопедія та фізичне виховання.

Діти із синдромом Сотоса можуть мати проблеми з поведінкою, такі як неспокій, агресивність та гіперактивність, що заважає їхній концентрації уваги і навчанню.

Формування операції узагальнення у дітей з інтелектуальними труднощами проходить у декілька етапів:

Розглядаються найрізноманітніші предмети, які є представниками одного класу або їх зображення. Здійснюються опис та аналіз кожного з них.

Предмети порівнюються між собою, виділяються спільні та відмінні ознаки.

Привертається увага до спільних істотних ознак предметів і повідомляється, що саме на основі цих ознак предмети належать до одного класу. Вводиться новий узагальнювальний термін. ("Назвемо всі предмети одним словом".)

Розглядаються додаткові предмети, що є представниками цього та інших класів. Учні визначають, чи належить предмет до класу, що вивчається, чи ні. Кожна відповідь обґрунтовується з використанням виділених істотних ознак.

Учням пропонують ще раз групу предметів назвати одним словом, назвати цим узагальнювальним терміном одиничний предмет. До їх свідомості доводиться, що той самий об'єкт може мати різні назви (конкретну видову або узагальнювальну родову) залежно від контексту.

Демонструються зв'язки терміна, що вивчається, з іншими поняттями. Наприклад, виділений клас предметів може належати до ширшої групи і сам поділятися на підгрупи.

Пропонується із засвоєним терміном скласти речення, назвати з належним обґрунтуванням додаткових представників класу, які на уроці ще не розглядалися.

Кращим методом того, як прищепити дитині розуміння дотримуватися правил особистої гігієни є навчання у формі гри або показуючи особистий приклад.

Кожному малюку необхідно донести те, що особиста гігієна є найкращою профілактикою практично всіх простудних, вірусних і шкірних захворювань.

Почати варто з ранкового умивання.

Порядок дій:

1. Поставте східці або невеликий стільчик, щоб дитина могла самостійно дістати до струменя води.

2. Намочіть руки та потріть їх.

3. Покажіть, як скласти долоньки, щоб на них збиралася вода.

4. Сполосніть обличчя, злегка потираючи шкіру. Коли бачите, що дитина робить це достатньо вправно, запропонуйте скористатися дитячим милом.

5. Витріть руки та обличчя чистим рушником.

Коли малюк опанує мистецтво умивання, варто перейти до складнішого – догляду за тілом та волоссям. Почніть із гри за участю улюблених іграшок. Розкажіть історію про те, як поросятко замурзалося у калюжі або ведмедик забруднився, коли їв мед.Проговоріть кожну дію, яку потрібно виконати, щоб іграшка стала чистою. Або відтворіть цей сюжет у ванній.

Спробуйте продемонструвати дитині те, що особиста гігієна та її правила можуть бути цікавими і захоплюючими.

Для цього придбайте малюкові цікаве і яскраве мило і гель для ванни, краще за все з зображенням улюблених героїв з мультиків і казок.

Також дуже важливо, щоб запах всіх миючих засобів по догляду за тілом подобався дитині.

Придумайте і розкажіть малюку казку про те, як злі мікроби весь день намагаються оселитися на шкірі малюка, а мило і тепла вода вчасно приходять на допомогу і допомагають захистити руки, обличчя і тіло дитини від злих і шкідливих мікробів.

Дуже важливо показати дитині власний повчальний приклад. Для цього разом з малюком мийте руки перед їжею і після вулиці, разом чиститіть зуби і кожен день приймайте душ.

Покажіть дитині, що Вам подобається бути чистим і тоді він зрозуміє, що теж не хоче бути брудним.

Щоб мотивувати дітей на самостійний ранковий і вечірній догляд, влаштуйте мініконкурс. Повісьте список того, що потрібно зробити (умитися, почистити зуби, змінити білизну), і запропонуйте дитині відзначати виконані пункти галочкою. За 3 дні виконання обов’язково дайте маленьку, але приємну винагороду.

Причиною виникнення ФАС — вживання мамою алкоголю під час вагітності. Мама не обов’язково є алкоголічкою. Навіть бокал вина (150 г), помножений на певні особливості організму, може стати фатальними й запустити розвиток ФАС. Іноді такі фактори, як харчування, стреси, вік матері та інші чинники, складаються невдало і вжитий алкоголь негативно впливає на розвиток плоду. Крім того, мама може випити алкоголь на дуже ранніх строках, ще до того, як дізналась про свою вагітність.

ФАС – це медичний діагноз, який встановлюється лікарем — генетиком, педіатром, неонатологом, які пройшли спеціальне навчання, на основі чотирьох ознак:

1) підтверджене вживання алкоголю матір’ю;

2) дефіцит росту і ваги дитини;

3) особливі риси обличчя (короткі очні щілини, тонка верхня губа, відсутній або нечіткий жолобок між носом і губою, пласка середня третина обличчя);

4) порушення розвитку центральної нервової системи (зменшений обвід голови, структурні зміни мозку, неврологічні симптоми, проблеми з дрібною та загальною моторикою, сенсорна дисфункція, неправильна хода, когнітивні порушення, аномалії нейророзвитку).

Дитина з ФАСП може мати як усі 4 ознаки, так і лише деякі з них, наприклад: наявні проблеми з навчанням і поведінкою, але нормотипові риси обличчя і зріст. У дітей з ФАСП можуть бути серйозні зміни головного мозку, хоча єдиним симптомом цього порушення може бути поведінка чи проблеми у навчанні. Через це ФАСП називають “невидимим синдромом”, або “станом із невидимими фізичними вадами”.

Доволі поширена хибна думка, що дітям із ФАС “вже не допоможеш”. Це є наслідком того, що більшість дітей — недообстежені щодо ФАСП.

ФАСП – це не хвороба, спектр порушень не лікується й залишається з людиною на все життя, тому діти з ФАСП, щоб досягти максимуму своїх можливостей, мають щоденні виклики й потребують допомоги на рівні фізичного здоров’я, моторних навичок, у навчанні (через проблеми з пам’яттю, увагою), комунікації, емоційному саморегулюванні та соціальних навичках.

Користувались сайтом: http://hopeandhomes.org.ua/blog/1382-2/

Дитині важко знаходити спільну мову з однолітками? Їй важко розуміти емоції за невербальними сигналами? Вона стала гірше вчитися в школі? Спробуйте розвинути в неї комунікативні.

Ігри на комунікацію – ефективний спосіб навчити дитину чітко й лаконічно висловлювати свої думки.

Пропонуємо Вам декілька ігор, які допоможуть дитині розвинути навички комунікації:

ЕМОЦІЙНІ ШАРАДИ.

Напишіть на картках назви емоцій: злість, нудьга, щастя, смуток, страх та інші. Запропонуйте дитині взяти картку й, не кажучи ні слова, зобразити емоцію. Така гра дуже корисна для дітей, які погано розпізнають емоції за виразом обличчя.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ.

Запропонуйте дитині виступити перед бабусею, дідусем. Вона може продемонструвати їм свої вироби або прочитати вірші. Така вправа допоможе дитині упоратися зі страхом публічних виступів.

