Поцілую ніжно я осінь в щічкуяблучну, грушеву і морквяну,бо дощем-краплиноюскочить в річкуі тоді її вже не здожену. Я цілую осіньв листок прекрасний,в хризантеми пишної килими.От мине зима, веснай літо красне,і тоді побачимось радо ми. Осінь тепло в кольори позбирала Серед спекотного літа.А як прийшла, то картину писала,Вереснем ніжним зігріта. Яблукам, грушам рум’янила щоки,Жовтим сади малювала,Жовтогарячим вона усі бокиУ гарбузів розписала. Фарби у неї, мабуть, недешеві:Золота в них є чимало,Квіти повсюди червоні, рожеві…Писано все досконало. В осені я запитаю: «Напевне, В тебе скарбів є багато?» Осінь мені відказала душевно:«Зустріч з тобою – це свято. Вже листопад скоро фарбу урочуЗмиє дощами-водою.В тебе лишитися в пам’яті хочуЩедрістю я і красою». Парасолі стали в ряд,Вибігли із хати.Їх покликав листопадВийти погуляти. Парасолі вмить вітриРадо обійняли,І назустріч їм згориКрапельки стрибали. Був строкатим листопадВчора і сьогодні,Бо ходили на парад,Парасолі модні. Із далеких-далеких незнаних дорігЩедра осінь прийшла вже до нас на поріг.Взимку осінь усіх годуватиме нас,Бо зібрала вона урожай про запас. 
