Embedded Files
«І кажу Я тобі, що ти скеля,і на скелі оцій побудуюЯ Церкву Свою, і сили адові не переможуть її»Євангеліє від Матвія, 16:18 Свято-Андріївська церква села Новоандріївка була звичайнісіньким сільським православним храмом дореволюційної Росії. Доля її в роки Радянської влади також виявилася найтиповішою і гіркою. Напередодні Другої світової війни церква була закрита, а згодом зруйнована до самої основи.Декілька слів про село Після реформ 60-70-х років ХІХ століття, не дивлячись на їх половинчастість і незавершеність, більшість кріпосного населення, припинила обов’язкові відносини з поміщиками перейшла на положення селян - власників. А це в свою чергу дало змогу їм вільно пересуватися, купувати та обживати нові землі на берегах річки Лозоватка, що впадає в Кам’янку. Поселення виникає на землях Лозоватської казенно-оброчної статті. Сюди переїздять переселенці з сіл Бережинка, Червоний Яр, Митрофанівка, Покровське. Перші згадки про поселення сучасної Новоандріївки відносяться до 1883 року. Така дата була вирізьблена на сволоці однієї з найстаріших хат села. Спершу село називалося Немолюча Балка (Немоляцька Балка) за відсутністю в ньому церковного приходу. Поступово село збільшувалося в своїх розмірах і зайняло територію по обидва береги річки Лозоватка та схилах балок, що прилягають. Поселення було зараховане до Новгородківської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії. З ростом території поселення збільшилась і чисельність його населення. За переписом 1897 року в селі проживало 1386 чоловік У 1887 році в селі була збудована дерев’яна Свято Андріївська церква. Від назви церкви, і на честь Святого в Андріїв день (13 грудня) село було перейменоване в Ново Андріївку. Церква зметнулася увись, служачи орієнтиром, оскільки шпиль і купол з хрестами далеко були видні з усіх боків. Про церкву знали в усій окрузі. Зрубана з колод і обшита згори дошками, вона мала високий фундамент з трьох лав тесаного каменю. Високі вікна були захищені візерунчастими, кованими з металу, гратами. Усередині убрання іконами доповнювалося різьбленим деревом. Згори будівля чітко вимальовувала форму хреста. Споруда стала прикрасою села, його гордістю і символом майже на п’ятдесят років. По недільних і святкових днях далеко по окрузі розносився дзвін дзвонів з високої дзвіниці, збираючи людей на службу, і, здавалося, ніщо не може порушити цей стрункий хід життя, в якому був час і потрудитися, і помолитися. Історія храму починається у березні 1885 р., коли селяни та інші жителі поселення подали митрополитові клопотання про облаштування церкви. Селяни скаржилися на значну віддаленість місць свого проживання від храмів, які знаходились у с. Новгородка (Куцовка). Із-за майже 10 верстової відстані храми ставали практично недоступними для відвідування "старцями і маловіковими дітьми", а також в поселення, зважаючи на численність пастви і необхідності їхати ґрунтовими шляхами, частенько не могли потрапити священнослужителі для здійснення необхідних треб (причащання і соборування тяжкохворих, хрещення слабких немовлят).Храм було вирішено присвятити святому Андрію Первозванному. Під документом, окрім селян, підписалися найбагатші жителі поселення - брати Марущукові (Марущуков Філіп Микитич, Марущуков Андрій Микитич і Марущуков Пантелеймон Микитич), які виражали готовність виділити на спорудження церкви 1 тисячу карбованців сріблом і обіцяли "мати піклування про успішне закінчення цієї справи". Селяни також жертвували посильні суми, а також допомагали, забезпечували будівництво, робочою силою і підвезенням матеріалу. Проханню був даний хід. Особливу роль в швидкому вирішенні справи зіграла зміна законодавства відносно основи нових церков: в 1858 року владою були прийняті поправки, згідно з якими розгляд цих справ у Святішому Синоді більше не було потрібне, - досить було вирішення питання на рівні єпархіального начальства. На підставі розглянутої на засіданні документації у справі духовна консисторія ухвалила: основа церкви з особливим причтом «зручна і корисна і потрібна для полегшення селян поселення у виконання релігійних обов'язків і християнських треб». Будівництво церкви йшло швидко, і восени 1887 року - було завершене. Був виділений клір у складі священика, диякона на вакансії псаломщика і причетника. Довколишня територія церкви була облаштована. Для священика і псаломщика були збудовані церковні будинки під залізними дахами. По спогадах старожилів, Свято-Андріївська церква знаходилася в центрі села. Навпроти храму на іншій стороні дороги знаходилося кладовище. Біля церкви росли липи і тополі.