Мірошніченко Олег

МИРОШНІЧЕНКО ОЛЕГ ІВАНОВИЧ…

Народився 24 вересня 1970 року в місті Шостка.

Після закінчення школи № 9 юнак вступив до професійно-технічного училища № 10, де отримав спеціальність електрика. Тривалий час Олег працював у різних країнах світу.

З перших днів війни не зміг залишатися осторонь та зі словами: «Я не буду дивитися, як вбивають дітей» пішов добровольцем на фронт.

За бездоганне виконання військових обов’язків, відвагу та патріотизм був неодноразово відзначений Почесними грамотами та нагрудним знаком «За

зразкову службу».

За словами рідних, наш земляк був енергійним, сміливим, справедливим, веселим, впевненим у собі. Мав багато друзів. Під час коротких відпусток за доброю традицією  збирав у себе велику компанію і завжди казав: «Ми обов’язково переможемо. Ви тільки чекайте мене і я повернусь».

Він дуже любив собак за їх доброту та вірність, завжди скільки себе пам’ятав, у його будинку жили ці чотирилапі друзі.

А ще обожнював проводити час з дітьми. Син, племінники та племінниці отримували від нього безліч любові та уваги. Він бавився з ними у різні ігри ( багато з яких вигадував сам), ходив до лісу збирати гриби.

Була в нього і заповітна мрія… Після Перемоги Олег Іванович планував разом з родиною поїхати у кругосвітню подорож.

Але не судилося…

12 грудня 2024 року  Олег востаннє подзвонив додому. Начебто щось передчуваючи  сказав: «Найбільше шкодую, що не побачу онука». Місяці чекання, тривоги та несміливої надії оповили серця та душі родичів і друзів Олега…

У вересні цього року у родину прилетіла чорна звістка: оператор 1 відділення ПТРК (протитанкового ракетного комплексу), солдат Мирошніченко Олег Іванович, виявивши стійкість і мужність, загинув при захисті Батьківщини… Світла душа воїна відлетіла у засвіти 14 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Курахове Покровського району Донецької області.

Схиляємося у скорботі та пошані перед пам’яттю нашого земляка і Героя!

Дякуємо за кожен день перебування на фронті, за захист рідної України та кожного з нас!