ЗАКІНЧИ ІСТОРІЮ.

Почніть історію й запропонуйте дитині її закінчити. Якщо вона ще маленька, розкажіть лічилку, запропонуйте придумати інше її закінчення. Ця гра добре розвиває словниковий запас дитини.

ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ НА КАРТИНЦІ?

Запропонуйте дитині у деталях описати, що вона бачить на зображенні: людей, тварин, кольори, дії тощо. Старші діти можуть уявити, що відбувалося до цього, що станеться далі. Така гра розвиває уяву та логічне мислення дитини.

ТЕЛЕФОН.

Гравці стають у коло. Перша людина пошепки вимовляє фразу на вухо другій. Почута фраза передається по ланцюжку. Після цього перший гравець вимовляє фразу, яку він передав другому, а останній – почуту фразу. Найчастіше ці фрази відрізняються одна від однієї.

Не лайте дитину за погані оцінки.

Спочатку потрібно спокійно розібратися в ситуації і поговорити з дитиною. Також потрібно піти в школу і поговорити з класним

керівником, учителем і директором.

Знайдіть область інтересів.

Допоможіть дитині знайти область, яка їй цікава, і допоможіть їйрозвиватися в її рамках.

Наприклад, не встигаючи з математики та хімії, підліток може подавати надії на спортивному поприщі і досягти певних висот у цьому.

Хороші відносини всередині сім'ї.

Щоб допомогти дитині вчитися, потрібно показати їй, що потрібно вміти і розслаблятися, тому що відпочинок допомагає відновити сили. Покажіть, що ви любите дитину і допоможете в будь-який час.

Умійте слухати дитину.

Намагайтеся виділяти час для розмовою з дитиною або, якщо сильно зайняті, попросіть перенести розмову на більш зручний час.

Навчайте і навчайтесь самі.

Робіть для себе і дитини вечора самоперевірки за допомогою гри. Розкажіть, як ви в школі вчили цю тему або предмет і нехай дитина пояснить вам правило, перекаже історію або розповість формулу.

Розфарбовування картинок – процес творчий і дуже захоплюючийє. Не варто недооцінювати важливість цього процесу, він далеко не обмежується лише розвитком дрібної моторики дитячих ручок, але здатний на багато більше.

Розфарбовуючи якийсь об’єкт, дитина вчиться розпізнавати кольори, запам’ятовує їх, поповнює свої знання про форму, колір цього об’єкта, який розмальовує, розвиває спостережливість, асоціативне мислення, уяву, тренується пам’ять.

При розмальовуванні розвивається дрібна моторика і кисть руки, що, як відомо, безпосередньо пов'язане з розвитком мислення малюка, а також з успішністю освоєння навичок письма. У процесі розфарбовування дитина може сама обирати кольори, комбінувати їх на сумісність, що дозволяє проявити свій смак, продемонструвати художні здібності і все це призводить до самовираження.

Також завдяки розмальовкам тренується воля та увага. Дане заняття дисциплінує дитину, вчить її тривалий час виконувати одноманітну роботу, доводити почате до кінця. Дитині треба докладати зусилля та бути уважною, щоб розмальовувати акуратно і не виходити за лінії, а також контролювати кількість води, натиск олівця, чи жорсткість крейди задля того, щоб не пошкодити зображення. Все це, в майбутньому, дуже позитивно позначиться на розумових здібностях дитини і допоможе запам’ятовувати більший об’єм інформації. Такий вид зайнятості виховує у дитини посидючість, акуратність, самостійність.

Дуже важливо дітей з тяжким ступенем інтелектуальних труднощів навчати самообслуговуванню: прийманню їжі, умиванню, одяганню і роздяганню, а також елементарним навичкам господарсько-побутової праці.

Годування на початкових етапах навчання проводиться маленькою або десертною ложкою. При цьому краще використовувати кашоподібні страви. Лише перша ложка відправляється в рот дитини при повній її пасивності. Потім дорослий спонукає дитину губами захоплювати їжу. Дитина привчається брати їжу з ложки активними рухами губ, на вдиху.

З часом дорослий лише підносить ложку до рота і трохи торкається нею губ. У відповідь на дотик дитина нахиляє голову вперед, розкриває рот і на вдиху робить необхідні рухи губами. Дорослий вчить дитину користуватися ложкою, спочатку керуючи її рукою. Поступово діти привчаються їсти самостійно, але багато з них роблять це квапливо і неакуратно. У цих випадках рекомендується: давати дитині не всю порцію відразу, а розділити її на кілька частин і класти їжу на тарілку у міру того, як дитина її з'їдає. Впоравшись з першою частиною порції, дитина деякий час чекає, поки їй додадуть ще. Так мимоволі виробляється звичка їсти повільніше і, отже, акуратніше.

Оволодіння вмиванням - тривалий процес, що складається з ряду етапів. Насамперед дітей привчають до води, спочатку до теплої, а потім до холодної. Для цього проводяться різноманітні ігри: дорослий разом з дитиною купає ляльку, пускає човник тощо. Потім проводяться підготовчі вправи: потирання сухих рук, складання долонь таким чином, як це робиться при митті рук. Мати, тримаючи руки дитини в своїх, проробляє потрібні рухи: потирає долоні один об одну, проводить ними по обличчю. У процесі цього виду діяльності (як, втім, і в інших випадках) слід обов'язково розмовляти з дітьми. Дорослий називає частини тіла і предмети, якими доводиться користуватися при вмиванні, а дитина повторює за ним.

Дуже складно навчити дитину самостійно одягатися. Проте необхідно багаторазово повертатися до показу одних і тих же дій, причому порядок їх виконання повинен залишатися незмінним.

Спочатку, заохочуючи найменший самостійний рух дитини, дорослий допомагає дитині правильно тримати ногу, щоб надіти колготки, підняти руки, коли з неї знімають кофточку, разом з ним він знімає заздалегідь розшнуровані черевики. Постійно дитина привчається одягатися сама.

Щоб навчити дітей застібати і розстібати гудзики, шнурувати черевики, необхідні тривалі тренувальні вправи, які проводяться на спеціальних посібниках. На жилеті, де пришиті гудзики різної величини і зроблені петлі, дитина вчиться застібати спочатку великі гудзики, а потім більш дрібні. Для

тренування в шнурування черевиків використовується дощечка, в якій пророблені два вертикальних ряди отворів. На цьому посібнику, зробленому більш крупно, ніж відповідна частина черевика, дитина вчиться шнурувати і зав'язувати шнурки. Всі операції (втягання шнурка, шнурівка і зав'язування) засвоюються поетапно, а потім об'єднуються, після чого дитина переходить до дій з реальними предметами.

Цю методику застосовують у ранньому віці (2,5—3 років), оскільки вона дає змогу навчити мозок дитини розрізняти кількість і, як наслідок, усі обчислення здійснювати як операції з множинами, за рахунок чого і досягається їх швидкість. Навчання дітей математики згідно з цією технологією передбачає 5 етапів:

1) упізнавання кількості;

2) упізнавання рівності;

3) розв´язання прикладів;

4) упізнавання цифр;

5) упізнавання рівності з цифрами.

