Подивіться відеоурок:
Прочитайте, зробіть стислий конспект:
17 жовтня 1936 Народився в селі Теліжинці на Київщині в родині робітника радгоспу.
1958 Вступив на філологічний факультет Київського університету.
Вереснь 1961 Перейшов на заочний відділ і став працювати в редакції газети «Літературна Україна». Тоді ж написав перші вірші, деякі з них були критичними по відношенню до радянської влади.
1962 «Соняшник»
1965 «Протуберанці серця»
1967 «Балади буднів»,«Поезії».
1972 «До джерел».
1974 «Корінь і крона».
1976 Він отримав Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка за свою збірку віршів.
1977 «Дума про вчителя».
1978 «Сонячний фенікс», «Сонце і слово».
1980 «Січнева балада 1924 року», «Американський зошит».
1981 «Шабля і хустина»
1982 «Драматичні поеми», «Київський оберіг».
1983 Збірка статей і нотаток «Духовний меч»
Іван Драч працював у газетах «Літературна Україна» і «Батьківщина», а також на кіностудії ім. О. П. Довженка. Після початку Перебудови відновив контакти в дисидентських колах.
1985 «Теліжинці».
1988 «Храм сонця»
Весною 1990 Обраний депутатом Верховної Ради України від Артемівського (№ 259) виборчого округу.
1992 Він був співголовою НРУ разом з В’ячеславом Чорноволом і Михайлом Горинем.
1998-2002 Народний депутат України 3-го скликання.
17 жовтня 2011 Орден князя Ярослава Мудрого III ст. — за визначний особистий внесок у збагачення національної культурно-мистецької спадщини, багаторічну плідну творчу та громадсько-політичну діяльність
19 червня 2018 Поет помер у лікарні після важкої хвороби легенів.
Прочитайте:
В соняшника були руки і ноги,
Було тіло, шорстке і зелене.
Він бігав наввипередки з вітром,
Він вилазив на грушу,
і рвав у пазуху гнилиці,
І купався коло млина, і лежав у піску,
І стріляв горобців з рогатки.
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вуха воду,
І раптом побачив сонце,
Красиве засмагле сонце,-
В золотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск,
Що їхало на велосипеді,
Обминаючи хмари на небі...
І застиг він на роки й століття
В золотому німому захопленні:
— Дайте покататися, дядьку!
А ні, то візьміть хоч на раму.
Дядьку, хіба вам шкода?!
Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.
Подивіться відеоурок:
Прочитайте:
Крила
(Новорічна казка)
Через ліс-переліс,
через море навкіс
Новий рік для людей подарунки ніс:
Кому — шапку смушеву,
кому — люльку дешеву,
Кому — модерні кастети,
кому — фотонні ракети,
Кому — солі до бараболі,
кому — три снопи вітру в полі,
Кому — пушок на рило,
а дядькові Кирилові — крила.
Був день як день, і раптом — непорядок,
Куфайку з-під лопаток як ножем прошило.
Пробивши вату, заряхтіли радо,
На сонці закипіли сині крила.
Голодні небом, випростались туго,
Ковтали з неба синє мерехтіння,
А в дядька в серпі — туга,
А в дядька в серці — тіні.
(Кому — долю багряну,
кому — сонце з туману,
Кому — перса дівочі,
кому — смерть серед ночі,
Щоб тебе доля побила,
а Кирилові, прости Господи,-
крила).
Жінка голосила: "Люди як люди.
їм доля маслом губи змастила.
Кому — валянки,
кому — мед од простуди,
Кому — жом у господу,
а цьому гаспиду,
прости Господи,— крила?!"
Так Кирило до тями брів,
І, щоб мати якусь свободу,
Сокиру бруском задобрив,
І крила обтяв об колоду.
Та коли захлинались сичі,
Насміхалися зорі з Кирила,
І, пробивши сорочку вночі,
Знов кипіли пружинисті крила.
Так Кирило з сокирою жив,
На крилах навіть розжився —
Крилами хату вшив,
Крилами обгородився.
А ті крила розкрали поети,
Щоб їх муза була небезкрила,
На ті крила молились естети,
І снилося небо порубаним крилам.
(Кому — нові ворота,
кому — ширшого рота,
Кому — сонце в кишеню,
кому — дулю дешеву,
Щоб тебе доля побила,
а Кирилові — не пощастить же
отак чоловікові! — крила.)
Прочитайте, головне запишіть:
“Балада про соняшник”
Автор: І. Драч (поет-шістдесятник)
Рік написання: 1962.
Збірка: «Соняшник».
Напрям: авангарлизм.
Течія: символізм.
Рід літератури: ліро-епос
Жанр: модерна балада
Вид лірики – філософська
Тема: народження людини-творця, людини-поета.
Ідея: поет повинен прагнути високості в поезії, укорінюючись при цьому в рідному ґрунті, у національній творчості; тільки той творець може відкрити сонце поезії, хто, поглянувши на це сонце, навіки ним захоплюється.
Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденному житті.
Мотиви: «джерело творчості», «покликання», «велич поезії», «рідна земля».
У «Баладі про соняшник» І. Драч застосував фольклорний мотив перевтілення (метаморфози).
“Балада про соняшник” образи-символи
В алегоричних образах соняшника і сонця в «Баладі про соняшник» представлено поета і поезію.
Образи в поезії неоднопланові: метафоричні поєднані з реальними. «Балада про соняшник» є розгорнутою метафорою, де буденні непоетичні образи (груша, млин, пісок) набувають глибшого звучання. Отож, автор згадує такі образи:
образи олюдненої природи:
–Образ сонця в "Баладі про соняшник" символізує поезію, джерело натхнення та відродження. Сонце змальоване в “Баладі про соняшник” у червоній сорочці, на велосипеді
–соняшник є символом майбутнього митця. В образі соняшника вбачається людина, яка відкриває для себе джерело поетичної творчості — сонце. Соняшник у творі І.Драча “Балада про сняшник” за описом нагадував бешкетливого хлопчину. Соняшник у під час свого дозвілля і розваг – стріляв горобців із рогатки, бігав наввипередки з вітром, купався біля млина.
У баладі "Крила" І. Драч через образ дядька Кирила розповідає про невміння людей скористатися своїм, вимріяним віками, щастям, прирікає їх бути рабами мізерних побутових інтересів. Божественний дарунок — крила не приносять сподіваної радості Кирилові, бо його обмежений внутрішній світ не готовий їх прийняти.