У бабусі вправні руки:Як візьме клубок вона,То із нього, як в чаклунки,Вмить виходить дивина:Чи кофтина, чи шкарпетки,Рукавички, чи серветки.Вийде шапка для онуки,Бо в бабусі вправні руки.Хочу теж я чаклувати,Чудеса такі творить.- Будь старанна, - каже мати, - Зможеш все тоді зробить. У веселої тітки сорокиУ неділю багато мороки,Бо злітаються діти до неїІ онуки з родини всієї. Є традиція давня в родини:У бабусі в неділю – гостини.- Золоті у бабусеньки руки! –Кажуть з гордістю діти й онуки. Всіх у гості бабуся чекає.Пирогами завжди пригощає.І немає миліше години,Як в бабусі у колі родини. У шикарно вбраній заліГрав маестро на роялі.Плив по нотах у минулеГолос стомлених басів.Для бабусі танго гралиІ вона мені сказала:Це не музика маестро,Це мелодія віків. Приспів:Танго...Танго...Танго...Танго...Танго...Хвиля спогадів сумна.Танго...Танго...Танго...Танго...Танго – це бабусина весна. Розплескали в залі звукиТанго зустрічі й розлуки,І сльоза котилась тихо,Не спиняючи політ.У думках неслась бабусяВ танго, наче в завірюсі,І не мав над нею владиВесь тягар прожитих літ. 