Розглянемо, перший, початковий етап.

Для впізнавання кількості виготовляють комплект карток з червоними кругами, від 1 до 100. Навчання починають з карток, на яких нанесені круги від 1 до 5.

Дитині тричі на день послідовно показують картки з кількістю кругів від 1 до 5 і називають відповідне число. Наступного дня проводять три заняття з першим комплектом, додаючи ще один комплект — з картками від 6 до 10. Його також показують тричі на день. Перед кожним наступним показом картки обов´язково перетасовують, щоб їх послідовність була непередбачуваною.

З першими двома комплектами заняття проводять п´ять днів. З шостого в кожному комплекті щоденно одну картку змінюють на нову. Приблизно за 50 днів дитина запам´ятовує всі картки і відрізняє одну від одної. Відтоді вона зможе сприймати те, що дорослий може лише бачити. З першого погляду вона впізнає 47 кругів, 47 монеток або 47 мотрійок, виявляючи феноменальну здатність до розрізнення: вона завжди відрізняє 99 кругів від 98 і 100.

Після ознайомлення з числами та їх записом у мозку дитини виникає бачення відповідної кількості кругів, тобто вона здатна «бачити» відповідну множину, що дає змогу швидко здійснювати будь-які математичні обчислення. Ця здатність є основою особливих математичних здібностей.

Синдром Вольфа-Хіршхорна - це симптомокомплекс, в основі якого лежить генетичне порушення у будові 4-ї хромосоми.

Синдром Вольфа-Хіршхорна характеризується значною затримкою розвитку дитини:

розумового;

фізичного;

психомоторного.

СИМПТОМИ:

• малою вагою немовляти при вагітності, що нормально триває за термінами;

• уповільненням післяпологового зростання;

• гіпотонією м'язів.

Очі:

• гіпертелоризм (широко посаджені очі) – велика відстань між очними орбітами через виражені кісткові утворення між ними;

• високо підняті брови.

Ніс:

• форма у вигляді дзьоба;

• широке перенісся зливається з лобом;

• виступаюче надперенісся.

Вуха:

• змінена форма вушних раковин – величезні відстовбурчені, низько розташовані;

• невиразність мочок.

Рот:

• короткий губний жолобок;

• непомірно маленький рот, опущені кути;

• розщелина на верхній губі та на піднебінні.

Скелет:

• різка деформація кісток стоп (клишоногість, вальгусна плоскостопість, наведена стопа);

• виражене воронкоподібне заглиблення в крижово-копчиковій ділянці за рахунок відсутності м'язового шару: шкіра спаяна з кістками.

• До 3–4 років дитині можна давати тільки іграшковий ніж, пластиковий ніж або ніж для масла. У цьому віці малюку можна доручити нарізати м'якуш і м'які продукти.

• У віці від 5 до 7 років дитина може починатися користуватися ножем для чищення овочів та фруктів або столовим ножем, але обов'язково під наглядом дорослих (фрукти, відварені овочі, яйця, сир.

• У віці від 8 до 11 років дитина може починати користуватися

звичайним кухонним ножем, щоб, наприклад, нарізати огірки або інші тверді продукти (під наглядом дорослих).

• З 12 років дитина може користуватися практично будь-яким кухонним ножем — в залежності від того, що потрібно приготувати.

З чого ж починати?

• Підготуйте простір.

• Заздалегідь продумайте, що і як буде нарізати дитина.

• Враховуйте розмір продуктів. Починайте з продуктів середнього розміру (м'якуш банана, відварена морква), потім переходьте до дрібних (полуниця, виноградини), потім — до великих (баклажан, кабачок).

• Починайте з м'яких продуктів і тільки коли дитина буде без проблем нарізати відварені овочі та м'якуш фруктів, переходьте до твердих продуктів (таких як огірок, кабачок).

• Починайте з продуктів простої форми (таких як огірок) і тільки потім переходьте до круглих продуктів (таких як помідор).

• Пам'ятайте про безпеку. Навчіть дитину, як правильно тримати ручку ножа, як правильно передавати ніж, куди і як покласти ніж після використання.

• Вчіть дитину на продуктах, які вона сам потім буде їсти, або на таких, які ви разом вибрали в супермаркеті. Разом приготуйте улюблену страву.

Користувались сайтом:

https://milkalliance.com.ua/.../yak-navchyty-dytynu...

Страх – це стан, який відрізняється характерною симптоматикою, асоціюється з пережитим стресом і може мати наслідки для дитячої психіки.

НАСЛІДКИ ПЕРЕЛЯКУ:

Легкий досить швидко мине:

• Раптовий плач, істерика.

• Неспокійна поведінка.

• Надмірна активність.

• Заціпеніння.

З середнім доведеться боротися:

• Порушення апетиту.

• Нічні кошмари, безсоння, пробудження серед ночі.

• Боязнь темряви, замкнутого простору, гучних звуків.

Важкий потрібно лікувати з фахівцями:

• Невроз.

• Нервові тіки.

• Заїкання.

• Тремор кінцівок.

• Тривожний розлад.

Причини переляку:

• гучні або різкі звуки;

• великі тварини;

• блискавка, грім, сильний вітер, ураган;

• стресові ситуації;

• поява чужої людини;

• занадто суворе виховання;

• інфекційні захворювання;

• соматичні хвороби;

• відвідування дитячого садка.

Першою допомогою при переляку є любов батьків і турбота . Малюка заспокоять обійми, ласка. Спргобуйте відволікти яскравими і цікавими предметами, новою грою, читанням казки.

Переляк у підлітка допоможе вилікувати невропатолог або психолог.

Ігри з водою – одна з улюблених дитячих забав. Вони не тільки дають можливість краще пізнати навколишній світ неживої природи, але й корисні для розвитку тактильних відчуттів  та дрібної моторики. Вода розвиває різні рецептори, заспокоює, дарує позитивні емоції.

Ігри з водою - це ефективний спосіб самотерапії. Вода здатна «заземлити» негативну енергію, що особливо актуально в роботі з «особливими» дітьми. Вона володіє психотерапевтичними властивостями, сприяє релаксації, розслабленню. З іншого боку, вона може не просто зацікавити, а й розважити дитину, підняти емоційний настрой. Все це створює сприятливий грунт для розвитку емоційної сфери дітей.

Пропонуємо деякі ігри з водою:

«Вилови мене»

Наливаємо в будь-яку ємність (таз) воду, додаємо туди всілякі предмети, які вам попадуться на очі (шишки, формочки, кришечки, трубочки, прищіпки), а також ємність без води. Даємо ложку дитині і показуємо, як виловлювати всі предмети.

Завдання дитини: виловити всі предмети з води і перекласти їх в суху ємність! Малюкам молодшого віку можна кидати предмети побільше, а також дозволяти спочатку виловлювати їх руками!

«Водоспад»

Для цієї гри вам знадобляться будь-які іграшки, за допомогою яких можна переливати воду: лійка, маленька мисочка, невеликий глечик або простий пластиковий стакан. Малюк набирає воду в ємність і, виливаючи її, створює галасливий водоспад з бризками. Зверніть увагу малюка, що чим вищий водоспад, тим голосніше він «шумить».

