Дощик веселий – дуже давній мій друг –Стукає по вікні:- Вийди на вулицю, - він каже, - удвохБудем гулять одні.Хай дощові ці дні,Будем співать пісні.Ідемо по містуМи з дощиком - щирі друзі.Ідемо по місту:Чалап – чап – чалап – чап – чап...Приспів:Співає дощ мені дзвінкі свої пісні,Йому співаю я. Для вас ця пісенька моя:- Чалап - чап – чап – чалап... З друзями весело так завжди меніНавіть у дні сумні.Всі поховалися і тільки лиш миЛюбим гулять одні.Тільки лиш ми одніСпіваємо знов пісні:Ідемо по містуМи з дощиком щирі друзі.Ідемо по місту:Чалап – чап - чалап - чап – чап...Приспів:Давайте вивчим всі ми дощика пісні,Щоб радісні були, як хмари небо затягли... Дощ пробіг по вулиці.І веселку сонцеПринесло на променяхПрямо під віконце:- Вам даю веселочку,Діточки, на втіху,Бо усі від дощикуВи втекли під стріху.Кличе вас веселочкаБавитись надворі.Ви дощу не бійтеся,Бо вона - в дозорі. Хмарка небом пробігала,Все навколо поливала.Дощик падав на поля.Веселилася земля.Умивались трави, квіти,Під дощем стрибали діти.Вітер хмарку підхопив,І в коморі зачинив.Він боявся, що водиВ хмарці є не назавжди.Діти вітер наздогналиДружно й весело сказали:- Не здіймай себе на сміх:В хмарці є вода для всіх.Посміються з тебе люди,Як розказувати будем. Дощ постукав: «Стук-стук-стук!»у моє вікно.З парасолькою чекалими його давно.Посміхнулись і майнулив зливу навпрошки.Бо і я, і парасолька З дощиком – дружки. Дощ не йшов, а біг по полю навпростець:Доганяв хмаринку білу молодець.- Крап-крап-крап! - для неї пісню він співав,Та вона втекла від нього через став. Дощ розсердився і бігти перестав.Не було причин у нього і підстав,Щоб за хмаркою ганятись цілий день.- Не співатиму для неї я пісень! Зупинився дощ на садом, постояв:- Я співатиму для квітів і для трав,Для дерев свої співатиму пісні,Щоб на них плоди родилися рясні. Ще співатиму для лісу, для пташок,Що звили свої гніздечка між гілок.Бо радіють всі вони моїм пісням,Мабуть, їм подобаюся завжди сам. Літню пісню дощ веселий заспівав,Бо нарешті гарних друзів відшукав. Дощик з громом працювали,Щоб родило все й росло.Землю рясно поливали,Бо таке в них ремесло. Дощ набігався, стомивсяІ спочити в хмарку ліг.Грім, напевне, застудився,Бо заснуть ніяк не міг. Кашляв він безперестанкуІ навколо всіх будив.Я йому у філіжанкуЧаю з липи заварив. Чай поставив на віконце.Як віддати грому чай?І гукнув у небо: «Сонце!Ти, будь ласка, передай!" Сонце в чашку зазирнуло.Я ж пішов гулять у двір.Трохи часу проминуло.Грім затих. От вір-не-вір. Є у мене гарний друг –Дощиком він зветься.Друг - веселий відчайдух.Добре нам живеться. Дощ – відважний мандрівник:Лісом ходить, полем,До гірських стежинок звикЙ до гуляння морем. Дощ до мене раз-у-разВ гості забігає.На даху станцює джаз,Сад, город скупає. В лісі висадить грибиВ кожнім закапелку,Кине розсипом скарби:Роси і веселку. Квітів, ягідок меніДасть в обидві жмені,Фрукти й овочі смачніВсуне до кишені. Здожене мене, хоч якБуду утікати.Заведе у грі вітряк,Вистрелить з гармати. «Тук-тук!» В схованки із нимГраєм в насолоду.Він: «Там-там!» - розповіда.Робить скрізь погоду. «Так-так!» - крапельки водиПідбадьорять: «Ну ж бо!»Я дощу кажу завжди:- Дякую за дружбу. Парасолі стали в ряд,
Вибігли із хати.
Їх покликав листопад
Вийти погуляти.
Парасолі вмить вітри
Радо обійняли,
І назустріч їм згори
Крапельки стрибали.
Був строкатим листопад
Вчора і сьогодні —
Прасолі ж на парад,
Вийшли дуже модні.
Друзі ми із дощиком,Що живе за гаєм.Часто одне одномуМи допомагаєм. Дощ не просить нагород:За свою роботу:Поливає сад, городДо сьомого поту. Любить дощик-трудівник,Мити і купати.Небо він вмивати звик,Листя в лісі прати. У відеречка завждиДощ наллє водички,А тоді його сліди,Ген біжать до річки. Як заграється такиДощ в чужій окрузі,Я – за лійку й – на грядки:Ми ж бо справжні друзі. 
