- Зайчику сіренький.Зайчику маленький!Ти про вовка не забудь,Обережним в лісі будь, Бо той вовк зубатийХодить біля хати.Намір хижий має вовк.Від страху весь ліс замовк. - Ви не бійтесь, діти!Ніде правди діти,Що на нас наводить страх,Лютий вовк, що є в лісах. Але ми сіренькі,Вправні і швиденькі,Як даємо навтьоки,Відстають від нас вовки Зайчик сонячний по лісі пробігав,Слухав щебіт солов’їв і сварку гав,На гілках дерев гойдався досхочуІ наснився тепло юному сичу. Я у сонячного зайчика спитав,Чи колись на зиму шубку він міняв.Засміявся зайчик сонячний в одвіт:- Я живу на цьому світі сотні літ, Але одяг в мене завжди золотий.Він усім приносить радість, хто сумний.Ти також завжди всміхаєшся мені,Як сиджу десь біля тебе на стіні. - Милі бджілки-трудівниці,Ви скажіть-но, що вам сниться,Як приходить взимку сонІ сідає на балконВаших вуликів-хатокПід веселий спів зірок? - Сниться нам посеред зимКрасне літо й ми у німІз квіток меди збираєм,Соти ними заливаєм,Щоб ви з медом чай пилиІ здоровими були. 