«Тоне – не тоне»

Візьміть предмети з різних матеріалів: метал, дерево, пластик, гума, тканина, папір, гумка.

Опускаючи по черзі різні предмети, спостерігайте разом з дитиною, занурюються вони в воду і що з ними відбувається.

Що тоне, а що ні? Поясніть дитині, чому.

«Фізика і математика»

Візьміть велику пляшку і пластиковий стаканчик. Спробуйте порахувати, скільки маленьких стаканчиків «поміститься» у велику пляшку (для заповнення пляшки використовуйте воронку).

А якщо вилити потім назад в стаканчики? Чи будуть вони всі заповнені? Або вода в пляшці залишиться?

Лунатизм – це розлад пробудження, який відбувається, коли головний мозок перебуває у фазі нешвидкого руху очей. Цей період сну проходиться протягом першої третини ночі.

У певному значенні, лунатизм це помилка у розрахунку часу та балансу, коли якийсь чинник виводить головний мозок зі стану сну до перехідного стану між сном та пробудженням. Оскільки сновидіння наявні тільки на стадії швидкого руху очей, лунатики не діють відповідно до своїх снів.

Лунатизм може тривати від декількох хвилин і навіть до години.

Під час лунатування у людини зменшується увага та чутливість до навколишнього середовища. Лунатики є незграбними і можуть перечіпатись через меблі, пробувати пройти через дзеркало чи вікно, або ж навіть упасти зі сходів, що може призвести до травмування.

Точну причину лунатизму ще не визначили, проте, згідно з науковцями, діти є найбільш вразливими через те, що їхній мозок ще розвивається.

МОЖЛИВІ ПРИЧИНИ ЛУНАТИЗМУ:

• Нестача та проблеми сну.

• Алкоголь.

• Гарячка чи захворювання.

• Менструальний цикл або вагітність.

• Надмірна активність та виснаження.

• Чинники зовнішнього середовища.

• Емоційний стрес.

• Хвилювання через розлуку в дитинстві.

• Медичні препарати.

• Деякі медичні стани, такі як інсульт, ушкодження голови, мігрень чи судоми можуть також бути причиною лунатизму.

ПРИЧИНИ ЛУНАТИЗМА В ДІТЕЙ

Великий відсоток дітей, які страждають на лунатизм, схильний до нього на генетичному рівні – у сім'ї, швидше за все, один з батьків, бабусь чи дідусів страждав на даний розлад сну.

Існують інші поширені причини, які можуть викликати лунатизм у дітей:

• Повний сечовий міхур.

• Тривога та стрес.

• Шум.

• Збільшені мигдалини або аденоїди.

• Синдром обструктивного апное сну (СОАС).

• Використання деяких лікарських препаратів.

Психогімнастика - метод, при якому учасники психокорекції проявляють себе й спілкуються без допомоги слів. Психогімнастика включає спеціальні заняття (етюди, вправи, ігри), спрямовані на розвиток і корекцію різних аспектів психіки дитини, її пізнавальну, емоційну, особистісну сфери. Використання елементів психогімнастики під силу кожному з батьків, що дозволяє поставити виховний процес на глибинну психологічну основу, органічно поєднати вплив дорослого на дитину з урахуванням її природних нахилів та здібностей.

Методика занять психогімнастикою досить проста. Психогімнастичні вправи можна використовувати як для загального розвитку дитини, так і для корекції різних психічних станів, наприклад надмірної рухливості, слабкої концентрації уваги, істеричності, боязкості, замкнутості тощо.

«Сніжинки й вітер»

Дорослий пропонує дітям перетворитися на сніжинки й погратися з вітерцем. Діти виконують рухи за текстом.

Пада, пада, пада сніг і лягає біля ніг.

Вітерець легкий літає і сніжинки підіймає.

Ось вони усі гуртом закружляли за вікном.

Ми також часу не гаєм, разом з ним покружляєм.

Підіймемось вгору всі присядем до землі.

«Город»

- Розташуйтеся зручно на килимі. Уявімо, що ми овочі на грядці у городі. Кожний уявіть себе морквиною, огірком, помідором тощо.

- Світить ласкаве сонечко. Покажіть, як ваші голівки повертаються слідом за ним. Подув вітерець і розгойдав овочі. Раптом з'явилися хмари, загримів грім — всі трохи злякалися. А коли впали перші крапельки дощу, навпаки, — зраділи. Дощ був теплий. Вітерець розігнав хмари, й знову визирнуло сонечко. Овочі скинули з себе крапельки й повернули до сонечка свої обличчя. Вони посміхаються сонечку.

«Кошеня гріється на сонечку»

Я — маленьке кошенятко. У мене гладенька м'яка шерсть, я люблю грітися на сонечку. Лягаю на спинку, простягаю свої лапки до сонечка, ніжно усміхаюся йому, сонечко ласкає мене своїми лагідними промінчиками.

Театрально – ігрова діяльність має велике значення у корекційно – розвитковій роботі дітей з ООП. Це дуже важливий засіб для розвитку у дітей здатності розрізняти емоційний стан людини за допомогою мовлення, міміки, жестів, інтонацій, аналізувати і оцінювати їх вчинки, уміння ставити себе на місце іншої людини в різних життєвих ситуаціях.

Театрально-ігрова діяльність відкриває великі можливості для творчих пошуків і самовираження. Дитині надається можливість побувати в ролі актора, режисера, декоратора, бутафора, музиканта. Виготовлення бутафорії, декорацій, костюмів дає привід для образотворчої і технічної творчості дітей.

Театрально – ігрова діяльність допомагає:

• формувати правильну модель поведінки у сучасному світі;

• підвищувати загальну культуру дитини, залучати до духовних цінностей;

• знайомити дітей з дитячою літературою, музикою, образотворчим;

• мистецтвом, правилами етикету, обрядами, традиціями;

• удосконалювати навички втілювати в грі певні переживання;

• спонукати до створення нових образів, спонукати до мислення.

Крім того, театралізована діяльність є джерелом розвитку відчуттів, глибоких переживань дитини, розвиває емоційну сферу дитини, примушуючи співчувати персонажам, співпереживати розігруваним подіям, зняття замкнутості, навчання відчуттю і художній уяві.

Використання театрально-ігрової діяльності в процесі художнього розвитку дитини попереджує стреси, неврози, невротичні форми поведінки (погані звички), емоційні проблеми, а також міжособистісні конфлікти, оскільки діти засвоюють способи комунікації і різні емоційні реакції.

Театральна діяльність сприяє формуванню кращих рис характеру особистості, розвитку творчого потенціалу, уяви, яка особливо активно розвивається під час виконання тієї чи іншої ролі. Систематичне тренування уяви допомагає опанувати здатністю розуміти внутрішній світ персонажа, представляти і домислювати образи, події.

УМОВИ ГАРНОГО СНУ

• Тепла ванна з ромашкою. Ця квітка має заспокійливий ефект.

• Вечірні ритуали: чищення зубів, розчісування волосся. Крім того, що такі дії дитина асоціюватиме зі сном, вони ще й позитивно впливають на здоров’я дитини.

