Ліна Костенко "Страшні слова, коли вони мовчать"
Прочитайте вірш
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Опрацюйте паспорт твору, вивчіть головне:
Автор – Ліна Костенко (шістдесятниця)
Рік написання: 1977.
Збірка: «Над берегами вічної ріки».
Рід – лірика
Вид лірики: філософська.
Жанр “Страшні слова, коли вони мовчать”: ліричний вірш.
Напрям: модернізм. Течія: неоромантизм.
Тема: суть і значення слів, а зокрема й поезії, у житті людей.
Ідея: утвердження думки, що "поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі", і "страшні слова, коли вони мовчать" у той момент, коли вони повинні бути сказані поетом як особистістю і громадянином.
Провідний мотив: роль митця в житті суспільства, значення слова в житті людини, сутність поезії.
У творі Ліна Костенко говорить про те, що слова, ніби згустки, увібрали в себе радощі й болі людей. Чутлива душа поета не тільки вловлює енергію сказаного, а й дивиться на слова з побожним страхом, адже впевнена, що поетові треба пам’ятати про свою відповідальність за кожен свій рядок і за кожне слово.
Образи твору. Ліричний герой — це людина, що знає силу слова й відчуває відповідальність за їх використання: «Хтось ними мучився, болів…» Філософські роздуми поетеси над словом і творчістю породжують в уяві читача образ ліричного героя, який висловлює свої думки щодо проблеми добору слів, завдань мистецтва у суспільстві.
Образи твору. Ліричний герой — це людина, що знає силу слова й відчуває відповідальність за їх використання: «Хтось ними мучився, болів…» Філософські роздуми поетеси над словом і творчістю породжують в уяві читача образ ліричного героя, який висловлює свої думки щодо проблеми добору слів, завдань мистецтва у суспільстві.
оксиморон:"слова мовчать";
епітети:"страшні слова", "безсмертний дотик";
метафори та уособлення:слова "мовчать", "причаїлись";
антитези (протиставлення):"і краса, й потворність", "асфальти й спориші";
повтор:"Людей мільярди і мільярди слів";
анафора:"коли вони зненацька причаїлись, // коли не знаєш, з чого їх почать".
У вірші «Страшні слова, коли вони мовчать» Ліна Костенко закодувала своє розуміння значення слова в житті суспільства і кожної людини. Поетеса впевнена, що митці, як ніхто інший, мають обережно й відповідально ставитися до сказаного, адже «поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». Буває важко знайти потрібні слова, які б не «були уже чиїмись», але поети тому й несуть це звання, що вміють словом торкатися наших душ і пробуджувати світлі почуття.
Вивчіть вірш напам'ять