І. Франко. Поема "Мойсей"

Подивіться відеоурок:

Запишіть паспорт твору або вклейте у зошит, вивчіть:

Прочитайте:

Шлях І. Франка до модернізму. «Поетична суперечка». з М. Вороним. (послання М. Вороного «Іванові Франкові».

«Іван Франко, — як зазначає Р. Голод, — у власних естетичних пошуках часом випереджав розвиток світового літературного процесу. Він зумів творчо засвоїти не тільки елементи романтизму, реалізму, натуралізму, імпресіонізму, що побутували в тогочасній літературі, але й напрямів, які за його життя тільки формувалися. До останніх, зокрема, належали символізм, експресіонізм і сюрреалізм».

Франко сам брав участь у розвитку і впровадженні модернізму у вітчизняну літературу, зокрема, звертався до поетики символізму. Саме завдяки Франкові, як писав М. Легкий, «український модернізм постав унаслідок взаємодії двох традицій: новітньої, «чисто модерної». та старшої, збагаченої, однак, новими виражальними засобами».

Як стверджують деякі дослідники, І. Франко написав декілька творів з ознаками символістської поетики. Прикладом можуть бути «Каменярі». які є суцільним символом. Ознаки символізму можна знайти і в романі «Перехресні стежки». де символічними є імена та прізвища героїв, виразно символічним можна вважати сон Євгена Рафаловича, образ весільної дараби у сні Євгенія та дорогоцінний камінь у сні Регіни. Сама назва роману такоє є місткім символом. Символічно наповнена і поетика повісті «Воа сonstrictor». як і в «Перехресних стежках». символіка у «Воа сonstrictor». міститься вже в самій назві, що перекладається як «змій-давун». В образі такого змія Франко уявляв не тільки визискувачів, а й владу грошей взагалі, і це відповідало його соціалістичним (на певному етапі) поглядам на приватну власність.

Таким чином, художній доробок Івана Франка надає докази повноти та самодостатності української літератури. Його звернення до різних літературних напрямів засвідчують типологічну близькість українського процесу із закономірностями у розвитку світового.

Прикладом того, що шляхи розвитку національної літератури визначалися у полеміці і боротьбі, може бути «Поетична суперечка». І. Франка з М. Вороним.

На сторінках «Літературно-наукового вісника». у 1901 році Вороний висловив свої літературні погляди, які літературознавець С. Єфремов назвав «маніфестом українського модернізму». Вороний закликав висилати для альманаху твори «хоч з маленькою ціхою оригінальності, з незалежною вільною ідеєю, з сучасним змістом, де було б хоч трошки філософії, де хоч клаптик яснів би того далекого блакитного неба, що манить нас своєю недосяжною красою». Поет бажав дати українському читачеві альманах, зміст якого можна було б поставити поряд з найкращими західноєвропейськими зразками.

Віддаючи перевагу естетичному звучанню, витонченій, досконалій формі, «штуці заради штуки». аніж соціальному, громадянському боку, Вороний фактично закликав до втечі від реального життя. Франко пише Вороному «Послання». у якому зазначає, що митець стає борцем і агітатором у годину соціальних катастроф, тому предметом його творчості мають бути соціальні конфлікти. Але ж він не відмовляється й від інших естетик світобачення, тричі підкреслюючи положення про щирість митця. Франко впевнений, що обмеження творчості тільки якимось одним принципом є глухим кутом для митця.

У відповідь на послання Франка М. Вороний пише вірш «Іванові Франкові», в якому стверджує: високе, справжнє мистецтво мусить єднатися з боротьбою за гармонійне щастя людини. Поет не може стояти осторонь жорстокої дійсності. Його душа шукає відради, забуття. Тільки рядки високої поезії, що народжуються за незалежними законами творчості, «тягар життя скидають і душу раєм надихають». Тільки така поезія не може залишити читача байдужим. Він не був прихильником «чистого мистецтва», не закликав тікати від реальності у світ містики, не проповідував бездійності в мистецтві. Поет творить за законами краси. Поезія — «свободний». творчий дух, який живиться, наповнюється реальним життям, який нікому не закувати в кайдани. Вона не бездумна, не байдужа до волі народу. Гасло поета: «Іти за віком і бути цільним чоловіком».

Домашнє завдання: вивчити напам'ять пролог поеми "Мойсей"

Мойсей

Пролог

Іван Франко

Народе мій, замучений, розбитий,

Мов паралітик той на роздорожжу,

Людським презирством, ніби струпом, вкритий!

Твоїм будущим душу я тривожу,

Від сорому, який нащадків пізних

Палитиме, заснути я не можу.

Невже тобі на таблицях залізних

Записано в сусідів бути гноєм,

Тяглом у поїздах їх бистроїзних?

Невже повік уділом буде твоїм

Укрита злість, облудлива покірність

Усякому, хто зрадою й розбоєм

Тебе скував і заприсяг на вірність?

Невже тобі лиш не судилось діло,

Що б виявило твоїх сил безмірність?

Невже задарма стільки серць горіло

До тебе найсвятішою любов’ю,

Тобі офіруючи душу й тіло?

Задарма край твій весь политий кров’ю

Твоїх борців? йому вже не пишаться

У красоті, свободі і здоров’ю?

Задарма в слові твойому іскряться

І сила й м’якість, дотеп і потуга

І все, чим може вгору дух підняться?

Задарма в пісні твоїй ллється туга,

І сміх дзвінкий, і. жалощі кохання,

Надій і втіхи світляная смуга?

О ні! Не самі сльози і зітхання

Тобі судились! Вірю в силу духа

І в день воскресний твойого повстання.

О, якби хвилю вдать, що слова слуха,

І слово вдать, що в хвилю ту блаженну

Вздоровлює й огнем живущим буха!

О, якби пісню вдать палку, вітхненну,

Що міліони порива з собою,

Окрилює, веде на путь спасенну!

Якби!.. Та нам, знесиленим журбою,

Роздертим сумнівами, битим стидом, –

Не нам тебе провадити до бою!

Та прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народів вольних колі,

Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі

І глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі.

Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий,

Та повний віри; хоч гіркий, та вільний,

Твоїй будущині задаток, слізьми злитий,

Твойому генію мій скромний дар весільний.

Д[ня] 20 липня 1905.