• Поцілунок на добраніч. Це означає, що коли ви обговорите з дитиною все, що трапилося за день, посидьте на її ліжку, то перед тим, як вийти зі спальні, поцілуйте дитину в щічку і побажайте на добраніч. Учить дитину бажати добраніч усім членам родини, можна навіть кімнатним улюбленцям. Такі приємні дрібниці будують гарні взаємини в сім’ї та зберігають позитивний психологічний настрій.

• Провітрюйте кімнату дитини і зволожуйте повітря. Улітку взагалі можна спати з відчиненою кватиркою, але ліжко не має стояти під прямим струменем повітря. Температура у спальні має бути 18–20 оС, а вологість — 50–70 %.

УМОВИ ПОГАНОГО СНУ.

• Кричати на дитину.

• Лягати спати пізніше 22 години. Давно доведено, що причиною безсоння є звичка засинати пізно, після 23 години.

• Карати й сварити малюка, залякувати сном: «Припини бешкетувати, бо підеш спати!». Так ви можете сформувати неправильну асоціацію: сон — це погано.

Розщеплення піднебіння (лат. cheiloschisis) — розщеплення в середній частині піднебіння, що виникає внаслідок незарощення двох половин піднебіння в період ембріонального розвитку. Може бути уражена лише частина піднебіння (наприклад, тільки м'яке піднебіння або язичок

піднебіння), або ж розщеплення може проходити по всій довжині, поєднуючись з білатеральним розщепленням в передній частині верхньої щелепи.

У більшості випадків причина народження такої дитини — спадковість. Факторами ризику вважаються алкоголь, куріння, вік матері (пологи після 35 років). Розщеплення верхньої губи та піднебіння виникає в перші два місяці вагітності, коли формуються щелепно-лицьові органи. Є різновидом алкогольної ембріопатії.

ПРОГНОЗ

Прогноз дуже сприятливий. Завдяки сучасним методикам хірургічних пластичних операцій, ортопедії та логопедії, діти з подібним діагнозом майже нічим не відрізняються від тих, що оточують і ведуть абсолютно повноцінне життя. Важливо з усією серйозністю підійти до багаторічного лікування і реабілітації дитини. В ранньому віці малюки можуть мати проблеми з годуванням і набором ваги, а, відповідно і з нервово-психічним розвитком. Тому слід засвоїти спеціалізовані методики годування і використовувати додаткові джерела корисних речовин (енергетичні комплекси, вітаміни) . Навіть при успішній корекції дефекту дитині показано регулярне спостереження фахівців — щелепно-лицьового хірурга, невролога, оториноларинголога і стоматолога-ортодонта. Відвідувати цих лікарів хоча б раз на рік дитина буде до 17-19 років, поки всі тканини щелепно-лицевої області не будуть повністю сформовані.

Напої, що підвищують енергію людини, з кожним роком стають все більш затребуваними. Особливо популярні засоби серед молоді. З чого складаються енергетики, і їх вплив на організм вже кілька років намагаються з’ясувати вчені всього світу.

Компанії, що виробляють напій, запевняють, що істотної шкоди людському організму енергетики не приносять. Той, хто випиває баночку диво-коктейлю на кілька годин, отримує заряд бадьорості і гарного настрою.

У перші хвилини після прийняття напою головний мозок починає працювати в посиленому режимі, відчувається сила в руках і ногах, настрій підвищується, хочеться щось робити, рухатися. Але медики попереджають, що додаткові сили в організмі припасені для екстрених випадків. Тому несподіваний приплив бадьорості може спровокувати серйозні збої в роботі деяких органів.

Підбадьорливі напої не містять спирту, тим не менш, їх продаж неповнолітнім у багатьох країнах Європи заборонена. Це пов’язано з згубним дією коктейлю на несформований організм.

В першу чергу, від напою, що бадьорить страждає слабка дитяча психіка.

Відомі випадки, коли невелика доза напою приводила підлітків в «ступор» – повна відсутність рухових функцій і відсутність реакції.

На заборону продажу енергетичних напоїв неповнолітнім в ряді європейських країн вплинули дослідження. Вчені довели, що навіть 1 баночка напою виснажує дитячий організм і може призвести до наслідків:

• дратівливості;

• занепаду сил;

• безсонні;

• депресивного стану;

• смерті.

Подібні напої, насправді, не дають ні сил, ні енергії. Вони лише стимулюють центральну нервову систему, що рано чи пізно призведе до її поразки.

Основна ж проблема, в тому, що енергетики містять просто забійну дозу кофеїну – набагато вище, ніж в чашці кави (від 80 до 150 мг.). Енергетик може включати більше 350 мг. на стандартну банку або навіть на половину банки.

Високі дози кофеїну, що вживаються дітьми, можуть привести до розвитку наркотичної залежності, зниження рівня розумових здібностей і до неврологічних розладів.

Користувались сайтом:

https://prubml.e-schools.info/pages/shkodaenergetikyv

• Подавайте дітям приклад хорошої поведінки.

Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування.

• Змінюйте оточення, а не дитину.

Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

• Висловлюйте свої бажання позитивно.

Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.

• Висувайте реальні вимоги.

Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких дітей.

• Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням.

В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.

• Обирайте виховання без побиття та крику.

На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.

• Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.

Користувались сайтом:

https://satanivska-gromada.gov.ua/simejne-vihovannya.../

Мета: формування вміння порівнювати, виділяти характерні ознаки зими; збагачення та активізування словника дітей; розвиток мовлення, пам'яті, мислення, уважності.

Піка є компульсивним розладом харчової поведінки, при якому люди їдять нехарчові матеріали, продукти: дерев'яну тирсу, листя, маленькі камінчики, папір, ґудзики, пісок, глину тощо. Цей розлад зустрічається у 10 до 30% дітей у віці від 1 до 6 років. Діагностується лікарем протягом 1 місяця за симптомами і їх тривалості.

Піка зустрічається у дітей і дорослих з порушеннями розвитку, таким як аутизм. Піка часто пов'язана з дефіцитом заліза та цинку. Діагноз підтверджується аналізом крові, якщо виявлено дефіцит заліза й цинку.

Симптоми Піка пов'язані з нехарчовими продуктами, які дитина їсть та проявляються у вигляді:

• розладу шлунка (запор або діарея);

• болі у животі;

• крові в калі.

Чи можна запобігти піку?

Розлад Піка неможливо попередити. Але! Правильне, збалансоване, текстурне харчування може допомогти деяким дітям уникнути розвитку розладу Піка.

Якщо вашій дитині був поставлений діагноз «Піка», в раціон харчування дитини включайте текстурні продукти, різного смаку, кольору та температури. Насичуйте сенсорні системи смаку, запаху, тактильну система та проприоцепцію (всі вони взаємопов'язані).

Більшість дітей переростають pозлад Піка з віком. Зазвичай він проходить через кілька місяців. Проте, групи високого ризику, такі як діти і дорослі з порушеннями розвитку, демонструють симптоми набагато довше.

