Якось вітер біг подвір’ямІ погрався трохи пір'ям,Що з хвоста у сойки впало,Як від Барсика тікала.Пір’я те собі літалоІ на Мурчика упало.Закричав кіт: «Я пернатий!Буду, як пташки, літати!»Всіх сусідів розсмішив,Як із даху полетів. По подвір’ю у бабусіХодить киця у кожусі.Але валянок не має,От босоніж і гуляє.Певне, змерзла бідна киця.Чом їй в хаті не сидиться?Як босоніж в сніг ходити,Можна нежить підхопити.- Йди до хати, кицю-любко.Сядь, погрійся біля грубки. В ліс поїхали ведмедіНа велосипеді Дзінь-дзінь-дзінь! Тра-ля-ля!Посміхалося їм сонечко здаля. Далі їхали ведмедіНа велосипеді Дзінь-дзінь-дзінь! Тра-ля-ля!І співала разом з ними вся земля. Довго їхали ведмеді.На велосипеді Дзінь-дзінь-дзінь! Тра-ля-ля!Покатали муху, бджілку і джмеля. Жирафик самотність і тишу любив.В пеньочку старому він хатку зробив,Сам там поселився і жив. Пеньочок старенький якось захворів,І дятлик на виклик до них прилетів,Бо він пацієнтів любив. Пеньок він послухав, уколи зробив,Шипшини із медом йому заварив,Й жирафу таке доповів: - Якщо ти поїтимеш пень 10 днівНастоєм із трав тих, що я заварив,Надивишся справжніх ти див. Жираф доглядав свій пеньок, як умів.На день аж десятий пеньочок розцвів:Ромашками він заряснів. На диво поглянути кожен хотів:Йшли звірі, комахи, метелик летівЗ далеких зелених лісів. Жирафик за друга-пеньочка радів,Гостей зустрічав і собі зрозумів,Що дружба – найкраще між див. Збудували мишки дім.Все продумали у нім:Є прихожа, є дві спальні,Ще камін є у вітальні.Є великі два дивана,Є басейн, їдальня, ванна,Гардеробні дві просторі,Сім поличок у коморіДля припасів до зими.На підлозі – килими,Скатерки нові, гардиниІ картини старовинні.Вікна в домі превеликі,Щоби місяць яснолицийЗазирав у них вночі,Як не сплять страшні сичі.А як місяць піде спати,Вдягне сонце нові шатиІ ввійде промінням в дім.Буде затишно у нім.Кіт у вікна зазираєМишенят малих питає:«Гарні мишки чепурненькі,Двері чом такі маленькі?»Засміялись мишенята:«Щоб ти нас не зміг дістати.Це безпека від біди.Спробуй-но ввійди сюди.Тож питати недоречно!»Й веселилися безпечно. Недалечко край дорогиМ’яч ганяли носороги.На машини не зважали,Що по трасі проїжджали. Гарно й весело було,Все у них чудово йшло,Але м’ячик розгубивсяІ на трасу покотився.Там машина проїжджалаІ м’яча умить не стало.Як простиг слід від машини,Всі знайшли шматок резини... Зрозуміли носороги:«Зась! Всім іграм край дороги!» Розспівались жабенята,Наче в них настали свята.Гарні в пісеньки слова:«Ква-ква-ква-ква! Ква-ква-ква-ква!»День співають, другий теж.І немає в пісні меж.І сказав жабулям тато:- Розспівались ви занадто.Треба стільки вам співати,Щоб хотілося чекатиВаш концерт, мої красуні.Щоб і діти, і бабуніДо ставочка йшли гуляти,Де ви будете співати. Якось хлопчик- пінгвіняткоНе послухалося татка.Гроші ті, що на обід,Він потратив, як не слід:Накупив він смакоти.Щоби швидше підрости, Брав усе пінгвін підряд:І цукерки, й шоколад,Чіпси, соки, жвачок гори...Геть не думав він про горе. Як цукерок він об’ївся,Вмить животик розболівся.Від морозива в пінгвінаПочалась страшна ангіна. Довго хлопця лікували.А тоді йому сказали:- Треба, хлопче, міру знати,Щоб в біду не потрапляти. Славний пекар-слимачокУ своїй хатиніБулку спік і пиріжокНа обід дитині. Кличе він своє маляЗ гранки до обіду.А воно кричить здаля:- Зараз я приїду. Верхи сів я на листокВ їжачка на спині.Подавай нам пиріжок –Ми ж такі гостинні. Взявся голод за малятВ іграх, безперечно.Тож поїли все підряд.Дякували ґречно. У малого бегемотаБула хатка край болота.А де трохи є води,Буде зелено завжди. Бегемт навколо хаткиРозкопав маленькі грядки,Їх засіяв, поливав.Сам грядки ці доглядав. На грядках не було пусто:Там росли горох, капуста,Огірки і помідориБез хвороби фітофтори. А іще у бегемотаБули клумби край болота.Там росли квітки чудові:Пишні, різнокольорові. Всі малого вихвалялиІ дітей своїх навчали:- Щоб життя було красивим,Треба бути нелінивим. 
