Музей

Музей красномовно відтворює наше минуле, а без минулого, як відомо, немає майбутнього. Коли йдете повз Новоандріївську школу, варто завітати до надзвичайного місця – музею історії села та освіти.  Ви ніколи не пошкодуєте, що прийшли сюди, бо тут ревно доноситься дух минулого. Це осередок духовної культури, який зберігає пам’ять про видатні події, людей, плекає і примножує реліквії, з ними пов’язані. 

Історія створення

Створити музей, зібрати пам’ятні зразки – досить не просто: потрібно знати «свою» епоху, іі прикмети, події, «стильові» характеристики, культуру, мистецтво, навчитися орієнтуватися в родоводах, специфіці етносу.

Усім, хто не пробував «музейного хліба», здається, що музей – це тиша, гармонія, спокій. Так має бути в ідеалі.  Насправді ж , на рівні життєвої реальності це зовсім не так, адже існують проблеми матеріально - технічного забезпечення, ремонтів, а також безкінечний ланцюг великих і малих, часто невідкладних завдань.

З відкриттям  нового приміщення школи  -  директором Новоандріївської восьмирічної школи  Дорошенко Павлом Павловичем був створений і   музей

Пошук музейних матеріалів, комплектування експонатів – окремий і чи не найцікавіший напрямок роботи.  Велику допомогу надають прості громадяни, жителі села, які зберігали меблі, предмети хатнього та господарського вжитку.

Шкільний музей для учнів та педагогів – це окрема планета, часточка світу  наближеного до дитинства й казки. У стінах музею проводяться екскурсії, відкриті заходи, тематичні зустрічі, конкурси.  Шкільний музей «пережив» багато свят, ювілейних дат, у проведенні яких безпосередню участь брали учні навчального закладу.

Історія села

Наше село пройшло більш як вікову історію. Перші згадки про поселення сучасної Новоандріївки відносяться до 1883 року. Така дата була вирізьблена на сволоку однієї з найстаріших хат села. Спершу село називалося Немолецька балка за відсутністю в ньому церковного приходу.  В 1887 році в селі було збудовано Свято-Андріївську церкву. Від назви церкви і на честь Святого (в Андріїв день 13 грудня) село було перейменоване в Новоандріївку. За подальше десятиліття село збільшилося в своїх розмірах і зайняло територію по обидва береги річки та схилах балок, що прилягають.

​

В музеї представлено експозицію, яка розповідає про життя жителів села. Ви можете побачити знаряддя праці селян, знаряддя ткацького виробництва, домашню утварь, посуд; вироби з дерева, глини, каменю та металу. Яскрава піч – візитка кожної господині,  колиска-колиба для дитини, рушники, вишиванки, покуття. 

     

Також представлено експозицію присвячену подіям Другої Світової війни. 169 жителів села стали на захист своєї Батьківщини.  На різних фронтах вдень і вночі вони билися з ворогами.   6 серпня 1941 року село було окуповане німецькими військами. Колгоспи були перетворені в так звані "общинні господарства".  Зібраний ними врожай і продукція тваринництва підлягали обов’язковій здачі окупантам.  Селяни фактично перетворювалися в кріпосних. Відбирався хліб, худоба, птиця, молоко. Звільнення села від загарбників відбулося 5 січня 1944 року в результаті так званої Кіровоградської операції. Першим увірвався в центр села екіпаж танка на чолі з лейтенантом Олександром  Рубінчиком.  Виконуючи поставлене завдання, його рота  при звільнені села знищила самохідну гармату, 7 гармат різного калібру, 15 автомашин і до роти  ворожих солдат та офіцерів. Рухаючись далі за маршрутом танки лейтенанта Рубінчика  брали участь у звільнені міста Кіровограда. Багато горя і страхітливих втрат принесло лихоліття Другої світової війни жителям нашого села. 139 односельців не повернулося з фронтів Другої світової. 638 воїнів Червоної Армії з різних куточків держави віддали своє життя за звільнення нашого села. Їхні імена занесені до Книги пам’яті та увіковічені на плитах Братської могили.

Оформлено нові, присвячені воїнам-землякам, які загинули на сході України; односельчанам - воїнам-землякам, які перебувають в зоні проведення АТО. 

 

Створення кімнати-музею "Освіта"

Готуючись, до відзначення 100-літнього ювілею освіти на селі, учні школи зібрали чималий матеріал з історії школи.  Це архівні документи, листи-спогади випускників школи, фотографії вчителів, матеріали переписки, спогади ветеранів війни і праці, воїнів, які пройшли дорогами Афганістану, спогади учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, вчителів-ветеранів.

На сьогодні музей налічує близько 300 експонатів, які розповідають про історію розвитку освіти з 1903 р. по сьогодні, про вчительські династії, випускників школи, які обрали професію вчителя. Тут представлені нагороди педагогічних працівників та учнів школи. Цікавим є стенд “Школа життя календар свій листає”. Тут – фотографії випускників та учнів школи (серед них датовані 1912 р., 1936 р., 1947 р., ...).  Школа гордиться бойовими і трудовими подвигами своїх випускників. Про це красномовно розповідають експозиції “Слід на землі”, “Спортивним рекордом - наші імена”, “Шкільні будні”. 


Експонати музею поповнюються, адже життя школи триває.

 

Шляхом створення нових експозицій, проведенням заходів для учнів школи та жителів села, робота музею спрямована передусім на виховання в дітей почуття відповідальності, патріотизму, відчуття причетності до історії своєї маленької Батьківщини, до збереження її природи, пам’яток історії та культури.

 

Варто згадати слова  художника Батуріна: «Музей – це не зібрання експонатів. Це – інструмент пізнання, і демонструвати в ньому треба не просто особисті речі, а, якщо можна так сказати, яскраві традиції українського народу, його повнокровний образ, який повинен скластися в уяві відвідувача, коли він оглядатиме експозицію»