У людей з психічними розладами, таким як PAC і обсесивно-компульсивний розлад (ОКР), може розвиватися Піка як механізм саморегуляції / заспокоєння. Тому треба дати дитині можливість наситити сенсорні системи, мінімізувати стрес і звичайно нормалізувати рівень заліза й цинку в організмі.

Піка може мати причини, які не пов'язані з основним захворюванням. Приклади включають стрес, сенсорний дисбаланс, дефіцит поживних речовин.

Користувались сайтом:

https://autism.ua/.../958-chomu-ditina-tyagne-vse-v-rot

Мета: збагачення словникового запасу по темі "Зима", виділення характерних ознак зими, підбір прикметніків до іменника, розвиток зв'язного мовлення, пам'яті, мислення.

Наслідування – один з основних засобів засвоєння громадського досвіду малою дитиною. Таким чином вона засвоює побутові навички та оволодіває мовою. Діти з інтелектуальними труднощами самостійно оволодівають цими навичками дуже повільно. Тому навчити таку дитину наслідувати – одне з головних завдань початкового етапу навчання.

Ось декілька ігор на навчання розвитку дій наслідуванння.

Пташки

Мета: вчити дітей наслідувати діям дорослого, розвивати емоційний контакт дорослого та дитини.

Хід гри. Дорослий запрошує дитину підійти до нього: «Роби, як я. Полетимо, як пташки»,– каже він та піднімає руки в сторони, розмахує ними, біжить по кімнаті. Якщо дитина не піднімає руки, дорослий допомагає. Потім каже: «Пташки клюють зернятка» (присідає.) Роби так». (Стучить рукою по підлозі).

Хованки

Мета: вчити дітей наслідувати діям дорослого, розвивати емоційний контакт дорослого та дитини.

Хід гри. Дитина сідає на стілець. «Зараз я сховаюсь. Ось так, – каже він та присідає за спинкою стільця. Сховайся як я». Дитина повторює рухи. Дорослий, виглядаючи з-за стільця, каже: «Ось я», спонукаючи дитину робити те ж.

Прокоти м’яч

Мета. Вчити дітей наслідувати діям дорослого з предметом.

Обладнання: м’ячи, ворітця.

Хід гри. Педагог сідає біля одного краю стола, дитина – біля іншого. Між собою та дитиною педагог ставить ворітця, бере м’яч і кажет: «Роби, як я», прокочує його через ворітця до дитини. Дитина повинна прокотити м’яч зворотньо.

Покатай ведмедика (ляльку, зайчика)

Мета. Та ж, знакомити дитину з функціональним призначенням іграшки машини та засобом дій з нею.

Обладнання. Іграшкові машини з кузовом, невеликі ведмедики.

Хід гри. На столі у педагога ведмедики. Машини стоять на підлозі. Педагог каже, що ведмедик хоче покататися на машині, підходить до неї, бере одну за мотузочку та везе. Потім саджає в неї ведмедика, возить, просить дитину покатати іншого ведмедика так, як робить це сам.

Інтернет-технології стали природною частиною життя дітей і сучасної молоді. Невміння працювати з комп’ютером і орієнтуватися в інтернет-просторі в сучасному суспільстві можна порівняти з невмінням писати й читати. Комп'ютер є не тільки розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку.

Але часто надмірне захоплення інтернетом призводить до інтернет – залежності.

Інтернет-залежність cупроводжується відхиленням у поведінці, за якого в людини порушується відчуття реальності, втрачається відчуття часу і критичне мислення, обмежується управління своїми вчинками. Дитина стає менш активною, порушується цикл сну і неспання.

Настає психічна та фізична залежність. Механізм її формування дуже схожий з нікотиновою, алкогольною і наркотичною, хоча в інтернет-залежності немає прямої діючої речовини. Це не хімічна, а виключно психічна залежність, що впливає, втім, на ті ж рецептори в центрах задоволення.

Якщо поведінка дитини не змінилася, успішність у школі не погіршилася, настрій і самопочуття хороші – причин для тривоги, швидше за все, немає.

Коли ж варто занепокоїтися?

• Якщо дитина стала проводити за комп’ютером більше часу, ніж раніше (більше 6 годин на тиждень);

• Якщо віртуальне спілкування стало для неї важливішим, ніж реальне – вона пропускає школу, перестала виходити на прогулянки у двір і т.д.;

• Якщо спостерігаються порушення сну, апетиту, зміна звичного режиму;

• Якщо дитина стала схильною до частих перепадів настрою, неадекватно (агресивно) реагує на прохання вимкнути комп’ютер;

• Якщо за неможливості бути онлайн вона тривожна, пригнічена, постійно згадує про справи “в мережі”;

• Якщо дитина неохоче розповідає або взагалі приховує, чим займається в мережі, що шукає, у що грає.

Синдром Марфана (вроджена мезодермальна дистрофія) — це аутосомно-домінантне генетичне захворювання сполучної тканини з переважним ураженням скелета, очей і серцево-судинної системи.

Синдром Марфана у дітей належить до рідкісних вроджених аномалій.

Від хвороби Марфана частіше страждають хлопчики.

УРАЖЕННЯ ОПОРНО-РУХОВОЇ СИСТЕМИ:

• довгі кінцівки у порівнянні з тулубом;

• високий зріст;

• «павукоподібні» довгі пальці;

• деформації хребта (лордоз, кіфоз, сколіоз);

• деформації передньої стінки грудини (воронкоподібна, килевидна);

• астенічна статура;

• плоска стопа;

• гіпермобільність суглобів;

• порушення прикусу (прогнатія, мікрогнатія);

• гіпоплазія скул;

• порушення росту зубів;

• подовжена та вузька форма обличчя (доліхоцефалія);

• м'язова гіпотонія;

• високе піднебіння;

• протрузія вертлюжної западини;

• спондилолістез.

УРАЖЕННЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ:

• збільшення діаметра висхідної частини аорти;

• пролапс мітрального клапана;

• розшаровуюча аневризма аорти;

• вроджені вади серця.

УРАЖЕННЯ ОРГАНІВ ЗОРУ:

• порушення гостроти зору (високий ступінь міопії або гіперметропії);

• ектопія кришталика (підвивих або вивих);

• афакія (відсутність кришталика);

• порушення структури рогівки;

• колобома;

• гіпоплазія райдужки;

• гіпоплазія циліарних м'язів;

• відшарування сітківки.

ІНШІ ОЗНАКИ СИНДРОМА МАРФАНА:

• спонтанний пневмоторакс;

• емфізема легенів;

• дихальна недостатність;

• м'язова дистрофія;

• сполучнотканинна дисплазія;

• гіпотонія кишечника (закрепи);

• пахові та стегнові грижі;

• спланхноптоз (опущення органів черевної порожнини);

• ектопія твердої мозкової оболонки.

Дітям із хворобою Марфана рекомендують займатися фізкультурою, яка не потребує виконання силових вправ і різких рухів (їзда на велосипеді, ходьба).

