Нічка з торби висипаєТемно – синій порошок,Що туманами лягаєНа леваду і ставок...Я скажу йому: „Шановний!”Я темряви не люблю,І у домі веселковийСвій ліхтарик запалю”. Нічка вдень не спочивала,А старанно працювала:Сни для діток малювала,Під подушку всі складала,Сни у нічки пречудові:Всі герої в них казкові,Добре будуть діти спати,Сни – картинки розглядати. Світлячок, Світлячок!Засвіти-но свій бочок,Щоб казки знайшли стежиниВ сни слухняної дитини. За високими горами,За глибокими морямиМісяць вдень відпочиває.А вночі він поспішаєПогуляти небесамиІз сестричками-зірками. Наймолодший сон казковий,Обігнавши вітерець,По хмарині вечоровійБіг по небу навпростець.Переліз він тин високий,Завітав до нас у дім,Подушки поклав під бокиІ ... заснули ми із ним. Стомилось сонце, спати хоче,Накрилось ковдрою із хмар...І таємниче, і урочеДо себе вабить світ Стожар...Усе стомилось, засинає...Виходить місяць на поля...І колискової співаєКрасуня матінка – Земля:-Люлі – люлі – баю – бай...Спи, дитинко, засинай... А в снах до мене знов приходитьМій добрий друг – Веселий гном.Мене до казки він заводить,І радісно нам завжди двом. Приспів:О мої дитячі сни,Ви мене не покидайте.О мої рожеві сни,Знов для мене завітайте. На золотім промінні сонцяЗлітаєм ми аж до небес.А на землі в ставки – віконцяВсміхається нам світ увесь. Приспів: (той самий) Надвечір співав соловей у саду.Чекав з нетерпінням зорю молоду.А зірка зійшла, посміхнулась до ньогоІ далі плила. Залишила малого,Бо трудяться зорі великі й малі:Їм треба світити для всіх на землі.За прикладом подружок своїх нічнихТепер соловейко співає для всіх. Закохався сон у нічку.Став замріяно-сумний.Він купив для неї стрічку – Промінь місяця ясний.Назбирав зірок у небі,Сплів вінок їй до лиця,Солов’ю замовив щебітПід сопілку вітерця.Захотів приспати ранокВін нашіптуванням трав,Але півень став ганокІ щодуху заспівав:- Кукуріку! Кукуріку!В небі сонечко горить!Заховався сон під стріху.Там і досі тихо спить.