Народився в нашому місті 25 червня 1978 року, закінчив загальноосвітню школу № 9. В дитинстві захоплювався боротьбою, мав багато друзів. З молодих років Андрій ріс самостійною та відповідальною людиною, тому звик покладатися тільки на себе. Все доросле життя працював приватним підприємцем, став батьком чотирьох дітей. Мріяв мати велику родину та забезпечити своїм рідним гідне життя. «Він був дуже добрим, чесним та справедливим… Він був прикладом справжнього чоловіка та люблячого батька», - згадує донька Тетяна.

З перших днів повномасштабної російської агресії Андрій Парфьонов став на захист Батьківщини, 25.02.2022 записався добровольцем. На фронті виконував обов’язки стрільця, знищував окупантів на гарячих напрямках фронту. Користувався високим авторитетом серед бойових побратимів. В будь-які, навіть дуже складні часи, він підтримував тих, хто був поряд. Інколи доводилося ділити останній кусок хліба, нерідко – витягувати на собі поранених бійців. Андрій Миколайович завжди вірив у перемогу українців, у велику силу фронтового братерства: «Один за всіх і всі за одного». Про рашистів казав: «Не дочекаються! Ми їх обов’язково переможемо!».

19 вересня цього року чоловік прийняв свій останній бій. Під час артилерійського  обстрілу наш земляк отримав тяжке поранення, вибухову травму голови. Протягом двох місяців найкращі медики Вінниці боролися за життя Андрія, рідні та друзі молилися за його зцілення… 18 листопада відлетіла у вічність його світла та хоробра душа. Четверо дітей (двоє з яких є неповнолітніми) втратили турботливого батька, старенькі мама і тато ніколи не побачать рідного сина, без коханого чоловіка залишалася дружина Вікторія, без вірного друга – бойові побратими. Шосткинщина втратила на війні свого самовідданого захисника, але пам’ять про нього буде жити вічно та осяювати шлях до спільної Перемоги.

Доземний уклін. Вічна шана Герою!