Чимало батьків намагаються якомога раніше навчити дітей читати. А якщо дитина з важкістю засвоює цю навичку, починається занепокоєння і паніка. Психологи відзначають, що універсального віку для того, щоб почати читати немає. Освоювати букви потрібно тоді, коли дитина готова до цього. Хтось починає читати в три роки, а у когось і в 10 років можуть виникнути проблеми з читанням. Експерти відзначають, що освоювати літери потрібно тоді, коли дитина сама проявляє інтерес до читання. Якщо вчити малюка читати проти його волі, процес буде йти з важкістю.

Дитина готова до навчання, якщо:

вона сама хоче навчитися читати і писати, проявляє інтерес до книг;

дитина знайома з поняттям письмова мова, вона розрізняє письмовий і усний текст;

дитина говорить, вміє складати прості речення;

у дитини немає серйозних логопедичних проблем.

Умови, які потрібно створити, щоб дитина з легкістю та скоріше засвоїла навички читання:

1. Створіть «балакуче» середовище

Заохочуйте та підтримуйте постійне спілкування з малюком. Розмови з дітьми на будь-які повсякденні теми, у яких вони виступають активними співрозмовниками, допомагають їм розвивати словниковий запас.

2. Використовуйте ритм і музику

Грайте з дітьми в римовані ігри, співайте пісеньки, читайте віршики, слухайте ритмічні пісні та оточуйте дітей музикою. Повторення, рима і ритм допомагають дітям запам’ятовувати нові слова та опановувати ритмічність мови.

3. Читайте зображення

Роздивляйтеся з малюками книжки-картинки, сімейні фотоальбоми, картини й листівки. Обговорюйте з ними побачене, вчіть їх озвучувати намальоване, помічати деталі, вербалізувати візуальну сцену чи історію. Вміння читати та інтерпретувати малюнок допоможе дитині розвинути навички розповідача, розуміти структуру тексту.

4. Звертайте увагу на друковані слова довкола себе

Йдучи з дитиною до садочка, зверніть увагу на назви крамниць і рекламу на білбордах. Дозволяючи дитині погратися в гру на смартфоні, разом прочитайте її назву. Постійно акцентуйте увагу на текстовій інформації, яку бачите довкола себе в повсякденному житті. Це допоможе дитині швидко опанувати абетку.

5. Читайте книжки.

Кінезіологія — це наука про розвиток розумових здібностей і фізичного здоров’я через певні рухові вправи. Це своєрідна «гімнастика мозку». З допомогою кінезіології оптимізуються основні психічні процеси (пам'ять, увагу, мислення, мова, слух, уяву, сприйняття), підвищується розумова працездатність, психоемоційний стан.

ЗАВДАННЯ КІНЕЗІОЛОГІЇ:

розвиток міжпівкульної взаємодії;

синхронізація роботи півкуль;

розвиток дрібної моторики;

розвиток здібностей;

розвиток пам’яті, уваги, мислення;

розвиток мовлення.

Кінезіологічні вправи допомагають подолати стресові ситуації, поліпшити роботу мозку і всього тіла, сприяють гармонійному розвитку особистості та її творчої самореалізації.

Розтягування, дихальні вправи, окорухові вправи, вправи для розвитку дрібної моторики, масаж, вправи на релаксацію поліпшують розумову діяльність, синхронізують роботу півкуль, сприяють запам’ятовуванню, підвищують стійкість уваги, допомагають відновленню мовленнєвих функцій, полегшують процеси читання і письма. Новий навчальний матеріал сприймається дітьми більш цілісно та природно.

ДЕКІЛЬКА ПРИКЛАДІВ КІНЕЗІОЛОГІЧНИХ ВПРАВ:

Вправа «Дзеркальне малювання»

Покласти на стіл чистий аркуш паперу. Взяти в обидві руки по олівцю. Почати малювати одночасно обома руками дзеркально-симетричні малюнки, літери, цифри. При виконанні цієї вправи розслабляються очі і руки. Коли діяльність обох півкуль мозку синхронізується, помітно збільшиться ефективність роботи всього мозку.

Вправа «Кулак» - «Ребро» - "Долоня"

Три положення руки, що послідовно змінюються:

1) Долоні стиснути в кулак

2) Покласти долоню ребром.

3) Розпрямити долоню на площині столу.

Виконується вправа спочатку правою рукою, потім лівою рукою, потім двома руками разом. Повторити 8-10 разів.

Вправа «Вухо — ніс»

Лівою рукою взятися за кінчик носа, а правою рукою через ліве вухо. Одночасно відпустити вухо і ніс, плеснути в долоні, потім поміняти положення рук «з точністю до навпаки».

Вправа «Кочерга»

Підняту стопу вивернути всередину і по 8 разів качнути нею вперед і назад. Те ж іншою ногою.

Вправа «Слон»

Вухо щільно притиснути до плеча. Одночасно витягнути одну руку, як хобот слона, і почати малювати нею горизонтальну вісімку, починаючи від центру зорового поля і йдучи вгору проти годинникової стрілки. Очі стежать за рухами кінчиків пальців. Потім поміняти руки. Вправу виконувати повільно, по 3-5 разів кожною рукою.

Книготерапія – це один з різновидів арт-терапії.

Під час заняття творчістю дитина розкривається, а герої улюблених книжок стають для неї помічниками у подоланні проблем з реального життя.

ВАЖЛИВІ СКЛАДОВІ КНИГОТЕРАПІЇ

Сюжети

Це алгоритми дій персонажів, які можуть подобатися або не подобатися малим книголюбам. Можна вигадати свій варіант кінцівки – це, з одного боку розвиває уяву, а з іншого – знижує тривогу, бо діти часто моделюють ту ситуацію, яка їх хвилює.

Рамки

У сюжетах закладаються рамки поведінки, розуміння доброго і злого.

Мотивація

Дуже важливе постійне підкріплення читання позитивними емоціями. Якщо дитина асоціює читання з безпекою, затишком, приємнощами – вона матиме для себе дієвий спосіб подолання стресу.

Батьки можуть практикувати книготерапію самостійно.

КНИГОТЕРАПІЯ ВДОМА

Для цього потрібен правильний підбір книжки та базове розуміння методики.

Оберіть книжку. Проаналізуйте: якої історії зараз потребує ваша дитина, з якою ситуацією їй треба впоратися.

Оберіть час та місце. Оптимально, якщо ваше читання відбувається вдома чи в іншому затишному місці – наприклад, в улюбленому парку.

Почніть із розмови про настрій дитини й чого вона чекає від читання, від історії, в яку ви збираєтеся зануритись.

Читайте! Ви можете робити це разом – або дорослий читає, а дитина в цей час малює ситуацію з книжки чи улюбленого персонажа.

Обговоріть історію. Чи подобається вона дитині? Чи схвалює вона вчинки персонажів? На кого з героїв хотіла би бути схожа? А як інакше могла завершитись історія?

Спитайте про настрій дитини. Як він змінився в процесі читання і малювання? Що дитина візьме з собою з історії, що зможе застосувати в житті?

• Розкажіть, що на вулицях місця постійно прибирають прибиральники. Вчить поважати працю інших.