Біля церкви у свята проходили ярмарки, на які з'їжджалися жителі з Новоандріївки та сіл Лозоватка та Миколаївка (сучасне с.Бережинка Новгородківського району). Діти раділи достатку цукерок, калачів, пряників. Встановлювалися гойдалки, каруселі. Це було велике свято для усього села. Без громади не обходилась жодна більш-менш важлива подія на селі. 9 березня 1911 року для святкування 50-річчя звільнення селян від кріпосної залежності було вирішено «спорудити в нашому храмі ікону святого Благовірного князя Олександра Невського і виділити 70 крб.» За участю громади розв'язувались суперечки, вирішувались питання утримання громадських споруд (церкви та школи). Так, «…на прохання священика отця Василія Апостолова на ремонт нашої Свято-Андріївської церкви призначити по 1 крб. від кожного наділу, що складе 782 крб., які розмістити в загальну розкладку на 1911 рік і використати до 1 вересня 1911 року. Інші кошти (скільки потрібно) взяти із прибутку церковних сум…» Слід зазначити глибоку завзятість селян до віри, йдучи на війну чоловіки зібралися в церкві на молебень, отримали Боже благословення і батьківський наказ: "У вірі батьківською православною міцно стояти і про відступ ніколи не подумувати". Говорили:"Молися Богові від Нього перемога! Пресвята Богородиця врятуй нас "! По звичаю зашивали щіпку рідної землі, узятої біля огорожі церкви і удома в мішечок і пришивали до натільного хреста. 13 грудня 1887 року поселення Немолюча Балка (Немоляцька Балка) по присвяченню нової церкви було перейменовано в село Ново Андріївка.
Шкільна справа У 1890 році при храмі була влаштована церковно-приходська школа грамотності для навчання поселенських дітей. Навчальна будівля належала храму, крім того парафія забезпечувала вчителя квартирою (помешканням). Місцевий священик запрошував для школи учителів. Як зазначалося у «Записах володінь, приговорах сільських зібрань»: «прихожани дуже вдячні священикові за відкриття школи і охоче віддають в ону своїх дітей». У 1901 році в ній навчалося 116 хлопчиків та 16 дівчаток. Викладачем Закону Божого був настоятель храму священик отець Василій Апостолов. Крім нього заняття у школі проводив вчитель – Федір Павловський (завершив навчання у духовному училищі). Оклад викладача складав 150 карбованців (отець Василій на посаді законовчителя окладу не мав, оскільки знаходився на грошовому утриманні як настоятель храму). При церкві було відкрито церковно-приходське опікування, яким завідували місцеві прихожани. «Діяльність опікування полягала в підтримці місцевої церковно-приходської школи, притчових приміщень, опалюванні приходського храму і освітленні сторожового намету при храмі:
Шкільна справа У 1890 році при храмі була влаштована церковно-приходська школа грамотності для навчання поселенських дітей. Навчальна будівля належала храму, крім того парафія забезпечувала вчителя квартирою (помешканням). Місцевий священик запрошував для школи учителів. Як зазначалося у «Записах володінь, приговорах сільських зібрань»: «прихожани дуже вдячні священикові за відкриття школи і охоче віддають в ону своїх дітей». У 1901 році в ній навчалося 116 хлопчиків та 16 дівчаток. Викладачем Закону Божого був настоятель храму священик отець Василій Апостолов. Крім нього заняття у школі проводив вчитель – Федір Павловський (завершив навчання у духовному училищі). Оклад викладача складав 150 карбованців (отець Василій на посаді законовчителя окладу не мав, оскільки знаходився на грошовому утриманні як настоятель храму). При церкві було відкрито церковно-приходське опікування, яким завідували місцеві прихожани. «Діяльність опікування полягала в підтримці місцевої церковно-приходської школи, притчових приміщень, опалюванні приходського храму і освітленні сторожового намету при храмі:
- найом квартири для учителя церковно-приходської школи – 30 крб.
- опалення церковно-приходської школи – 15 крб. »[1]
- До батьків, учителів і старших - шанування, повага, слухняність;
- До однолітків - уважність до своїх вчинків і слів - як ви хочете, щоб поступали з вами, так і ви поступайте;
- До своєї Батьківщини - якщо Бог призвав тебе з небуття у буття саме тут, то це не випадково, на цій землі ти народжений, це і є твоя батьківщина, Батьківщина - звідси витоки патріотизму;
- До природи - навколишній світ - це світ, Богом створений, світ Божий, тому треба берегти його.
- До справ, вчинків, навчання - розпочинати з молитви, увага, зібраність, відповідальність, якість і доведення до кінця.
Свято-Андріївська церква
Церковноприходська школа
Руйнування церкви
Page updated
Google Sites
Report abuse