Уродилося біленьким гусеняВихвалялося між друзями щодня:- Всі ви сірі, мов осінні сірі дні.Не підходите у друзі ви мені. Вчора лис через паркан мені сказав,Що давно такого друга він шукав.На подвір’ї гідних друзів не знайду,Тож у ліс до лиса жити перейду. І зібралось гусеня йти за паркан.Та спинив його старенький дід Полкан:- Кажуть, мудрий я, тому тобі скажу,Чом із лисом я ніколи не дружу, Бо від них завжди чекай лише біди.Ти до лиса, гусенятко, не іди.І тобі давно вже знати, друже, слід,Що той лис поїсти любить на обід. А іще запам’ятай таке повір’я:«Найсильніший оберіг – своє подвір’я». Вчила тітонька соваІноземну мову.Сто разів нові словаПромовляла знову. «Sorry, thank you,i love you…» –В моднім тренді була.Та сова, на жаль, своюМову геть забула. У чорної-пречорної ворони -Чорненькі, наче нічка, діточки.Вони не вірять в чорні забобони.І носять тільки чорні сорочки. У дятлів-санітарів у родині –Три донечки й один малий синок.Вони у різній ходять одежині,Бо в моді із дитинства знають толк. Та шапочка червона неодмінноПовинна бути в них на голові,Бо здавна то традиція родинна,Хоч мають вже й традиції нові. Трутень дітям вихвалявся,- Схожим я до бджіл удався.Я ж бо з їхньої родини.Часто ходжу на гостини.- Не бджола ти, - кажуть діти, -Бо не хочеш ти робити.Бджоли носять мед, працюють,Ледацюг, як ти, годують.Вдався ти в них лиш красою.Ми не дружимо з тобою. 