• Розкажіть, що, на жаль, існують люди, які не прибирають за собою сміття. Дуже часто дивлячись на те, як інші залишають за собою сміття, у малюка постає відповідне питання: «А чому ми повинні прибирати за собою, коли інші цього не роблять?» На що завжди можна відповісти: «Інші люди просто вчиняють неправильно! Вони згодом виправляться.

• Привчайте змалечку сміття кидати до спеціальних сміттєвих скриньок. Спочатку можна давати дитині папір, якийсь непотріб, не хай малюк викидає до скриньки, у відро чи кошик удома, потім на вулиці.

• Змушуйте дитину самостійно піднімати сміття, якщо вона кинула його на підлогу. Помітили, що дитина зробила неправильну річ, не починайте все виправляти, змушуйте її це зробити самостійно. Дитина навчиться за собою прибирати сміття лише тоді, коли в неї закріпиться звичка.

• Прибирайте завжди самі за собою сміття. Поширена помилка, коли батьки привчають дітей за собою прибирати сміття, а самі можуть кинути десь обгортку чи використану вологу серветку. Стежте за собою!

Створіть асоціацію у дитини з певною рукою. Наприклад права (ліва для ліворуких) рука — та, якій він тримає ручку або ложку.

Розкажіть дитині, що все, що знаходиться з боку правої руки — теж праве ( нога, вухо, око).

Тепер тренуємо вміння визначати розташування предметів у просторі. Просіть дитину принести вам предмет, який праворуч від нього, або ліворуч, запитайте, що знаходиться по праву руку, по ліву.

Під час прогулянки розглядайте все навколо, коментуйте все, що побачили, називаючи, з якого боку ви спостерігаєте.

На прогулянці коментуйте ваш маршрут. «Тепер нам треба повернути наліво». «Зараз нам направо».

Постійно в повсякденному житті намагайтеся акцентувати увагу на розміщення речей у просторі. «Де твоя зелена машинка? Ось вона, праворуч від кубиків!» «Принеси мені твою салатову майку. Вона в лівому шухлядці комода».

Ще одним важливим етапом на шляху освоєння понять право і ліво є вміння визначати ліво і право з боку іншої людини. Для цього вам допоможе дзеркало. Або станьте спиною до дитини, попросіть визначити, де у вас права рука, потім пов'яжіть стрічки на праву руку собі і малюкові. Потім поверніться до неї обличчям. Знову відверніться спиною. Важливо, щоб дитина зрозуміла, що права рука завжди залишається правою, а змінюється тільки розташування предметів.

Для навчання розрізненню понять «праворуч – ліворуч» можна використовувати такі ігри:

1. «Ліворуч-праворуч». Узяти іграшку лівою (правою) рукою і покласти її біля лівої (правої) ноги (руки, вуха).

2. «Фізкультхвилинка» (можна виконувати під час ранкової зарядки). Промовляємо і рухаємося відповідно до вказівок: «Журавлику довгоногий, Покажи мені дорогу! Тупни правою ногою! Тупни лівою ногою. Ліву ручку підніми! Праву руку підніми. Помахай усім, І знайдеш свій дім».

3. «Маленький водій». Знадобиться кермо або іграшкова машинка. Їдемо в машині, коментуючи свої дії: повертаємо ліворуч, повертаємо праворуч.

4. «Овочі — ліворуч, фрукти — праворуч». Картки із зображенням овочів і фруктів слід розкласти відповідним чином.

5. «Світ навпаки». Потрібне велике дзеркало. Стоячи перед ним, необхідно підняти праву руку, потім — ліву. Повернутися до мами і попросити дитину назвати праву мамину руку і ліву, потім пояснити про зворотне зображення.

Користувались сайтами:

http://womo.pp.ua/185-yak-legko-navchiti-ditinu...

rekomendacy.html;

https://www.4mamas-club.com/.../yak-navchiti-ditinu...

ta-livoruch-igri-z-5-richnimi-ditmi/

Дитяча пірамідка – класична розвиваюча іграшка, яка залишається популярною кілька десятиліть. Збирання та сортування деталей розвиває дитячий інтелект і мислення, моторику рук і координацію рухів. Пірамідка вчить малюка розрізняти кольори, форми і розміри.

КОРИСТЬ ПІРАМІДКИ ДЛЯ ДИТЯЧОГО РОЗВИТКУ

• Вчить дитину сприймати і розрізняти кольори.

• Формує розуміння причинно-наслідкових зв’язків. Малюк стане розуміти, щоб отримати підсумкову фігуру, почути музику або побачити підсвічування, потрібно скласти деталі конкретним чином.

• Розвиває дрібну моторику рук, координацію рухів і тактильні відчуття. Дитина бере в пальці предмети різних форм і розмірів, намагається поєднати отвори елементів зі стрижнем іграшки, торкає фактуру і матеріал.

• Вчить порівнювати предмети, знайомить  з такими поняттями, як «знизу» і «зверху», «більше» і «менше».

• Малюк дізнається про різні форми і види фігур, так як сучасні пірамідки включають не тільки класичні кільця, але і квадрати, трикутники, кульки, кубики та інші елементи.

• Розвиває мислення, уважність, розумові і логічні здібності, пам’ять та інтелект. Формує посидючість, витримку і цілеспрямованість, вміння зосереджуватися і концентруватися на конкретній задачі.

• Можна навчитися рахувати. У процесі гри рахуйте кожну встановлену деталь. Запитуйте у дитини, скільки кілець у іграшки, скільки кілець вже одягнено, а скільки ще потрібно одягнути.

• Позитивно впливає на загальний розвиток дітей, на зір і сприйняття, на правильний і своєчасний розвиток мовлення.

• Вчить малюка розуміти і виконувати прохання, типу «візьми», «надінь» і «зніми», «дістань» і «поклади». Розширює словниковий запас і розуміння мови дорослих.

• Розвиває швидкість реакції, спритність і спостережливість. Вчить доводити почате до кінця, зіставляти і аналізувати, виявляти і виправляти помилки.

• Музичні пірамідки розвивають слух малюка, а класичні моделі тренують уяву, просторове мислення, окомір, розширює кругозір.

• Спільні ігри з пірамідкою налагоджують контакт з батьками та іншими дітьми, що добре впливають на розвиток дитячої психіки і емоційний стан, на соціалізацію дитини.

З ЯКОГО ВІКУ ДИТИНІ МОЖНА ГРАТИСЯ У ПІРАМІДКУ

Перша пірамідка може з’явитися у дитини вже у два місяці. Так, в цьому віці дитина ще не зможе зібрати виріб, однак нова іграшка приверне увагу малюка яскравими кольорами і деталями. Для безпеки малюка існують моделі без стрижня з безпечного матеріалу і великих деталей.

Щоб дитина змогла складати пірамідку, вона повинна впевнено сидіти. Тобто приблизно після семи місяців. Дитині можна купупити класичну модель з кілець і стрижня. Однак складання пірамідки поки що стане для дітей важким завданням. В такому віці малюки люблять розкидати кільця і перекладати з руки в руку, розбирати і перевертати іграшку.

Ближче до року малюк освоює нанизування кілець на стрижень, але поки що не в вірному порядку. А вже приблизно у два роки може самостійно правильно збирати і розбирати пірамідку.