Білая хурделиця-завірюхаЗамела дороги усі й стежки.Зимонька снігами в обличчя дмуха,Та йдемо у гості ми залюбки. Йдем у гості до зимиПо сніжку, що стелиться.Не злякаємося миЛютої метелиці. А сніжинки падають – зорі білі.Мрію загадать не забудь свою.Принесе нам зимонька в заметіліВсе, що загадаємо на зорю. Біла шапка й кожушок,Білі рукавиці.Хто приїхав у садокВ білій колісниці? Коні білі, білий сніг,Валяночки білі.Хто привіз на наш порігБілі заметілі? Білий ліс в своїй красіСтав понад горою.Цю красуню звуть усіГостею-ЗИМОЮ. Місяць березень надворі,Та тепла іще нема,Бо сніжинки - білі зорі -Сипле зимонька - зима. Знову шапочки кудлатіІ розкішні кожушкиОдягли, немов на свято,Липи, сосни і дубки. Я скажу усім: „Не диво,Що зима не хоче йти:В Україні так красиво...Краще місця не знайти!” У зими прорвався міхІ посипав з нього сніг,Наче в зимоньки з периниВисипаються пір’їни.Я набрала снігу в жменіІ поклала до кишені.Та до ласки він не звикІ тому від мене втік. Всеньку ніч хурделило,Вило і мело,А уранці сонечкоВ небі розцвіло,Погукало променемДо розваг дітей.Дуже гарним видавсяДень чудовий цей.У дворі – веселощі,Під ногами – скрип,Та мені наказаноЛікувати грип.Але до самотностіЗовсім я не звикІ тому під вікнамиВиріс сніговик Через поле і ставокДо слухняних діточокДід Мороз спішив на свято,Щоб усіх нас привітати.Він цукерок повний візНам із півночі привіз.І радіють всі малята,Що солодким було свято. Взимку сонце посміхалось,Веселилося і гралось.На соснову гілку сіло.Білку гратись запросило. На свої чотири лапкиОдягнула білка тапки.Шапку й шалик не вдягла,Так на вулицю пішла.А зима її чекала:Лапки чемно лоскотала,Снігом сипала, смішила,Швидко бігати просила.Від малого вітерцяУтікала білка ця:Було жарко їй, раділа.А під вечір захворіла.Лікар білку оглядавІ маленькій так сказав:«Взимку сонечко яскраве,Та занадто вже лукаве.Знає хай дитина кожна:Довірять йому не можна». Розкрила мішок свій здоровий зима.А в нім, подивися, чого лиш нема:Біленькі сніжинки там, крига, вітрище,Який на бурульці - сопілочці свище,Мороз розмальовує вікна охоче.Зима налякати нас холодом хоче:Скувала ставок, сипле сніг на доріжки...Та я не боюся зими ані трішки.Свої ковзани дістаю і катаюсь,З гори на санчатах веселих спускаюсь,Навколо піднявши веселу порошу.І зиму у сніжки погратися прошу. Білий сніг на землю впав,Білу шубку Зайчик вбрав.Він по білому сніжкуБіг у білім кожушку.Розпізнати я не міг,Де Зайчисько був, де сніг.Навесні усе розтало,І Зайчаті страшно стало.Як від Лиски заховатись?Треба знов перевдягатись.Зайчик сірий кожушокОдягнув і – стриб в лісок.По траві біжить до річки.Утече він від Лисички! З неба рясно сипав сніг.Він на поле й річку ліг...Цей пухнастий білий снігВже засипав весь поріг.Ну й причепа дивний сніг –Причепивсь мені до ніг.Мабуть, хоче сніг лапатийВ теплу хату завітати. В темний ліс зима прийшла,Снігом землю замела...Ведмежатко, мама й татоНазбирали снів багато, І тому у дні морозніЗаховались у барлозі,Щоб до ранньої весниРоздивлятись диво - сни. 
